Постанова 4854 № 420/13377/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/13377/21 Головуючий І інстанції Аракелян М.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали - 13.09.2021р.) про відмову у забезпеченні адміністративного позову ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 29.07.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Фонтанської сільської ради, у якому просив суд: - визнати протиправним рішення 13 сесії Фонтанської сільської ради VIII скликання №258-VIII про відмову йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - зобов`язати Фонтанську сільську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії прийняти рішення про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. 09.09.2021р. позивачем до окружного суду 1-ї інстанції подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив забезпечити даний позов шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, пов`язані із передачею у власність або користування спірної земельної ділянки (паю) №1658, контур - 9231, площа - 0,1843 га, яка є суміжною з земельними ділянками за такими кадастровими номерами: 5122786400:02:002:0245, 5122786400:02:002:0747 та 5122786400:02:002:1549, іншим особам, у т.ч. надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджувати проекти відведення даної земельної ділянки. В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що незастосування вказаних заходів може призвести до оформлення права власності на вказану земельну ділянку за іншими особами, що, у свою чергу, ускладнить виконання рішення суду, яким відповідача буде зобов`язано надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою. Також заявником, окрім іншого, наголошено, що підставою для його звернення із даною заявою є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року у задоволенні вказаної вище заяви позивача про забезпечення позову - відмовлено у повному обсязі. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, позивач 24.09.2021р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2021р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. 01.10.2021р. відокремлені матеріали даної справи, разом із апеляційною скаргою, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали даної справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення, з огляду на наступне. Так, розглядаючи 13.09.2021р. заяву про забезпечення позову та відмовляючи у її задоволенні, суд першої інстанції виходив із того, що предметом судового спору, який перебуває на розгляді, є виключно питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а не вирішення питання щодо надання земельної ділянки у користування чи власність. Отже, предмет позову та спосіб забезпечення позову не є співмірними, а заявлений захід фактично виходить за межі позовних вимог. Окрім того, докази того, що на спірну земельну ділянку претендують інші особи на даний час - відсутні. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні у ній докази, цілком погоджується з вищевказаними висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на процесуальному законі. До такого висновку колегія суддів приходить з наступних підстав. Так, приписами ч.1,2 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії або ж бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Разом із тим, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України). Як передбачено ч.ч.1,2 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути «співмірними» із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2 ст.150 КАС України. Окрім того, необхідно врахувати й положення постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008р., в п.17 якого визначено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Як уже зазначалося, ст.150 КАС України визначено, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову - є саме обґрунтована заява сторони із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника (позивача). А під час розгляду клопотання щодо вжиття заходів для забезпечення позову суд, у свою чергу, повинен, виходячи з конкретних доказів, оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Також, варто вказати й про те, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення адміністративного позову, у відповідності до ст.ст.2,150,151 КАС України, повинен відповідати завданню адміністративного судочинства - тобто забезпечувати захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових, чи службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Проте, прийняття такого рішення доцільно та фактично можливе лише у таких випадках: 1) у разі коли очевидними є ознаки протиправності рішення (дії чи бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням (дією або бездіяльністю); 2) у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача. Так, як чітко визначено ч.1 ст.152 КАС України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі та повинна містити, серед іншого, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. Таким чином, обов`язковою передумовою вжиття відповідних заходів забезпечення позову є обґрунтованість вимог особи, яка звернулася до суду, у тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, чи очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам цієї особи (неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення її прав) та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, із якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, фактично є оціночними, а тому містять певну небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, а тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006р. №9 зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989р., рішення про вжиття заходів захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів стосовно охорони матеріально-правових інтересів позивача у справі від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити особі, яка звернулася до суду, реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на її користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Як вже наголошувалося вище, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення його прав, оцінити складність вчинення таких дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. А тому, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. «Співмірність» передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття певних заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. «Адекватність» певного заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, службовими та професійними та іншими наслідками. Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція з цих спірних питань викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018р. у справі №826/8556/17, від 25.04.2019р. у справі №826/10936/18, від 29.01.2020р. у справі №640/9167/19, від 13.03.2020р. у справі №1740/2484/18, від 30.09.2020р. у справі №640/1305/20, від 22.10.2020р. у справі 640/1304/20, від 24.11.2020р. у справі №640/9636/20, від 11.03.2021р. у справі №260/1168/19 та від 20.04.2021р. у справі №640/17351/19. Отже, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та вивчивши надані докази на її підтвердження, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції, в даному випадку, дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність на цей час достатніх та обґрунтованих правових підстав для її задоволення, оскільки у заяві про забезпечення позову позивачем не доведено та документально не підтверджено факт існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не надано і не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття відповідних заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. На переконання судової колегії, позивачем наведені лише припущення стосовно можливих наслідків заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, а також не доведено існування обставин, передбачених ст.150 КАС України. Безумовно, коли йдеться про «очевидність» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Окрім цього, твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування таких заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках. Судова колегія звертає увагу на те, що особливості забезпечення позову в адміністративному процесі, зокрема, наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення, може бути виявлена (встановлена) судом виключно на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Отже, з врахуванням вказаних вище обставин, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відмову позивачу у забезпеченні даного позову обґрунтованим та у повному обсязі відповідним змісту положень ст.ст.150,151 КАС України. До того ж, слід зазначити і про те, що зі змісту приписів ст.ст.9,77 КАС України слідує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Інші доводи апеляційної скарги на правовірність висновків суду 1-ї інстанції не впливають і не дають підстав для висновку, що судом 1-ї інстанції при розгляді справи було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права. Таким чином, при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог процесуального законодавства, а тому відсутні законні підстави для її скасування. У відповідності до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За правилами ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.308,311,312,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 25.10.2021р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко