Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 347/1514/19

Справа № 347/1514/19 Провадження № 22-ц/4808/870/20 Головуючий у 1 інстанції Крилюк М. І. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів Фединяка В.Д., Девляшевського В.А., секретаря Бойчука Л.М., з участю представника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину і права на власність за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 29 травня 2020 року під головуванням судді Крилюк М.І. у м. Косів в с т а н о в и в: ОСОБА_2 звернувсяво суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину і права на власність. Позовні вимоги мотивував тим, що їх сім`я у складі батька, матері, брата ОСОБА_3 та позивача проживала в будинковолодінні, що в АДРЕСА_1 . Він постійно надавав батькам посильну допомогу у веденні домашнього господарства. Після смерті батька ОСОБА_4 , який помер в 1994 році, і у зв`язку з прогресуючою хворобою матері ОСОБА_5 , йому прийшлося частіше їздити додому. В більшій мірі він проводив час в батьківському будинку, доглядаючи матір та господарство, не зважаючи на те, що і його сім`я, і робота у нього були в інших містах. Фактично прожив він дома та доглядав за мамою і господарством також і в її останній рік життя. Вісім останніх місяців життя мати була лежачою та потребувала стороннього догляду і допомоги. ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати померла і після її смерті, відповідно до чинного на той час законодавства, він вступив у володіння спадковим майном і володіє ним до цього часу. При цьому йому ніхто не чинив і не чинить будь-яких перешкод. Як батько так і мати за життя не залишили заповітного розпорядження щодо належного їм майна, тому спадкоємцями першої черги за законом після матері є він та його рідний брат ОСОБА_6 . З часу смерті матері, тобто з 2000 року і по день смерті його брата - ІНФОРМАЦІЯ_2 , як він так і його брат вільно володіли і користувались успадкованим після смерті матері майном - будинковолодінням, як спільною сумісною власністю без визначення часток. Всі робити по утриманню господарства в належному стані вони обидва здійснювали спільно. В 2013 році він після продажу нерухомості в Верховинському районі зареєструвався за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , тобто в батьківському будинковолодінні. Братові було добре відомо про вказаний факт і останній не заперечував, так як вони спільно проживали у вказаному будинковолодінні та спільно вели господарство. ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Після його смерті позивач довідався, що брат, не повідомивши його, відкрив у державного нотаріуса спадкову справу №536 і ще 09.10.2002 року отримав свідоцтво на спадщину на весь будинок, тобто і на належну йому частину, таким чином неправомірно позбавивши його спадщини. В зв`язку з тим, що всі документи на будинок забрала дочка брата - ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, тому він звернувся із вказаним позовом до суду і просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, яке видано 09.10.2002 ОСОБА_6 і свідоцтво про право на власність. Рішенням Косівського районного суду від 29 травня 2020 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 09.10.2002 державним нотаріусом Косівської державної нотаріальної контори Кабин А.Р. на ім`я ОСОБА_6 . В апеляційній скарзі на рішення ОСОБА_1 зазначає, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, прийняв рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду не відповідають викладеним у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, неправильно застосовуючи норми матеріального права. При цьому необгрунтовано не застосував строків позовної давності щодо вимог позивача. Апелянт зазначає, що у справі мало місце невизначення сторін і незалучення у справу інших співвідповідачів, які є чи можуть бути спадкоємцями першої черги за законом на майно померлого ОСОБА_6 , а саме ОСОБА_7 , а також нотаріуса, який видав свідоцтво про право на спадщину. Апелянт вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення не в межах заявлених позовних вимог. Позивач заявив первинні позовні вимоги щодо визнання недійсним свідоцтва про права на спадщину, свідоцтва про право на власність. Не заявиши вимоги про поновлення строку позовної давності. Тільки уточнив їх неналежно поданим документом з процесуальних питань в частині дати видачі свідоцтва про права на спадщину від 09.10.2002. Не звертався з вимогою про поновлення строку звернення до суду із позовом про визнання свідоцтва про спадщину недійсним. Суд прийняв рішення у справі без заявлення вимоги позивачем про поновлення строку звернення до суду. Не отримавши нотаріальної відмови у видачі свідоцтва про прийняття спадщини чи відмови у зв`язку із пропущенням строків прийняття спадщини звернувся до суду. Факт права у брата на спадкове майно і його вступ у спадщину ОСОБА_8 не заперечується, тому визнання повністю недійсним свідоцтва про права на спадщину видане ОСОБА_6 є невірним. Надані позивачем копій незасвідчених у встановленому порядку свідоцтв про смерть і народження не обґрунтовують недійсності свідоцтва про права на спадщину і правомірності набуття права на спадщину ОСОБА_6 . Під управлінням та володінням майном про яке зазначає позивач розуміється ще й участь у створенні майна, утриманні житла та при будинкової території, сплата комунальних послуг та податків і зборів, оплата і виготовлення документації, догляд за майном по смерті спадкодавців. Але цих дій до 2013 року апелянт не робив. Такі дії виконував його брат ОСОБА_6 . Позивач не надав жодної квитанції чи іншого документу, щоб підтверджувала будь-яку його участь в утриманні майна в АДРЕСА_1 , виготовлення документації, оплату послуги, надання коштів для будівельно-ремонтних робіт або документу щодо реєстрації і проживання від часу смерті батька, а потім і матері у вересні 2000 року і до 2013 року. Судом невірно оцінено докази у справі. Твердження позивача що він постійно проживав, був зареєстрований чи вступав у спадщину у м. Косові в період між смертю батьків та після смерті матері є невірне. Апелянт вважає, що відсутність підтвердження факту вступу у спадщину позивачем у законний спосіб є однією з підстав для відмови у