Постанова 4873 № 910/218/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" жовтня 2021 р. Справа№ 910/218/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Майданевича А.Г. Суліма В.В. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 910/218/21 (суддя Смирнова Ю.М.) за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 173 365,50 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафу у розмірі 173 365,50 грн за несвоєчасну доставку вантажу за залізничними накладними №№49492309, 49739238, 49870843, 50139401, 50356880, 50362755, 50423797, 50478411, 50478890, 50484351, 50540830, 45838950, 50615137, 50615145, 50738616, 50738624, 50738632, 50741354, 50744309, 50744325, 49478498, 49479678, 49696727, 49727167, 49976616, 49976608, 50470475, 50719061, 50521921, 50521939, 49460637, 49462716, 49521008, 49541444, 49541808, 49808132, 49810823, 49870843, 49982051, 49982036, 49982002, 49976608, 50163286, 50149921, 50230192, 50438217, 50440627, 45754967, 50552439, 50874270. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" штраф у розмірі 169 910,00 грн та 2 548,65 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 910/218/21; прийняти до розгляду апеляційну скаргу; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог на суму 25 159,00 грн; стягнути на користь АТ "Укрзалізниця" судові витрати за подання апеляційної скарги. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. На думку скаржника, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 910/218/21 стягнено з АТ "Укрзалізниця" 169 910,00 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, у т.ч. 25 159,00 грн, без урахування умов п. 16.1 договору № ПР/М-19-59716.1 договору № ПР/М-19-597дч від 30.07.2019 про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту Енергодарської філії Товариства, яка примикає до станції Розїзд 20 км регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", згідно із яким, у зв`язку із виконанням Залізницею формувань маршрутів з вугіллям на коліях Запорізької дирекції залізничних перевезень відповідно до встановлених вагових норм на дільниці Таврійськ-Каховське море-Енергодар та виконання для власника колії та його контрагентів накопичення вагонів на коліях станції дирекції, які були відчеплені від маршрутних та групових відправок з причини дотримання вагової норми на вказаній ділянці, власник колії та його контрагенти претензій (позовів) на ці вагони за несвоєчасну доставку вантажів залізниці не пред`являє. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/218/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 № 09.1-08/2231/21 у зв`язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 14.06.2021 справу № 910/218/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 910/218/21 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги. Скаржником протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору та докази надсилання копії апеляційної скарги відповідачу у даній справі, шляхом подання відповідної заяви. В тексті апеляційної скарги скаржник просить поновити йому пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги. Клопотання мотивоване тим, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 910/218/21 отримано скаржником лише 16.04.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 910/218/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 910/218/21. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 910/218/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012). Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин. Враховуючи викладене, перебування головуючого судді у щорічній відпустці, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/218/21 розглядалась протягом розумного строку. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вбачається із матеріалів справи, 16.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", як перевізником (змінено організаційно-правову форму юридичної особи на Акціонерне товариство "Українська залізниця"), та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго", як замовником (змінено організаційно-правову форму юридичної особи на Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго") (для та в інтересах Відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"), укладено договір № 00076/ЦТЛ-2018 про надання послуг (далі - договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. Згідно із п.п.1.2, 1.3 договору під перевезенням сторони розуміють послугу, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язаних з ними послуг, що затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за №1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно. Надання послуг може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами. Відповідно до розділу 8 договору сторонами погоджено порядок застосування у межах їх договірних правовідносин електронного документообігу, а за умовами п.8.5.2 договору оформлений електронний перевізний документ вважається оригіналом договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках. Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП (електронний цифровий підпис) в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання умов цього договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п.12.1 договору). Так, як вбачається із матеріалів справи, впродовж липня-вересня 2020р. на адресу позивача (вантажоодержувач - Відокремлений підрозділ "Запорізька теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго") відвантажено вугільну продукцію за залізничними накладними №№ 49492309, 49739238, 49870843, 50139401, 50356880, 50362755, 50423797, 50478411, 50478890, 50484351, 50540830, 45838950, 50615137, 50615145, 50738616, 50738624, 50738632, 50741354, 50744309, 50744325, 49478498, 49479678, 49696727, 49727167, 49976616, 49976608, 50470475, 50719061, 50521921, 50521939, 49460637, 49462716, 49521008, 49541444, 49541808, 49808132, 49810823, 49870843, 49982051, 49982036, 49982002, 49976608, 50163286, 50149921, 50230192, 50438217, 50440627, 45754967, 50552439, 50874270. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаними накладними, визначені ст.41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086, у зв`язку із чим просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 173365,50 грн за несвоєчасну доставку вантажу на підставі ст.116 Статуту залізниць України. Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, виходячи з наступного. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. Статтею 908 ЦК України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Частиною 1 ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Згідно з частиною 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Частинами 1, 2, 5 ст. 307 ГК України установлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Частинами 1-3 ст. 313 ГК України передбачено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону. Статут залізниць України затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998. Згідно з пунктами 2, 3, 4 Статуту залізниць України цей Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування. Відповідно до ст. 22 Статуту залізниць України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення (ст.6 Статуту залізниць України). За змістом п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу. Відповідно до п.п.6.1, 6.6 Правил оформлення перевізних документів за одним перевізним документом приймаються до перевезення вантажі маршрутом або групою вагонів із дотриманням таких умов: вантажі мають бути одного найменування; вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу. Заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил. Згідно з додатками 1, 3 до Правил оформлення перевізних документів, у графі 29, яка визначає тип відправки: "Відправка вагонна, контейнерна, групова/маршрутна, контрейлерна, дрібна/збірна", у відповідному місці проставляється позначка "х" і заповнюється ця графа відправником. Відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки. Згідно з п.п.1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086 (далі - Правила) (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст.41 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п.2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу). Згідно з п.2.4 наведених Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів). Пунктом 2.10 названих Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. Згідно п.8 Правил видачі вантажів, зареєстрованих наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083 оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування. Згідно з ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. Відповідно до п.116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Отже, визначений вказаною вище статтею штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Тобто, у випадку якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні. Із матеріалів справи вбачається, що 30.08.2020 за залізничною накладною № 50423797 залізницею було прийнято до перевезення вагони №№56430218, 55332696, 60729423, 56406903, 53545745, які доставлені позивачу 05.09.2020. Твердження позивача про прострочення доставки вантажу у вказаних вагонах на 2 доби є безпідставними, оскільки враховуючи відстань перевезення (458 км), умови щодо розрахунку термінів доставки вантажу, встановлених у Правилах обчислення термінів доставки вантажів, залізницею було прострочено доставку вантажу у вагонах №№ 56430218, 55332696, 60729423, 56406903, 53545745 на 1 добу, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду про те, що нарахування позивачем штрафу за прострочення доставки залізницею вантажу у вагонах №№ 56430218, 55332696, 60729423, 56406903, 53545745 за залізничною накладною №50423797 від 30.08.2020 є безпідставним. Натомість, матеріали справи свідчать про надходження вантажу, відправленого за залізничними накладними №№ 49492309, 49739238, 49870843, 50139401, 50356880, 50362755, 50478411, 50478890, 50484351, 50540830, 45838950, 50615137, 50615145, 50738616, 50738624, 50738632, 50741354, 50744309, 50744325, 49478498, 49479678, 49696727, 49727167, 49976616, 49976608, 50470475, 50719061, 50521921, 50521939, 49460637, 49462716, 49521008, 49541444, 49541808, 49808132, 49810823, 49870843, 49982051, 49982036, 49982002, 49976608, 50163286, 50149921, 50230192, 50438217, 50440627, 45754967, 50552439, 50874270 із запізненням на 2, 3, 4 і більше діб, тому нарахування позивачем штрафу за прострочення доставки вантажу за переліченими накладними є обґрунтованим. Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок штрафних санкцій, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що він є арифметично вірним. Твердження відповідача у апеляційній скарзі про те, що згідно п.16.1 договору №ПР/М-19-597НЮдч від 30.07.2019 про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" Енергодарської філії товариства, яка примикає до станції Роз`їзд 20 км Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", який укладений між відповідачем та Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" як власником колій, у зв`язку з виконанням залізницею формувань маршрутів з вугіллям на коліях Запорізької дирекції залізничних перевезень відповідно до встановлених вагових норм на дільниці Таврійськ - Каховське Море - Енергодар та виконання для власника колії та його контрагентів накопичення вагонів на коліях станції дирекції, які були відчеплені від маршрутних та групових відправок з причини дотримання вагової норми на вказаній дільниці, власник колії та його контрагенти (в т.ч. позивач) претензій (позовів) на ці вагони за несвоєчасну доставку вантажів залізниці не пред`являють, є безпідставними, оскільки правовідносини, які виникли з цього правочину стосуються саме його сторін, а позивач, в свою чергу, не є стороною договору №ПР/М-19-597НЮдч від 30.07.2019, тому застосування до спірних правовідносин умов договору №ПР/М-19-597НЮдч від 30.07.2019, укладеного між відповідачем та третьою особою, є хибним. Відповідно до п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: - виконання митних та інших адміністративних правил; - тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; - необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; - вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; - інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції, натомість наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу, не звільняє відповідача від обов`язку довести ті обставини, які дають останньому право на збільшення терміну доставки вантажу, у даному випадку, обставини наявності підстав у розумінні п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу. В свою чергу, відповідачем не надано жодного доказу, в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, який би засвідчував факт затримки вантажу за вищенаведеними накладними у зв`язку з порушеннями, допущенними відправником або одержувачем, оскільки зафіксовані в частині спірних накладних обставини складання актів про відчеплення вагонів, направлення їх на контрольне зважування, зменшення ваги потягу тощо не доводить факту наявності у діях зазначених осіб порушень, що зумовили затримку вагонів. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок за залізничними накладними №№ 49492309, 49739238, 49870843, 50139401, 50356880, 50362755, 50478411, 50478890, 50484351, 50540830, 45838950, 50615137, 50615145, 50738616, 50738624, 50738632, 50741354, 50744309, 50744325, 49478498, 49479678, 49696727, 49727167, 49976616, 49976608, 50470475, 50719061, 50521921, 50521939, 49460637, 49462716, 49521008, 49541444, 49541808, 49808132, 49810823, 49870843, 49982051, 49982036, 49982002, 49976608, 50163286, 50149921, 50230192, 50438217, 50440627, 45754967, 50552439, 50874270 по кожному вагону окремо з урахуванням відстані перевезення, дат приймання вантажу до відправлення та дат прибуття вантажу на станцію призначення, факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що сума штрафу належна до сплати відповідачем за прострочення доставки вантажу за переліченими накладними складає суму у розмірі 169 910,00 грн. З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 169 910,00 грн, є такою, що підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 910/218/21, законним та таким, що підлягає залишенню без змін. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що спростовуються матеріалами справи та відхиляються судом, як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства. З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації"). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 910/218/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 910/218/21 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 910/218/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 справі № 910/218/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".

4. Справу № 910/218/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді А.Г. Майданевич В.В. Сулім