Постанова Київський апеляційний суд № 372/3048/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021року місто Київ. Справа 372/3048/18 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1063/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепа О.В. суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф. секретар судового засідання Міщенко Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року ( у складі судді Зінченко О.М., інформація щодо дати складання повного тексту рішення відсутня) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, договором найму транспортних засобів , індексу інфляції та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2018 року ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовом в якому просить стягнути із ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 803776,42 грн. на користь позивача, вимоги мотивує тим, що у червні 2014 року відповідач звернувся до позивача з проханням надати йому в оренду екскаватор гусеничний Е304Г 1982 року випуску та бульдозер марки «ДТ-75» 1985 року випуску. Погодившись з пропозицією сторони уклали між собою усний договір оренди транспортних засобів, на виконання якого позивач передав відповідачу вказану техніку та зобов`язався сплачувати по 800 грн. за одну робочу зміну орендної плати за кожну одиницю техніки. Продовжуючи співпрацю в жовтні 2014 року сторони домовились придбати ще однин екскаватор Драглайн Наварунскі 415 А, у зв`язку з чим позивач надав відповідачу 42000 грн. Крім того відповідач взяв в борг в позивача ще 28000 грн. в листопаді 2014 року. На підтвердження взятих на себе зобов`язань відповідач написав позивачу розписку від 06.10.2014 року, від 24.06.2015 року та від 11.09.2015 року. На даний час взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав, кошти взяті під розписку не повернув, екскаватор Драглайн Наварунскі 415 А не придбав, техніку взяту в оренду не повернув, крім того повідомив, що її викрали, в результаті чого зобов`язався компенсувати вартість викраденої техніки. Тому позивач просить в судовому порядку стягнути борг, позику, кошти на покриття інфляції та проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, позики, коштів на покриття інфляції та процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання, відмовлено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням, 28 вересня 2020 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення постановлено за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що Загальний борг відповідача ОСОБА_3 , за даним позовом становить 803776,42 грн. з яких 437173,96 грн. (загальний борг відповідача за взятий в оренду і неповернений екскаватор гусеничного Е-304Г (Драглайн) з урахуванням його вартості, коштів на покриття індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання з урахуванням неповернення екскаватора, трьох процентів річних від простроченої суми , вартості оренди вказаного екскаватора, коштів на покриття індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті за оренду екскаватора, трьох процентів річних від простроченої суми оплати за оренду названого екскаватора) + 257308,79 грн. - загальний борг відповідача за взятий в оренду і неповернений бульдозер марки "ДТ- 75" з урахуванням його вартості, коштів на покриття індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті неповерненого цього бульдозера, трьох процентів річних від простроченої суми за неповернений бульдозер, вартості оренди вказаного бульдозера, коштів на покриття індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті за оренду цього бульдозера, трьох процентів річних від простроченої суми оплати за оренду названого бульдозера) + 43717,46 грн. загальний борг відповідача за неповернення позики в сумі 28000,00 грн. з урахуванням коштів на покриття індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання з неповерненої цієї суми позики, трьох процентів річних від простроченої вказаної суми позики) + 65576,21 грн. (загальний борг відповідача мені за неповернення позики в сумі 42000,00 грн. з урахуванням суми, коштів на покриття індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання з неповерненої суми позики, трьох процентів річних від простроченої вказаної суми позики = 803776,42 грн. Також вказує, що суд першої інстанції, порушуючи рівність учасників справи перед законом і судом, об`єктивність, сприяючи відповідачу, у тому числі і ухиленні від подання експертам необхідних матеріалів, документів, не запобігаючи відповідачу у невиконанні ним його обов`язків щодо надання усіх доказів, не реагуючи на процесуальні питання і документи сторони позивача фактично безпідставно переклав свої права і обов`язки та обов`язки відповідача на позивача та іще і звинуватив його у цьому. Зазначає, що суд першої інстанції помилково не прийняв показання свідків щодо укладання між сторонами будь-яких правочинів як допустимі докази; на вимоги п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними ", так як показаннями свідків, у даному випадку, доводились факти передачі транспортних засобів позивачем відповідачу, використання відповідачем цих технічних засобів за призначенням та написання розписки позикового зобов`язання, а не вчинення правочину; Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження, копію апеляційної скарги з додатками надіслано учасникам справи і встановлено строк для подачі ними відзиву на апеляційну скаргу в 5-ти денний строк з моменту отримання даної ухвали. 08 грудня 2020 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу обґрунтовуючи його тим, що скаржником помилково зазначено про те, що судом першої інстанції було прийнято рішення без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, а також про те, що судом було порушено норми процесуального і матеріального права. Відповідач вважає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували обставини, викладені в позовній заяві. Просить суд залишити рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 серпня 2018 року по справі № 372/3048/18 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року клопотання представника ОСОБА_3 та представника ОСОБА_2 - задоволено частково. Призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6). Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від дачі висновку по ст.ст.384, 385 КК України. Сторони попереджено про наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені ст.109 ЦПК України. Оплату вартості експертизи покладено на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 року виправлено описку у вступній частині (повний текст) ухвали Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, вказавши вірну назву експертизи "судова почеркознавча експертиза" замість неправильної "судово-медична генетична експертиза". 03 червня 2021 року Київським апеляційним судом направлено на адресу Київського науково-дослідного інститут судових експертиз цивільну справу 372/3048/18для проведення судової почеркознавчої експертизи. 29 червня 2021 року КНДІСЕ надано рахунок для скерування платнику та клопотання про надання додаткових матеріалів. 30 червня 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 направлено рахунок про оплату експертизи та клопотання про надання додаткових матеріалів. Відповідно до зворотних повідомлень від 16 липня 2021 року вбачається, що спрямовані поштові відправлення до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернулись на адресу апеляційного суду з відміткою «відсутній адресат за адресою» 06 липня 2021 року відповідно до розпорядження №188/0602/21 в.о. керівника апарату Київського апеляційного суду І.М. Омельчук у звязку із настанням обставин , які унеможливлюють продовження суддею-доповідачем Мараєвою Н.Є. розгляд судової справи 372/3048/18 (а/п № 22-ц/824/1063/2021) призначено автоматизований розподіл даної справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи , визначено новий склад колегії суддів: Желепа О.В. ( суддя-доповідач, Кравець В.А., Мазурик О.Ф.) Головуючий суддя Желепа О.В. перебувала у відпустці в період з 26.07.2021 по 03.08.2021 року у відпустці. 18 серпня 2021 року повторно представнику відповідача ОСОБА_4 на електрону пошту, ОСОБА_3 на поштову адресу, представнику позивача ОСОБА_1 електронну пошту, ОСОБА_2 на поштову адресунаправлено рахунок про оплату експертизи та клопотання про надання додаткових матеріалів. 18 серпня 2021 року на адресу Київського науково-дослідного інститут судових експертиз на виконання клопотання КНДІСЕ про надання доказів для проведення почеркознавчої експертизи, направлено оригінали документів. 09 вересня 2021 року КНДІСЕ повернуто матеріали цивільної справи 372/3048/18 у зв`язку з несплатою судово-почеркознавчої експертизи 319126/19127/21-32 в повному обсязі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021року поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року. В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених в апеляційній скарзі. Представник відповідача ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши представників сторін, доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Стаття 526 ЦК України встановлює загальні умови виконання зобов`язань та закріплює основний принцип виконання зобов`язань - принцип належного виконання, що стосується як суб`єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання (ст.ст.527 -545 ЦК України). За змістом вказаної норми закону належне виконання зобов`язання - це передусім виконання його відповідно до умов договору і вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. У ч.1 ст. 527 ЦК України сформульовано загальне правило, відповідно до якого боржник зобов`язаний особисто виконати зобов`язання, а інша сторона (кредитор) повинна особисто прийняти виконання, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно зі ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України). Відповідно до положень ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, підставою для застосування положень ст.625 ЦК України є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання у строк встановлений законом чи договором. З матеріалів справи вбачається та судом встанволено, що відповідач отримав від позивача у позику 28 000 грн. Вказане підтверджується письмовою розпискою на а.с. 13 з якої вбачається, що ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 28 000 грн. у листопаді 2014 року, які зобов`язався повернути до 10 жовтня 2015 року. Вказаною розпискою підтверджено як факт передачі коштів так і наявність позикових зобов`язань між сторонами. Висновок суду про недоведеність передачі коштів у сумі 28 000 грн. повністю спростовується змістом письмової розписки. Доводи відповідача про те, що він не підписував вказану розписку є недоведеними. З матеріалів справи вбачається, що неможливість проведення почеркознавчої експертизи пов`язана з недостатньою кількістю вільних зразків підпису відповідача, а також з її неоплатою. При цьому вартість експертизи не оплачена як відповідачем так і позивачем. За таких обставин, суд не може визнати на підставі ст. 109 ЦПК України доведеним факт не підписання розписки з огляду на те, що судом не встановлено, що ексепертизу неможливо провести через винну поведінку позивача. Свої зобов`язання по поверненю позики відповідач не виконав, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми позики 28 000 грн. та сум передбачених ст. 625 ЦК України є такими , що грунтуються на вимогах Закону і підлягають до задоволення. Наданий позивачем розрахунок 3 % річних та індексу інфляції за період з 01 листопада 2015 року по 30 вересня 2018 року, відповдіно до якого індекс інфляції складає 10 761 грн. 32 коп., а три відсотки річних 2450 грн. судом перевірений та проведений у відповідності з вимогами закону. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню загальна сума боргу з урахування індексу інфляціїї та 3% річних в сумі 41 211 грн. 32 коп. Стосовно вимог позивача про стягнення позики в сумі 42 000 грн, то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне. З наявної в справі розписки, а також зі змісту позовної заяви та пояснень позивача судом встанволено, що вказані кошти брались не в позику , а з метою придбання іще однієї одиниці техніки для здійснення спільної діяльності та передачі її в оренду. Тобто за своєю правовою природою такі правовідносини не є позикою, а тому вказані вимоги не підлягають задоволенню з підстав заявлених в позовній заяві. Стосовно позовних вимог про стягнення вартості екскаваторів та плати за їх оренду, то такі позовні вимоги також не підлягають до задоволеня з огляду на наступне. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_3 звернувся до позивача з проханням надати йому в оренду екскаватор 3411 (драглайн) з 01 вересня 2014 року та бульдозер ДТ 75 1985 року випуску. Сторони уклали в 2014 році усний договір оренди транспортних засобі, на виконання якого позивач надав відповідачу вказану техніку, а відповідач мав йому сплачувати орендну плату в розмірі 800 грн. за одну робочу зміну за використання кожної техніки окремо, що підтверджується письмовою розпискою на аркуші справи

13. Відповідно до ст. 798 та 799 ЦК України договір найму транспортних засобів між фізичними особами укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Зміст розписки наданий суду на підтвердження факту передачі відповідачу транспортних засобів, та досягнення згоди між сторонами щодо плати за оренду транспортних засобів, свідчить про те що сторонами не дотримано нотаріальну форму договору, яка передбачена законом, а тому такий правочин в силу вимог ст. 220 ЦК України є нікчемний і не може породжувати для сторін жодних правових наслідків. Позовних вимог про визнання дійсним правочину найму транспортних засобів, з огляду на відмову відповідача посвідчити договір у нотаріуса позивач не заявив, а тому суд правомірно відмовив в задоволенні таких позовних вимог. Доводи позивача про те, що транспортні засоби були викрадені у відповідача, а тому він зобов`язаний компенсувати їх вартість , суд не приймає, оскільки позов був заявлений з підстав невиконання договірних зобов`язань, а за нікчемності договору найму транспортних засобів повернення переданого майна, можливе лише на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набутого. Проте в межах даної справи такі позовні вимоги не заявлялись. Посилання представника позивача на те, що правовідносини найму були замінені сторонами на боргові зобов`язання, колегія суддів не приймає, оскільки вони є недоведеними належними та допустимими доказами. Крім того , суд прийшов до висновку що за нікчемним договором не можуть виникати будь-які зобов`язання у сторін, а відповідно вони і не можуь бути замінені на інші. Доводи апеляційної скарги про те, що факт передачі транспортних засобів підверджений показами свідків правового значення не мають з урахуванням встановлення нікчемності правочину. Зі змісту позовної заяви також вбачається, що позивачем, як правова підстава для задоволення позову зазначена також ст. 1166 ЦК України, разом з тим є взаємовиключним одночасне заявлення вимог на підставі норм, що регулюють договірні зобов`язання і вимог на підставі правових норм, якими врегульовані деліктні зобов`язання. Судом не встановлено, що між сторонами виникли деліктні зобов`язання, а тому дана норма не підлягає до застосування. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, які мали значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим доказам, порушив норми процесуального права, рішення суду не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України , тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задовлення позову та стягнення з відповідача 28 000 грн. позики, з урахуванням індексу інфляціїї та 3% річних . Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. ОСОБА_6 за подання до суду позову сплатив судовий збір у розмірі 7576 грн 99 коп., а за подання апеляційної скарги - 12057 грн 00 коп. Оскільки апеляційним судом частково задовольняється позов ОСОБА_2 то понесені позивачем судові витрати, що складаються з витрат судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у відсотковому співвідношенні 5,5 %, що становить 1079 грн 88 коп. Керуючись ст.ст. 268, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення позики, коштів на покриття інфляції та процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 позику у загальному розмірі 41211 грн. (сорок одна тисяча двісті одинадцять) грн. 32 коп., з яких: заборгованість за договором позики у розмірі 28000 грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 10761 грн 32 коп., три проценти річних у розмірі 2450 грн . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1078 (одна тисяча сімдесят девять) грн. 88 коп. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Реквізити сторін: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 ) ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ) Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 21 жовтня 2021 року. Головуючий О.В. Желепа Судді: В.А. Кравець О.Ф. Мазурик