Постанова 4811 № 463/524/21

Справа № 463/524/21 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б. Провадження № 22-ц/811/1619/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Мікуш Ю.Р. Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В. Секретар Савчук Г.В. З участю: позивача ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 463/524/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат ,- в с т а н о в и в : 20.01.2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 1500 гривень щомісячно до досягнення дітьми повноліття. А також просить стягнути додаткові витрати на оплату навчання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі половини вартості оплати за навчання до закінчення навчання у вищому навчальному закладі у розмірі 73000 гривень та на додаткові витрати на навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 170 грн, щомісячно. В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що діти проживають разом із позивачкою і перебувають на її повному утриманні, а відповідач деколи надає кошти на утримування дітей та частково покривав додаткові витрати. Діти потребують значних витрат для забезпечення належного рівня життя, у тому числі, витрат для забезпечення належного рівня освіти. Позивач зазначає, що перебуває на обліку в центрі зайнятості, не має можливості самостійно утримувати дітей. Нестабільність виплат відповідачем або взагалі їх можливе припинення викликає стурбованість, що і стало підставою для подачі позову. Станом на даний час відповідач надає кошти у сумі 2500 грн на місяць, з обіцяних 3000 грн. Також просить стягнути з відповідача частину коштів на навчання ОСОБА_5 у вищому навчальному закладі у сумі 73000 грн та на навчання молодшої дочки ОСОБА_4 у розмірі 1 170 грн щомісячно. Рішенням Личаківського районного суду позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн (одна тисяча п`ятсот гривень) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову - 20.01.2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн (одна тисяча п`ятсот гривень) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи, щомісячно, починаючи з 20.01.2021 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення дочкою двадцятитрьохрічного віку. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень). Допущено негайне виконання рішення суду у частині стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів у межах суми платежу за один місяць на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 1 500 грн (одній тисячі п`ятсот гривень) на кожну дитину. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Рішення суду в частині відмови у позові оскаржила позивач. Звертає увагу, що відповідач особисто підтвердив і не заперчував того факту, що платне навчання доньки було узгоджене в тому числі і з ним. Відповідач погодився, що плата за навчання буде проводитись спільно, однак із оплачених нею коштів за навчання старшої доньки відшкодував лише 7000 грн., що і змусило її звернутися до суду. Молодша донька відвідує платні курси та гуртки. Звертає увагу, що батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дітей, однак суд цього не врахував. Стверджує, що понесення додаткових витрат підтверджено належними доказами, зокрема договором про надання платної освітньої послуги. Зазначає, що оскільки має статус безробітної, понести самій зазначені витрати не має можливості. Просить рішення суду в частині відмови у позові скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному осязі. Відповідно до статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) Відзив на апеляційну скаргу сторона відповідача не подала. Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. За змістом частини першої статті 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга ст.367 ЦПК). Матеріалами справи та судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу Личаківського відділу реєстрації актів цивільного стану ЛМУЮ від 18 червня 2010 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 розірвано, про що зроблено відповідний актовий запис в Книзі реєстрації розірвань шлюбів від 18.06.2010р. за №128 (а.с.6). Як вбачається із свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 7 ) та серії НОМЕР_2 (а.с.8) ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діти проживають разом із матір`ю ОСОБА_1 та перебувають на її утриманні. Батько ОСОБА_3 бере часткову фінансову участь в утриманні дійтей шляхом здійснення періодичних грошових перерахунків. Позивач у справі вважає, що батько має можливість і повинен надавати дітям грошове утримання в сумі 3000 грн. щомісячно для їх розвитку та звертає увагу на відсутність в неї місця праці на даний час. Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача та ухвалив рішення стягнути з ОСОБА_3 аліменти по 1500 грн. щомісячно на кожну дитину та з врахуванням того, що ОСОБА_5 навчається у вищому навчальному закладі, стягнення аліментів на неї проводити до закінчення навчання, але не пізніше досягнення нею 23 років. За правилами ст.180 Сімейного кодексу України (далі СК) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття у передбачені способи виконання батьками такого обов`язку. Згідно з ч.2 ст.181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Правовий аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що аліменти на утримання дитини присуджуються тому з батьків, разом з яким фактично проживає дитина. Статтею 199 Сімейного кодексу України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення щодо підстав виникнення обов`язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Так, пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 року роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. У ч. 