Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/17388/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/17388/20 пров. № А/857/14784/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Запотічного І.І., Матковської З.М., за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року, ухвалене суддею Димарчук Т.М. у м.Луцьку Волинської області о 11:10, повний текст якого складений 23 червня 2021 року, у справі №140/17388/20 за адміністративним позовом Фермерського господарства "Пульмо" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ: 22 грудня 2020 року позивач - Фермерське господарство «Пульмо» звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.08.2020 №0005250505 про застосування штрафної санкції у розмірі 500 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржуване рішення податкового органу прийняте за наслідками безпідставної фактичної перевірки, а висновки контролюючого органу про зберігання та оптову торгівлю пального без наявності відповідної ліцензії ґрунтуються на припущеннях. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року адміністративний позов задоволено. Рішення мотивоване тим, що відповідачем не доведено фактів діяльності позивача протягом періоду, що перевірявся, яка б потребувала отримання ліцензії у порядку, встановленому статтею 15 Закону № 481/95-ВР. Зокрема суд вказав на те, що ФГ «Пульмо» не здійснювало оптової реалізації пального, а лише заправляло ним використовувану на умовах оренди сільськогосподарську техніку, яка виконувала сільськогосподарські роботи для господарства. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в ході проведення фактичної перевірки позивача суб`єкта господарювання встановлено придбання у значних обсягах пального (4236 л на 60716,00 грн, а тому числі ПДВ 12143 грн). Згідно ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 31.03.2020 №ААА001869 транспортування здійснювало автопідприємство ПП «Айслаг» автомобілем ГАЗ 5312 НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , пункт навантаження м. Луцьк, пункт розвантаження с.Ставки Турійського району, отримувач вантажу ОСОБА_2 (директор ФГ «Пульмо»). В с. Ставки пальне було отримано ФГ «Новий Світанок». ФГ «Пульмо» ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального не отримувало. Скаржник зауважує, що ФГ «Пульмо» знаходиться у с.Пульмо. Розвантаження належного позивачу пального відбулось на території іншої юридичної особи. Щодо наданих пояснень позивача, що дизельне пальне отримане за згаданою ТТН було залито безпосередньо в паливні баки техніки, контролюючий орган вказує на те, що у штаті позивача перебуває два працівники, а для сільськогосподарського виробництва використовується два трактори МТЗ -80 та автомобіль МАЗ-500. Зазначені операції, а саме відпуск дизельного палива в баки транспортних засобів, тракторів та сільськогосподарської техніки, яка відсутня на балансі господарства, на яку не надано документи щодо права власності, державної реєстрації, яка не використовуються у власній діяльності для потреб власного споживання та/або сільськогосподарських послуг в розумінні п.14.1.212 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та ст.1 Закону №481/95-ВР, контролюючим органом оцінено як зберігання та реалізація палива (оптова торгівля) без наявності відповідної ліцензії. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 21.07.2020 працівниками управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку ФГ «Пульмо», що знаходиться за адресою: Волинська область, Шацький район, с. Пульмо. Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», про що складено акт перевірки за реєстраційним №9703/03-20-05/40444370 від 21.07.2021 (т. 1 а.с. 92-97). Акт перевірки директор ФГ «Пульмо» Трифонов Р.О. підписав із зауваженнями. На підставі акта перевірки №9703/03-20-05/40444370 від 21.07.2021 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.08.2020 №0005250505, яким застосовано до позивача штрафну санкцію, передбачену абзацом 8 частини 2 статті 17 Закону України«Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» у розмірі 500 000 грн (т. 1 а.с. 34). Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 21.08.2020 №0005250505 протиправним, звернувся до суду з вимогою про його скасування. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків. Контролюючі органи, зокрема, мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1ст.75 Податкового кодексу України). Згідно з пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Відповідно до п.80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст.81 цього Кодексу. За вимогами п.80.7 ст.80 ПК України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено ст.86 цього Кодексу. Відповідно до підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (на підставі якого зокрема було призначено перевірку) фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. При цьому, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Таким чином, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництва і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального). Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №К/9901/13259/181, від 20.03.2018 справі №820/4766/17. Положення пп. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 вказують, що перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, фактична перевірка здійснена на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 06.07.2020 №1262 (т.1 а.с.22). Підставою для проведення перевірки позивача слугувала інформація, отримана від Любомильської ДПС про купівлю ФГ «Пульмо» палива у значних обсягах (т1 а.с. 132). З наказу про проведення фактичної перевірки від 06.07.2020 №1262 вбачається, що фактична перевірка позивача призначена на підставі пп.20.1.9 20, 20.1.10, 20.1.11 п. 20.1 ст.20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України, з метою здійснення контролю за дотриманням порядку здійснення розрахункових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів. Таким чином в ГУ ДПС у Волинській області були наявні підстави для проведення фактичної перевірки позивача визначені ПК України та зазначені у відповідному наказі. З огляду на наведене, доводи позивача про безпідставність проведення фактичної перевірки є неогрунтованими. Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, зокрема фактичної, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Враховуючи факт допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки, у спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов`язки для платника податків є податкове повідомлення-рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки. Вказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.02.2019 року по справі № 820/5481/17. Щодо правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції враховує наступне. Статтею 15 Закону України «Про державне регулювання, виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР передбачено отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального. На переконання позивача, ним не здійснювалась реалізація пального в розумінні податкового законодавства, отже у нього відсутній обов`язок щодо отримання відповідної ліцензії. Згідно з пунктом 215.1 статті 215 ПК України пальне, у тому числі товари (продукція), що використовуються як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом та коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 цієї статті (крім газу природного у газоподібному стані за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД) належать до підакцизних товарів. Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам. Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками; при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу / акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки. Перелік видів господарської діяльності з використання пального, які не відносяться до операцій з реалізації пального, є вичерпним. До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов: а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту; б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника; в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу. Отже, спірним питанням у межах даної адміністративної справи є, серед іншого, правомірність висновків контролюючого органу про здійснення позивачем оптової торгівлі пального. Так, за визначеннями, наведеними в абзаці 57 статті 1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам; Відповідно до ст.15 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України. Згідно з ст.17 за порушення норм цього Закону № 481/95-ВР щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Цією ж нормою Закону №481/95-ВР визначено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень. Положеннями статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. На дату проведеної фактичної перевірки, як і на дату винесення податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області було органом ліцензування оптової торгівлі пальним, до повноважень якого належить контроль за дотриманням законодавства з питань ліцензування. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). Зі змісту аку перевірки слідує, що в ході проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно товарно-транспортної накладної серії АА №01869 виписаної 31.03.2020 ПП «Технопостач комплект» (ЄДРПОУ 38339731) покупець ФГ «Пульмо» придбав дизельне паливо ДП-3-Євро ВО в кількості 4236 л (підпункт розвантаження: п. Ставки Турійського району). Згідно пояснення голови ФГ «Пульмо» ОСОБА_2 дизельне пальне отримано згідно вказаної ТТН в кількості 4236 літрів було залито в техніку безпосередньо з бензовоза в паливний баки с/г техніки (трактор К 700 - 1200 л, К 701 - 1200 л, автомобіль КАМАЗ - 400 л, комбайн зернозбиральний «Джондір 975» - 900 л, автомобіль МАЗ - 300 л, трактори МТЗ-80 (4 шт.) - 180 л). Згідно наданих дорожніх листів тракторів, подорожніх листів вантажного автомобіля записи про пересування техніки із с. Пульмо Шацького району до с. Ставки Турійського району 31.03.2020 чи до цієї дати відсутні. Згідно наданих документів трактори К700, К701, автомобіль КАМАЗ, комбайн зернозбиральний « Джон Дір 975» відсутні на балансі підприємства. Станом на 21.07.2020 до перевірки не надано документи, що підтверджують право власності та реєстрацію в державних органах вказаної вище техніки. В наданих до перевірки дорожніх листках трактора та подорожніх листах вантажного автомобіля відсутні державні номери, показники спідометра та пробіг автомобіля. Згідно пояснень та наданих договорів оренди (наданих 21.07.2020) комбайни «Джон Дір», трактори МТЗ-80. К700А належать громадянину ОСОБА_2 , громадянці ОСОБА_3 . Договори оренди зазначені в додатку 1 до акту фактичної перевірки. Згідно дорожніх листів трактора, наданих до перевірки, №№10/1, 16, 23, 24, 25, 26, складених за відповідні періоди, 2020 року на комбайн «Джон Дір 975» здійснювалася дозаправка МТЗ-80 та автомобіля КАМАЗ. Пояснень щодо фактичного порядку здійснення такої дозаправки директором ФГ «Пульмо» не надано. З даних про оренду землі у ФГ «Пульмо» встановлено відсутність у позивача орендованої землі в с. Ставки Турійського району Волинської області. Село Ставки Турійського району Волинської області - юридична адреса суб`єкта господарювання ФГ «Новий Світанок» (код ЄДРПОУ 36717205), де згідно баз даних директором та засновником є ОСОБА_2 . Згідно з Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них технічних засобів і мопедів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 за №1388, експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, заборонена. Відповідно до Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2009 №694 перерахована вище техніка підлягає обов`язковій реєстрації. Аналіз наданих договорів оренди технічних засобів, дорожніх листів трактора, подорожніх листів вантажного автомобіля не дозволив ідентифікувати техніку, що надана в оренду громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також використання вантажних автомобілів та сільськогосподарської техніки (в т.ч. орендованої) у власній господарській діяльності ФГ «Пульмо» та надання сільськогосподарських послуг. Враховуючи викладене вище з урахуванням наданих до перевірки документів та пояснень, відпуск дизельного пального в баки транспортних засобів, тракторів, сільськогосподарської техніки, яка відсутня па балансі господарства, на яку не надано документи щодо права власності, державної реєстрації, яка не використовується у власній діяльності (для потреб власного споживання та/або сільськогосподарських послуг в розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами га доповненнями) та ст.1 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР підпадає під визначення оптової торгівлі паливом (т.1 а.с. 94-97). Також на думку позивача, за відсутності акцизного складу що у нього не виникав обов`язок отримання ліцензії на провадження діяльності із зберігання пального. В розумінні ст.1 Закону №481 зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (ст.15 Закону №481/95-ВР). Частиною 19 ст.15 Закону №481/95-ВР встановлено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі. Ліценція на право зберігання пального отримується на кожне місце зберігання пального. Відповідно до 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України. Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для: а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України); б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України; в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що суб`єкту господарювання, який використовує транспортний засіб паливозаправник (бензовоз) з метою доставки та зберігання пального, необхідно отримати ліцензію на зберігання пального на місце (територію), де знаходиться паливозаправник (бензовоз), як ємність, що використовується для зберігання пального відповідно до вимог Закону №481. На період перевезення палива транспортний засіб набуває статусу акцизного пересувного складу на період його використання за виключенням транспортного засобу, що використовується суб`єктом господарювання, що не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції поділяє висновки контролюючого органу про те, що суб`єкт господарювання у порушення ст.15 Закону №481/95-ВР здійснював зберігання та реалізацію ПММ у значних обсягах без отримання відповідної ліцензії. Позивач не заперечує та не спростовує факту відсутності у нього ліцензії, а лише вказує на відсутність такого обов`язку. Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на спростування висновків контролюючого органу. Натомість, відповідачем ГУ ДПС у Волинській області, як суб`єктом владних повноважень підтверджено правомірність рішення податкового органу на підставі наданого позивачем переліку документів. Наведені обставини в своїй сукупності під час вирішення спірних правовідносин залишилися поза увагою суду першої інстанції, що має наслідком скасування судового рішення. Приймаючи до уваги встановлені фактичні дані про зберігання та оптову торгівлю пального без належної на те ліцензії, колегія суддів погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем вимог статті 15 Закону №481/95-ВР та правомірність накладення передбаченої частиною другою статті 17 Закону №481/95-ВР фінансові санкції у виді штрафу в розмірі 500 000 грн за встановлені порушення, зафіксовані актом перевірки, а відтак і правомірність прийняття на його підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.08.2020 №0005250505, яке прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у визначений чинним законодавством спосіб й скасуванню не підлягає. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 310, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі №140/17388/20 скасувати. В задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства "Пульмо" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді І. І. Запотічний З. М. Матковська Постанова складена в повному обсязі 25.10.2021.