Постанова 4872 № 915/571/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/571/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Колоколова С.І. суддів: Головея В.М., Разюк Г.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гончаренко Галини Григорівни на рішення Господарського суду Миколаївської області від „30" червня 2021р., повний текст якого складено та підписано „05" липня 2021р. у справі № 915/571/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до відповідача Фізичної особи-підприємця Гончаренко Галини Григорівни про стягнення 46051,68 грн., - головуючий суддя - Ткаченко О.В. місце ухвалення рішення: Господарський суд Миколаївської області Справа розглянута без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження. В С Т А Н О В И В : У квітні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гончаренко Галини Григорівни про стягнення грошових коштів у загальній сумі 46051,68 грн., із яких: 24 648,78 грн. основний борг; 73,78 грн. інфляційні втрати; 120,56 3 % річних; 21 208,56 грн. - пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Миколаївська ТЕЦ», правонаступником якого є позивач, та відповідачем договором від 01.08.2009 № 3085 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі договір), а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленої позивачем теплової енергії в гарячій воді, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню в порядку п. 7.2.3 договору, а також здійснені нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.04.2021р. відкрито провадження в даній справі і визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. 12.05.2021р. від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він зазначає про сплату відповідачем основного боргу, 3% річних, втрат від інфляції та суми судового збору, та просить суд керуючись ст. 42 ГПК України зменшити позовні вимоги на суму 24843,12 грн. та стягнути з відповідача пеню в сумі 21208,56 грн. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2021 у справі №915/571/21 (суддя Ткаченко О.В.) позов задоволено повністю з урахуванням зменшення позовних вимог. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гончаренко Галини Григорівни на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» 21208,56 грн. пені. В мотивах прийнятого рішення, суд першої інстанції визнав доведеним, що відповідачем порушені договірні зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленої на його об`єкт теплової енергії, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі. Разом з тим, позивач, користуючись своїм процесуальним правом зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача на підставі п.7.2.3 договору пеню у загальній сумі 21208,56 грн. за загальний період з 11.11.2020р. по 12.04.2021р. Місцевий господарський суд визнав, що ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» обґрунтовано на прострочену суму оплати вартості поставленої теплової енергії здійснено нарахування пені відповідно до умов пп. 7.2.3 Договору а тому задовольнив позовні вимоги повністю з урахуванням заяви позивача зменшення позовних вимог. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2021р. у справі №915/571/21 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням матеріальних норм права і підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Так, скаржник зазначає, що п.4 ч.3 «Перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19)» встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням корона вірусної хвороби (COVID 19) та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 було встановлено наступне: «Установити з метою запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 19 грудня 2020 до 31 серпня на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Таким чином, на думку скаржника, оскільки пеня за період 11.11.2020-12.04.2021 у розмірі 21 208,56 грн. була нарахована під час дії карантину та всупереч прямої заборони закону, вона є неправомірною та не може бути стягнута. Вказані норми діючого законодавства суд першої інстанції не врахував, чим порушив норми матеріального права, що є підставою в силу ст.277 ГПК України для скасування судового рішення. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 клопотання Фізичної особи-підприємця Гончаренко Галини Григорівнипро поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Фізичній особі-підприємцю Гончаренко Галині Григорівні строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2021 року у справі № 915/571/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гончаренко Галини Григорівни на рішення Господарського суду Миколаївської області від „30" червня 2021р. у справі № 915/571/21; розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Гончаренко Галини Григорівни ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Позивач не використав своє процесуальне право та не надав до Південно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гончаренко Галини Григорівни на рішення Господарського суду Миколаївської області від „30" червня 2021р. Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 01.08.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль», правонаступником якого, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є позивач, було укладено з фізичною особою-підприємцем Гончаренко Галиною Григорівною, договір № 3085 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі договір), у відповідності до умов якого попередник позивача (енергопостачальна організація) зобов`язався постачати ФОП Гончаренко Галині Григорівні (споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1 договору). Пунктом 2.1. договору визначено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гаряче водопостачання протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря. У додатку № 1/1 до договору «Обсяги постачання теплової енергії позивачу» зазначено, що енергопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію в гарячій воді для теплопостачання будинку, розташованого по просп. Леніна, 147/1 (магазин), в межах 24,690 Гкал/рік з максимальним тепловим навантаженням 0,0126 Гкал/год., зокрема на опалення 0,126 Гкал/год. Дата зняття споживачем показань приладів обліку 20-те число поточного місяця; подання звіту енергопостачальній організації не пізніше 25-го числа (п. 3 додатку 1/1 до договору). Як вбачається із копії свідоцтва про право власності, наданої позивачем, за Гончаренко Г.Г. зареєстровані на праві власності нежитлові приміщення І поверху та підвалу у житловому будинку за літ. А-9 загальною площею 505,7 кв.м. Умовами п.5.1 договору його учасники узгодили, що облік споживання теплової енергії проводиться: за приладами обліку, розрахунковим способом. Згідно з п.5.3 договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифам, установлених енергопостачальною організацією, в грошовій формі, або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством, засобами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. (п.п. 6.1-6.3 договору). Споживачу щомісяця направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою додатка №3) за попередній місяць. Споживач зобов`язаний протягом п`яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п`яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт приймання-передачі теплової енергії у гарячій воді вважається прийнятим споживачем (п.6.5 договору). У відповідності до п. 7.4.2 договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня в 0,1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, на підставі положення Закону України від 20.05.1999р. №686-XIV. Розбіжності та спори між сторонами, пов`язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод. Пропозиції щодо зміни договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу. У разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутися до суду для вирішення спірного питання (п.