Постанова Дніпровський апеляційний суд № 191/3636/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6892/21 Справа № 191/3636/20 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця про визнання протиправними, скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення моральної шкоди,- ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обгрунтування якого зазначив, що 25.09.2020 року відповідно до наказу АТ «Укрзалізниця» від 28.07.2020 року №328 комісією на чолі з начальником відділу протидії порушень у сфері рухомого складу управління економічної безпеки Апарату директора з економічної та інформаційоної безпеки АТ Укрзалізниця Білобловським С.М. було складено акт службової перевірки регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця». Відповідно до п.3.1 даного акту комісією було опрацьовано факт крадіжки вугілля сторонніми особами з рухомого складу на ст. Чаплине Дніпровської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», яку було скоєно 10.07.2020 року та факт якої було встановлено згідно відеозапису. За результатами даного опрацювання, комісією було виявлено правопорушення з боку працівників стрілецької команди ст. Чаплине (начальників варти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також стрільців ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ). Нарадою під головуванням заступника директора регіональної філії з безпеки регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» Франтовського М.М. 20.10.2020 року було проведено розгляд результатів акту службової перевірки регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 25.09.2020 року. За результатами даної наради комісією 20.10.2020 року було складено протокол від 20.10.2020 року (вихідний № НЗБ-8-9/36 від 23.10.2020 року), яким встановлено, що порушення трудової дисципліни з боку працівників стрілецької команди ст. Чаплине (начальників варти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також стрільців ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) свідчать про порушення трудової дисципліни з боку керівного складу стрілецької команди швидкого реагування Дніпровського загону воєнізованої охорони, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , в частині невиконання вимог своїх посадових інструкцій щодо здійснення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання крадіжок вантажів, що перевозяться залізничним транспортом та організації вартової служби та оперативно-профілактичної роботи у підрозділі для забезпечення збереження вантажів на шляху слідування та в парках станцій. Згідно з поданням заступника директора регіональної філії з безпеки регіональної філії «Придніпровська залізниця» Франтовського М.М. від 30.10.2020 року № 11313-8-3/331 в.о. директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» Зарубою О.В. було підписано наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 04.11.2020 року № 360/н. У результаті вищезазначеного, наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 04.11.2020 року № 360/н за неналежне виконання посадових обов`язків начальнику стрілецької команди з профілактичної роботи структурного підрозділу «Дніпровський загін воєнізованої охорони» ОСОБА_1 було оголошено догану згідно зі ст. 147 КЗпП України. Внаслідок чого, інформація про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, стала відомою підлеглим працівникам, рідним та близьким людям, що змусило ОСОБА_1 соромитись і виправдовуватись за ганебний, безпідставний і не маючий нічого спільного з законом вчинок керівництва залізниці. Позивач вважає, що протиправними діями відповідача йому була спричинена моральна шкода. Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Українська залізниця Заруби О.В. N360/11 від 04.11.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині оголошення ОСОБА_1 догани; стягнути з ПАТ "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 6 460,00 грн; стягнути з ПАТ "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. начальника Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ«Українська залізниця» Заруби О.В. №360/Н від 04.11.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині оголошення ОСОБА_1 догани. Стягнуто з ПАТ «Українська Залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_1 , компенсацію моральної шкоди у розмірі 6 460,00 грн. Стягнуто з ПАТ «Українська Залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. В апеляційній скарзі АТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Українська залізниця посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. ОСОБА_1 відповідно до ст. 360 ЦПК України подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне. Судом встановлено, що на підставі наказу від 28.02.2020 року №85/ОС ОСОБА_1 обіймає пост начальника стрілецької команди з профілактичної роботи структурного підрозділу «Дніпровський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця». Встановлено, що графіком чергувань керівного складу СКПР на липень 2020 року, затвердженого 22.06.2020 року заступником начальника служби воєнізованої охорони регіональної філії «Придніпровська залізниця» Чухном М.І., ОСОБА_1 10.07.2020 року перебував на вихідному. Згідно до плану проведення заходів стрілецької команди з профілактичної роботи з 06.07.2020 року до 12.07.2020 року, затвердженого 06.07.2020 року заступником начальника служби воєнізованої охорони регіональної філії «Придніпровська залізниця» Чухном М.І., в період з 06.07.2020 року по 12.07.2020 року місцями проведення відповідних заходів, зокрема оперативних заходів щодо пошуку, попередження та виявлення стрілецькою командою розкрадання майна та вантажу з парків станцій та на шляху слідування зазначаються ст. Синельникове 1, ст. Сухачівка, ст. Верхівцево, ст. Таврійськ, ст. Запоріжжя* Вантажне, ст. Вольнянськ, ст. Кривий Ріг Західний та ст. Апостолове. Суд встановив, що крадіжка сталась 10.07.2020 року на ст. Чаплине, проте відповідно до плану проведення заходів стрілецької команди з профілактичної роботи з 06.07.2020 року до 12.07.2020 року, дана станція не входила до переліку станцій, на яких в період з 06.07.2020 року по 12.07.2020 року мали проводитись оперативні заходи щодо пошуку, попередження та виявлення стрілецькою командою розкрадання майна та вантажу з парків станцій та на шляху слідування. Встановлено, що відповідно до телеграми № НО-20/90 від 03.07.2020 року, з метою підвищення ефективності роботи із збереження майна залізниці та попередження крадіжок вантажів, недопущення несанкціонованих втручань зловмисників у функціонування залізничного транспорту, починаючи з 03.07.2020 року до особливого розпорядження, для проведення оперативно-профілактичних заходів, необхідно щоденно направляти на дільниці обслуговування ст.Таврійськ, ст.Каховське море, ст.Енергодар та перегонів між ними не менше одного парного наряду стрілецької команди. Відмінено дію даної вказівки було 14.07.2020 року, вже після скоєння крадіжки по ст. Чаплине. Вказівками керівництва залізниці охорону по ст. Таврійськ, ст. Каховське море та ст. Енергодар було посилено, у той час, як по ст. Чаплине беручи до уваги обмежену кількість парних нарядів стрілецької команди - послаблено. До маршрутів варти відомчої воєнізованої охорони № 082706 та №084188, варта на дільниці, куди входила ст. Чаплине, здійснювалась відповідно 23-24.02.2020 року та 02-03.06.2020 року. Крім того, суд встановив, що з посадовою інструкцією начальника стрілецької команди з профілактичної роботи структурного підрозділу «Дніпровський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця», на пункти 2.1. та 2.16. якої було посилання при винесенні наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 04.11.2020 року № 360/н, ОСОБА_1 було ознайомлено лише 29.10.2020 року, тобто більше ніж через три місяці після скоєння крадіжки по ст. Чаплине. Зі змісту протоколу від 20.10.2020 року вбачається, що за наслідками наради було ухвалено протокольне рішення про: 1) в термін до 22.10.2020 року за виявленими фактами правопорушень надати особисті пояснення на ім`я в.о.н. ОСОБА_8 в т.ч. СКПР ОСОБА_1 ; 2) в термін до 27.10.2020 року НОО ОСОБА_9 підготувати на ім`я в.о.н. ОСОБА_8 за підписом НЗБ ОСОБА_10 подання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності в т.ч. СКПР ОСОБА_1 ; 3) в термін до 30.10.2020 року підготувати проект наказів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності в т.ч. СКПР Твердохліба К.В. Згідно з поданням заступника директора регіональної філії з безпеки регіональної філії «Придніпровська залізниця» Франтовського М.М. від 30.10.2020 року № 11313-8-3/331 в.о. директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» Зарубою О.В. було підписано наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 04.11.2020 року № 360/н. Про здійснення крадіжки 10.07.2020 року вугілля сторонніми особами з рухомого складу на ст. Чаплине відповідачу стало відомо 25.09.2020 року з акту службової перевірки регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», а притягнули позивача до дисциплінарної відповідальності 04.11.2020 року. Задовольняючи позов в частині визнання незаконним та скасування наказу в.о. начальника Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» Заруби О.В. №360/Н від 04.11.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині оголошення ОСОБА_1 догани суд першої інстанції виходив з того, що питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 було вирішено упереджено, до отримання від нього пояснень за фактом вчинення дисциплінарного проступку, зокрема з пропуском місячного строку, встановленого ст.148 КЗпП України; у вищевказаному наказі не зазначено всіх складових дисциплінарного проступку. Задовольняючи позов в частині стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за події, які фактично не розглядалися на нараді і участь в яких він не приймав призвели до стресового стану та фактично спричинили шок, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано наявність складових елементів дисциплінарного проступку вчиненого позивачем та відповідно неправильно застосовано положення ст.147 КЗпП України; позивачем не виконано обов`язок, зазначений у посадовій інструкціїї з приводу виявлення найбільш криміногенних ділянок на шляху руху вантажів та забезпечення їх відпрацювання, що в свою чергу призвело до розкрадання вугілля. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного. Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків. Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана. Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Разом з тим саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до статті 149 цього ж Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо. Саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що роботодавець не виконав обов`язок з надання доказів наявності фактів винного вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що з боку начальника стрілецької команди з профілактичної роботи структурного підрозділу «Дніпровський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 відсутні порушення або неналежне виконання трудових обов`язків, так як позивач не є керівником стрілецької команди ст. Чаплине (начальників варти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також стрільців ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ), тому даний факт не може бути підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за недоведеністю самого факту порушення з боку ОСОБА_1 . Оцінивши докази, подані сторонами, з урахуванням встановлених обставин та з огляду на вказані норми матеріального права, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що дають підстави в своїй сукупності дійти висновку про правомірність накладеного дисциплінарного стягнення у вигляді догани, суду не надано, оскільки про здійснення крадіжки 10.07.2020 року вугілля сторонніми особами з рухомого складу на ст. Чаплине відповідачу стало відомо 25.09.2020 року з акту службової перевірки регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» проте притягнули позивача до дисциплінарної відповідальності 04.11.2020 року. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та наголошує на тому, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани було накладено на позивача з пропуском місячного строку, встановленого ст.148 КЗпП України. Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід зазначити, відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ст. 23 ЦК України) Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Встановивши, що наказ в.о. начальника Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ«Українська залізниця» Заруби О.В. №360/Н від 04.11.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині оголошення ОСОБА_1 догани саме за події, які фактично не розглядалися на нараді і участь в яких позивач не приймав призвели до стресового стану та фактично спричини шок позивачу, колегія суддів приходить до висновку щодо обгрунтованості покладення на відповідача відповідальності за заподіяну позивачу моральну шкоду, розмір відшкодування якої визначено судом першої інстанції з додержанням засад розумності і справедливості. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із залученням експерта. Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Так, стягнуті рішенням суду першої інстанції з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн є документально підтверджені та доведені, тому доводи апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах даної цивільної справи доказами. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач як роботодавець не довів невиконання позивачем покладених на нього посадових обов`язків, не надав доказів того, що при виконанні позивачем своїх обов`язків мав місце дисциплінарний проступок, не зазначив достатніх доказів, що дають підстави в своїй сукупності дійти висновку про правомірність накладеного дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Керуючись ст.ст.367,368,374,375,382,384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця - залишити без задоволення. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: В.С.Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю.Петешенкова