Постанова Київський апеляційний суд № 752/13694/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 33/824/4029/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 752/13694/21 27 вересня 2021 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Ратнікової В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , директора Інституту проблем штучного інтелекту Міністерства освіти і науки України і Національної академії наук України, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,- в с т а н о в и в: Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850, 00 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 11 серпня 2021 року подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 року та закрити адміністративне провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП чи обмежитися зауваженням в силу малозначності правопорушення, що передбачено ст. 22 КУпАП. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що співробітники Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України перевірку наявності поважних технічних причин несвоєчасного декларування у системі Реєстру та кількість намагань декларанта подати електронну декларацію не провели. Звертає увагу, що обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАп, є відсутність поважних причин несвоєчасного декларування. Вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що на момент подання декларації йому виповнилось 72 роки та він не мав достатнього досвіду та вмінь у використанні електронного цифрового підпису та комп`ютерних програм, що використовуються при заповненні електронної форми декларації. Звертає увагу, що відповідно до повідомлення в розділі «Мої повідомлення» на веб- сайті НАЗК перший раз декларування було 31.05.2020 року, проте з невідомих причин ця декларація не була прийнята системою НАЗК. Зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що незважаючи на відмову системи в обробці і прийнятті декларації він неодноразово намагався відправляти проекти декларації, однак спроби закінчувались невдачею та лише 04 червня 2020 року прийшло повідомлення, що документ успішно подано. Звертає увагу, що в його діях відсутній умисел щодо несвоєчасного подання електронної декларації за 2019 рік, негативні наслідки правопорушення та відсутність шкоди для третіх осіб. В судовому засіданні ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову суду суду першої інстанції. В своїх поясненнях зазначив, що раніше він вже подавав декларації та був добре обізнаний з процедурою подання декларації. Вказував на те, що він має добрі навички володіння комп`ютером. Поважних причин пропуску строку подання декларації не зазначив. Прокурор Сказко Роман Ігорович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його апеляційної скарги та залишити постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 року без змін. Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 01 червня 2021 року старший оперуповноважений 6- го відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України старший лейтенант поліції Ткач Олександр Володимирович, керуючись ст. 1,3 Закону України «Про запобігання корупції», з додержанням вимог ст. 254-256 Кодексу України про адміністративні правопорушення склав протокол № 254 відносно ОСОБА_1 . Вказаним протоколом встановлено, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Інституту проблем штучного інтелекту Міністерства освіти і науки України і Національної академії наук України, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пункту «а» пункту 2 частини 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст. 172-6 КУпАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія ст. 45 даного Законну, 04.06. 2020 року о 16:59 несвоєчасно, без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, шляхом заповнення електронної форми на офіційному веб- сайті Національного агентства з питань запобігання корупції через власний персональний електронний кабінет суб`єкта декларування у системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або самоврядування, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Відповідно до наказу № 575-к/827 від 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Інституту проблем штучного інтелекту Міністерства освіти і науки України і Національної академії наук України строком на п`ять років з 27 грудня 2019 року по 26 грудня 2024 року. (а.с. 19) Згідно положень п. 1.2 Статуту Інституту проблем штучного інтелекту Міністерства освіти і науки України і Національної академії наук України, Інститут є державною бюджетною неприбутковою науковою установою, що заснована на державній формі власності та підпорядкована з питань наукової, освітньої та фінансово-господарської діяльності Міністерству освіти і науки України, з питань науково-методичної діяльності - Національній академії наук України, входить до складу Відділення інформатики НАН України. (а.с. 29-38) Визнаючи винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП , суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та зібраними по справі матеріалами. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 172-6 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ч.1 ст.172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. За приписами ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією, - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Інституту проблем штучного інтелекту Міністерства освіти і науки України і Національної академії наук України, здійснюючи організаційно-розпорядчі функції, є посадовою особою та відповідно суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією. Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи зазначені у п. 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону. Зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб- сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Рішенням Національного агентства від 10.06.2016 року № 3 « Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій особи уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», яке зареєстроване в міністерстві юстиції України 15.07.2016 року за № 956/29089, затверджено форму декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Частиною першою вказаної форми визначено, що декларація заповнюється та подається особисто суб`єктом декларування на веб-сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб`єкта декларування у системі Реєстру, шляхом заповнення електронної форми. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (Сovid-19)» встановлено, що декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які відповідно до статті 45 цього Закону подаються за минулий рік до 1 квітня, у 2020 році суб`єкти декларування подають до 1 червня. Суб`єкти декларування, які у період до 1 червня 2020 року не мали можливості подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену абзацом першим частини другої статті 45 цього Закону, або повідомлення про суттєві зміни у майновому стані відповідно до статті 52 цього Закону у зв`язку із встановленням на території їх проживання карантинно-обмежувальних заходів, звільняються від відповідальності за несвоєчасне подання такої декларації чи повідомлення у зазначений період. Відповідно до відомостей послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчиняв ОСОБА_1 , 04 червня 2020 року о 16 год. 59 хв. ним була подана декларація. 04 травня 2021 року старшим оперуповноваженим 6- го відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України старший лейтенантом поліції Ткач Олександром Володимировичем було отримано пояснення від ОСОБА_1 , в яких він зазначав, що відповідно до наказу № 575-к/827 від 26 грудня 2019 року його було призначено на посаду директора Інституту проблем штучного інтелекту Міністерства освіти і науки України і Національної академії наук України строком на п`ять років з 27 грудня 2019 року по 26 грудня 2024 року. Він як суб`єкт декларування ознайомлений з вимогами Закону України «Про запобігання корупції», в тому числі, про необхідність подання декларації за минулий рік, за період, неохоплений раніше поданими деклараціями та після звільнення. Декларацію за минулий 2019 рік ним було подано 04 червня 2020 року о 16: 59 у зв`язку із невірним тлумаченням вимог Закону України «Про запобігання корупції». Зазначає, що був впевнений, що період декларування продовжено до 01 липня 2020 року включно. В нього були спроби подачі декларації в період декларування, однак у зв`язку із недосконалістю Єдиного державного реєстру декларацій йому це не виявилось можливим. Зазначає, що на лікуванні він не перебував. До НАЗК з жодних причин несвоєчасної подачі він не звертався. Жодних поважних причин неподання декларації у нього не було. З огляду на вище викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог частини 1 статті 45 даного Закону, несвоєчасно, без поважних причин, 04.06.2020 о 16:59 год. подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, шляхом заповнення електронної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб`єкта декларування у системі Реєстру, чи вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що на момент подання декларації ОСОБА_1 виповнилось 72 роки та він не мав достатнього досвіду та вмінь у використанні електронного цифрового підпису та комп`ютерних програм, що використовуються при заповненні електронної форми, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що він має досвід та вміння користування комп`ютером та неодноразово раніше подавав декларацію. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що перший раз він спробував подати декларацію 31.05.2020 року, проте, з невідомих причин ця декларація не була прийнята системою НАЗК, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вказані доводи спростовуються наявними у справі доказами, а саме: роздруківкою послідовності дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які вчинив ОСОБА_1 у період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року , з якої вбачається, що 31.05.2020 року ОСОБА_1 вчинялись лише дії щодо заповнення та збереження декларації за 2019 рік, дії щодо подання вказаної декларації не вчинялись і були вчинені лише 04.06.2020 року. Крім того, ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що у нього виникли якісь складнощі з поданням декларації за 2019 рік і з цього питання він звертався до НАЗК з повідомленням про неможливість подати декларацію. Доказів поважності причин пропуску строку на подання декларації також надано не було. За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення місцевим судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: