Постанова Київський апеляційний суд № 761/39113/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2021 року місто Київ. Справа №761/39113/20 Апеляційне провадження №22-ц/824/11663/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Судді-доповідача: Желепи О.В., суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року (ухвалене в складі судді Волошина В.О., повний текст складено 18 травня 2021 року) в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- встановив: В грудні 2020р. позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_1 , в якому просив суд: стягнути з відповідачки на свою користь суму заборгованості у розмірі 53996,62 грн., а також понесені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2102,0 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачка порушила умови договору кредиту, не повернула отриманий кредит своєчасно, не сплачувала кошти (відсотки) за користування ним. В зв`язку із порушенням умов договору, відповідачка повинна сплатити: заборгованість за поточним тілом кредиту - 26416,03 грн.; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 16632,97 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками - 1809,38 грн.; заборгованість за простроченими відсотками - 9138,24 грн. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 41 049 грн та судовий збір в розмірі 2 102 грн Не погодившись з таким рішенням суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просили скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в повному обсязі, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову, прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Вказує на те, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача в угоді. З моменту підписання фізичною особою анкети-заяви, між Кредитором і Позичальником було укладено кредитний договір в порядку ч.І ст.634 ЦК шляхом приєднання Позичальника до запропонованого Кредитором договору (умов кредитування). Звертає увагу на те, позивач разом з Анкетою-заявою надав до суду першої інстанції копію довідки про надання інформації щодо умов кредитування ("паспорт споживчого кредиту"), особисто підписану Відповідачем, в якій зазначено: (відсоткова ставка за користування кредитом, відсоткова ставка, що застосовується при невиконанні зобов`язань, у тому числі за ст. 625 ЦК України; розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів, розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, інші умови, обов`язковість яких передбачена Законом України "Про захист прав споживачів" та Цивільним кодексом України. Вказана Довідка подана до суду разом із позовною заявою, проте суд на даний доказ уваги взагалі не звернув. Натомість цілком безпідставно вважав стягнення заборгованості за процентами та неустойкою необґрунтованим, оскільки вони нібито не встановлені умовами договору. Вказує, що з урахуванням наявності в матеріалах справи довідки про умови кредитування, підписаної позичальником, зокрема, з розміром відсоткової ставки та штрафів, правові висновки, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17. не можуть бути застосовані. Відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, місцевий суд допустив грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розмішують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. Ухвалою 19 липня 2021 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 02 серпня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Для розгляду цивільної справи № 761/39113/20 (а/п 22-ц/824/11663/2021) за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі судді-доповідача Сержанюка A.C. та суддів Мостової Г.І., Суханової Є.М. Розпорядженням Київського апеляційного суду від 28.09.2021 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють продовження суддею-доповідачем Сержанюком A.C. розгляд судової справи № 761/39113/20 (а/п 22-Ц/824/11663/2021). Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2021 року визначено склад суддів: Желепа О.В., Мазурик О.ф., Кравець В.А. 29.09.2021 року цивільну справу № 761/39113/20 (а/п 22-ц/824/11663/2021) передано судді Желепі О.В. та прийнято до свого провадження. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до зворотнього повідомлення поштове відправлення адресоване ОСОБА_1 ( з вкладенням копії апеляційної скарги з додатками та ухвали про відкриття апеляційного провадження 19.07.2021 року) повернулось із зазначеною причиною повернення « у зв`язку із закінченням терміну зберігання». Київським апеляційним судом повторно надіслано на адресу ОСОБА_1 поштове відправлення на поштову адресу та на адресу електронної пошти наявної в матералах справи. 01.10.2021 року ОСОБА_1 відповідно до відомостей про відправлення електронної пошти надіслано копії апеляційної скарги з додатками та ухвали про відкриття апеляційного провадження 19.07.2021 року. Відповідно до п. 2 ч.6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Також, в апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просив проводити розгляд справи у судовому засіданні з викликом представника позивача, посилаючись на те, що представник у судовому засіданні зможе надати детальні пояснення щодо конкретних обставин справи. Колегія суддів вважає, що клопотання позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. У частині першій статті 368 ЦПК України передбачено, що в суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Суд апеляційної інстанції, діючи у межах повноважень та порядку, визначених частиною першою статті 374 ЦПК України, не може встановлювати обставини справи, які можуть додатково пояснити її учасники, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку. Крім того, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Київський апеляційний суд надав учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. Зважаючи на те, що позивач не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого розгляду справи необхідно провести усні слухання, підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні. Відповідач своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Клопотання про продовження строку для подання відзиву до суду не подавала. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Так, частиною першої статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. З матеріалів справи вбачається, що 04 вересня 2018р., на підставі заяви відповідачки, між сторонами було укладено договір № б/н (шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у позивача, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації), відповідно до умов якого позивачем було надано відповідачці зі збільшенням кредиту, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та зміною кредитного ліміту. Разом з тим, з наданою стороною позивача, в якості письмового доказу анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у позивача, відповідачка не зазначила, яку банківську картку бажає отримати (а.с.12). Відповідно до довідки без номеру та дати складання, поданої стороною позивача до суду (а.с. 11), що на виконання зазначеного вище кредитного договору, банком були надані позичальниці наступні банківські картки: -№ НОМЕР_1 з терміном дії до липня 2022р.; -№ НОМЕР_2 з терміном дії до жовтня 2022р. Доказів отримання стороною відповідача особисто зазначених вище карток, сторона позивача не надала. Також, згідно довідки без номеру та дати складання, поданої стороною позивача до суду (а.с. 10) відповідачці було змінено неодноразово кредитний ліміт. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток «Platinum», «World Black Edition», «World Elite», «Infinite», «Visa Signature» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua. (а.с. 22-66). Згідно з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості, станом на 10 серпня 2020р., відповідачка повинна сплатити: заборгованість за поточним тілом кредиту - 26416,03 грн.; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 16632,97 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками - 1809,38 грн.; заборгованість за простроченими відсотками - 9138,24 грн. Так, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами. У заяві позичальниці від 04 вересня 2018р. процентна ставка не зазначена. У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку. Оскільки умовами анкети-заяви, яка підписана відповідачем, не погоджено розміру відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та мотивованого висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині. Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17, який судом і враховано при ухваленні оскаржуваного рішення. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що судом безпідставно взято до уваги правовий висновок, висловлений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, з огляду на таке. Позивач, звертаючись до суду з позовом, не надав до позовної заяви належних та допустимих доказів погодження між сторонами істотних умов кредитного договору, а саме щодо розміру відсотків та штрафів. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані, а також ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що судом не враховано довідку про надання інформації щодо умов кредитування ("паспорт споживчого кредиту"). Дійсно, в матеріалах справи наявна роздруківка, що містить інформацію щодо процентної ставки, яка була долучений позивачем до позовної заяви, а як зазначає позивач у додатках до позовної заяви паспорт споживчого кредитування. Дана роздруківка містить підпис та зазначено підписанта ОСОБА_1 07/11/2019, тобто не в день коли було підписано анкету-заяву №б/н від 04/09/2018. Більше того, даний документ не вказує на те, що між сторонами погоджено істотні умови щодо розміру відсотків та штрафів. Крім того, дана роздруківка з інформацією містить лише умови кредитування щодо карток типу «Універсальна», «Універсальна Gold», «Platinum», «World Black Edition», «VISA Signature», «MC Wоrld Elite», «Visa Infinite», тоді як в анкеті заяві відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 було видано картку такого типу. При цьому, матеріали справи не містять доказів тотожності анкети-заяви №б/н від 04.09.2018 та паспорту споживчого кредитування від 07.11.2019. Колегія суддів вважає, що судом правомірно не взято до уваги, надану позивачем, копію паспорта споживчого кредиту, оскільки підпис відповідача на цьому документі, який складається з чотирьох сторінок, міститься лише на останній сторінці. До того ж, у цьому документі зазначено умови щодо надання кредитних ліній на сімох карткових рахунках: «Універсальна», «Універсальна Gold», «Platinum», «World Black Edition», «VISA Signature», « ІНФОРМАЦІЯ_1 », «Visa Infinite», та з розміром кредитного ліміту від 50 000,00 грн, 400 000,00 грн відповідно. А у справі, що переглядається, відсутні докази про встановлення відповідачу кредитного ліміту у такому розмірі за конкретним, визначеним картковим рахунком. Також слід зазначити, що в паспорті споживчого кредиту вказано про те, що наведена у ньому інформація зберігає чинність та є актуальною з 07.11.2019 до 22.11.2019, тобто протягом 15 днів. Більше того, у вказаному паспорті споживчого кредиту вказано, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стон, розмір доходів, тощо. Отже, факт підписання відповідачем паспорту споживчого кредитування не може безумовно свідчити, що між сторонами погоджено істотні умови договору про розмір відсотків та штрафів. З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції проігноровано факт погодження між сторонами істотних умов договору, зокрема щодо сплати відсотків. А не зазначення в рішенні суду мотивів не прийняття вищевказаного паспорту споживчого кредитування не спростовує висновку суду щодо відсутності підстав для відмови у задоволенні позову в частині стягнення відсотків та штрафів. Вимог про стягнення відсотків за законом, як то передбачено ст. 1048 ЦК України, позивач не заявляв, як і не пред`являв вимог про стягнення інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема з підстав та у розмірах, встановлених статтею 625 ЦК України, за законом. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що стосуються укладення між сторонами договору приєднання, оскільки в мотивувальній частині рішення відсутні висновки про неукладеність договору. Оскільки апеляційна скарга позивача не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, а також рішення суду в цій частині не оскаржувалося відповідачем, колегія суддів у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України не переглядає рішення суду в цій частині. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду в частині, що оскаржувалося, без змін, а скарги без задоволення. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 000,00 грн); справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст складено 22 жовтня 2021 року. Суддя-доповідач О.В. Желепа Судді В.А. Кравець О.Ф. Мазурик