Постанова 4824 № 381/3040/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _____________________________________ Справа № 381/3040/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13074/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2021 року (суддя Ковалевська Л.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Фастівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, встановив: 24 листопада 2020р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М., реєстраційний номер 10484, виданий 9 жовтня 2019 року, таким, що не підлягає виконанню в загальному розмірі 26 077,06грн. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 31 серпня 2018 року між ним та банком було укладено угоду про відкриття кредитної лінії №С-001-032154-18-980, згідно умов якої він отримав грошові кошти зі сплатою відсотків за користування кредитом, строк платежу настав 31 січня 2019 року. Позивач стверджував, що після отримання постанови про арешт коштів боржника, ВП №62921015 від 2 вересня 2020 року, йому стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу видано виконавчий напис №10484, за яким з нього підлягає стягненню на користь банку заборгованість у сумі 26 077грн 06коп. Позивач зазначав, що відповідач не звернувся до нього з вимогою про погашення заборгованості, правові підстави походження боргу та прав у відповідача на його стягнення йому невідомі, також невідомо за який період вчинено стягнення заборгованості та які нарахування входять до складу нарахованого боргу. Позивач стверджував, що нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі неповного переліку документів, встановленого ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», які б підтверджували безспірність заборгованості перед стягувачем, а також порушено процедуру видачі виконавчого напису, оскільки нотаріус не пересвідчився в тому, що боржник був повідомлений про наявність у нього заборгованості за кредитним договором. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Позивач посилається на неповне встановлення судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права. Позивач стверджує, що банк не направив йому повідомлення про наявність боргу та не повідомив про намір звернутися за вчиненням виконавчого напису, а тому вимога відповідача не є безспірною. Крім того, позивач зазначав, що судом не було враховано, що вчинення виконавчого напису можливе лише на оригіналі нотаріально посвідченого кредитного договору, а тому вчинення нотаріусом виконавчого напису на договорі, який нотаріально не посвідчений, суперечить вимогам закону. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на безпідставність доводів позивача, оскільки він визнає виникнення договірних відносин, а відповідач надав нотаріусу оригінал кредитного договору №С-001-032154-18-980 від 31 серпня 2018 року та всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису. Також відповідач звертає увагу суду на відсутність судового спору щодо розміру заборгованості за вищевказаним кредитним договором на час вчинення спірного виконавчого напису, а тому відсутні підстави вважати вказану заборгованість такою, що не є безспірною. Відповідач вважає, що у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, якою було визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, не зазначено з якого часу постанова Кабміну втрачатиме чинність, а відтак вона втратить чинність у майбутньому і на час вчинення спірного виконавчого напису зазначена постанова була чинною, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 23 січня 2020 року, справа № 355/1214/16. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 31 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» (16 жовтня 2018 року змінено назву на АТ «Ідея Банк») укладено кредитний договір № С-001-032154-18-980, згідно якого банк надав позичальнику кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії в розмірі 15200грн, які позичальник зобов`язався повернути зі сплатою процентів за користування кредитом. 9 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором за період з 3 березня 2019 року по 4 вересня 2019 року у сумі 26 077грн 06коп., в тому числі: основний борг у розмірі 14 909грн 12коп., прострочений борг у розмірі 290грн 88коп., прострочені проценти у розмірі 7 281грн 37коп., строкові проценти у розмірі 1 545грн 69коп., інші штрафні санкції у розмірі 150грн, а також витрати, понесені банком за вчинення виконавчого напису, у розмірі 1 900грн (с.с.9). Виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у Фастівському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), виконавче провадження № 62921015. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про те, що сума боргу є спірною та відсутності безспірності відносин сторін щодо виконання зобов`язання, а також не доведено неправомірності вчинення нотаріусом нотаріального напису. Проте, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна з таких підстав. Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц. Згідно підпункту 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок), для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. Підпунктами 3.1 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. № 1172.(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17. З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що до заяви про вчинення виконавчого напису АТ «Ідея Банк» було надано: довідка про ненадходження платежів; довідка-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № С-001-032154-18-980 від 31 серпня 2018 року станом на 4 вересня 2019 року; виписка за період з 1 січня 2016року по 7 жовтня 2019 року; виписка про рахунку клієнта за період з 31 серпня 2018 року по 4 вересня 2019 року, копія угоди С-001-032154-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 31 серпня 2018 року, копія заяви ОСОБА_1 від 31 серпня 2018 року про акцепт публічної оферти, опис вкладення в цінний лист про направлення ОСОБА_1 вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань із застереженням про вчинення виконавчого напису нотаріуса у разі невиконання вимог, реєстр відправки поштової кореспонденції та квитанція ПАТ «Укрпошти» про відправлення кореспонденції 6 вересня 2019 року. Разом з цим, сама вимога про усунення порушення кредитних зобов`язань приватному нотаріусу надана не була. Також вказана вимога не була надана суду першої інстанції, що позбавило можливості суд перевірити розмір заборгованості, яку вимагав сплатити банк, та чи відповідає він тому розміру заборгованості, який був зазначений у спірному виконавчому написі нотаріуса. Крім того, банком не надано документів, які б підтвердили вручення ОСОБА_1 направленого листа, або повернення вказаного листа банку із зазначенням причин його не вручення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, що судом не здійснено перевірку безспірності заборгованості є правомірними. Постановою КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» Перелік був доповнений пунктом 2, який передбачає отримання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною Постанову КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року в частині положень, які доповнювали пункт 2 Переліку, зокрема доповнення переліку після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Постанова суду набрала законної сили з моменту проголошення і є чинною на час розгляду даної справи. Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17. Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 9 жовтня 2019 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Згідно пункту 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, крім того, наданий нотаріусу у копії, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18, від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, від 6 жовтня 2021 року у справі № 361/4793/20. На вказані обставини посилалася представник позивача ОСОБА_2 у поданій до суду заяві від 23 червня 2021 року (с.с.139). На вказані обставини не звернув увагу суд першої інстанції, у порушення ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосування норм права до спірних правовідносин не врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду, та прийшов до помилкового висновку про недоведеність позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, не оцінені надані докази, судом неправильно застосовані норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви у сумі 840грн 80коп. та за подання апеляційної скарги - 1 261грн 20коп. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 9 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за №10484, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором №С-001-032154-18-980 від 31 серпня 2018 року у сумі 26 077грн 06коп. Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк», код в ЄДРПОУ 19390819, яке знаходиться у м. Львові, вул. Валова, 11, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який проживає у АДРЕСА_1 , судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2 102грн. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк