Постанова 4807 № 333/6260/19

Дата документу 19.10.2021 Справа № 333/6260/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний № 333/6260/19 Провадження №22-ц/807/2902/21 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач), суддів Дашковської А.В., Кочеткової І.В., за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2021 року, повний текст якого складено 20 травня 2021 року, в складі судді Стоматова Е.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки квартири у житловому будинку у натурі в окремий об`єкт власності, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила у лютому 2021 року, до ОСОБА_2 про виділ частки квартири у житловому будинку у натурі в окремий об`єкт власності. В обґрунтування позовних вимог, зазначає що з 30.06.2007 сторони перебували у шлюбі до грудня 2016 року, після розірвання шлюбу спільна дитина донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишились на утриманні позивачки. За час шлюбу сторонами набуте майно, у тому числі за договором купівлі-продажу від 28.10.2011, про придбання у ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 52,2 м2, загальною площею 91,9 м2 з господарськими будівлями та спорудами. Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 11.12.2018, визнано квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 52,2 м2, загальною площею 91,9 м2 і господарські будівлі та споруди цієї квартири спільним сумісним майном подружжя. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано право власності: - за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , та на Ѕ частину господарських будівель та споруд цієї квартири; за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , та на Ѕ частину господарських будівель та споруд цієї квартири. Право спільної сумісної власності на спірну квартиру припинено. Поділ житла для позивача є вкрай необхідний, бо знаходитись з відповідачем в одному приміщенні небезпечно для її життя та здоров`я, бо з боку відповідача до неї були неодноразові факти рукоприкладства. Так 08.06.2019 відносно відповідача до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення за ч.1 ст.125 КК України за завдані позивачу умисні тілесні ушкодження. Добровільно поділити спірний будинок сторони не можуть, оскільки не дійшли згоди, відповідач мешкає в будинку та постійно ним користується. Ураховуючи викладене, позивач просить суд поділити квартиру у житловому будинку, яка знаходиться у спільній частковій власності, шляхом виділення в натурі ОСОБА_1 , окремим об`єктом нерухомості 63/100 часток квартири АДРЕСА_1 , які складаються з наступних приміщень: частина житлового будинку літ. «А» - частина 2-4 площею 6,4 м2, житлова прибудова літ. «А-1», приміщення 2-5 площею 17,4 м2 надвірним будівлям та спорудам прибудова літ. «А-2», частина замощення літ. «І», частина воріт літ. «№6», навіс літ «О», решту 37/100 часток цієї квартири залишити у власності ОСОБА_2 та припинити право спільної часткової власності на квартиру та стягнути з відповідача по справі витрати по сплаті судового збору у сумі 1017,01 грн., витрати на проведення експертизи у сумі 8000,00 грн. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не надав об`єктивної оцінки доказам у справі, не використав право усунути недоліки призначеної судом експертизи, зробив безпідставні висновки. Суд на вирішення експерта поставив питання, яке не виконується, оскільки визначив квартиру у одному будинку як домоволодіння. Вказує, що нею запропоновано варіант поділу квартири, який не порушує прав ОСОБА_2 на житло, оскільки йому запропоновано частку квартири, яка є повноцінним об`єктом для мешкання (після його переобладнання). Різниця вартості між 63/100 та 37/100 спірної квартири у сумі 37 585, 00 грн., яка позивачем перерахована на депозитний рахунок суду, відповідачем не оспорювалась, що свідчить про те, що він погодився із вказаною сумою. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником відповідача адвокатом Духонченка М.С. надані пояснення щодо доводів апеляційної скарги, в яких просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. Зазначає, що суд об`єктивно дослідив всі обставини справи. Звертає увагу, що різниця між частками у запропонованому експертом варіанті складає 37 585 грн., тобто експертом вартість всього будинку визначена на суму, що складає приблизно 10 900 доларів США, разом з тим ринкова вартість будинку складає близько 35 000 доларів США. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою, проте, відповідач повідомляв суду, що не погоджується отримати компенсацію, оскільки вона не відповідає фактичній вартості його частки. Відповідно до висновку експерта неможливо надати на розгляд суду варіанти поділу квартири між співвласниками відповідно до їх часток у праві власності. Заслухавши в засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно дост. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із відсутності визначених законом доказів можливості виділу належної позивачці частки квартири. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Судом встановлено, що відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №181368206 від 17.09.2019 позивач на підставі рішення Комунарського районного суду №333/1674/17 від 11.12.2018 року є власником Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності (а.с. 16-17). Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 11.12.2018 в справі №333/1674/17 спірну квартиру і господарські будівлі і споруди цієї квартири визнані спільним сумісним майном подружжя. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 та по Ѕ частині господарських будівель та споруд цієї квартири. Припинено право спільної сумісної власності на спірну квартиру і господарські будівлі та споруди цієї квартири (а.