п. 8.1-8.2 договору). Сторонами погоджено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.08.2010; договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 9.1, 9.4 договору). Як свідчать матеріали справи, за твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, договір діє і на даний час. На виконання зобов`язань за договором позивачем у період з листопада 2020 року по березень 2021 року було поставлено відповідачу теплової енергії в обсягах, зазначених у відомостях споживання теплової енергії абонентом за спірний період на загальну суму 31286,41 грн., що підтверджується актами прийому - передачі теплової енергії у гарячій воді №3085 від 30.11.2020р., №3085 від 31.12.2020р., №3085 від 31.01.2021р., №3085 від 28.02.2021р., №3085 від 31.03.2021р., які були вручені відповідачу, про що свідчать відповідні реєстри вручення споживачам остаточних рахунків, актів прийому-передачі теплової енергії за листопад 2020 року - березень 2021 року. На оплату поставленої енергії позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки. Відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов`язань, за поставлену теплову енергію розрахувався частково, сплативши 6637,63 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень №1166 від 28.12.2020р. та №1176 від 15.02.2021р. Залишок заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію складав 24648,78 грн. З матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду справи відповідач сплатив суму основного боргу на підтвердження чого надав копію платіжного доручення №1192 від 30.04.2021р. Позивач підтвердив факт отримання оплати за основним боргом та користуючись своїм процесуальним правом зменшив на цю суму розмір позовних вимог. Окрім суми основного боргу позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 120,56 грн. та втрати від інфляції у загальній сумі 73,78 грн. Відповідач в ході розгляду справи сплатив вказані суми, про що свідчать надані ним копії платіжних доручень №1193 від 30.04.2021р. та №1194 від 30.04.2021р. Позивач підтвердив факт отримання оплати та користуючись своїм процесуальним правом зменшив на ці суми розмір позовних вимог. Також позивач на підставі п.7.2.3 договору нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню у загальній сумі 21208,56 грн. за загальний період з 11.11.2020р. по 12.04.2021р. Задовольняючи позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що поданий позивачем розрахунок пені в сумі 21208,56, нарахованої на загальний період 11.11.202--12.04.2021 з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат у листопаді - грудні 2020 року, виконаний арифметично вірно, а зазначена сума є такою, що підлягає до стягнення з відповідача. Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду та зазначає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Гончаренко Галини Григорівни не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно із частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статей 610, 612 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За частинами першою, другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Згідно положень ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі статтею 193 ГК України та статті 526 ЦК України, які містять аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України). Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. При цьому у пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Відповідно до частини другої статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Обставина прострочення відповідачем виконання зобов`язання за договором № 3085 від 01.08.2009 року останнім не заперечується. Проте заперечуючи проти застосування відповідальності, а саме стягнення пені, відповідач посилається на положення п.4 ч.3 «Перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19)». Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Зміст наведеної норми свідчить про те, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того факту, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань). Сторони у пп. 7.2.3 договору передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію пеня в розмірі 0,1 % належної до сплати суми за кожен день прострочення. Так, позивач на підставі п.7.2.3 договору нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню у загальній сумі 21208,56 грн. за період з 11.11.2020р. по 12.04.2021р. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» запроваджено карантин з протидії поширюванню коронавіруса COVID-19 у період з 12 березня по 03 квітня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 № 225, запроваджено карантин з протидії поширюванню коронавіруса COVID-19 по 24 квітня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291, запроваджено карантин з протидії поширюванню коронавіруса COVID-19 по 11 травня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 з 11.03.2020 року по 22.05.2020 року на всій території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 зі змінами внесеними постановою КМУ від 17.06.2020 року № 500 дію карантину продовжено з 22.06.2020 року до 31 липня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №641 установлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території у тому числі, Одеської області, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626). Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року №530-ІХ було встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 31 серпня 2021 року на території України установлено карантин. В подальшому дія карантину неодноразово продовжувалась, наразі строк дії карантину встановлений до 31.12.2021 року. Також, згідно з Закону України «Про житлово-комунальні послуги» пеня не нараховується, зокрема, за умови наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що пандемія коронавірусної інфекції в Україні та введення в Україні Постановою № 211 карантину належать до обставин, які мають ознаки форс-мажору. Водночас, сторони договору автоматично не звільняються від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань на підставі доповнення про карантин. У кожному конкретному випадку сторона, яка потрапила під дію форс-мажорних обставин, повинна довести причинно-наслідковий зв`язок між карантином і своєю неможливістю виконати договірне зобов`язання (тобто, сторона, яка потрапила під дію форс-мажорних обставин, повинна довести, що карантин став причиною невиконання зобов`язання). Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме запровадження карантинних заходів призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором. Крім того, відповідно до ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити, зокрема, заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. Між тим, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду першої інстанції не подано відзиву, або будь-яких заяв/клопотань про незгоду з сумою пені або звільнення від її сплати внаслідок поширення гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яка б зумовила неможливість виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №3085 від 01.08.2009. Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2021 у справі №915/571/21 скаржником в апеляційній скарзі не зазначено. В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гончаренко Галини Григорівни залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2021 року у справі №915/571/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи в апеляційній інстанції, покласти на Фізичну особу-підприємця Гончаренко Галину Григорівну. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано „25" жовтня 2021 року Головуючий суддя С.І. Колоколов Суддя В.М. Головей Суддя Г. П. Разюк