Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/10187/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2021 р. Справа № 520/10187/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021, (головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С.) по справі № 520/10187/21 за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 09 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив: - визнати протиправними дії Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2020 рік, виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 8190,00 грн; - визнати протиправною бездіяльність Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації щодо не здійснення перерахунку ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2020 рік відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої допомоги в розмірі 1390,00 грн. та невиплати ОСОБА_1 донарахованих коштів разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2020 рік, виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 6800,00 грн; - зобов`язати Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2020 рік відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої допомоги в розмірі 1390,00 грн та виплатити ОСОБА_1 донараховані кошти разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій, за 2020 рік, виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 6800,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що має статус учасника бойових дій, проте щорічна разова грошова допомога до 05 травня за 2020 роки виплачена йому в меншому розмірі ніж п`ять мінімальних пенсій за віком, що є порушенням ч.5 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту внаслідок протиправної бездіяльності відповідача. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 у справі №520/10187/21 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху через її невідповідність вимогам частини 6 статті 161 КАС України, а саме не подання заяви про поновлення строку звернення до суду та запропоновано усунути вказані недоліки шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску . На виконання вимог ухвали суду, 30.06.2021 позивач надав заяву, у якій просив відкрити провадження у справі та врахувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019р. у справі №522/2738/17. Початок перебігу процесуального строку звернення з даним позовом до суду відліковувати з 26.04.21р. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2020 виплачена йому в меншому розмірі. 05.04.21р. він звернувся з заявою до відповідача, в якій просив повідомити підстави нарахування та виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2017-2020 роки, повідомити про розмір виплачених коштів за спірний період, а також, здійснити перерахунок та виплату донарахованих коштів разової грошової допомоги до 5 травня. За результатами розгляду заяви, 26.04.2021 року він отримав письмову відповідь від відповідача, у якій останній зазначив, що нарахування та виплата спірної грошової допомоги до 5 травня за 2017-2020 роки проводилась Центром відповідно до списків наданих Управлінням соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради і кошти перераховані в повному обсязі. Крім того зазначено, що призначення, зміна та визначення розмірів допомог до повноважень Центру не входить, отже, підстав для здійснення виплати допомоги в іншому розмірі не має. Отже, про розміри виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік він дізнався 26.04.21р. отримавши довідку Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації №2099 від 15.04.2021 року . Таким, чином, про порушення своїх прав та інтересів щодо розміру нарахованої та виплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік він повинен був дізнатися 13.01.21р., дати набрання законної сили рішення Верховного Суду від 29.09.2020 року у зразковій справі №440/2722/20, а дізнався 26.04.21р., отримавши довідку №2099 від 15.04.21р., видану відповідачем. Оскільки з позовною заявою до адміністративного суду він звернувся 09.06.21р., вважав, що шестимісячний строк звернення до суду ним не пропущений. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 року позовна заява ОСОБА_1 - повернута позивачеві. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права та з`ясування обставин, просив її скасувати , а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не вірно визначено початок перебігу процесуального строку звернення до суду, оскільки його слід обчислювати з 27.04.21року, тобто на наступний день з моменту отримання ним 26.04.21р. відповіді від 19.04.21р. №5974/05 та довідки від 15.04.21р. №2099 Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації. Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції, зазначену в пункті 3 ч.1 ст. 294 цього Кодексу (повернення позову), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, керуючись п.9 ч.4 ст.169 КАС України, враховуючи не подання позивачем заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку, виходив з того, що звертаючись до суду з позовом 09.06.2021 року ОСОБА_1 пропустив, встановлений ч.2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України. Частиною першою вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 09.06.2021 з вимогами щодо виплати допомоги до 5 травня за 2020 в меншому розмірі, до позову заяву про поновлення строку звернення до суду не надав. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 та надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог суду позивачем подана заява, в якій він просив відкрити провадження по справі та зазначив, що звернувся до адміністративного суду з даним позовом в межах шестимісячного строку, передбаченого ч.2 ст. 122 КАС України, оскільки, перебіг такого строку розпочався з 27.04.21року, дати отримання ним відповіді від відповідача. Відповідного до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Тобто, повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду. Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем не подано заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин його пропуску. Колегія суддів звертає увагу, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті). Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду. Щодо доводів позивача стосовно звернення до суду в межах строку, передбаченого ч.2 ст. 122 Кас України колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). Колегія суддів зауважує, що допомога до 5 травня є платежем, розмір якого в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений розрахунок одноразової грошової допомоги. Отже, з дня отримання допомоги до 5 травня, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання такої допомоги, демонструючи свою необізнаність щодо підстав нарахування одноразової грошової допомоги в меншому розмірі, звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву. В той же час, суд зауважує, що відповідно до статті 17-1 Закону № 3551-XII особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Тобто, Законом № 3551-XII встановлено розумний строк для звернення до органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги для отримання її доплати, у разі якщо виплату не здійснено або здійснено в розмірі меншому ніж встановлено Законом. При цьому, колегія суддів зауважує, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога. У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебіг шестимісячного строку звернення позивача до суду із цим позовом щодо ненарахування та невиплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня слід обраховувати з 30 вересня відповідного року. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №420/718/21. Тобто, строк звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати щорічної разової допомоги за 2020 рік - 30 вересня 2020 року та сплив 30 березня 2021 року. Як вбачається з виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , відкритому в ТВБВ №10020/0186 ХОУ АТ «Ощадбанк», 15.05.2020 року на рахунок позивача зарахована сума у розмірі 1390 гривень, де в графі деталі транзакції зазначено «безготівкове зарахування на рахунок зарплати одноразової премії до 5 травня». Відповідно до довідки №2099 Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 15.04.21 року, одноразова грошова допомога до 5 травня виплачена ОСОБА_1 у травні 2018 року у розмірі 1265 грн., у травні 2019 року у розмірі 1295 грн. та у травні 2020 року у розмірі 1390 грн., що свідчить про обізнаність позивача про розмір разової грошової допомоги до 5 травня, її виплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів, якою встановлено такий розмір та саме у такий період року. Доводи апеляційної скарги стосовно необізнаності позивача щодо зарахування 15.05.2020 року на картковий рахунок грошових коштів у розмірі 1390 грн. саме у якості одноразової грошової допомоги до 5 травня спростовуються матеріалами справи, оскільки зазначення в графі «деталі транзакції безготівкове зарахування на рахунок зарплати одноразової премії до 5 травня». Стосовно посилань позивача, що строк звернення до суду слід відліковувати з дати отримання ним відповіді від відповідача, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів відсутності у позивача реальної, об`єктивної можливості вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів та розпорядженням якого органу було здійснено нарахування та зарахування грошових коштів на рахунок позивача, до квітня 2021. Посилання апелянта на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 по справі № 522/2738/17 колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки прийняте у вказаній справі рішення суду ухвалене за інших фактичних обставин, ніж у цій справі, та стосується перерахунку пенсії, тобто інших правовідносин. Таким чином, враховуючи обізнаність позивача про порушення свого права при отриманні виплати грошової допомоги до 5 травня в 2020 році та встановлений шестимісячний строк для звернення до суду, останній за захистом своїх прав у встановлений законодавством строк не звернувся. Між тим, позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом 09.06.2021 року, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого п.2 ст.122 КАС України. Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує. Колегія суддів звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди відповідач був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання та така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо соціального забезпечення. Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. Колегія суддів зазначає, що поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України). Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цим позовом, належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів погоджується з висновками судів першої інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви. З огляду на викладене, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що судом ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, законне і обґрунтоване, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 по справі № 520/10187/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова