Ухвала КЦС ВС № 344/9277/20

Ухвала 21 жовтня 2021 року м. Київ справа № 344/9277/20 провадження № 61-16442ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тиніва Ігоря Дмитровича на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 травня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, встановлений рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду в Тернопільській області від 25 лютого 2014 року по справі № 0907/2-5195/2011 шляхом стягнення в новому розмірі з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зменшивши їх з 1/4 частини всіх видів заробітної плати щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, визначеного для дітей відповідного віку до 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття. Постановою Івано?Франківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Тиніва І. Д. на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 травня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Тинів І. Д., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Оскільки предметом позову у вказаній справі є зміна способу стягнення аліментів, вказані позовні вимоги підпадають під дію положень пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України, тому вказана справа є малозначною в силу закону. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Тинів І. Д. подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 3 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, статтями 175, 176, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тиніва Ігоря Дмитровича на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 травня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян