Ухвала КЦС ВС № 296/8045/17

Ухвала 27 жовтня 2021 року м. Київ справа № 296/8045/17 провадження № 61-16482ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частку в майні та усунення перешкод у користуванні майном; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним вище позовом. У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 вартість 1/2 частки автомобіля ВАЗ 21104 у розмірі 43 292,12 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_1 . Постановою Житомирського апеляційного суду від 13 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2020 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання гаража спільною сумісною власністю подружжя та його поділ і ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову. Визнано спільною сумісною власністю подружжя гараж № НОМЕР_1 у Громадському об`єднанні власників гаражів « Світлофор » за адресою м. Житомир, вул. Корольова, 3-А , вартістю 69 174 грн. Виділено ОСОБА_1 гараж № НОМЕР_1 в Громадському об`єднанні власників гаражів « Світлофор » за адресою м. Житомир, вул. Корольова, 3-А . Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/2 частини вартості гаража у розмірі 34 587 грн. У решті рішення суду залишено без змін. Додатковим рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 02 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 судовий збір у сумі 704,80 грн, який не сплачений нею під час звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог від 02 квітня 2018 року в дохід державного бюджету України. У задоволенні заяви ОСОБА_6 про відшкодування судових витрат на проведення судових експертиз відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Постанову Житомирського апеляційного суду від 13 липня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання квартири його особистою приватною власністю і позовних вимог ОСОБА_6 про виділення їй у власність частини квартири та вселення її та доньки у спірну квартиру скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У решті рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2020 року, у незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 липня 2020 року залишено без змін. Постановою Житомирського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_6 про виділення їй у власність частини квартири та вселення у квартиру, а також в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання квартири його особистою власністю скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Вселено ОСОБА_6 разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у квартиру АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання квартири АДРЕСА_1 , його особистою власністю відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Додаткове рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення скасовано. Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат за проведення судових експертиз залишено без розгляду. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

1. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

2. У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що з 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 1 600,00 грн. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду позовної заяви майнового характеру (визнання права власності на частку в майні; визнання майна особистою приватною власністю), яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640,00 грн)та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру (усунення перешкод у користуванні майном), яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною п`ятою статті 6Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. До касаційної скарги додано квитанцію № 34830985 від 04 жовтня 2021 року про сплату судового збору у розмірі 1 409,60 грн. Таким чином, заявнику необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 430,40 грн ((640,00 х 3) х 200% - 1 409,60). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддеюпостановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393, 394 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року залишити без руху. Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Д. Д. Луспеник