Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 372/1985/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 372/1985/21 Суддя (судді) першої інстанції: Хоменко Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 020 грн. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожньою руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 846619 від 20.05.2021 року. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. З урахуванням частини другої статті 12 КАС України, а також беручи до уваги, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. За наведеного, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом встановлено, що постановою серії ДП18 № 846619 від 20.05.2021 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.140 КУпАП у зв`язку з тим, що він, будучи посадовою особою (начальником дільниці № 16 ПП «Автомагістраль»), відповідальною за експлуатаційний стан, на автодорозі Р-04 Київ-Фастів-Тараща-Звенигородка, км 4+300, не вжив заходів щодо ліквідації ями (вибоїни), не огородив її та не позначив дорожніми знаками, чим порушив правила, норми та стандарти утримання автодоріг, ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» та п. 1.5 Правил дорожнього руху України. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Частиною 1 ст. 140 КУпАП встановлена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, зокрема, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Положеннями частини другої статті 122 КУпАП передбачено, що відповідальність настає, зокрема, за порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині. В силу приписів ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються під час нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів. Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. Згідно оскаржуваної постанови, позивач будучи посадовою особою (начальником дільниці № 16 ПП «Автомагістраль»), відповідальною за експлуатаційний стан, на автодорозі Р-04 Київ-Фастів-Тараща-Звенигородка, км 4+300, не вжив заходів щодо ліквідації ями (вибоїни), не огородив її та не позначив дорожніми знаками, чим порушив правила, норми та стандарти утримання автодоріг, ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» та п. 1.5 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене статті 140 КУпАП. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що оскаржувана постанова виписана абсолютно не конкретно, не містить зазначення частини статті 140 КУпАП, не вказує який саме пункт і якої саме норми законодавства порушено ОСОБА_1 , що дає можливість тлумачити її по-різному, незрозумілим залишається, що ж саме малось на увазі під порушенням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг, де саме і які саме заходи повинні були вжиті для відновлення безпечних умов для руху. Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, та зазначає, що наявність неточностей в складеній інспектором постанові чи протоколі, за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, не може бути оцінено судом як підстава для скасування обґрунтованого рішення інспектора про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не може бути підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності за умови допущення такого порушення. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 459/1801/17. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що відповідачем не доведено, що саме позивач був відповідальним за утримання під`їздів до дороги. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, адже матеріали справи містять наказ ПП «Автомагістраль» №133 від 16.03.2021 року, відповідно до якого, позивача прийнято на роботу начальником дільниці № 16 з 17.03.2021 року. Крім того, матеріали справи містять договір №55-21 від 15.02.2021 «На послуги з довгострокового експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (національні, регіональні, територіальні) загального користування у Київській області: Лот 2 - автомобільні дороги державного значення (регіональні, територіальні) загального користування у Київській області (491,5км.)» укладеного між Службою автомобільних доріг у Київській області (замовник) та ПП «Автомагістраль» (виконавець) (надалі - Договір). Відповідно до п. 1.6 цього Договору, виконавець в повній мірі відповідає за належне утримання дороги, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та юридичну відповідальність. Додаток 1 до вказаного Договору, свідчить, зокрема, про ділянку дороги P-04, 0км+72+853км. Відповідно до п. 1.9 Договору, у разі виявлення на автомобільній дорозі будь-яких відхилень від вимог стандартів , норм та правил, які діють у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, виконавець негайно встановлює необхідні технічні засоби організації дорожнього руху. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскаржувана постанова повинна містити опис дій, які мали бути вжиті для відновлення безпечних умов для руху, оскільки таки зобов`язання визначені вищевказаним Договором. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи містять Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі автодороги Р-04 Київ-Фастів-Біла Церква-Тараща-Звенигородка, 4км = 500м, було здійснено з відповідними замірами та схемою із зазначенням умов та стану шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху, з яким було ознайомлено ОСОБА_1 , що засвідчено його підписом в акті. Належним чином завірена копія акту зі схемою і фотознімками була наявна у матеріалах справи під час вирішення справи по суті, втім залишилися поза увагою суду першої інстанції, що призвело до неповного з`ясування обставин справи. Саме вказаний Акт став передумовою для прийняття оскаржуваної постанови, наразі в акті зазначено, що експлуатаційний стан обстеженої ділянки дороги не відповідає вимогам пункту 3.1.1 Державного стандарту України 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 31 липня 1997 року №441 (далі - ДСТУ3587-97) за такими показниками: наявні ями, вибоїни, тріщини, тощо. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що під час винесення оскаржуваної постанови, інспектором поліції не зібрано належних та допустимих доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування постанови серії ДП 18 № 846619 від 20.05.2021 року Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем було доведено правомірність прийнятого ним рішення, а тому відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до вимог ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої підлягає скасуванню. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 серпня 2021 року - скасувати. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Є.О.Сорочко суддя В.В.Файдюк