Постанова 4809 № 383/258/21

ПОСТАНОВА Іменем України 19 жовтня 2021 року м. Кропивницький справа № 383/258/21 провадження № 22-ц/4809/1492/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Чельник О. І., Черненка В. В., за участі секретаря Завітневич О. І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 , третя особа Бобринецька державна нотаріальна контора Кіровоградської області, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Назаренка Юрія Володимировича, який представляє інтереси ОСОБА_3 , на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2021 року у складі судді Замши О. В. і В С Т А Н О В И В: В березні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його законний представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просив: -визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 203 від 11 березня 2016 року, видане Бобринецькою державною нотаріальною конторою у Кіровоградській області на ім`я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на майно, а саме: земельну ділянку площею 7,16 га, яка розташована на території Верхньоінгульської сільської ради, Бобринецького району, Кіровоградської області, кадастровий номер 3520882400:02:000:2056; -скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку площею 7,16 га, яка розташована на території Верхньоінгульської сільської ради, Бобринецького району, Кіровоградської області, кадастровий номер 3520882400:02:000:2056 за ОСОБА_3 , здійснену на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом № 203 від 11 березня 2016 року, виданого Бобринецькою державною нотаріальною конторою у Кіровоградській області. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 7,16 га, яка розташована на території Верхньоінгульської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та належала померлому на підставі державного акту серії ІІ-КР № 028550. ОСОБА_1 у встановлений шестимісячний строк не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, так як про смерть свого батька не знав, у зв`язку з перебуванням на лікуванні, а рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19.09.2019 позивача визнано недієздатним та призначено опікуном ОСОБА_2 . Державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_2 , яка діяла як опікун ОСОБА_4 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв`язку з тим, що позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення із заявою про прийняття спадщини. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2020 року було визначено ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , додатковий строк тривалістю в два місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Опікун позивача, як законний представник, після рішення суду звернулася до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку їй було відмовлено, так як свідоцтво видано в порядку ст. 1262 ЦК України на ім`я ОСОБА_3 . Позивач вважає, що він після смерті батька є спадкоємцем за законом першої черги, а відповідач відноситься до другої черги спадкоємців за законом та приховала від нотаріуса той факт, що у померлого ОСОБА_4 є живий син, який до того ж є інвалідом першої групи з дитинства. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом реєстровий номер № 203 від 11 березня 2016 року, видане Бобринецькою державною нотаріальною конторою у Кіровоградській області на ім`я ОСОБА_3 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а саме на земельну ділянку площею 7,16 га, яка розташована на території Верхньоінгульської сільської ради, Бобринецького району, Кіровоградської області, кадастровий номер 3520882400:02:000:2056. Скасовано державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку площею 7,16 га, яка розташована на території Верхньоінгульської сільської ради, Бобринецького району, Кіровоградської області, кадастровий номер 3520882400:02:000:2056 за ОСОБА_3 , здійснену на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом реєстровий номер № 203 від 11 березня 2016 року, виданого Бобринецькою державною нотаріальною конторою у Кіровоградській області. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1 816 гривень. Рішення суду мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_3 як спадкоємець другої черги мала б право на спадкування у разі відсутності спадкоємців першої черги, а за наявності такого спадкоємця (позивача) та його бажання прийняти спадщину, відповідач не набула права спадкування за законом, а тому видачею відповідачу свідоцтва про право на спадщину за законом було порушено спадкові права ОСОБА_1 , що є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним. Крім того, суд першої інстанції вважав, що заявлена позовна вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем стосується запису про це право, а саме скасування такого запису є належним способом захисту прав та інтересів позивача. У зв`язку з тим, що позивачем належними та достатніми доказами обґрунтовані та доведені позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі адвокат Назаренко Ю. В., який представляє інтереси ОСОБА_3 , просить скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відмовив відповідачу у залученні до матеріалів справи відзиву на позов та повернув його відповідачу, однак в тексті рішення суду першої інстанції зазначено протилежне. Представником відповідача було подано до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням в інших судових засіданнях, проте суд безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання, розглянувши справу без участі відповідача. Спірна земельна ділянка знаходиться в оренді, а тому за вимогою щодо скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно щодо вказаної земельної ділянки, суд першої інстанції зобов`язаний був залучити або запропонувати позивачу залучити до участі у справі її орендаря. Суд першої інстанції також послався на правову позицію у справі № 414/811/17, яка зроблена з урахуванням наявності у позивача заповіту, а тому обставин справи є різнопредметними. Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем заявлено дві самостійні вимоги, а скасування державної реєстрації прав відбувається у спосіб та в порядку встановленому законом і задоволення першої вимоги не є безумовною підставою для задоволення іншої. Факт відновлення в судовому порядку права на подання заяви про вступ у спадщину не є підставою для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого раніше іншому спадкоємцю, а може бути лише підставою для перерозподілу спадщини. Відповідач вважає, що вона в законний спосіб набула прав на спадкове майно та не заперечує право позивача на перерозподіл спадщини, яке полягає у виборі отримати майно в натурі або отримати грошову компенсацію. За таких обставин, вважає, що передбачений статтею 1300 ЦК України порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців, а заявлений спосіб захисту позивача напряму порушує права відповідача і не підлягає задоволенню. Щодо вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки, то відповідач вважає, що вказана вимога є самостійною і ставиться до осіб за якими зареєстровані відповідні речові права, проте позивач не навів відповідного правового обґрунтування з приводу заявленої вимоги та не вказав відповідачів за такою вимогою, а тому суд першої інстанції самостійно визначив правові підстави за заявленою вимогою. Норми законодавства не дозволяють реєстратору вчиняти дії за яких об`єкт нерухомого майна, а законом прямо заборонено скасовувати будь які рішення відносно попереднього власника без одночасного внесення відомостей про нового власника нерухомого майна. Відповідач, посилаючись на постанову Верховного Суду у справі 918/158/20 від 17 лютого 2021 року, зазначає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту і за нормами ЦПК України суд першої інстанції зобов`язаний був відмовити у задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації прав. Крім того, подібного роду вимоги розглядаються лише за наявності в матеріалах судової справи належним чином засвідчених документів реєстраційної справи на нерухоме майно, проте, суд першої інстанції в мотивувальній частині скасував запис, а в резолютивній частині рішення скасував державну реєстрацію права без дослідження документів реєстраційної справи. Від адвоката Бондаренко І. А., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги адвоката Назаренка Ю. В., який представляє інтереси ОСОБА_3 , а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2021 року залишити без змін. В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Назаренко Ю. В., який представляє інтереси ОСОБА_3 , підтримав доводи апеляційної скарги, законний представник позивача ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги. Представник Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та надіслав до суду лист, в якому просив розглядати справу без участі третьої особи. Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки третя особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглянути справу без її участі, що відповідає положенням статті 372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом ЗАГС Первомайського району м. Москви. ОСОБА_1 згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААА № 460894 від 28.09.2011 є інвалідом з дитинства першої групи "А", потребує постійного стороннього догляду та нагляду та в період з 20 грудня 1995 року по 10 січня 2018 року проживав в Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнано недієздатним, призначено ОСОБА_2 опікуном недієздатного. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько ОСОБА_1 ОСОБА_4 , про що складено актовий запис № 119 від 07 липня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бобринецького районного управління юстиції у Кіровоградській області. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07.09.2020 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник опікун ОСОБА_2 , визначено додатковий строк тривалістю в два місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Постановою Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року рішення Бобринецького районного суду залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2021 року рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року залишено без змін. З матеріалів спадкової справи № 202-2015, заведеної Бобринецькою державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 встановлено, що 15 вересня 2015 року з заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_3 , сестра покійного та повідомила у вказаній заяві про те, що крім неї інших спадкоємців, передбачених законом, зокрема малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, немає. 11 березня 2016 року державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області видане свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 203, згідно якого засвідчено, що ОСОБА_3 є спадкоємицею зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видане свідоцтво складається із земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 7,1600 га, кадастровий номер 3520882400:02:000:2056, в межах згідно з планом, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Верхньоінгульської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. Постановою державного нотаріуса Бобринецької державної нотаріальної контори від 23.12.2019 ОСОБА_2 , яка діє як опікун в інтересах ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 та повідомлено про пропущення строку для прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 . Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право назахист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. У статті 1258 ЦК України зазначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України. Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї (статті 1268, 1270 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, що передбачено частиною першою статті 1296 ЦК України. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1296 ЦК України). Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, згідно з якою свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 судам роз`яснено, що відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду. У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК Українияк підставу визнання свідоцтва недійсним прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; немає юридичних фактів, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у разі, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини, тощо. Подібні висновки щодо застосування статті 1301 ЦК України у подібних правовідносинах викладено також в постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року в справі № 742/740/17 та від 11 листопада 2020 року у справі № 752/8119/17-ц. Отже, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними. Матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , видане повторно Бобринецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 05 червня 2018 року (а.с. 11, 61). З матеріалів спадкової справи № 202-2015, заведеної Бобринецькою державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вбачається, що 15 вересня 2015 року з заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_3 , сестра покійного та повідомила у вказаній заяві про те, що крім неї інших спадкоємців, передбачених законом, зокрема малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, немає (а. с. 58-59) 11 березня 2016 року державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області видане свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 203, згідно якого засвідчено, що ОСОБА_3 є спадкоємицею зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 85). Спадщина, на яку видане свідоцтво складається з земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 7,1600 га, кадастровий номер 3520882400:02:000:2056, в межах згідно з планом, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Верхньоінгульської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом ЗАГС Первомайського району м. Москви (а.с. 12, 93). ОСОБА_1 згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААА № 460894 від 28.09.2011 є інвалідом з дитинства першої групи "А", потребує постійного стороннього догляду та нагляду (а.с. 19, 93 на звороті) та в період з 20 грудня 1995 року по 10 січня 2018 року проживав в Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті (а. с. 14) Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнано недієздатним, призначено ОСОБА_2 опікуном недієздатного (а.с. 16-17). Постановою державного нотаріуса від 23.12.2019 вих. № 870/02-31 відмовлено ОСОБА_2 , яка діє як опікун ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 7,16 га, розташовану на території Верхньоінгульської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, після смерті його батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що позивач спадщину не прийняв, оскільки не звертався до нотаріальної контори на протязі шести місяців з дня смерті спадкодавця, докази постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відсутні, а недієздатним його визнано судом після відкриття спадщини (а. с. 18, 95-96). Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07.09.2020 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник опікун ОСОБА_2 , визначено додатковий строк тривалістю в два місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с. 20-23). Постановою Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2020 року залишено без змін (а.с. 24-25). Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 , залишено без задоволення, рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року без змін (а.с. 120-125). 23 жовтня 2020 року ОСОБА_2 , яка діє як опікун недієздатного ОСОБА_1 , звернулась повторно до Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області з заявою про прийняття спадщини (а. с. 97 на звороті). Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З урахуванням викладених вище фактичних обставин справи, та норм законодавства, суд дійшов висновку, що позивач є спадкоємцем першої черги стосовно спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 його батька ОСОБА_4 , при цьому, позивач із спадкодавцем не проживав та пропустив строк на подання заяви про прийняття спадщини. Разом з тим, ОСОБА_1 рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2020 року надано додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини та у визначений судом строк він подав до нотаріальної контори таку заяву, як наслідок, позивач має право на спадкування після смерті ОСОБА_4 , як спадкоємець першої черги. Проте, свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 отримала відповідач спадкоємець другої черги, яка звертаючись до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини зазначила, що інших спадкоємців немає. За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивач не усунутий від права на спадкування у порядку вимог статті 1224 ЦК України, не відмовився від прийняття спадщини у порядку вимог статті 1273 ЦК України, строк для подання заяви про прийняття спадщини продовжено та така заява його опікуном подана до нотаріальної контори, видача відповідачу ОСОБА_3 , яка є спадкоємцем другої черги спірного свідоцтва про право на спадщину є протиправним, оскільки порушує правила черговості прийняття спадкового майна та права ОСОБА_1 як спадкоємця першої черги після смерті батька. Встановивши, що оспорюване свідоцтво про право на спадщину, видане на земельну ділянку спадкоємцю другої черги, порушує право позивача на спадкування після смерті його батька як спадкоємця першої черги, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом №203 від 11 березня 2016 року, видане Бобринецькою державною нотаріальною конторою у Кіровоградській області на ім`я ОСОБА_3 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а саме на земельну ділянку площею 7,16 га, яка розташована на території Верхньоінгульської сільської ради, Бобринецького району, Кіровоградської області, кадастровий номер 3520882400:02:000:2056. Оскільки встановлено наявність правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, то правильним є висновок суду першої інстанції про задоволення похідної позовної вимоги про скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку площею 7,16 га, яка розташована на території Верхньоінгульської сільської ради, Бобринецького району, Кіровоградської області, кадастровий номер 3520882400:02:000:2056 за ОСОБА_3 , здійснену на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом реєстровий номер №203 від 11 березня 2016 року, виданого Бобринецькою державною нотаріальною конторою у Кіровоградській області. Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції відмовив відповідачу у залученні до матеріалів справи відзиву на позов та повернув його відповідачу, спростовуються матеріалами справи, в яких наявний відзив адвоката Назаренка Ю. В., який представляє інтереси ОСОБА_3 , на позовну заяву (а. с. 134-138) та самим змістом оскаржуваного рішення, в якому надано оцінку доводам відповідача, викладених у відзиві. Суд також не бере до уваги доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що представником ОСОБА_3 було подано до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням в інших судових засіданнях, проте суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання, розглянувши справу без участі відповідача. Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано визнав причину неявки відповідача в судове засідання, призначене на 08 липня 2021 року, неповажною, так як при оголошенні перерви під час судового розгляду 14 червня 2021 року дата наступного судового засіданні була узгоджена з учасниками, а надані представником відповідача ухвала суду Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 11 червня 2021 року про поновлення провадження у справі та призначення судового засідання на 08 липня 2021 року 10 годину 00 хвилин (а. с. 148-149), роздруківка про інформацію судової справи № 395/401/21 Новомиргородським районним судом 08.07.2021 (а.с. 150) не містять відомостей про участь у цих справах адвоката Назаренка Ю.В. та підтвердження повноважень на його представництво відповідача у відповідній справі. Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, за вимогою щодо скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно, суд першої інстанції зобов`язаний був залучити або запропонувати позивачу залучити до участі у справі орендаря спірної земельної ділянки, адже відповідачем не доведено та з матеріалів справи не вбачається, яким чином скасування державної реєстрації речового права порушить права орендаря спірної земельної ділянки. Той факт, що суд першої інстанції посилався на правову позицію у справі № 414/811/17, яка зроблена з урахуванням наявності у позивача заповіту, а тому обставин справи є різнопредметними, не впливає на правильність висновків по суті спору та не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення. Необґрунтованими є посилання в апеляційній скарзі на те, що скасування державної реєстрації прав відбувається у спосіб та в порядку встановленому законом і задоволення першої вимоги не є безумовною підставою для задоволення іншої, з огляду на таке. Відповідно до положень частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд має виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив суд скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку площею 7,16 га, яка розташована на території Верхньоінгульської сільської ради, Бобринецького району, Кіровоградської області, кадастровий номер 3520882400:02:000:2056 за ОСОБА_3 , здійснену на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом № 203 від 11 березня 2016 року, виданого Бобринецькою державною нотаріальною конторою у Кіровоградській області. З огляду на характер правовідносин у цій справі, предмет спору та з`ясовані судом обставини справи, суд вважає, що позивач обрала ефективний спосіб захисту порушеного права ставлячи вимогу про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, а також похідну від неї вимогу про скасування державної реєстрації речового права. Суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в мотивувальній частині зазначив про скасування запису, а в резолютивній частині рішення скасував державну реєстрацію права, разом з тим, вказане помилкове твердження в мотивувальній частині оскаржуваного рішення на правильне по суті вирішення спору та відповідний правовий результат не впливає. Правильним є твердження апеляційної скарги про те, що факт відновлення в судовому порядку права на подання заяви про вступ у спадщину не є безумовною підставою для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого раніше іншому спадкоємцю, разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову з урахуванням всіх встановлених обставин справи в їх сукупності, а не тільки на основі рішення суду, яким було встановлено позивачу додатковий строк для прийняття спадщини. Безпідставними є посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що відповідач в законний спосіб набула прав на спадкове майно, а відповідач має право на перерозподіл спадщини, шляхом звернення з позовом про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, з огляду на те, що спадкування за законом має здійснюватися в порядку черговості. Оскільки, позивач є спадкоємцем першої черги, його право на спадкування передує праву на спадкування та усуває від спадкування відповідача, яка є спадкоємцем другої черги, вказане виключає можливість застосування до спірних правовідносин норм законодавства щодо перерозподілу спадщини та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом. Суд не бере до уваги посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду у справі 918/158/20 від 17 лютого 2021 року, адже предметом розгляду у вказаній справі були вимоги позивача про скасування рішення державного реєстратора, а не скасування державної реєстрації речового права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Назаренка Юрія Володимировича, який представляє інтереси ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 27.10.2021. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді О. І. Чельник В. В. Черненко