Постанова 4874 № 924/366/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2021 року Справа № 924/366/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючий суддя Мельник О.В. суддя Петухов М.Г. суддя Маціщук А.В. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан" Білогірської селищної ради на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.06.2021 р. у справі №924/366/21 (суддя Виноградова В.В., повний текст рішення складено 17.06.2021 р.) за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області та Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області до спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан" Білогірської селищної ради про стягнення 93913,51 грн. збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.06.2021 р. у справі №924/366/21 позов керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області та Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області до спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан" Білогірської селищної ради про стягнення 93913,51 грн. збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища задоволено. Стягнуто з спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан" Білогірської селищної ради на користь держави на розподільчий рахунок Ямпільської селищної ради 93913,51 грн. збитків завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Стягнуто з спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан" Білогірської селищної ради на користь Хмельницької обласної прокуратури 2270 грн. витрат зі сплати судового збору. В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідно до положень статей 19, 64, 86, 90 Лісового кодексу України та положень статуту спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан" Білогірської селищної ради організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на відповідача як на постійного лісокористувача. Оскільки обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, то і цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає в протиправній бездіяльності в вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. З огляду на встановлення факту незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів, відсутність доказів вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, підтвердження розміру заподіяної шкоди, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що відповідачем було вжито усіх можливих належних дії щодо забезпечення обов`язку по охороні лісу від незаконних рубок, оскільки саме лісником обходу №2 було виявлено самовільну порубку лісу про що в подальшому було складено акт самовільної рубки та направлено заяву до Білогірського ВП Красилівського ВП ГУПН в Хмельницькій області. Апелянт вважає, що оскільки чинним законодавством України не встановлено вичерпного переліку заходів спрямованих на збереження лісів, то стверджувати про невжиття ним таких заходів немає підстав. На думку відповідача, прокуратурою не надано до суду доказів заподіяння відповідачем збитків в заявленій сумі, а також не доведено факту заподіяння державі збитків внаслідок протиправних дій відповідача. Оскільки прокуратурою та позивачами у процесі розгляду справи не було доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, спеціалізоване лісогосподарське комунальне підприємство "Орлан" Білогірської селищної ради вважає, що позов задоволенню не підлягає. Виконувачем обов`язків керівника Шепетівської окружної прокуратури, подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить суд, з підстав викладених у ньому, апеляційну скаргу спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан" Білогірської селищної ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 14.06.2021 р. у справі №924/366/21 без змін. Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області та Ямпільська селищна рада Білогірського району Хмельницької області своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України не скористались. Згідно ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило. Враховуючи викладене, а також приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан" Білогірської селищної ради на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.06.2021 р. у справі №924/366/21 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. Оцінюючи наявність правових підстав для звернення прокурора з позовом у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді. За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Статтею 53 ГПК України передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб`єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність. Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі №912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. Судом встановлено, що 09.02.2021 р. начальник Білогірського відділу Старокостянтинівської місцевої прокуратури звернувся до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області з листом №34/3-677ВИХ-21 в якому, зокрема, у зв`язку із виявленим фактом незаконної порубки дерев та необхідністю відшкодування завданих збитків постійним лісокористувачем Білогірським спеціалізованим лісогосподарським комунальним підприємством «Орлан», керуючись ст.23 Закону України «Про прокуратуру», з метою встановлення можливих підстав представництва інтересів держави, в порядку досудового врегулювання спору, просить повідомити чи вживались та чи вживатимуться Державною екологічною інспекцією заходи судового захисту інтересів держави щодо відшкодування шкоди, завданої порушення законодавства про охорону навколишнього середовища. У разі невжиття таких заходів просить повідомити причини (а.с.47-49). За результатами розгляду вказаного звернення Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області надала відповідь від 17.02.2021 р. в якій повідомляє про неможливість вжиття заходів спрямованих на стягнення шкоди заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев у зв`язку із відсутністю на рахунку коштів необхідних для сплати судового збору. Разом з тим, в разі наявності фінансової можливості у органів прокуратури, просять розглянути питання щодо звернення з позовом органами прокуратури в інтересах держави (а.с.49). 22.02.2021 р. прокуратура повторно звернулась до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області з листом аналогічним за змістом листу від 09.02.2021 р. та 16.03.2021 р. отримала від останньої відповідь в якій, зокрема, у зв`язку із відсутністю на рахунку коштів необхідних для сплати судового збору знову просить розглянути питання щодо пред`явлення позову органами прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницької області (а.с.50-52). Також 08.02.2021 р. начальник Білогірського відділу Старокостянтинівської місцевої прокуратури звертався з листом до голови Ямпільської селищної ради в якому, зокрема, просить останнього повідомити чи вживались та чи вживатимуться Ямпільською об`єднаною територіальною громадою заходи судового захисту інтересів територіальної громади щодо відшкодування шкоди, завданої порушення законодавства про охорону навколишнього середовища. У разі невжиття таких заходів просить повідомити причини. Листом №315/02-24 від 22.02.2021 р. Ямпільська сільська рада повідомила, що такі заходи не вживались та просить органи прокуратури вжити їх (а.с.53-55). Листами від 25.03.2021 №54-239вих-21 та №25-238вих-21 керівник Шепетівської окружної прокуратури повідомив Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області та Ямпільську селищну раду про намір здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області та Ямпільської селищної ради щодо стягнення з Білогірського спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан" збитків у сумі 93913,51 грн. завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (а.с.28-29, 31-32). Вказані повідомлення були надіслані позивачам 06.04.2021 р., що підтверджується відповідними фіскальними чеками АТ «Укрпошта» та цього ж дня прокуратура звернулась до суду з позовною заявою (а.с.30,33,63). Таким чином, Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області та Ямпільська селищна рада були обізнані про порушення інтересів держави, яке відбулось раніше звернення прокурора до них з повідомленням про намір подати позов до суду, однак свідомо не здійснювали їх захист. Із наведеного вище листування, судом встановлено, що позивачі не лише не вживали будь-яких заходів реагування, спрямованих на захист інтересів держави, а й не мали наміру вживати такі заходи в майбутньому. Невжиття позивачами заходів щодо захисту інтересів держави шляхом стягнення з відповідача заподіяної шкоди в судовому порядку за умови їх обізнаності про наявність відповідних порушень, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів до суду з позовом про стягнення з відповідача шкоди завданої навколишньому природному середовищу. Отже, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що прокурором належним чином обґрунтовано наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі позивачів у цій справі в порядку передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру». Судом встановлено, що 13.05.2016 р. за відповідачем на праві постійного користування зареєстровано земельну ділянку державної форми власності з кадастровим номером 6820355600:08:004:0001 загальною площею 116,3498 га, розташовану на території Ямпільської селищної ради Хмельницької області, з цільовим призначенням: для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, категорія земель: землі лісогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки: ліси та інші лісовкриті площі, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.12.2017 року (а.с.42-44). 9 серпня 2020 року лісником обходу №2 Білогірського СЛКП "Орлан" було виявлено самовільну порубку лісу в кв. 40, вид.

2. Лісопорушників на місці виявлено не було. (а.с.88). З приводу вказаної події 10 серпня 2020 року відповідною комісією було складено акт про виявлене порушення. (а.с.39). Слідчим СВ Білогірського ВНП Красилівського ВП Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області за результатом проведення огляду місця події на території виділу №12 кварталу 40 обходу №12 Білогірського СЛКП "Орлан" виявлено незаконну порубку дерев породи "дуб" в кількості шести штук та одне дерево породи "граб", проведено відповідні заміри параметрів зрізаних дерев. (а.с.38). Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за даним фактом 10.08.2020 р. Шепетівським районним управлінням поліції ГУНП в Хмельницькій області зареєстровано кримінальне провадження №12020240090000102 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України (а.с.36). Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ч.1 ст. 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Таким чином зі змісту статті 17 Лісового кодексу України вбачається, що основною метою надання лісів у постійне користування є ведення лісового господарства. Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів. Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень (п.5 ч.1 ст. 64 ЛК України). Відповідно до частинами 1, 2, 5 статті 86 Лісового кодексу України визначено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. За змістом п.1, 5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, а також порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Відповідно до ст.107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень ст. 17, ч.2 ст.19, ст. 63, п.5 ч. 1 ст.64, п.1,5 ч.2 ст.105 та ст.107 Лісового кодексу України відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території. При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, необхідно виходити з того, що відповідно до ст.19 Лісового кодексу України обов`язки щодо забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 р. у справі №909/976/17. Цивільно-правову відповідальність перед державою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами. Як встановлено колегією суддів, відповідно до п.1.1, п.п.3.2.8 п.3.2. та п.4.10 статуту спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства Орлан, затвердженого рішенням Білогірської районної ради від 17.05.2002 №15, підприємство створене з метою вдосконалення державного управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів і збереження лісосировинних ресурсів. Основною метою діяльності підприємства є організація ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів та відтворення і раціонального використання Державного мисливського фонду на території мисливських угідь, закріплених за підприємством, організація ведення водного господарства. Предметом діяльності підприємства є охорона мисливських угідь, а також лісів і захисних лісових насаджень від незаконних полювань, порубок, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасу худоби в заборонених місцях та інших порушень лісового законодавства, актування порушень правил полювання і притягнення до відповідальності порушників. Підприємство несе відповідальність за дотримання вимог і норм з охорони, раціонального використання та відновлення до рівня встановлених нормативів земель, лісів, вод та інших природних ресурсів (а.с.56-62). Отже, враховуючи наведені правові норми, статутні завдання відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач як постійний лісокористувач зобов`язаний здійснювати організацію і забезпечення охорони та захисту лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, а також нести цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства у разі невчинення дій (бездіяльності) щодо забезпечення охорони та збереження лісу, що має наслідком самовільну рубку лісових насаджень третіми особами. Відповідно до ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами вказаної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. До істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у спорі про відшкодування заподіяної шкоди, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Судом апеляційної інстанції безспірно встановлено, що факт протиправної поведінки відповідача, як постійного лісокористувача, у формі бездіяльності щодо охорони лісових насаджень на наданій йому у постійне користування земельній ділянці, що призвело до незаконної рубки лісу третіми особами, у своїй сукупності підтверджують належними та допустимими в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, зокрема: доповідною лісника Білогірського СЛКП "Орлан"від 09.08.2020 р., актом самовільної рубки лісу від 10.08.2020 р., протоколом огляду місця події від 10.08.2020 р. та витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Однак, відповідачем не було подано до суду будь-яких належних та допустимих доказів на спростування своєї вини у завданій шкоді. Аргументи скаржника про недоведеність вини відповідача у вчиненні незаконної рубки дерев, а також про те, що ним було вжито всіх можливих заходів спрямованих на збереження лісів оцінюються судом критично з огляду на те, що визначальним у даній справі є сам факт незаконної рубки лісу спричинений невиконанням лісокористувачем належним чином покладеного на нього законодавством обов`язку щодо забезпечення охорони лісових насаджень. Щодо розміру завданої шкоди судом встановлено, що на основі листа СВ Білогірського ВНП Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області від 14.08.2020 р. Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області було здійснено розрахунок шкоди, заподіяної лісу у зв`язку з незаконною рубкою дерев в лісовому масиві на захід від села Лепесівка Білогірського району Хмельницької області, відповідно до якого загальна сума збитків становить 93913,51 грн.. Вказаний розрахунок був проведений Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області згідно такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. №665, а тому колегія суддів вважає, що останній є належним доказом розміру шкоди, заподіяної природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев. Разом з тим, апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо необґрунтованості розміру завданих збитків, зважаючи на те, що скаржником не було подано до суду будь-яких доказів чи контррозрахунків на спростування розміру збитків завданих в результаті незаконної рубки лісу, а також оскільки останній не скористався своїм процесуальним правом клопотати перед судом про призначення судової експертизи. Аналізуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність у діях відповідача, як постійного лісокористувача протиправної поведінки у формі бездіяльності щодо охорони лісонасаджень, шкоди у вигляді втрати чи знищення дерев, розмір якої було визначено у відповідності до вимог постанови КМУ №665 від 23.07.2008 р. та причинного зв`язку між вказаними елементами. Беручи до уваги те, що відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив незаконну порубку дерев, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України (навколишньому природному середовищу) у сумі 93913,51 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області та Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області. Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Відповідно до ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. В силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України. Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 14.06.2021 р. у справі №924/366/21 залишити без змін, апеляційну скаргу спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан" Білогірської селищної ради - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, порядок та строк, який передбачений ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "25" жовтня 2021 р. Головуючий суддя Мельник О.В. Суддя Петухов М.Г. Суддя Маціщук А.В.