позові. Апелянт також зазначає, що строки позовної давності звернення до суду, щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину сплили у жовтні 2005 року. Він не подав документу з якого часу він вважає порушено його право і що його право порушено, і що він не міг дізнатися про порушення такого права. Просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким у позові відмовити у зв`язку із спливом строків позовної давності та безпідставністю. ОСОБА_6 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заначає, що суд дійшов вірного висновку про те, що він дійсно вступив у володіння майном з дня смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_3 і поновив строк звернення до суду. В заяві №536 від 08.08.2002 про видачу свідоцтва про право на спадщину, наданої суду з нотаріального обласного архіву, адресовану Косівській державній нотаріальній конторі гр. ОСОБА_6 , проживаючого в АДРЕСА_1 . зазначає, що крім нього інших спадкоємців немає. Тому ОСОБА_6 такою заявою увів нотіріуса в оману, приховавши факт існування рідного брата ОСОБА_2 , який має першочергове право на спадкування за законом, а тому це є підставою для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину ВАВ №534805 від 09.10.2002. Позивач вважає, що доводи апелянта є надуманими та необгрунтовані, клопотання не відповідають дійсності та не відносяться до предмету спору. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач ОСОБА_6 в засідання апеляційного суду повторно не з`явився. Подав суду заяву про слухання справи без його участі. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Визнаючи недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видано на ім`я ОСОБА_6 09.10.2002 року державним нотаріусом Косівської державної нотаріальної контори Кабин А.Р., суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_6 , зареєстроване в реєстрі за №1493, видане 09.10.2002 року державним нотаріусом Косівської державної нотаріальної контори Кабин А.Р. є недійсним та в цій частині позов задовольнив. Позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на власність, суд залишив без задоволення, зазначивши, що сторонами в справі не надано суду письмових доказів, які б стверджували про наявність виданого на ім`я ОСОБА_6 свідоцтва про право на власніcть. Право власності на спірне спадкове будинковолодіння у ОСОБА_6 виникло на підставі оспорюваного позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.10.2002 року, що зареєстровано в реєстрі за № 1493. Суд встановив, що видача даного свідоцтва відбулася неправомірно та відповідно порушує права позивача на отримання належної йому частки спірного спадкового будинковолодіння. Суд першої інстанції дійшов також висновку про те, що позивачу слід поновити строк позовної давності, як такий, що пропущений з поважних причин. Однак останній вважає, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки він фактично проживав та проживає в спадковому будинковолодінні, після смерті матері вступив у фактичне управління та володіння спадком майном, тобто вважається таким, що прийняв спадщину, своєї відмови від прийняття спадщини не заявляв, та відповідних заяв не подавав. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може, але не зобов`язаний одержати свідоцтво про право на спадщину, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне. Зі змісту апелояційної скарги вбачається, що позивач не правильно визначився з колом осіб, які мають бути стороною у справі та суд не залучив у справу інших співвідповідачів, які є чи можуть бути спадкоємцями першої черги за законом на майно померлого ОСОБА_6 , а саме ОСОБА_7 , а також нотаріуса, який видав свідоцтво про право на спадщину, що також було нею зазначено у письмовому запереченні яке надійшло суду28.10.2019. Представником ОСОБА_1 до апеляційного суду подана довідка приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Григорчук Людмили Вікторівни від 10.09.2020 з якої вбачається, що громадянка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2 , є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 свого батька ОСОБА_6 , 1948 року народження, який проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Її заява про прийняття спадщини після смерті батька, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Холоменюк О.І. 24 січня 2019 року отримана приватним нотаріусом Григорчук Л.В. 13 березня 2019 року та зареєстрована в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ 13 березня 2019 року за №34. Враховуючи доводи апелянта, суд апеляційний суд ввважає, що при вирішенні справи судом першої інстанції не враховано, що вирішення даного спору стосувалось прав та законних інтересів спадкоємця ОСОБА_7 , яка після смерті батька ОСОБА_6 вступила у спадщину. Тому, з вище наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вирішуючи спір по суті, мав перевірити наявність всіх спадкоємців першої черги та вжити заходів для залучення ОСОБА_7 до участі у справі. Незалучення ОСОБА_7 належною стороною у справі, порушує її процесуальні права, передбачені ст.ст. 43, 49 ЦПК України. Цим самим суд першої інстанції порушив вимогу п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України. Відповідно до ч.3 ст. 53 ЦПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення (ч. 4 ст. 367 ЦПК України). Як передбачено п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України прийняття судового рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі є порушенням норм процесуального права та обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що постановлене рішення не може залишатися в силі та підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 з підстав порушення судом норм процесуального права. При цьому колегія суддів не дає оцінки обґрунтованості позовних вимог, оскільки це повинно бути зроблено під час розгляду справи по суті за участі належних сторін. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Косівського районного суду від 29 травня 2020 року скасувати. Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину і права на власність відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 22 вересня 2020 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: В.А. Девляшевський В.Д. Фединяк