Постанова Київський апеляційний суд № 361/8476/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа №361/8476/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/14495/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Андрія Анатолійовича на ухвалу судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня 2021 року (суддя Петришин Н.М.) про відмову у поновленні пропущеного процесуального строку та повернення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області 14 травня 2020 року за заявою Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію, встановив: 14 травня 2020 року суддею Броварського міськрайонного суду Київської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Київобленерго» заборгованість по сплаті за спожиту електричну енергію з 28 вересня 2016р. по 31 грудня 2018р. в сумі 84 330грн 52коп. та судовий збір у сумі 192грн 10коп. 17 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко А.А. подав до Броварського міськрайонного суду Київської області заяву про скасування судового наказу та заяву про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу, посилаючись на те, що про судовий наказ ОСОБА_1 дізнався 6 серпня 2021 року, отримавши на поштовому відділенні 02121 м. Києва постанову приватного виконавця Семенова P.A. про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання судового наказу №361/8476/20, виданого 10 серпня 2020 року. Представник боржника стверджував, що з об`єктивних і незалежних від ОСОБА_1 причин, він не мав можливості подати заяву про скасування судового наказу № 361/8476/20 раніше 16 серпня 2021 року, оскільки він ніколи не проживав та не перебував за адресою: АДРЕСА_1 , жодних майнових прав на будь-яку нерухомість за цією адресою не мав; копії судового наказу та доданих до нього документів від суду не отримував. Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу відмовлено, заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто заявнику. У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко А.А. просить ухвалу судді скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Представник боржника посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 не отримував копії судового наказу та доданих до нього документів за адресою свого проживання, а саме: АДРЕСА_2 , а рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення у підтвердження отримання ОСОБА_1 вказаних документів не відповідає вимогам Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року №211, оскільки не містить підпису працівника поштового зв`язку, який вручив відправлення, не містить відмітки про вручення та відмітки про статус особи, що отримала поштове відправлення. Крім того, представник боржника зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу у підтвердження фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а тому боржник за вказаною адресою також не отримував копії судового наказу та доданих до нього документів. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України дана апеляційна скарга розглядається колегією суддів без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу та повертаючи заяву заявникові, суд першої інстанції виходив з того, що доводи боржника щодо не отримання копії судового наказу спростовуються наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення ОСОБА_1 копії судового наказу 28 травня 2020 року за адресою АДРЕСА_1 , та 2 червня 2020 року за адресою його реєстрації у АДРЕСА_2 , а відтак боржником не наведено поважних причин пропуску строку, визначеного ч.1 ст.170 ЦПК України. Колегія суддів вважає, що такий висновок судді відповідає матеріалам справи та ґрунтується на нормах процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2020 року суддею Броварського міськрайонного суду Київської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Київобленерго» заборгованості по платі за спожиту електричну енергію з 28 вересня 2016р. по 31 грудня 2018р. в сумі 84 330грн 52коп. та судовий збір у сумі 192грн 10коп. (с.с.33). 18 травня 2020 року ОСОБА_1 судом були направлені копії судового наказу та заяви про видачу судового наказу з доданими матеріалами на адреси: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (с.с.34-35). Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вказані документи вручені ОСОБА_1 за вказаними адресами 28 травня 2020 року та 2 червня 2020 року відповідно (с.с. 36-37). Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Частиною 2 статті 171 ЦПК України передбачено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. Відповідно до ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Отже, заяву про скасування судового наказу ОСОБА_1 повинен був подати до 17 червня 2020 року. Доводи представника ОСОБА_1 про поважність причин пропуску строку подання заяви про скасування судового наказу, оцінені судом першої інстанції і з ними погоджується колегія суддів. Доводи апеляційної скарги про те, що боржник не отримував копії судового наказу та доданих до нього документів за адресою своєї реєстрації та проживання, а саме: АДРЕСА_2 , а рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення у підтвердження отримання боржником вказаних документів не відповідає вимогам Порядку пересилання поштових відправлень, оскільки не містить підпису працівника поштового зв`язку, який вручив відправлення, не містить відмітки про вручення та відмітки про статус особи, що отримала поштове відправлення колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного. Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень. У пункті 106 Правил визначено, що під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище та ініціали або ім`я та прізвище. Відповідні дані на бланку повідомлення про вручення також зазначаються про особу, уповноважену на одержання внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", адресованого юридичній особі або фізичній особі за місцем роботи. Бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається до суду. З наведених норм можна дійти висновку, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвище. Цей запис вносить працівник поштового зв`язку. Натомість для вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто" або "Судова повістка" на бланку повідомлення розписується та зазначає прізвище одержувач (а не працівник поштового зв`язку). Повідомлення про вручення копії судового наказу від 14 травня 2020 року та доданих до нього документів (с.с. 36, 37) не містять позначки «Судова повістка» або «вручити особисто» (є лише позначка «копія судового наказу»), а тому особистого підпису та прізвища одержувача на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення не вимагало. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 березня 2019 року у справі № 222/1402/16-а, від 30 листопада 2020 року у справі № 806/1943/18. Таким чином, перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, родинні зв`язки з адресатом, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв`язку. Добросовісне виконання працівниками «Укрпошти» своїх службових обов`язків у даному випадку презюмується, а в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази протилежного (наприклад, такі, як квитки про виїзд з території міста чи країни або інші докази, які свідчать про відсутність отримувача за адресою, вказаною в повідомленні про вручення поштового повідомлення). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 639/4278/16. Враховуючи викладене, наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення боржнику є достовірними доказами отримання ним копії судового наказу від 14 травня 2020 року та доданих до нього документів, як 28 травня 2020 року, так і 2 червня 2020 року (с.с. 36, 37). При цьому, ні ОСОБА_1 , ні його представником суду не надано доказів, які б спростували отримання ОСОБА_1 рекомендованих повідомлень, не оскаржував він і дії працівників «Укрпошти», які оформили вказані повідомлення. Доводи апеляційної скарги, що в матеріалах справи відсутні докази проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , а у відповіді сільського голови Требухівської сільської ради прямо зазначається, що ОСОБА_1 за вказаною адресою не рахується, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у листі сільського голови від 1 квітня 2020 року зазначається, що ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 зареєстрованим не рахується. Крім того, ні ОСОБА_1 , ні його представником не надано доказів, що будинок за вказаною адресою не належить ОСОБА_1 на праві власності або що ОСОБА_1 у ньому не проживає, або ним не користується. Разом з цим, суд першої інстанції не обмежився направленням копії судового наказу та доданих до нього документів тільки за адресою АДРЕСА_1 , а також направив зазначені документи і на адресу місця реєстрації ОСОБА_1 , які він також отримав. При цьому, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за адресою АДРЕСА_1 містить не тільки прізвище ОСОБА_1 і дату отримання, а також відмітку листоноші про вручення та підпис особи, яка вручила повідомлення. Посилання у апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 569/1418/13, є безпідставним, так як у постанові не міститься правова позиція з приводу вручення рекомендованих повідомлень. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що ОСОБА_1 пропустив встановлений Законом строк для звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, а наведені у заяві підстави для поновлення пропущеного строку не є поважними та спростовуються матеріалами справи. Будь-яких інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку ОСОБА_1 та його представником наведено не було, а тому поновлення строку буде мати своїм наслідком порушення принципу юридичної визначеності, що є недопустимим. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд його справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено й в статті 129 Конституції України. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди зобов`язанні вказувати підстави, на які вони посилаються як на підставу поновлення строку. Розглядаючи підстави поновлення строків, ЄСПЛ вказав, що однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, аби дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення від 26.04.2007р. у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України» (ухвала) від 14.10.2003 р.). Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008р. у справі «Пономарьов проти України»). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (справа «Перетяка та Шереметьєв проти України»). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що ухвала суддею першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права та з врахуванням наявних матеріалів справи, тому підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги не встановлено. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Андрія Анатолійовича залишити без задоволення, ухвалу судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк