Постанова 4824 № 1005/7136/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №1005/7136/2012 головуючий у І інстанції: Борець Є.О. провадження 22-ц/824/13552/2021 доповідач: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 19 жовтня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., Сушко Л.П., Гаращенка Д.Р. за участю секретаря: Стеблиненко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2021 року у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані», заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,- ВСТАНОВИВ: В червні 2021 року ТОВ «Файненс Компані» звернулось з вищевказаною скаргою, яку обгрнутовано тим, що ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 18 травня 2021 року ПАТ «Омега Банк» був замінений на ТОВ «Файненс Компані» у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа виданого 25 червня 2013 року про звернення стягнення на земельну ділянку площею 2,6898 га розташовану в с. Іванків Бориспільського району, в рахунок погашення боргу за кредитним договором від 31 січня 2008 року в розмірі 2 737 304 доларів США 15 центів. Після заміни стягувача у виконавчому провадженні ТОВ «Файненс Компані» стало відомо про те, що постановою головного державного виконавця від 31 грудня 2015 року виконавчий документ був повернутий ПАТ «Омега Банк» у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на земельну ділянку боржника. Вказував, що ОСОБА_2 не була власницею земельної частки (паю), а земельна ділянка була приватизована нею в загальному порядку, а не в порядку розпаювання землі, що свідчить про те, що заборона не поширюється на земельну ділянку боржника. Головний державний виконавець ВПВР ДДВС МЮ України передчасно дійшов до висновку про неможливість звернення стягнення на іпотечну земельну ділянку та безпідставно повернув виконавчий документ ПАТ «Омега Банк». Заявник просив визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України від 31 грудня 2015 року про повернення ПАТ «Омега Банк» виконавчого листа виданого 25 червня 2013 року про звернення стягнення на земельну ділянку площею 2 в рахунок погашення боргу за кредитним договором від 31 січня 2008 року, а також зобов`язати державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України відновити виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого документа. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2021 року заяву задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд допустився порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що договір про відступлення прав вимоги укладений між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані» є недійсним, що крім того розглядається Господарським судом м.Києва. Вважає, що заміна стягувача у виконавчому проваджені не відповідає вимогам чинного законодавства, що свідчить про те, що видача дублікату виконавчого документу та поновлення строку для його пред`явлення є передчасним, як і подальше задоволення скарги на дії виконавця, оскільки вказані питання, щодо правомірності набуття прав вимоги та видачі дублікату виконавчого листа не були вирішеними. Крім того, вважає, що були відсутні підстави для поновлення строку на звернення із скаргою на дії виконавця, посилаючись на сплив шести років з дня прийняття постанови державного виконавця. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Файненс Компані» вказує, що доводи з приводу недійсності договору відступлення прав вимоги та видачі дублікату виконавчого листа наразі не являється предметом розгляду, при цьому правомірність вказаних дій підтверджується судовими рішеннями. Зауважує, що місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про видачу дублікату та поновлення строку, вірно встановивши, що виконавчий документ у стягувача відсутній, а станом на день розгляду рішення суду не виконано. Вказує, що звернення із скаргою відбулось в межах процесуального строку від дня коли стало відомо про порушення прав скаржника, а тому посилання апелянта в цій частині відхиляє. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав свою позицію, інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились. У відповідності до вимог ст.ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець передчасно дійшов висновку про неможливість звернення стягнення на іпотечну земельну ділянку та безпідставно повернув виконавчий документ. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Судом першої інстанції було встановлено, що 1 червня 2021 року заступник директора ДДВС МЮ України надіслав ТОВ «Файненс Компані» лист №20.1/В-7/39308126 (а.с.16-20), в якому він повідомив заявника про те, що постановою головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України від 31 грудня 2015 року виконавчий документ був повернутий ПАТ «Омега Банк» на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час розгляду скарги, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Відповідно до п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній до 5 жовтня 2016 року, виконавчий документ, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або було здійснено частково, повертався стягувачу у разі, якщо була наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього було відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо було звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключало можливість виконання відповідного рішення. Місцевий суд вірно зазначив, що постанова головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України від 31 грудня 2015 року про повернення виконавчого документа суперечить п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній до 5 жовтня 2016 року, оскільки заборона, передбачена пп.«б» п.15 Перехідних положень ЗК України, не поширюється на земельну ділянку боржника та крім того, поатвнова виконавця порушує право стягувача на справедливий суд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Доводів на спростування вказаного висновку апеляційна скарга не містить. При цьому, посилання апелянта на незаконність заміни стягувача у виконавчому провадженні, видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення також відхиляються, оскільки вказані питання були предметом розгляду при розгляді відповідних заяв ТОВ «Файненс Компані», вказаним обставинам була надана відповідна оцінка та судові рішення, якими розглянуто вказані заяви, набрали законної сили. Доводи апеляційної скарги з приводу пропуску строку ТОВ «Файненс Компані» на подання скарги також відхиляються, оскільки як вірно вказав суд першої інстанції, про повернення виконавчого документа ТОВ «Файненс Компані» вперше дізналось лише 1 червня 2021 року (а.с.16-20), а до заміни стягувача у виконавчому провадження заявник об`єктивно не мав можливості дізнатись про вказану обставину, тому перебіг цього процесуального строку підлягав закінченню 12 червня 2021 року, а заявник звернувся до суду вже 7 червня 2021 року. З урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам сторін наданим в суді першої інстанції, яким суд надав належну оцінку, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи апелянта, при цьому враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2021 року залишити без змін Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «19» жовтня 2021 року. Головуючий Судді: