Постанова 4815 № 569/13380/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 жовтня 2021 року м. Рівне Справа № 569/13380/21 Провадження № 22-ц/4815/1220/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гордійчук С.О., суддів: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М., секретар судового засідання: Пиляй І.С. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», відповідач: ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» адвоката Пелиха А.Б. на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2021 року, постановлену в складі судді Першко О.О., у справі № 569/13380/21, в с т а н о в и в : У липні 2021 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», діючи через свого представника адвоката Пелиха А.Б., звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних в порядку статті 625 ЦК України в розмірі 4 074,36 дол. США. Позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно належне ОСОБА_1 , а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішенням законної сили у даній справі. Заява обґрунтована тим, що станом на 01 липня 2021 року заборгованість стягнута рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 2-3889/10 від 02 червня 2010 року у справі за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 боржником у повному обсязі не погашено. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2021 року відмовлено у задоволені заяви представника позивача про забезпечення позову. Ухвала суду мотивована тим, що позивач не обґрунтував необхідності забезпечення позову, не визначив вартість об`єкту нерухомого майна щодо якого ставиться питання про арешт, не довів співмірність заявлених позовних вимог та запропонованого виду забезпечення. Підстави для накладення арешту на квартиру відсутні. Не погодившись із ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить її скасувати, та постанову нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує доводи останньої, просить ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону судове рішення відповідає. Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу стягнення грошових коштів в сумі 4074,36 дол. США за договором кредиту від 01 червня 2007 року, а тому на думку позивача відчуження відповідачем належного їй нерухомого майна, може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення про задоволення позову. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності квартира по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891474256101). Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу. Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову. Скаржник не навів мотивів щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами та не довів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Встановивши відсутність підстав для забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про відсутність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди з ними. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права та не може бути скасована з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, відповідно апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» адвоката Пелиха А.Б. залишити без задоволення. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2021 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 27 жовтня 2021 року. Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Ковальчук Н.М.