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини закріплено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Аналогічні положення містяться в ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства». Колегія суддів не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення додаткових витрат на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вважає, що воно не узгоджується із ст.185 СК України. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , укладеного договір про навчання у закладі вищої освіти (Український католицький університет) від 04.09.2020р. №Н279 та договір про надання платної освітньої послуги від 04.09.2020р. №н279 (а.с. 14-17). Відповідно до роздруківки відділеного банківського розрахунку 04.09.2020р. Крижанівська здійснила перерахунок коштів із карткового рахунку на рахунок закладу вищої освіти «Український католицький університет» за освітні послуги Крижанівської Христини за 1 семестр 2020-2021 н.р. в сумі 19500грн. Із платіжного доручення №ІВ07215664 від 04.02.2021р. вбачається, що ОСОБА_1 здійснила перерахунок коштів в сумі 19500 грн. на рахунок закладу вищої освіти «УКУ» за освітні послуги ОСОБА_5 , 1 курс, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Розмір освітньої послуги за 2020-2021 навчальний рік визначено в розмірі 39 000,00 грн. Поясненнями відповідача встановлено, що ОСОБА_3 повернув 7000 грн. на навчання доньки в університеті та в подальшому погоджується здійснювати оплату по мірі своєї фінансової можливості. У 2021 році у зв`язку з підвищенням вартості навчання ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 укладено додаткові угоди до договорів, якими визначено вартість освітньої послуги за 2021-2022 навчальний рік в сумі 40 950,00 грн. 20 вересня 2021 року позивачка здійснила оплату за освітні послуги ОСОБА_5 в сумі 10237.50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №ІВ15000040 від 20.09.2021р. Вибір доньки навчатися в обраному навчальному закладі було погоджено із відповідачем та сторони домовилися проводити оплату за навчання в рівних частках. Відповідач не заперечує даного твердження, йому відомо про навчання доньки в УКУ на платній основі та розмір щорічної плати за таке навчання та погоджується повернути частину оплачених коштів за мінусом 7 000,00 грн., які він проплатив. Згідно із частиною першою статті 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобовязані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Отже, виходячи з аналізу статті 185 Сімейного кодексу України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема, необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У постанові від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 Верховний Суд України висловив правовий висновок про те, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків, суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Оскільки, ОСОБА_5 2003 року народження навчається у вищому навчальному закладі на платній основі, такий вид і місце навчання дитини погоджено батьками з врахуванням домовленості рівної участі обох батьків в оплаті, на час прийняття постанови ОСОБА_1 оплачено за навчання 49 237,50 грн., з них 7000 грн. їй повернуто ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне стягнути з відповідача половину понесених витрат з врахуванням суми повернених коштів на що відповідач погодився. Щодо стягнення додаткових витрат на ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що вказані витрати не є додатковими та не підлягають стягненню окремо від аліментів, а тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити. Відвідування музичної школи, гуртків, додаткове вивчення іноземних мов, придбання товарів, необхідних для відвідування цих занять, не є додатковими витратами, оскільки не викликані особливими обставинами. Відповідачем на зазначені потреби сплачуються аліменти. А тому, щодо відвідування ОСОБА_4 закладів із вивчення англійської мови та музики, гуртку з танців, суд приходить до висновку, що такі можливо віднести до розвитку загальних здібностей дитини. Правова позиція з даного питання викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 205/4622/16-ц /провадження № 61-22588св18/. Відповідно до статті 81 ч.1 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК). Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоч пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Відповідно до п.п.3,4 ч.1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст.374ч.1п.2; ст.376 ч.1 п.3,4; ст.383,384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 18 березня 2021 року в частині відмови у стягненні додаткових витрат на дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_3 , моб.тел. НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , моб.тел. НОМЕР_6 ) 22 737,50 грн. ( Двадцять дві тисячі сімсот тридцять сім грн.. 50 коп.) на навчання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в Українському католицькому університеті з 1 вересня 2020 року по лютий 2022 року. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складено 05 жовтня 2021 року. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк