Постанова 4811 № 442/60/21

Справа № 442/60/21 Головуючий у 1 інстанції: Медведик Л.О. Провадження № 22-ц/811/1053/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Мікуш Ю.Р. Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В. Секретар Іванова О.О. З участю: позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 3-ї особи ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 442/60/21 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 -адвоката Тунського Андрія Романовича на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради, з участю третіх осіб приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Лютик Роксолани Василівни, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,- в с т а н о в и в : Позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом, в підтвердження своїх позовних вимог посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько ОСОБА_5 . Після смерті вони по суті прийняли спадщину, так як займалися організацією похорону, однак, пропустили термін звернення до нотаріуса, так як мали ще похорони дядька та по причині введення в країні карантину. Тому змушені звернутися до суду з даним позовом. Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , терміном в один тиждень з дня вступу рішення в законну силу. Рішення оскаржив представник ОСОБА_3 -адвокат Тунський А.Р. В апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_3 не погоджується з рішенням суду , вважає його таким, що ухвалене без повного з`ясування обставин справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Процесуальні порушення полягають у тому, що суд розглянув справу та ухвалив рішення у даній справі за позовом, який пред`явлений до неналежного відповідача. Звертає увагу, що позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини необхідно пред`являти до спадкоємців,які прийняли спадщину і лише за їх відсутності такий може бути пред`явлений до територіальної громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування. Зазначає, що саме за заявою ОСОБА_3 , як дружини спадкодавця та спадкоємця першої черги відкрита спадкова справа, а тому позов повинен бути пред`явлений саме до неї, а не до Дрогобицької міської ради. Такий висновок відповідає практиці Верховного Суду, яка є обов`язковою до врахування. Таким чином суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні позову,який пред`явлений до неналежного відповідача. Крім цього, стверджує, що позивачі не надали належних та допустимих доказів , які б свідчили про наявність об`єктивних , непереборних , істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку. Підстави зазначені позивачами для визначення додаткового строку для прийняття спадщини не стосуються періоду, який припав на закінчення строку для подання заяви про прийняття спадщини та доказів,які підтверджували захворювання сім`ї позивачів на COVID-19 суду не надано. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове,яким у задоволенні позову відмовити. Вирішити питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді. Позивачі відповідно до ст.360 ЦПК України надали суду пояснення на апеляційну скаргу, в якому зазначають, що вважаю апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим. Звертають увагу, на практику Верховного Суду у справах також категорії, який зокрема зазначає, що серед поважних причин , які дають право продовжити строк на подання заяви про прийняття спадщини є\ гостре раптове захворювання. У зв`язку з тим, що в Україні з 20.033.2020 року було запроваджено карантин , під час якого обмежувалася робота усіх без винятку установ та організацій. Крім цього, звертає увагу на те, що позивачі перебували у скорботі за втратою батька , а новини про високу смертність під час карантину зменшили до мінімуму їх пересування , оскілки вони дбали про безпеку родини. Також позивач ОСОБА_2 в кінці серпня захворів на запалення легень , на початку вересня на COVID-19 захворіла його дружина , а в середині вересня теща і тесть , в результаті чого ІНФОРМАЦІЯ_5 теща померла. Просить врахувати, що строк на прийняття спадщини пропущено з об`єктивних та непереборних причин, пов`язаних з істотними труднощами на вчинення дій пов`язаних із прийняттям спадщини. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляціна скарга підлягає до задоволення. Судом встановлено такі обставини. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 , який був батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась з заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини. 28 грудня 2020 року таку ж заяву подав ОСОБА_2 . Постановою приватного нотаріуса Лютик Р.В. прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Задовольняючи позов про визначення додаткового строку, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством надано особам, які пропустили строк на прийняття спадщини право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку та зважаючи на зазначені в позовній заяві обставини, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. У той же час кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України). Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.(ст.13 ЦПК України). Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України). При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усу нення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами у справах про спадкування є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Тобто відповідачами у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Такий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц (№ 61-3014св19). Як вбачається з матеріалів справи, а саме з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка позивачами долучена до позовної заяви та була предметом дослідження в суді першої інстанції, спадкоємцями, крім позивачів, є дружина спадкодавця ОСОБА_3 та їх спільна дочка ОСОБА_7 , яка відмовилась від прийняття спадщини у користь матері ОСОБА_3 . Саме за заявою дружини спадкодавця відкрита спадкова справа, на що суд першої інстанції не звернув уваги, а тому саме до неї мав бути пред`явлений позов. У матеріалах справи немає жодних доказів, яке відношення до спадкового майна має визначений у даній справі відповідач-Дрогобицька міська рада. Наведені вище норми законодавства свідчать про те, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права , не врахував висновки Верховного Суду у справах такої ж категорії, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак зазначеним вимогам рішення суду не відповідає , а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Інші доводи апеляційної скарги не оцінюються судом, оскільки позов пред`явлений до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для скасування рішення і відмови у задоволенні позову. Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати у разі відмови у позові покладаються на позивача. Керуючись ст.ст.374 ч.1 п.2,376, ч.1 п.п.3,4, 383, 384,389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 -адвоката Тунського Андрія Романовича задовольнити. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 лютого 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) в користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 2761,20 грн. судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови, в порядку визначеному ст.ст.389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складений 26 жовтня 2021 року. Головуючий суддя Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк