Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/2735/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/2735/21 пров. № А/857/16522/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Гінди О. М., Курильця А. Р., з участю секретаря судового засідання Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Розмана Сергія Юрійовича на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 260/2735/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Берегівської районної державної адміністрації, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерство соціальної політики України про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- суддя в 1-й інстанції Іванчулинець Д. В., час ухвалення рішення 13.08.2021 року, місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення не зазначено, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 в особі представника Розмана С. Ю. звернувся в суд з позовом до відповідача - Управління соціального захисту населення Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство соціальної політики України, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача у здійсненні доплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року, передбаченої для учасників бойових дій, виходячи з розміру такої допомоги у п`ять мінімальних пенсій за віком; визнати протиправною бездіяльністю відповідача по нездійсненню виплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня 2021 року, передбаченої для учасників бойових дій; зобов`язати відповідача здійснити нарахування і виплату позивачу разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, передбаченої учасникам бойових дій, у розмірі 6800,00 грн та здійснити нарахування і виплату позивачеві разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік, передбаченої для учасників бойових дій, у розмірі 8845,00 грн; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат з оплати правничої допомоги адвоката. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року позовна заява в частині визнання протиправною відмови відповідача у здійсненні доплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року, передбаченої для учасників бойових дій, виходячи з розміру такої допомоги у п`ять мінімальних пенсій за віком та щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату позивачу разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, передбаченої учасникам бойових дій, у розмірі 6800,00 грн, подана без додержання вимог, встановлених статтями 122 та 161 КАС України, залишена без руху з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 в частині визнання протиправною відмови відповідача у здійсненні доплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року, передбаченої для учасників бойових дій, виходячи з розміру такої допомоги у п`ять мінімальних пенсій за віком та щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату позивачу разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, передбаченої учасникам бойових дій, у розмірі 6800,00 грн повернуто позивачу. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Розман С. Ю. оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року по зразковій справі № 440/2722/20 встановлено право на отримання одноразової грошової допомоги до 05 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, а тому лише після появи такої постанови, тобто після 13 січня 2021 року, позивачеві достеменно стало відомо про наявність у нього права на отримання разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 05 травня 2020 року саме у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. У зв`язку з чим позивач у березні 2021 року звернувся до відповідача із відповідною заявою про здійснення нарахування і доплати йому разової грошової допомоги, виходячи з розміру такої - п`ять мінімальних пенсій за віком, однак відповідач листом від 04 червня 2021 року за № 01-04/461 повідомив його про відсутність правових підстав у здійсненні такої доплати, тобто фактично відмовив позивачеві. Таким чином, вважає, що тільки після отримання листа відповідача щодо відмови у здійсненні донарахування та виплати, він дізнався про протиправність дій відповідача. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з таких підстав. Повертаючи позовну заяву у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява щодо визнання протиправною відмови відповідача у здійсненні доплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року, передбаченої для учасників бойових дій, виходячи з розміру такої допомоги у п`ять мінімальних пенсій за віком та щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату позивачу разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, передбаченої учасникам бойових дій, у розмірі 6800,00 грн подана поза межами строку звернення до адміністративного суду, і наведені причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в клопотанні позивачем на виконання вимог ухвали без руху, не можуть бути визнані поважними, оскільки позивачем не доведено обставини, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу. Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Так, відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Приписи ч.2 ст.123 КАС України передбачають, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Крім того, відповідно до ч.1,4 ст.17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. З врахуванням вищенаведеного вбачається, що разова грошова допомога отримується особами щороку до 5 травня, а у разі неотримання такої грошової допомоги або отримання її у меншому розмірі особа має знати або повинна дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, що надавало такій особі право на звернення, у строк до 30 вересня, до відповідача для виплати такої допомоги у повному розмірі. Як правильно зазначив суд першої інстанції, 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого позивач міг звернутися за отриманням такої допомоги та, за наявності звернення особи до центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у строк до 30 вересня 2020 та не отримання ним до 30 вересня 2020 року виплати йому такої допомоги шестимісячний строк звернення до суду обраховується з 30 вересня 2020 року. Натомість у разі не звернення із заявою до 30 вересня 2020 року щодо отримання виплати, шестимісячний строк звернення до суду обраховується з дня, до якого виплачується разова грошова допомога, тобто до 05 травня та закінчується 05 листопада 2020 року. Матеріалами справи підтверджується, що позивач щорічно є отримувачем одноразової грошової допомоги як учасник бойових дій до 05 травня, тому, отримуючи, на думку позивача, її в меншому розмірі, ніж передбачено законом, мав дізнатися про порушення своїх прав, отримуючи таку виплату за відповідний рік до 05 травня 2020 року. Разом з тим, позивач, звернувшись до суду 01 липня 2021 року з цим позовом пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку, що також не спростовано змістом заяви позивача про поновлення строку звернення до суду від 08 липня 2021 року на виконання ухвали суду від 05 липня 2021 року. При цьому, отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву та прийняття Верховним Судом рішення у зразковій справі не змінює моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав (отримання разової грошової допомоги у меншому розмірі), а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій щодо отримання допомоги. Колегія суддів зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду. Тобто, позивач у спірних правовідносинах фактично без поважних причин своєчасно не скористався своїм правом на судовий захист шляхом оскарження неправомірних, на його думку, дій відповідача у межах визначеного законом строку. Аналогічна правова позиція щодо застосування строків звернення до суду у соціальних спорах викладена у постанові від 31 березня 2021 року Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19. При цьому, необхідно зауважити про те, що сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Разом з тим, позивач, крім зазначених вище обставин, не надав до суду жодних належних та беззаперечних доказів існування таких об`єктивних причин або істотних перешкод. Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності. При цьому, необхідно зазначити, що строк в 6 (шість) місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо оскарження дій чи рішень суб`єкта владних повноважень. Таким чином, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує усіх учасників цих правовідносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно (протягом 6 місяців) погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. Аналізуючи наведені вище правові норми та оцінюючи встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна заява щодо визнання протиправною відмови відповідача у здійсненні доплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року, передбаченої для учасників бойових дій, виходячи з розміру такої допомоги у п`ять мінімальних пенсій за віком та щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату позивачу разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, передбаченої учасникам бойових дій, у розмірі 6800,00 грн подана поза межами строку звернення до адміністративного суду, і наведені причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в клопотанні позивачем, не можуть бути визнані поважними, оскільки позивачем не доведено обставини, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст. 229, 242, 243, 246, 250, 310, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Розмана Сергія Юрійовича залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 260/2735/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді О. М. Гінда А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 25 жовтня 2021 року.