с. 12-15). З рішення суду в справі №333/1674/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя вбачається, що під час розгляду справи, судом розглядались позовні вимоги щодо поділу спільного сумісного майна подружжя. З акту обстеження житлово-побутових умов від 17.09.2019 вбачається, що неповнолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в будинку АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 47). Відповідно до характеристики ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в Генічеській ЗОШ №4 (а.с. 48). Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , інвентаризаційна справі №46930/11574 з реєстрацією поточних змін без виходу по замовнику внесені 03 березня 2020 року, будинок є одноповерховим, який складається із двох квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 до складу квартир також входять надвірні будівлі, які до квартири АДРЕСА_4 складаються з житлових прибудов літ. «А1», «А2», навіс літ. «О», вбиральні літ. «Д», сарай літ. «Н», теплиця літ. «П», фундамент гаража літ. «Р», з яких є самочинними сарай літ. «Н», теплиця літ. «П», фундамент гаража літ. «Р» (а.с. 81-82). Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановленому законом. Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними (ч.1ст. 367 ЦК України). Відповідно до частин першої, третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. При цьому ураховується технічна можливість переобладнання будинку в відокремлені частини із самостійним виходом (ізольовані квартири), які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Системний аналіз норм статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що "відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2020 в справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Регіонального судово-експертного бюро м. Запоріжжя. Відповідно до висновку експерта №2733 судової будівельно-технічної експертизи від 14.12.2020, судовим експертом Лещенко К.І. наданий варіант поділу квартири АДРЕСА_1 з відступом від рівності часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на вказану квартиру, що становлять по Ѕ частці у кожного. Варіантів поділу квартири АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників ОСОБА_1 Ѕ частка, ОСОБА_2 Ѕ частка та вимог нормативно-правових актів, не існує ( а.с.96-114). Після визначення викладеного порядку поділу спірної квартири частка співвласнику І пропонується 37/100 частин квартири, замість Ѕ частини, співвласнику ІІ пропонується 63/100 частин, замість Ѕ частини. У зв`язку зі змінами часток співвласників, грошова компенсація, яку повинен сплатити співвласник, доля котрого збільшилася, буде складати 37585,00 гривень. У висновку наведений один можливий варіант поділу квартири АДРЕСА_1 з відступом від часток співвласників, інших варіантів не запропоновано. Так, співвласнику І пропонується квартира АДРЕСА_5 , яка складається з наступних приміщень: по основній частині житлового будинку літ. А частина 2-4 площею 6,3 м.2, 2-7 площею 25,7 м.2, загальною площею 32 м.2; по житловій прибудові літ. А1 приміщення 2-6 площею 9,1 м2; по надвірним будівлям та спорудам: вбиральня літ. «Д», частина замощення літ «І», паркан літ. «№5», частина воріт літ. «№6», що становить 37/100 частини. Співвласнику ІІ пропонується квартира АДРЕСА_6 , яка складається з наступних приміщень: по основній частині житлового будинку літ А частина 2-4 площею 6,4м2; по житловій прибудові літ А1 приміщення 2-5 площею 17,4 м2; по надвірним будівлям і спорудам: прибудова літ «А2», частина замощення літ «І», частина воріт літ. «№6», навіс літ «О», що становить 63/100 частини. Для даного варіанту поділу квартири АДРЕСА_1 експертом запропоновано здійснити наступні переобладнання: - в приміщенні 2-4 улаштувати перетинок, обладнавши таким чином коридор площею 6,4 м2 та приміщення площею 6,3 м2; -в приміщенні площею 6,3 м2улаштувати перетинок з дверним прорізом, обладнавши таким чином санвузол площею 3,2 м2та коридор площею 2,9 м2; -закласти дверний отвір між приміщеннями 2-7 та коридором площею 6,4 м2; -в коридорі площею 2,9 м2, замість віконного прорізу улаштувати дверний, для входу до квартири АДРЕСА_5 ; -в приміщенні 2-8 та 2-6 обладнати кухні; -квартиру АДРЕСА_5 та квартиру АДРЕСА_6 обладнати окремими мережами водопостачання, каналізації, газопостачання, електропостачання та опалення; -горище поділити згідно до поділу квартири з влаштуванням окремих входів. На підставі квитанції № 2РL631789 від 08.02.2021 року ОСОБА_1 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області внесла 37 585 гривень 00 копійок. Загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати також інтереси обох сторін та встановлювати, зокрема: чи дійсно є можливим виділ частки в натурі; чи допускається такий виділ згідно із законодавством тощо. Позивач, уточнивши позовні вимоги з урахуванням експертного висновку, просила поділити спірну квартиру за варіантом, який запропоновано експертом, виділивши їй 63/100 частин, тобто більшу частину квартири, обґрунтовуючи тим, що на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина, а відповідачу пропонувала виділити 37/100 частин квартири. Так, варіант поділу будинку, який просить здійснити позивач, зменшує належну відповідачу ОСОБА_2 частку у цьому будинку на 13/100, проти чого він заперечує, а також вважає, що розмір компенсації, визначений експертом, та внесений позивачем на депозитний рахунок, не відповідає дійсній вартості спірного нерухомого майна. У висновку експерта зазначено, що проведеним дослідженням встановлено, що площа та розташування приміщень у спірній квартирі, вимоги нормативних документів, що діють в області будівництва на території України, не дозволяють з технічної точки зору, розробити варіант поділу квартири з дотриманням рівних часток. В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Із запропонованого позивачем варіанту поділу будинку вбачається, що наявні санвузол та кухня у квартирі виділяються позивачу. Натомість, відповідачу у приміщенні передпокою (згідно технічного паспорту), яке поділене між сторонами, потрібно облаштувати санвузол площею 3,2м, та у приміщенні 2-6, яка є кімнатою, обладнати кухню. Позивач, пропонуючи вказаний варіант поділу квартири, фактично просить виділити їй приміщення більшої житлової площі, ніж житлова площа приміщень відповідача, а також у власність позивача передаються приміщення кухні, ванної кімнати, вбиральні, до яких проведені комунікації, що з врахуванням витрат, що будуть понесені відповідачем на влаштування відповідних служб у своїй частині будинку, ставить позивача у краще становище, ніж відповідача, не враховуючи при цьому вартість робіт з їх улаштування з запропонуванням покладення на сторін певних витрат щодо переобладнання і розподілу участі в переобладнанні будинку. До того ж, ураховуючи те, що у висновку експерта зазначено про необхідність проведення певних робіт по переобладнанню квартири, позивач не вказав, кого саме суду необхідно зобов`язати виконати переобладнання. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, представник позивача також, на відповідне питання колегії суддів, не запропонував розподілення вказаних витрат та розподілу участі в переобладнанні. Разом з тим, згідно із статтею 318 ЦК України усі суб`єкти права власності є рівними перед законом, у тому числі й учасники спільної часткової власності. Покладення вказаних витрат, а також здійснення зазначеного переобладнання, улаштування мереж життєдіяльності лише на одну сторону, є порушенням принципу рівності суб`єктів права власності та призведе до значного дисбалансу інтересів сторін. Апеляційний суд звертає увагу на необхідність враховувати інтереси всіх учасників справи і заборону обмеження прав одних учасників за рахунок інших під час вирішення спору про виділ в натурі частки нерухомого майна у праві спільної часткової власності. Розподіл вказаних витрат, та участі у переобладнанні, лише на розсуд суду, суперечить принципу диспозитивності та змагальності сторін, а також не вирішує спір по суті, зважаючи на те, саме позивач формує обсяг і склад позовних вимог і вправі розпоряджатися ними на власний розсуд. Крім того, судом при покладенні певних витрат на сторін повинен враховуватись матеріальний стан сторін, проте, з матеріалів справи не вбачається вартість переобладнань, у висновку експертизи відсутнє відповідне обрахування витрат кожної сторони на переобладнання, а позивач не проявив зацікавленість у вирішення вказаного питання. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Колегія суддів приходить до висновку, що припинення права спільної сумісної власності на частку домоволодіння, належну як позивачці так і відповідачу (по 1/2), шляхом фактичного збільшення позивачу її частки за рахунок частки, яка належать відповідачу, як співвласнику, без обґрунтування такого збільшення та відступлення від розміру ідеальних часток, завдасть істотної шкоди та порушить принцип рівності прав співвласників, який забороняє обмеження прав одних співвласників за рахунок інших. Окрім того, у висновку експерта, який міститься в матеріалах справи, зазначено, що для запропонованого варіанту поділу квартири необхідно виконати переобладнання, зокрема, в приміщеннях 2-8 та 2-6 обладнати кухні, квартиру АДРЕСА_5 та квартиру АДРЕСА_6 обладнати окремими мережами водопостачання, каналізації, газопостачання, електропостачання та опалення. Всі переобладнання виконувати у відповідності до державних будівельних норм України. Експертом фактично підтверджена необхідність влаштування співвласниками автономних інженерних мереж та системи опалення, однак ним не досліджувалось розташування комунікацій у квартирі та не вказано, чи потребує таке переобладнання втручання в інженерні системи загального користування, що перешкоджає з`ясуванню питання про необхідність отримання дозвільної документації. Окрім того, експерт, зазначаючи про влаштування дверного прорізу з існуючого віконного прорізу для входу до квартири АДРЕСА_5 , не вказав про те, чи не порушить таке влаштування несучі конструкції будівлі, не приведе до збільшення навантажень на фундаменти будівлі, від чого буде залежати необхідність отримання ( не отримання), дозволу на переобладнання житлового будинку, відповідно до приписів ст. 152 ЖК України. Ураховуючи, що в матеріалах справи наявний лише один запропонований варіант поділу квартири з відступленням від рівності часток співвласників, який призводить до дисбалансу інтересів сторін та порушує принцип рівності суб`єктів права власності, зважаючи на те, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Позивач, посилаючись в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції вимог законодавства під час призначення експертизи, відповідну ухвалу суду першої інстанції не оскаржувала, а також клопотання про призначення повторної експертизи, не заявляла. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем виконано умови ст.. 364, 365 ЦК України, не спростовує правильного висновку суду та не є підставою для скасування рішення, зважаючи на те, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки, та дотримання інтересів обох сторін. Інших належних, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційні скарги не містять. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2021 рокув цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 жовтня 2021 року. Головуючий О.М. Кримська Судді: А.В. Дашковська І.В. Кочеткова