Постанова 4802 № 161/12216/20

Справа № 161/12216/20 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/1195/21 Категорія: 37 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 жовтня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В. В., розглянувши у порядку спрощеного письмового позовного провадження без виклику сторін у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Волинське обласне підприємство автобусних станцій», про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2021 року, В С Т А Н О В И В: 03 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 04 серпня 2017 року в касі автостанції №1 м. Луцька вона придбала квиток на автобус за маршрутом «Луцьк-Берегове» до села Брище. Автобус мав відправитись о 9 год. 56 хв. Одночасно з придбанням квитка вона здійснила страховий платіж на користь ТДВ СТДВ «Глобус». Після оголошення посадки з`ясувалось, що автобус несправний, у зв`язку з чим водієм автобуса та черговим диспетчером автостанції було вирішено пересадити пасажирів, у тому числі і її, в автобус за сполученням «Луцьк-Колки». 04 серпня 2017 року цей транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_3 , який перебував з підприємцем ОСОБА_2 (перевізник) у трудових відносинах, поблизу будинку №111 по вул. Ковельській у м. Луцьк допустив зіткнення з автомобілем марки «КАМАЗ 35111», номерний знак НОМЕР_1 . Вказує, що згідно з договором про приєднання від 19 грудня 2019 року, укладеного між ТДВ СТДВ «Глобус» та ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», набувачем всіх прав та обов`язків ТДВ СТДВ «Глобус» є ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група». Оскільки з придбанням квитка вона здійснила страховий платіж на користь ТДВ СТДВ «Глобус», тому вважає, що між нею та ТДВ СТДВ «Глобус» укладено договір обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Позивач вказує, що внаслідок указаної ДТП їй, як пасажиру автобуса, були заподіяні численні тілесні ушкодження, у зв`язку з чим вона була змушена тривалий час (упродовж 248 діб) лікуватись, перенесла три оперативних хірургічних втручання, тимчасово втратила працездатність. На підставі наведеного та покликаючись на ст.20, 26 Закону України "Про страхування" та п.7 Положення про обов"язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, позивач просила суд стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на її користь 50 592,00 гривень страхового відшкодування. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» в користь ОСОБА_1 невиплачене страхове відшкодування в розмірі 24 888 гривень. Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду, просило його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного письмового провадження без повідомлення учасників справи як малозначна. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода, яка трапилась 04 серпня 2017 року та внаслідок якої ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, є страховим випадком за договором про обов"язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, а тому позивачу, як застрахованій особі, належить право на отримання страхового відшкодування від відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», який є набувачем всіх прав та обов`язків ТзДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на підставі договору про приєднання від 19 грудня 2019 року, укладеного між ТзДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група». Відмовляючи в частині позовних вимог за період з 22 листопада 2017 року по 27 березня 2018 року (126 днів) суд не взяв до уваги відповідний листок непрацездатності, оскільки непрацездатність була пов"язана не з ДТП, а з вагітністю і пологами. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх порушених прав. Як вбачається з матеріалів справи, 04 серпня 2017 року ОСОБА_1 на автостанції №1 м. Луцька придбала проїзний квиток на рейсовий автобус зі сполученням «Луцьк-Берегове» до населеного пункту Брище. Час відправки автобуса - 09 год. 56 хв., перевізник - ОСОБА_4 , страховик - СК «Глобус» (а.с. 7 т.1). Судом встановлено із наданих письмових доказів та пояснень позивача і допитаного в якості свідка водія ОСОБА_3 , що автобус зі сполученням «Луцьк-Берегове» 04 серпня 2017 року не відправився з автостанції у зв`язку з технічними несправностями. Пасажирів, які придбали квитки на цей рейс, працівниця автостанції пересадила до автобуса зі сполученням «Луцьк-Колки». ОСОБА_3 також ствердив, що 04 серпня 2017 року відомість про придбані пасажирами квитки на рейс «Луцьк-Берегове» адміністрацією автостанції були передані йому. 04 серпня 2017 року приблизно о 10 год. 40 хв. водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автобусом марки «БАЗ А079.19», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснюючи перевезення пасажирів за маршрутом «Луцьк-Колки», перебуваючи на ділянці дороги поблизу будинку №111 по вул. Ковельській в місті Луцьку, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Камаз 55111», номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований праворуч дороги попереду руху автобуса (а.с. 8 т.1). Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України (а.с.8-9 т.1). Ухвалою Волинського апеляційного суду від 12 березня 2020 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2019 року щодо ОСОБА_3 залишено без змін (а.с.10-12 т.1). ОСОБА_1 зазначала, що будучи пасажиркою автобуса, який здійснював перевезення за маршрутом «Луцьк-Колки», внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому проксимального метаепіфіза правої великогомілкової кістки, перелому акроміального кінця лівої ключиці (а.с.8 т.1). Внаслідок отриманої політравми ОСОБА_1 тимчасово втратила працездатність, а саме: з 04 серпня 2017 року по 21 серпня 2017 року (листок непрацездатності серії АДД №952546); з 22 серпня 2017 року по 22 вересня 2017 року (листок непрацездатності серії АГФ №543291); з 23 вересня 2017 року по 27 жовтня 2017 року (листок непрацездатності серії АДД №921464) ; з 28 жовтня 2017 року по 21 листопада 2017 року (листок непрацездатності серії АДД №922233); з 16 квітня 2018 року по 27 квітня 2018 року (листок непрацездатності серії АДМ №167356), всього 122 дні (а.с.18-21, 23 т.1). Згідно з договором про приєднання від 19 грудня 2019 року, укладеного між ТзДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» є набувачем всіх прав та обов`язків ТзДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (а.с. 15 т.1). У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про виплату страхового відшкодування. У відповіді від 09 червня 2020 року ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» повідомило позивачу про відмову у страховій виплаті, оскільки вважало, що пасажири автобуса зі сполученням «Луцьк-Колки» не були застраховані у ТзДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (а.с.17). Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Відповідно до частини першої статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). Частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування може бути добровільним або обов`язковим. Обов`язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов`язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом. Чинне законодавство визначає як різні об`єкти страхування, так і різні види страхування, які відповідно мають різне правове регулювання. У статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. У пункті 6 статті 7 Закону України «Про страхування» передбачено такий вид обов`язкового страхування, як особисте страхування від нещасних випадків на транспорті. Указаним законом також визначено одним з видів добровільного страхування страхування від нещасних випадків. Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами перевізника визначено в Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (далі - Правила). Ці Правила є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг, автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами. Пунктами 48 та 145 зазначених Правил визначено, що під час здійснення регулярних перевезень пасажирський автомобільний перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів, зобов`язаний здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд, забезпечувати попередній та поточний продаж квитків, а також здійснювати обов`язкове особисте страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті. Обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959 «Про затвердження Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», із змінами і доповненнями. Обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті поширюється на пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані. Застрахованими вважаються пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки. Страховими випадками є, зокрема, тимчасова втрата застрахованою особою працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті. Згідно з абзацом 2 пункту 3 цього Положення кожній застрахованій особі перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, є квиток. Тобто, відповідно до вимог законодавства саме на перевізника покладений обов`язок забезпечувати та здійснювати страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті. У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 496/3225/16-ц (провадження № 61-9738св18) та від 14 листопада 2018 року у справі № 640/20642/15-ц (провадження № 61-15697св18) викладено правовий висновок про те, на якого саме страховика нормативно-правовими актами України покладено обов`язок здійснити страхове відшкодування пасажиру наземного транспортного засобу: «положення наведених нормативних актів дають підстави для висновку, що застраховані пасажири (з квитками чи без них) можуть претендувати на відшкодування у страховій компанії, і виплата страхового відшкодування має здійснюватися відповідно до Закону України «Про страхування», а не Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у статі 32 якого чітко визначено, що відповідно до цього закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну життю та здоров`ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про страхування»». Визначальним для вирішення цієї справи є вирішення питання про те, чи є позивачка ОСОБА_1 застрахованою особою в розумінні Закону України «Про страхування» та «Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року №

959. У даній справі судом встановлено, що ОСОБА_1 стала пасажиром автобуса зі сполученням «Луцьк-Колки» саме на підставі придбаного нею квитка № 573968 від 04 серпня 2017 року. Зазначені обставини не заперечують сторони спору. Проаналізувавши зазначені норми законодавства України, які регулюють порядок обов`язкового страхування на транспорті у сфері пасажирських перевезень, а також враховуючи обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що фактично сплачуючи за проїзд на автостанції грошові кошти для придбання квитка, позивач стала пасажиром, на якого поширюються умови пункту 6 статті 7 Закону України «Про страхування». Також правильними є висновки суду першої інстанції, що адміністрація автостанції та перевізник неналежним чином організували та не дали можливість пасажирам, які 04 серпня 2017 року придбали квитки на рейс автобусу зі сполученням «Луцьк-Берегове», замінити такі квитки на інші, в тому числі, на рейс автобусу зі сполученням «Луцьк-Колки». Отже, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була застрахована у ПАТ «СК «УСГ», оскільки їхала автобусом за маршрутом «Луцьк-Колки», належному ОСОБА_2 , відповідальність якого застрахована у ПАТ СК «Країна», яка і повинна здійснити відшкодування, не беруться колегією суддів до уваги та спростовуються матеріалами справи. Разом з тим, не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про неправильність розрахунку страхової виплати, виходячи із кількості днів непрацездатності, оскільки за період з 04 серпня по 21 листопада 2017 року та з 16 по 27 квітня 2018 року, що підтверджено позивачем листками непрацездатності, суд правильно нарахував страхового відшкодування за 122 дні. За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, а також не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування рішення суду. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2021 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 21 жовтня 2021 року. Головуючий Судді