Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 903/244/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 року Справа № 903/244/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Павлюк І.Ю. секретар судового засідання Соколовська О.В. за участю представників: позивача - адвокат Кучма В.Ю. відповідача - адвокат Василюк І.М., Гітун Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" на рішення господарського суду Волинської області від 27.07.2021 у справі №903/244/21 (повний текст складено 30.07.2021, суддя Гарбар І.О.) за позовом Фізичної особи-підприємця Геруна Юрія Євгенійовича до Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" про стягнення 543 019,37 грн ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Волинської області від 27.07.2021 у справі №903/244/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" на користь фізичної особи-підприємця Геруна Юрія Євгенійовича 285 759,37 грн, в т.ч.: 129 284,37 грн матеріальні збитки, 50000 грн моральна шкода, 106475 грн упущена вигода та 4286,40 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено. Вказане рішення мотивоване тим, що сума матеріальних збитків підлягає частковому стягненню з відповідача в розмірі 129284,37 грн, оскільки позивачем доведено наявність завданої шкоди відповідачем, протиправність поведінки відповідача, що підтверджено ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області, а також наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою. Також місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки внаслідок протиправних дій відповідача, позивач поніс реальні збитки, був певний час незаконно позбавлений права на ведення своєї підприємницької діяльності, що, за твердженням позивача, негативно вплинуло на стан його здоров`я, а також негативно вплинуло на його ділову репутацію, то позивач має право на відшкодування моральної шкоди з урахуванням засад розумності та виваженості. Крім того, судом враховано, що позивач є фізичною особою - підприємцем і зміг би створити умови для роботи магазину №7 з дохідністю у розмірі суми мінімальної заробітної плати щомісячно за період з серпня 2018 року по серпень 2020 року і відповідно відсутність даного доходу і є упущеною вигодою за даний період, що сталося саме з вини відповідача, а отже вимога про стягнення упущеної вигоди в розмірі 106475,00 грн підлягає до задоволення. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" звернулося до апеляційного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 27.07.2021 у справі №903/244/21, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, витребувати у позивача оригінали висновків експерта №194 від 03.04.2019 та №193 від 14.05.2019. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишено відсутність підстав деліктної відповідальності відповідача, зокрема відсутність в діянні відповідача таких складових, як протиправна поведінка відповідача, причинний зв`язок між поведінкою та настанням шкоди, вина відповідача у заподіянні шкоди. Зокрема, суд першої інстанції безпідставно погодився з доводами позивача щодо наявності товарно-матеріальних цінностей у кіоску, не здійснюючи посилання на докази, на підставі яких суд прийшов до вказаного висновку. Судом першої інстанції безпідставно враховано висновки експерта №194 від 03.04.2019 та №193 від 14.05.2019, виконані в межах кримінального провадження №12018030010002846 та ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області у справах №№161/4713/19,161/4714/19. Місцевим господарським судом залишені поза увагою розбіжності щодо підстав відшкодування шкоди (викрадене майно чи пошкоджене), будь-які докази наявності досліджуваних об`єктів у кіоску відсутні. Судом першої інстанції безпідставно враховано зазначені експертизи в якості доказів у господарській справі з огляду на не завершення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та відсутності судового рішення. Надані позивачем висновки експертів не відповідають вимогам щодо оформлення документів Міністерства внутрішніх справ України, оскільки не засвідчені у встановленому порядку уповноваженою особою. Також скаржник зазначає, що судом безпідставно взято судом до уваги акт виконання монтажних робіт, оскільки незрозуміло чи монтажні роботи проводилися за місцем проживання позивача, чи за адресою одного із місць здійснення підприємницької діяльності. Матеріали справи не місять доказів того, що відповідач уповноважував працівників на виконання дій, пов`язаних з переміщенням належного позивачу кіоску, а також, що такі дії вчинялися працівниками відповідача. Позивачем не надано доказів протиправності дій відповідача або ж вчинених уповноваженими особами відповідача та/або працівниками, яким було доручено вчинення відповідних дій. Зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та упущеної вигоди є також необґрунтованими, а висновки суду першої інстанції в цій частині безпідставними. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" на рішення господарського суду Волинської області від 27.07.2021р. у справі №903/244/21 залишено без руху. 17.09.2021 на адресу суду від Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 02.09.2021, до якої долучено докази сплати судового збору в розмірі 5 788,34 грн. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" на рішення господарського суду Волинської області від 27.07.2021 у справі №903/244/21. Розгляд апеляційної скарги призначений на "05" жовтня 2021. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 розгляд апеляційної скарги відкладений на 26.10.2021. Фізичній особі-підприємцю Геруну Юрію Євгенійовичу надати суду до 22.10.2021: належним чином засвідчені копії висновків експертів №194 від 03.04.2019, №193 від 14.05.2019 Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, висновку експерта №8818 від 27.02.2020 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи Волинського відділення Львівського НДІСЕ МЮ України; процесуальний документ щодо кінцевого результату розгляду кримінального провадження №12018030010002846 (вирок суду, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, тощо). 18.10.2021 на виконання вимог суду Фізична особа-підприємець Герун Юрій Євгенійович подав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи витребуваних документів: оригінал відповіді дізнавача сектору дізнання Луцького РУП ЕУНП у Волинській області, старшого лейтенанта поліції Ерешти Олександра Сергійовича від 12.10.2021; оригінал постанови про закриття кримінального провадження від 20.08.2021; засвідчені належним чином копії - висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №8818 від 27.02.2020, Висновок експерта №193 від 14.05.2019, Висновок експерта №194 від 03.04.2019. 22.10.2021 на виконання вимог суду Фізична особа-підприємець Герун Юрій Євгенійович подав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи витребуваних документів (додатково): копії постанови Луцького міськрайонного суду від 19.10.2021. В судовому засіданні представники скаржника підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній. В судовому засіданні позивач заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як убачається із матеріалів справи, ФОП Герун Ю.Є. з 26.12.2011 є власником нерухомого майна - приміщення магазину № 7 загальною площею 24,8 кв.м., який розташований за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Конякіна, 39 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно /а.с.20-21, т.1/. Згідно КВЕД основним видом здійснення господарської діяльності ФОП Герун Ю.Є. є: 47.11. Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами /а.с.14, т.1/. Як слідує з ухвал Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.03.2019 у справі №161/4713/19, від 25.03.2019 у справі №16/4714/19 /а.с.180/-183, т.1/ в ході досудового розслідування встановлено, що на території автостанції №1, що по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку, представники ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" та приватний підприємець Грицик О.О., всупереч установленому законом порядку вчиняють самовільні дії, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, а саме в ніч з 06.08.2018 на 07.08.2018, на території автостанції №1, що по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку було здійснено руйнування магазину №7, який на праві власності належить Геруну Ю.Є. за допомогою вантажного крану марки "МАЗ 5337" н.з. НОМЕР_1 , що спричинило пошкодження вищевказаного магазину. Під час проведення огляду місця події від 07.08.2019 було виявлено та зафіксовано пошкодження як приміщення магазину №7 по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку так і наявного в середині майна (вітрин, техніки, продуктів харчування і тому подібне). Як вбачається з ухвал Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.03.2019 у справі №161/4713/19, від 25.03.2019 у справі №16/4714/19 /а.с.180-183, т.1/ судом було призначено ряд експертиз. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Фізична особа-підприємець Герун Юрій Євгенійович звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" про стягнення 543019,37 грн, з яких 336544,37 грн матеріальних збитків. Правовідносини щодо відшкодування збитків врегульовані, зокрема і положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України. Частиною 1 статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ч. 3 ст. 147 ГК України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України). Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. А відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена, зокрема, в постановах від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 (провадження № 12-153гс19). Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Колегія суддів звертає увагу на необхідності застосування категорій стандартів доказування та на принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17. Судом встановлено, що причинний зв`язок між протиправними діями відповідача і наслідками протиправності такої поведінки, які спричинили відповідні збитки, позивач обґрунтовує, посилаючись на наступні обставини: - умисел протиправної поведінки відповідача ПРАТ "ВОПАС" у вигляді протиправних дій по вказівках на нищення майна які вбачаються в діях його посадової особи - заступника голови правління Гітун Н. І. і протиправність, винність дій відповідача зумовлені неприязним ворожим відношенням до Геруна Ю.Є. , як до суб`єкта, який відстоював свої земельні права (право на оренду земельної ділянки площею 0,0472 га по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку) з 2012 року по 2020 рік. Як слідує з доводів представника позивача заступник голови правління Гітун Н.І., яка є і співвласником ПрAT "ВОПАС" вирішила протиправним незаконним небезпечним способом з використання будівельного крана "МАЗ" вночі з 06.08.2018 на 07.08.2018 здійснити знищення майна - приміщення магазину №7. - незаконні дії відповідача, щодо повного знищення майна не відбулося, оскільки ФОП Герун Ю.Є. з`явився на місце руйнування свого магазину і власними силами та за допомогою працівників поліції вдалося припинити протиправні дії працівника - посадової особи ПРАТ "ВОПАС" Гітун Н.І, яка діяла від імені та в інтересах свого підприємства - відповідача за даним позовом, оскільки є у трудових та в корпоративних відносинах з відповідачем і є посадовою особою і співвласником ПРАТ "ВОПАС". - умисел, присутність на місці події та копії процесуальних документів з матеріалів кримінального провадження чітко встановлюють, що посадова особа ПРАТ "ВОПАС" Гітун Н. І. діяла саме як посадова особа відповідача і мала намір на знищення мого майна. Як стверджує позивач, з відеозапису здійсненим службовими відеокамерами спостереження ПРАТ "Волинське обласне підприємство автостанцій" вбачаються події і всіх дійових осіб, які чинили умисні дії з застосуванням спецтехніки для руйнування приміщення магазину №7 по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку. І саме спричинення в стані крайньої необхідності дій позивачем стримало і припинило протиправні дії по руйнуванню мого майна в ніч з 06.07.2018 на 07.08.2018 під керівництво заступника голови правління Гітун Н.І., яка в такий спосіб намагалась вплинути на позивача як на учасника судових процесів і в інтересах ПРАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" очистити територію нібито належну підприємству. Саме в ніч з 06.08.2018 на 07.08.2018 близько 00 год. 25 хвилин по вказівці заступника голови правління Гітун Н.І. на територію автостанції скеровано вантажний автомобіль - МАЗ обладнаний краном і здійснено зміщення та часткове руйнування нерухомого майна - магазину №7 і відповідне знищення цілого ряду об`єктів рухомого майна - обладнання для торгівлі та товар, зокрема напої в пляшках. Судом встановлено, що доказами фактичних даних про події, які визначаються у даній позовній заяві є зокрема фактичні обставини, які є встановленими вироком Луцького міськрайонного суду від 08.08.2019 у справі №161/1913/19 і наявні відеозаписи з відеокамер спостереження належних відповідачу, які оцінювалися судом і подаються, як докази і у даній справі /а.с.111-114, т.1/, зокрема, те, що в ніч в ніч з 06.08.2018 на 07.08.2018, на території автостанції №1, що по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку було здійснено переміщення магазину №7, який на праві власності належить Геруну Ю.Є., за допомогою вантажного крану, що спричинило пошкодженя магазину і товару наявного в ньому. Представники відповідача в судових засіданнях не заперечували, що в ніч з 06.08.2018 на 07.08.2018 відбулося таке переміщення. Водночас, представники відповідача в апеляційній скарзі та в судовому засіданні звертають увагу на те, що напередодні вищевказаних подій, самим позивачем здійснювалося переміщення магазину, а тому магазин міг бути пошкоджений самим позивачем. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що пошкодження магазину та наявного в ньому товару, здійснено самим позивачем. Твердження скаржника щодо пошкодження майна самим позивачем є лише припущенням. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що причинний зв`язок між протиправними діями відповідача і наслідками протиправності такої поведінки, які спричинили відповідні збитки, підтверджується вироком Луцького міськрайонного суду від 08.08.2019 у справі №161/1913/19 і відеозаписами з відеокамер спостереження належних відповідачу, які оцінювалися судом і подаються, як докази і у даній справі /а.с.111-114, т.1/. Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Так, висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії. Той факт, що висновки судових експертиз, проведених у межах провадження з іншої справи, оцінюються на загальних підставах як доказ зі справи, не вказує на неможливість брати до уваги їх зміст та оцінювати в сукупності з іншими доказами у справі. Крім того, для можливості оцінки такого висновку основним є те, чи він містить відповіді на питання, які стосуються предмета спору. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 зі справи №910/8091/17, від 02.05.2018 зі справи №911/190/17, від 26.10.2018 зі справи №910/1775/18, від 27.11.2018 зі справи №916/3388/15, від 06.02.2020 зі справи №913/274/19. При цьому суд враховує, що такий висновок стосовно доказового значення висновку експерта, який було складено в межах провадження з іншої справи є загальним, незалежно від категорії спору. Згідно висновку експерта №194 від 03.04.2019 Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру вбачається, що станом на 07.08.2018 ринкова вартість досліджуваних об`єктів - знищених напоїв в пляшках складає - 99 814 грн 71 коп. (знищені шампанське, горілка, коньяк, настоянка у пляшках згідно кількості та найменувань, які зазначено у висновку експерта та згідно наданих видаткових накладних згідно яких товар було поставлено в магазин №7 /а.с.31-71, т.1/. Отже, сума матеріальної шкоди, а саме за товар - напої становить - 99 814,71 грн, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення. Згідно висновку експерта №193 від 14.05.2019 Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру встановлено, що станом на 07.08.2018 ринкова вартість досліджуваних об`єктів, таких як мікрохвильова піч "САМСУНГ" становила 07.08.2018 - 1767 грн 95 коп., а касового апарата марки "ЕККА" - "ІКС-М510" могла складати - 3 539 грн 94 коп. Вартість знищеної протиправними діями відповідача техніки (обладнання) магазину у вигляді: кавоварки "САНРЕМО" у кількості - 1 штука; холодильника (вітрина холодильна) - "Cold 2.0" - 1 штука, шафи холодильної "Роlаіге купе" в кількості 3 штук не проводилось у зв`язку з недостатністю вихідних даних /а.с.72-79,т. 1/. Отже, матеріальна шкода по обладнанню становить 5307,90 грн, що підтверджено висновком експерта №193. Враховуючи висновок експерта №193, а саме той факт, що визначення ринкової вартості кавоварки "САНРЕМО" у кількості - 1 штука; холодильника (вітрина холодильна) - "Cold 2.0" - 1 штука, шафи холодильної "Роlаіге купе" в кількості 3 штук не проводилось у зв`язку з недостатністю вихідних даних, а поданий позивачем лист ТОВ "Арент ВС" /а.с.22, т.1/ не може бути належним та допустимим доказом у відповідності до норм ГПК України, то витрати в розмірі 178 840,00 грн до задоволення не підлягають. Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника про те, що експертом досліджувалася вартість викраденого майна, в той час, як предметом даного спору є відшкодування збитків внаслідок пошкодження майна. Оскільки ухвалами Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.03.2019 у справі №161/4713/19, від 25.03.2019 у справі №16/4714/19 /а.с.180-183, т.1/ у кримінальних провадженнях за ознаками кримінального правопорушення (внаслідок самовільних дій в ніч з 06.08.2018 на 07.08.2018), передбаченого ст. 356 КК України, призначені судові товарознавчі експертизи. Колегія суддів зазначає, що кваліфікація кримінальних правопорушень судовими експертами не встановлюється, судові експертизи призначалися в ході кримінальних проваджень за ознаками кримінального правопорушення на підставі 356 КК України. Також колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про відсутність доказів наявності майна в магазині №7 під час вищеописаних подій, його кількості. Як вбачається із описової частини висновку експерта №194, магазин №7 та майно, наяне в середині нього (вітрини, техніка, продукти харчування і тому подібне), пошкоджено внаслідок подій в ніч з 06.08.2018 на 07.08.2018. Експерту на дослідження поставлено питання щодо вартості пошкодженого майна, наведений перелік такого майна, його кількість. Щодо витрат на матеріали для відновлення приміщення магазину, судом враховано наступне. Як вбачається з матеріалів справи та доводів представника позивача, з метою відновлення функціонування магазину №7 по вул. Конякіна,39 у м. Луцьку позивач придбав будівельні матеріали та виконав і оплатив будівельно - ремонтні роботи, що підтвердив наступними документами: товарний чек від 02.07.2019 на лінолеум різного розміру на .загальну суму - 5280 грн 00 коп., накладна №141 від 04.07.2019 на профнастил, саморізи та ремонтні роботи на загальну суму - 21580 грн 00 коп., чек №5602 від 11.08.2020 на провід ПВС на загальну суму - 1560 грн 00 коп., а всього: витрати на відновлення роботи магазину (матеріали та ремонтні роботи): 28 420 грн 00 коп. /а.с.24-25, т.1/. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що з вказаних доказів не можливо встановити понесення позивачем витрат саме на відновлення пошкодженого майна, а отже суд не бере до уваги вказані документи. Водночас, як вбачається з Акта №St-0000003 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 26.07.2019 (ремонтно-відновлювальні роботи по заміні: двері, вікно, ролети захисні на двері і на вікно) на суму 24161 грн 76 коп. /а.с.23, т.1/ підприємець Степюк А.М. провів монтажні роботи для Геруна Ю.Є. Дана сума складається з вартості вікон і дверей та вартості робіт по їх встановленню в магазині №7. Враховуючи вищевикладене, позивачем доведено наявність завданої шкоди відповідачем, протиправність поведінки відповідача, що підтверджено ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.08.2019 у справі №161/1913/19, висновками експерта, наявними відеозаписами з відеокамер спостереження належних відповідачу, які оцінювалися судом і подаються, як докази і у даній справі, а також наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою. Враховуючи викладене сума матеріальних збитків підлягає до стягнення з відповідача в розмірі 129 284,37 грн. Також, Фізична особа-підприємець Герун Юрій Євгенійович звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" про стягнення 543019,37 грн, з яких 100 000,00 грн моральної шкоди. Як слідує з доводів представника позивача, заподіяними збитками у вигляді нищення приватного майна (приміщення і товар) Геруну Ю.Є. заподіяно значні моральні страждання, нервові потрясіння, стрес і внесено суттєві зміни в звичайний порядок життя та ведення підприємницької діяльності. Доводить, що після погроз, які Герун Ю.Є. одержував як фізична особа - підприємець від посадових осіб ПрАТ "ВОПАС", зокрема від заступника голови правління Гітун Н.І. щодо знищення майна, позивач одержав протиправні дії і поведінку посадових осіб відповідача, які знищили майно і спричинили матеріальні збитки і нанесли моральні страждання, які проявляються і по сьогоднішній день у вигляді зниження іміджу підприємця Геруна Ю,Є., якому потрібен час для відновлення репутації та товарного обороту. Позивач стверджує, що внаслідок подій заподіяння йому шкоди матеріального характеру виникає моральна шкода (непоправний душевно-психологічний механізм подавленості), оскільки ці події (протиправна поведінка відповідача) та нервові навантаження по захисту свого майна і відновленню роботи магазину №7 викликали у його житті зміну ієрархії життєвих цінностей, несприятливі зміни у сприйнятті оточуючого життя, страх в роботі і нервова невпевненість у веденні підприємницької діяльності у майбутньому, знизилась кількість соціальних контактів, зменшився рівень активності на фоні настрою, підвищився рівень тривоги, знизився рівень самооцінки, з`явилась зацикленість на проблемах та виникло почуття безвиході на фоні депресивної пасивної інфантильності. Позивач моральні страждання (моральна шкода) оцінює з вищенаведених підстав у розмірі - 100 000, 00 грн, а саме: порушення звичайно ритму роботи та життя; затрачені душевні страждання на відновлення майна; переживання та життя у постійному стресі; втрата репутації успішного підприємця; надмірна психологічна напруга з приводу втрати покупців; психологічні переживання та стреси перенесені у зв`язку з необхідністю відновлення контактів з контрагентами постачальниками; порушення відносин з оточуючим середовищем. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Також, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності. Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Разом з тим, визначаючи сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. "Розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, тому суд, заслуховуючи сторони та встановлюючи фактичні обставини справи, має свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (сумірного) розміру відшкодування. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007). Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції визначений розумний та справедливий (співмірний) розмір відшкодування моральної шкоди, а саме 50 000,00 грн. При цьому судом враховано, що протиправними діями відповідача завдано ФОП Геруну Ю.Є. значної моральної шкоди, яка виразилась у постійних хвилюваннях та душевних стражданнях, з приводу втрати майна та порушеного права; втрата майна вплинула на ділову репутації позивача, оскільки в результаті втрати майна позивач втратив можливість додаткового прибутку, що спричинило моральні страждання позивача. Крім того, внаслідок дій відповідача порушений звичайний ритм роботи та життя позивача; завдано психологічні переживання та стреси позивачу, перенесені у зв`язку з необхідністю відновлення контактів з контрагентами постачальниками. Також, Фізична особа-підприємець Герун Юрій Євгенійович звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" про стягнення 543019,37 грн, з яких 106 475,00 грн упущеної вигоди. З доводів позивача слідує, що починаючи з 08.08.2018 приміщення магазину №7 практично не працювало і не приносило жодних прибутків і це відбувалося аж до серпня 2020 року, коли вдалося відновити роботу приміщення магазину №7 повністю і розпочати знову торгівельний процес. Позивач упущену вимогу в рамках понять Цивільного Кодексу України визначає на мінімальному рівні, виходячи з розміру мінімального доходу у вигляді мінімального розміру місячної заробітної плати, оскільки він є фізичною особою - підприємцем і вважає навіть в кризовий період і в період карантину зміг би створити умови для роботи магазину №7 з дохідністю у розмірі суми мінімальної заробітної плати щомісячно за період з серпня 2018 року по серпень 2020 року і відповідно відсутність даного доходу і є упущеною вигодою за даний період, що сталося саме з вищевикладених причин руйнування магазину посадовими особами від імені відповідача. Упущену вигоду позивач нараховує за період з 08 серпня 2018 року до 01 вересня 2020 року /а.с.115-117, т.1/. Серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень по 3723 грн. 00 коп. Всього за даний період (упущена вигода) = 18 615 грн. 00 коп. 2019 рік (12 місяців по 4173 грн. 00 коп.) = 50 076 грн. 00 коп. 2020 рік (8 місяців до 01.09.2020 по 4723 грн. 00 коп.) = 37 784 грн. 00 коп. Упущена вигода нарахована позивачем за увесь період складає 106475,00 грн. За ч. 3 ст. 147 ГК України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України). Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. У цих висновках колегія суддів звертається до сталої правової позиції в питанні критеріїв упущеної вигоди, що неодноразово та послідовно викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах: від 13.12.2018 у справі № 923/700/17, від 11.11.2019 у справі № 904/7601/17, від 12.11.2019 у справі № 910/9278/18, 12.08.2020 у справі № 910/15883/14, від 27.08.2019 у справі № 910/9095/18, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19. Позивач в обґрунтування упущеної вигоди зазначає, що оскільки в ніч з 06.08.2018 на 07.08.2018 відбулося руйнування магазину №7 по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку, то в період з 08.08.2018 по 01.09.2020 вказаний магазин не працював. Позивач доводить, що він є фізичною особою - підприємцем і зміг би створити умови для роботи магазину №7 з дохідністю у розмірі суми мінімальної заробітної плати щомісячно за період з серпня 2018 року по серпень 2020 року і відповідно відсутність даного доходу і є упущеною вигодою за даний період, що сталося саме з вищевикладених причин. Колегія суддів вважає, що позивачем обґрунтовано наведено рахункову величину втрат очікуваного приросту в майні - мінімальна заробітна плата за період 2018, 2019, 2020 роки. При цьому, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що при розрахунку упущеної вигоди взято мінімальні показники, а тому є справедливими та реальними. Суд зазначає, що внаслідок пошкодження магазину, позивачем не здійснювалася господарська діяльність у магазині №7 по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку, а тому доходи (вигода) могли б бути позивачем реально отримані, якщо б відповідачем не було пошкоджено магазин №7 та товар в ньому. Враховуючи вищевикладене, судом враховано обставини справи, а отже вимога про стягнення упущеної вигоди в розмірі 106475,00 грн за період з 08.08.2018 до 01.09.2020 підлягає до задоволення. Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, підлягає до задоволення в сумі 285 759,37 грн, в т.ч.: 129284,37 грн матеріальні збитки, 50000 грн. моральна шкода, 106475 грн. упущена вигода. В решті позову слід відмовити. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані достатніми доказами у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд відмовляє в задоволенні позову. Таким чином, доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" на рішення господарського суду Волинської області від 27.07.2021р. у справі №903/244/21 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 27.07.2021 у справі №903/244/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №903/244/21 повернути до господарського суду Волинської області. Повний текст постанови складений "28" жовтня 2021 р. Головуючий суддя Савченко Г.І. Суддя Демидюк О.О. Суддя Павлюк І.Ю.