LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд752/10903/21

від 18.10.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 жовтня 2021 року м. Київ Справа № 752/10903/21 Провадження: № 33/824/3945/2021 Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т.О., за участі: адвоката Дундала Василя Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її адвоката Лелеки Ярослава Олександровича розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року, винесену під головуванням судді Бойко О.В., щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , в с т а н о в и в : Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року провадження по справі відносно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, закрито, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Не погодившись із таким судовим рішенням, 09 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не дотримання вимог щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, просив скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року та винести нову постанову, якою притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції в обґрунтування постанови послався на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року у справі № 752/10896/202, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не зважаючи на те, що на момент винесення постанови, яка оскаржується, така не набрала законної сили. Вказав, що ОСОБА_2 рухалась ближче до правого боку дороги (тобто, ближче до тротуару) з увімкненим лівим покажчиком повороту та не змінювала траєкторію свого руху, тобто, попереджувальний сигнал міг свідчити, наприклад, про початок руху, а не бажання здійснювати маневр повороту. А тому, вважав, що ДТП сталась з вини і ОСОБА_2 , яка не дотрималась вимог п.п. 10.1 та 10.4 ПДР при здійсненні свого маневру. Вказане також підтверджується локалізацією пошкоджень на транспортних засобах. Апеляційна скарга також містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року, яке обґрунтоване тим, що він, ОСОБА_1 , не був присутнім в судовому засіданні, про винесену постанову дізнався лише 26 липня 2021 року з ЄДРСР. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного. Відповідно ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а згідно ст.248 цього Кодексу розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і судом, який розглядає справу, що також не дотримано суддею суду першої інстанції і відповідно унеможливлювало судовий розгляд справи. Така загальна (основна) засада (принцип) судочинства як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (ст. 129 Конституції України, розділ I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Отже, присутність особи, яка має право брати безпосередньо участь і виступати в суді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, у передбачений законом строк і порядок оскаржити постанову по справі, є невід`ємним правом (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), а для суддів усіх інстанції - важливим елементом законного і справедливого правосуддя. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення ЄСПЛ у справах «Домбо Бехер Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands) від 27.10.1993, заява № 14448/88, п. 33); «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland) від 23.10.1996 р., заява № 17748/91, п. 38). По суті справу судом першої інстанції було розглянуто 06 липня 2021 року, однак, відомостей про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи в матеріалах справи немає, а тому суд приходить висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року пропущений з поважних причини, а тому клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню. Вислухавши пояснення адвоката Дундала В.П. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її адвоката Лелеки Я.О., дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступного. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 11 квітня 2021 року, ОСОБА_2 11.04.2021 року о 15 год. 50 хв., керуючи автомобілем «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. Пирогівський шлях, 158/1, при зміні напрямку руху, не переконалась в безпечності, здійснила зіткнення з автомобілем «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до їх механічних пошкоджень. Вказаними діями ОСОБА_2 порушила п. 10.1 ПДР України, тобто вчинила адміністративний проступок передбачений ст.124 КУпАП. Закриваючи провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив із того, що водій автомобіля «Volkswagen» правила дорожнього руху не порушувала, розпочала маневр повороту ліворуч та зайняла відповідне крайнє положення, увімкнувши попереджувальний лівий покажчик повороту. Окрім того, судом враховано постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва Єсауленко М.В. від 06.07.2021 року, якою іншого учасника ДТП - ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні даного ДТП. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. За змістом ст.ст. 245, 252 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до п.10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Згідно п. 10.4 ПДР, водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот. З письмових пояснень ОСОБА_2 , доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, та наданих суду першої інстанції, убачається, що вона 11.04.2021 року, керуючи автомобілем «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , рухалась з вул. Ак. Заболотного на вул. Пирогівський шлях, планували заїхати на заправку, яка знаходиться зліва, після чого ввімкнула лівий покажчик повороту, почала гальмувати, щоб пропустити автомобілі, і в цей час відчулаудар. З письмових пояснень ОСОБА_1 , які кореспондуються із доводами апеляційної скарги, убачається, що у вказаний в протоколі день і час він рухався по вул. Пирогівській шлях з боку вул. А. Заболотного, проїждаючи біля автомобіля «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 відчув удар в праві двері. Автомобіль «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 почав рух з місця парковки, намагаючи заїхати з лівої смуги на заправку. Як убачається з копії протоколу про адміністративне правопорушення, що складений відносно іншого учасника ДТП - ОСОБА_3 , останній 11.04.2021 року допустив порушення п. 14.2. Б ПДР, внаслідок чого відбулось зіткнення автомобілів. Відповідно до п.14.2.б) ПДР, перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч. Схема місця ДТП, яка мала місце 11.04.2021 року, свідчить про те, що зіткнення автомобілів відбулось тоді, коли ОСОБА_2 , пропустивши зустрічний транспорт, розпочала рух наліво. Факт здійснення ОСОБА_2 дій щодо повороту ліворуч з увімкненим лівим покажчиком повороту з крайньої лівої смуги убачається також із письмових пояснень ОСОБА_1 . З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що на момент зіткнення автомобілів, дії водія ОСОБА_2 при здійсненні повороту ліворуч не знаходяться у причинному зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками. Згідно п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. ОСОБА_2 , повертаючи ліворуч з дотриманням правил дорожнього руху фактично не могла встановити наявності перешкод у виді автомобіля, який здійснюватиме обгін її автомобіля, а відтак посилання ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_2 не переконалась в безпечності свого маневру та відсутності будь-якої перешкоди для руху відхиляються судом як безпідставні. Не можуть бути взяті до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 рухалась ближче до правого боку дороги (тобто, ближче до тротуару) з увімкненим лівим покажчиком повороту та не змінювала траєкторію свого руху, тобто, попереджувальний сигнал міг свідчити, наприклад, про початок руху, а не бажання здійснювати маневр повороту, оскільки положення п.14.2.б) ПДР забороняють обгін і тоді, коли водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, подав сигнал про намір перестроювання ліворуч. Не приймаються судом до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року у справі № 752/10896/202, яка на момент винесення оскаржуваної постанови не набрала законної сили, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року залишено без змін. При цьому, у постанові Київського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 п. 14.2 б) ПДР, які призвели до настання даної дорожньо-транспортної пригоди. Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року). Суд першої інстанції повно, об`єктивно та всебічно розглянув справу, а тому дійшов правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закриття провадження у справі, а відтак підстави для скасування постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року відсутні. Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.О. Невідома

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»