Постанова 4857 № 380/1631/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/1631/21 пров. № А/857/5784/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Ніколіна В. В., з участю секретаря судового засідання Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 380/1631/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність зобов`язання до вчинення дій,- суддя в 1-й інстанції Хома О. П., час ухвалення рішення 24.02.2021 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначена, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача у перерахунку та виплаті йому щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2016 рік у розмірі, передбаченому статтею 12 Закону №3551-XII в редакції від 25 грудня 1998 року; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2016 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Ухвалою від 12 лютого 2020 року позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених статтями 122 та 161 КАС України, залишена без руху з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що виплата до 05 травня за 2016 рік проводилась у квітні-травні відповідного року, під час якого він перебував у відрядженні для участі в антитерористичній операції, а відтак у вказаний період не міг дізнатися про порушення своїх прав. Вказує на те, що про порушення свого права щодо отримання відповідної виплати у повному розмірі він дізнався з відповіді відповідача 15 грудня 2020 року. Просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, відповідачем подано клопотання про розгляд справи без участі його представника, явка учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з таких підстав. Повертаючи позовну заяву у справі, суд першої інстанції виходив з того, що Верховним Судом в постанові від 18 листопада 2020 року у справі №380/5202/20 в подібних правовідносинах викладено правовий висновок про те, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави. Спірна виплата є регулярною та разовою, тому про порушення своїх прав позивач міг дізнатись протягом 2016 року. Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Так, відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Приписи ч.2 ст.123 КАС України передбачають, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся в суд з позовом у лютому 2021 року та оспорює бездіяльність (відмову) відповідача щодо невиплати йому грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік у розмірі, передбаченому статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту". Крім того, позивач як причину пропуску строку звернення до суду з позовом вказує на свою необізнаність із розміром отриманої грошової допомоги за 2016 рік у зв`язку із перебуванням у період з 16 березня 2016 по 10 червня 2016 року у відрядженні для участі в АТО і покликається на відповідь Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації від 01 грудня 2020 № Г-82/01-11. Разом з тим, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, позивач щороку з 2014 року отримував одноразову грошову допомогу до 05 травня. Тобто, у випадку незгоди із розміром такої допомоги, позивач мав право звернутися до суду із позовом, в межах шестимісячного строку, який обраховується з наступного дня, після отримання одноразової грошової допомоги до 05 травня. Крім того, як встановлено судом, позивач повернувся із зони АТО у червні 2016 року, однак із позовною заявою звернувся до суду лише у лютому 2021 року. Тобто, позивач у спірних правовідносинах фактично без поважних причин своєчасно не скористався своїм правом на судовий захист шляхом оскарження неправомірних, на його думку, дій відповідача у межах визначеного законом строку. Аналогічна правова позиція щодо застосування строків звернення до суду у соціальних спорах викладена у постанові від 31 березня 2021 року Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19. При цьому, необхідно зауважити про те, що сутність зазначеного «інституту» полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, «поважними» причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Разом з тим, позивач, крім зазначених вище обставин, не надав до суду жодних належних та беззаперечних доказів існування таких об`єктивних причин або істотних перешкод. Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності. При цьому, необхідно зазначити, що строк в 6 (шість) місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо оскарження дій чи рішень суб`єкта владних повноважень. Таким чином, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує усіх учасників цих правовідносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно (протягом 6 місяців) погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. Аналізуючи наведені вище правові норми та оцінюючи встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна заява подана поза межами строку звернення до адміністративного суду, і наведені причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в клопотанні позивачем, не можуть бути визнані поважними, оскільки позивачем не доведено обставини, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст. 229, 242, 243, 246, 250, 310, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 380/1631/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 27 квітня 2021 року.