Постанова 4873 № 910/3111/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" жовтня 2021 р. Справа№ 910/3111/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Хрипуна О.О. суддів: Чорногуза М.Г. Зубець Л.П. при секретарі судового засідання Король Я.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 (повний текст рішення складено 29.04.2021) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 (повний текст рішення складено 26.05.2021) у справі № 910/3111/20 (суддя Пукшин Л.Г.) за позовом Селянського (фермерського) господарства "Славнівське" до 1) Міністерства юстиції України; 2) Бутенківської сільської ради про визнання протиправним та скасування акта за участю представників: від позивача: Яременко О.Є., від відповідача-1: Підгорецька О.Ю., від відповідача-2: не з`явились ВСТАНОВИВ: Селянське (фермерське) господарство "Славнівське" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України та Бутенківської сільської ради про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 29.07.2019 № 2280/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", який був прийнятий за результатами розгляду скарги Бутенківської сільської ради від 23.05.2019 № 02-22/602, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.05.2019 за № 18819-33-19. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вирішення питання по суті скарги Бутенківської сільської ради від 23.05.2019 № 02-22/602 про скасування рішення та реєстраційних дій, за наслідками якого позивач був позбавлений свого права користування землею, без надання можливості як зацікавленій особі не лише бути проінформованим про розгляд такого питання, а й донести свою позицію про правомірність здійсненої реєстрації, є порушенням процедури розгляду скарг та порушенням права такої особи, що вказує на незаконність наказу Міністерства юстиції України. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 позов задоволено повністю, визнано недійсним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 29.07.2019 № 2280/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", прийнятого за результатами розгляду скарги Бутенківської сільської ради від 23.05.2019 № 02-22/602, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.05.2019 за № 18819-33-19; стягнуто з відповідачів на користь позивача по 1 051,00 грн судового збору. Місцевий господарський суд, врахувавши висновок Верховного Суду у постанові від 28.05.2020 у справі № 822/1874/17, визнав обґрунтованими вимоги позивача, встановивши, що Міністерство юстиції України при розгляді скарги Бутенківської сільської ради не діяло у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та нормами чинного законодавства. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 заяву Селянського (фермерського) господарства "Славнівське" про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат задоволено частково; стягнуто з відповідачів на користь позивача по 5 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині задоволення заяви відмовлено. Не погодившись з рішенням, Міністерство юстиції України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 910/3111/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі За твердженням скаржника, судом порушено п. 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України, оскільки у даній справі рішення базується виключно на оцінці судом дій відповідача-1 при прийнятті спірного наказу як суб`єкта владних повноважень при виконанні ним делегованих повноважень та владних управлінських функцій. Також Міністерство юстиції України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі № 910/3111/20 та прийняти нове, яким заяву Селянського (фермерського) господарства "Славнівське" про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/3111/20 від 07.07.2021 у складі колегії суддів: Хрипун О.О., суддів: Михальської Ю.Б., Дикунської С.Я. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 910/3111/20 та призначено до розгляду на 17.08.2021. У зв`язку із перебуванням суддів Михальської Ю.Б. та Дикунської С.Я. у відпустці та необхідністю здійснення процесуальних дій в рамках даної справи, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Зубець Л.П., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 прийнято апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 та апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі № 910/3111/20 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Зубець Л.П., Шаптала Є.Ю., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі № 910/3111/20 та об`єднано в одне апеляційне провадження; розгляд справи призначено до спільного розгляду на 17.08.2021. 16.08.2021 та 17.08.2021 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Селянського (фермерського) господарства "Славнівське" надійшли додаткові пояснення. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 розгляд справи № 910/3111/20 відкладено на 21.09.2021. У зв`язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2021 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Чорногуз М.Г., Зубець Л.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 прийнято апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 та апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі № 910/3111/20 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Зубець Л.П., Чорногуз М.Г., розгляд справи ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 21.09.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 розгляд справи № 910/3111/20 відкладено на 19.10.2021. 18.10.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення Міністерства юстиції України щодо необхідності, за твердженням скаржника, розглядати даний спір в порядку адміністративного судочинства після вирішення спору про право 29.10.2020 Господарським судом Полтавської області у справі № 917/1582/19. 18.10.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення Селянського (фермерського) господарства "Славнівське", де зокрема позивач зазначив, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2019 йому було відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі за його позовом від 16.09.2019 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 29.07.2019 № 2280/5 у зв`язку із тим, що спір не є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства; рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.10.2020 у справі № 917/1582/19 у спорі з Бутенківською сільською радою за Селянським (фермерським) господарством "Славнівське" визнано право постійного користування земельною ділянкою, яка була надана на ім`я Бєлєнького М.О. В судовому засіданні представник скаржника вимоги та доводи апеляційних скарг підтримав та просив її задовольнити, наполягаючи на непідсудності справи господарським судам України. Представник позивача в судовому засідання вимоги та доводи апеляційних скарг заперечив, зазначивши про їх безпідставність. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне. Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Бутенківська сільська рада звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою від 23.05.2019 № 02-22/602 на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.05.2019 № 46768717 державного реєстратора Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцової О.О., якою було зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5321880700:00:010:0143, площею 34,49 га, розташованої на території Бутенківської сільської ради за Селянським (фермерським) господарством "Славнівське". У поданій скарзі скаржник зазначив, що земельна ділянка площею 34,49 га для ведення селянського (фермерського) господарства перебувала у постійному користуванні ОСОБА_1 , який був засновником та головою СФГ "Славнівське", на підставі акту на право постійного користування землею (серія ПЛ № 00122), виданого 24.02.1995. Після смерті ОСОБА_1 , його дочка ОСОБА_2 , відповідно до рішення Кобеляцького районного суду № 532/2203/18 від 18.01.2019, успадкувала право власності на СФГ "Славнівське". За доводами скаржника, ОСОБА_2 в порядку ст. 1218 ЦК України не успадкувала право постійного користування, проте 07.05.2019 державним реєстратором Зеленцовою О.О. було прийнято рішення № 464768717 про реєстрацію права користування на земельну ділянку площею 34,49 га за СФГ "Славнівське" лише на підставі державного акту на право постійного користування землею (серії ПЛ № 00122), виданого 24.02.1995 на фізичну особу ОСОБА_1 , який помер, та статуту СФГ "Славнівське". У скарзі Бутенківська сільська рада просила визнати неправомірні дії та скасувати рішення державного реєстратора Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцової О.О. при проведенні 07.05.2019 державної реєстрації іншого речового права (з відкриттям розділу) індексний номер 46768717 від 08.05.2019, а саме права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номером 5321880700:00:010:0143, площею 34,49 га за Селянським (фермерським) господарством "Славнівське". Міністерство юстиції України 29.07.2019 видало наказ № 2280/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким скаргу Бутенківської сільської ради задоволено у повному обсязі та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.05.2019 № 46478717, прийняте державним реєстратором Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцовою О.О. та скасовано запис про державну реєстрацію іншого речового права № 31459152, внесеного на підставі цього рішення. Вказаний наказ виданий на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 15.07.2019 за результатами розгляду скарги Бутенківської сільської ради від 23.05.2019 № 02-22/602, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.05.2019 за № 18819-33-19. Не погоджуючись із висновком Комісії та прийнятим на його підставі наказом, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 29.07.2019 № 2280/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", прийнятого за результатами розгляду скарги Бутенківської сільської ради від 23.05.2019 № 02-22/602, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.05.2019 за № 18819-33-19. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем-1 не було дотримано вимог чинного законодавства при розгляді скарги Бутенківської сільської ради та винесенні оскаржуваного наказу. З доданих до позовної заяви документів вбачається, що Селянське (фермерського) господарство "Славнівське" вже зверталося до Міністерства юстиції України з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 29.07.2019 № 2280/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень". Проте, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2019 № 640/17665/19 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з мотивів, що даний спір не підлягає розгляду адміністративним судом та віднесений до юрисдикції господарського суду за правилами ГПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (п. 13). Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Згідно із ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Позовні вимоги у даній справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача на постійне користування земельною ділянкою, яке оспорене відповідачем-2 та державна реєстрація якого скасована спірним наказом відповідача-1. Враховуючи те, що позовні вимоги в цій справі про визнання недійсним акту, що порушує майнові права, є похідними при вирішенні судом питання щодо наявності у юридичної особи права користування земельною ділянкою і можуть впливати на майнові права та інтереси як позивача так і відповідача-2, колегія суддів приходить до висновку, що, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а за суб`єктним складом належить до господарської юрисдикції. Процедура розгляду відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту (далі - суб`єкт оскарження), що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами, визначена Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (далі - Порядок № 1128). Відповідно до п. 2 Порядку № 1128 для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом. Порядок створення, організаційні та процедурні засади діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації на час виникнення спірних відносин був визначений Положенням про комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 37/5 від 12.01.2016 (далі - Положення № 37/5). Згідно із п. 2 Положення № 37/5 комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації є постійно діючим колегіальним консультативно - дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації. Відповідно до пунктів 9, 10 Порядку № 1128 (у редакції чинній станом на час здійснення Комісією розгляду скарги Бутенківської сільської ради) під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. Суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги). Згідно з п. 11 Порядку копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду. Проаналізувавши наведені норми Порядку № 1128, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що чинне законодавство передбачає обов`язок комісії під час розгляду скарги запросити до цього процесу суб`єктів оскарження та інших заінтересованих осіб, що зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей у реєстрі, надати цим особам копію скарги та доданих до неї матеріалів не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті та своєчасно повідомити осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час і місце її розгляду скарги в один із встановлених Порядком № 1128 способів. Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, повідомлення про розгляд скарги Бутенківської сільської ради, про час і місце розгляду цієї скарги було розміщене 12.04.2019 на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Колегія суддів звертає увагу, що Порядок № 1128 не визначає вимог щодо змісту повідомлення, та разом з цим, врахувавши мету такого повідомлення, таке повідомлення повинно містити інформацію про скаржника, суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема землекористувач) могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги. Однак, розміщене 12.04.2019 на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України повідомлення не містило всю достатню та необхідну інформацію, яка б дозволяла визнати таке повідомлення належним. У повідомленні відсутня жодна інформація щодо суті скарги. Долучені до відзиву Міністерства юстиції України листи від 24.06.2019 № 3/18819-33-19/19.2.1 та № 4/18819-33-19/19.2.1 не можуть слугувати належними та допустимими доказами, оскільки відсутні будь-які докази направлення їх на адресу зацікавлених осіб. Встановивши зазначені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що розгляд скарги Бутенківської сільської ради був здійснений Комісією з порушенням порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації: без належного повідомлення позивача як особу, за якою зареєстроване право постійного користування оскарженим рішенням, про час та місце засідання Комісії з розгляду скарги Бутенківської сільської ради. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 06.07.2018 у справі № 826/3442/17, від 28.05.2020 у справі № 822/1874/17, від 08.07.2021 у справі № 640/18150/19 з подібними правовідносинами, який був правильно врахований судом першої інстанції, неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням, оскільки обов`язковість здійснення такого повідомлення передбачена нормами чинного законодавства, та суть такого повідомлення зводиться не лише до інформування суб`єкта оскарження та зацікавлених осіб про розгляд скарги, а має забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, надати пояснення. Врахувавши зазначений висновок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що при розгляді скарги Бутенківської сільської ради Комісія допустила істотне порушення процедури розгляду скарги, оскільки неприбуття на засідання особи, яку належним чином не повідомили про час та місце засідання Комісії, перешкоджає розгляду скарги. Колегія суддів також враховує порушення майнових прав Селянського (фермерського) господарства "Славнівське" спірним наказом Міністерства юстиції України. Так, Велика Палата Верховного Суду у правовій позиції, викладеній у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, зазначила, що згідно із ч. 1 ст. 51 ЗК України у редакції 1990 року громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства. Відповідно до положень ст. 7 ЗК України (у відповідній редакції) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства. За змістом ч. 1 ст. 23 цього Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів. З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки, така земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства (п. 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (який втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України "Про фермерське господарство") після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи. Законодавством, чинним до 2003 року, було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18). За змістом статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Згідно із ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство"). У пунктах 48-51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 зроблено висновок, що і на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими здійснення підприємницької діяльності в розумінні ст. 44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення. Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки від використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за ст. 55 ГК України. Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17. З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (пункт 53 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18). Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду. Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18. Оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 виклала правовий висновок щодо застосування положень ст. 141 ЗК України, такий висновок є чітким, зрозумілим й сприяє однозначному застосуванню зазначеної норми матеріального права, а саме практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18), Касаційний господарський суд у постанові від 28.09.2021 у справі № 912/2343/20 вказав на відсутність підстав для відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у справі № 922/989/18. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Скаржником не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог та підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують. З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 частково задоволено заяву Селянського (фермерського) господарства "Славнівське" та стягнуто з відповідачів на користь позивача по 5 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. 12.05.2021 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла заява Селянського (фермерського) господарства "Славнівське" про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, у якій позивач просив суд визнати поважною причину пропуску п`ятиденного строку на подання доказів понесених судових витрат на правову допомогу та ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 13 393,00 грн з кожного. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 суд визнав поважною причину пропуску Селянським (фермерським) господарством "Славнівське" строку на подання доказів понесених судових витрат на правову допомогу, поновив строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, прийняв до розгляду заяву Селянського (фермерського) господарства "Славнівське" про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат та призначив її до розгляду. Оскаржуючи додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 Міністерство юстиції України серед іншого вказує на безпідставність поновлення судом першої інстанції процесуального строку, оскільки, на думку скаржника, тимчасова непрацездатність працівників, відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 № 455, засвідчується листком непрацездатності, а не довідкою з лікарні. Колегія суддів відхиляє як помилкові доводи скаржника про недопустимість наданого позивачем доказу, висловлені без врахування преамбули Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 № 455, яка відсилає до ст. 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", яка має назву "Документи, необхідні для призначення матеріального забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням". Після втрати чинності згаданим Законом, ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" виданий у встановленому порядку листок непрацездатності називає підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах. Враховуючи встановлене ст. 119 ГПК України право суду на поновлення та/або продовження процесуальних строків, виходячи з оцінки судом доказів за своїм внутрішнім переконанням (ч. 1 ст. 86 ГПК України), довідка лікувального закладу в розумінні ч. 1 ст. 77 ГПК України в даному випадку є допустимим доказом для підтвердження поважності пропуску процесуального строку. Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника щодо непропорційності та нерозумності розміру судових витрат як такі, що не підтверджені належними доказами, та зводяться лише до припущення. За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених вимог про відшкодування судових витрат відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують. З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування додаткового рішення місцевого господарського суду не вбачається. Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 910/3111/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 910/3111/20 залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі № 910/3111/20 залишити без задоволення.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі № 910/3111/20 залишити без змін.

5. Матеріали справи № 910/3111/20 повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.О. Хрипун Судді М.Г. Чорногуз Л.П. Зубець