Постанова 4824 № 761/17777/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2021 року м. Київ справа № 761/17777/20 провадження №22-ц/824/12890/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Нежури В.А., за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року/суддя Притула Н.Г./ у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство «Діамант Банк» про стягнення коштів, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернулась з вимогами до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С., просила стягнути на її користь грошові кошти в сумі 2 399 187,54 грн., прийняті в депозит приватного нотаріуса від Публічного акціонерного товариства "Діамант Банк" в рахунок погашення заборгованості перед позивачем, що виникла у зв`язку із припиненням Договору про участь у фонді фінансування будівництва №ФОТОН/D25 від 22.04.2018 року. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року у позові відмовлено. /а.с. 234-239/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що виходячи зі змісту статті 537 ЦК України, статті 85 Закону України «Про нотаріат», підпункту 1.1 пункту 1, підпунктів 2.1, 2.2, пункту 2 глави 21 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, відповідач зобов`язаний був повідомити про надходження на його рахунок зазначених коштів позивача та на її звернення видати їх. Вказувала, що відмова нотаріуса зводиться до того, що його депозитний рахунок відкрито у банку у якому розпочато процедуру ліквідації. Однак, судом першої інстанції не враховано, що правовідносини з приводу обслуговування відкритого у банку депозитного рахунку, що склалися між приватним нотаріусом та банком, який ліквідується, стосуються лише такого банка та його клієнта - нотаріуса і не можуть розповсюджуватися на третіх осіб - позивача. Крім того, не враховано судом першої інстанції і науково-правовий висновок, складений Науково-дослідним інститутом приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г.Бурчака щодо оцінки застосування норм права у спірних правовідносинах, наданий у відповідності до ст. 115 ЦПК України. Зокрема, у висновку встановлено, що повідомлення про прийняття в депозит приватного нотаріуса грошових коштів від ПАТ «Діамантбанк», яке зареєстроване у журналі вихідної кореспонденції нотаріуса, слід вважати неналежним доказом, з огляду на відсутність підтверджуючого письмового повідомлення про отримання листа або відмітки поштового відділення зв`язку про відправлення цього листа на адресу кредитора. Крім того, у висновку надано обґрунтування того, що грошові кошти, прийняті в депозит приватного нотаріуса від ПАТ «Діамантбанк» підпадають під дію частини другої статті 50 ЗУ «Про систему гарантування вкладів Фізичних осіб», є об`єктом довірчої власності, у зв`язку із чим не підлягають включенню до ліквідаційної маси банку, а нотаріус, у разі припинення діяльності банку, зобов`язаний вчинити дії щодо схоронності коштів переданих на його депозитний рахунок відповідно до п. 5 ст. 50 ЗУ «Про систему гарантування вкладів Фізичних осіб» та ЦК України. Таким чином, вказувала, що оскаржене рішення є не мотивованим та необґрунтованим, а суд не надав юридичну оцінку спірним правовідносинам. Адвокат Луцький М. в інтересах приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, вказуючи на те, що не погоджується з доводами апеляційної скарги. Наголошував, що відповідач повідомив позивача, як кредитора, про внесення боргу на депозит нотаріуса в АТ «Діамантбанк» у відповідності до законодавства про нотаріат та направлення поштової кореспонденції, що підтверджено наданими доказами. Наголошував, що відповідач не є власником або розпорядником грошових коштів, внесених на депозитний рахунок нотаріуса, а також не має права змінювати їх правовий режим. Грошові кошти з депозитного рахунку відповідача могли бути зняті лише на вимогу позивача. А погашення кредиторських вимог перед позивачем повинно було бути здійснене за заявою позивача у відповідності до вимог ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у зв`язку з ліквідацією Банку. Відтак, наголошував, що відповідач своїми діями не вчинив цивільного правопорушення. Адже він не привласнив кошти позивача, не доведено також і завдання шкоди позивачу саме через дії відповідача, також не встановлено порушення якихось договірних правовідносин перед позивачем. Додатково зазначав, що відповідач звертався із заявою про застосування позовної давності до вимог позивача, яку суд першої інстанції не розглянув її через безпідставність вимог по суті. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог з інших підстав. Судом встановлено, що відповідно до квитанції №13 від 22.11.2016 року Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В.С. прийняв в депозит грошові кошти від Публічного акціонерного товариства "Діамант Банк" в сумі 2 399 187,54 грн. в рахунок погашення заборгованості перед ОСОБА_1 , що виникла у зв`язку з припиненням Договору про участь у фонді фінансування будівництва №ФОТОН/D25 від 22.04.2018 року. Грошові кошти було перераховано на рахунок, який відкритий Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. в Публічному акціонерному товаристві "Діамант Банк". Листом від 09.12.2016 року за №1424/1/02-23 Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович повідомив ОСОБА_1 про надходження коштів на депозит. Також було повідомлено про право позивача на отримання зазначених коштів. Вказаний лист зареєстрований в журналі реєстрації вихідних документів. Як зазначив відповідач, лист був направлений простою кореспонденцією, позивач заперечувала отримання зазначеного листа. Листом від 11.04.2018 року №35/18 ТОВ «Київський завод світлочутливих матеріалів» «Фотон» повідомив ОСОБА_1 про повернення їй коштів в зв`язку з припиненням дії Договору про участь у фонді фінансування будівництва №ФОТОН/D25 від 22.04.2018 року шляхом внесення їх на депозитний рахунок Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича. Як встановлено судом, та вбачається з інформації, розміщеної на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі рішення Правління Національного банку України від 24 квітня 2017 року №264-рш/БТ «Про віднесення ПАТ «ДІАМАНТБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 24 квітня 2017 року № 1684 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «ДІАМАНТБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «ДІАМАНТБАНК» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24 квітня 2017 року до 23 травня 2017 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «ДІАМАНТБАНК», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», начальнику відділу моніторингу операцій проблемних банків департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Старцевій Тетяні Володимирівні строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24 квітня 2017 року до 23 травня 2017 року включно. В подальшому, виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 23 травня 2017 р. № 2075 відповідно до якого продовжено строк тимчасової адміністрації ПАТ «ДІАМАНТБАНК» з 24 травня 2017 року до 23 червня 2017 року включно. В той же час, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22 червня 2017 року № 394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ДІАМАНТБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 червня 2017 року №2663, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ДІАМАНТБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ДІАМАНТБАНК» з 24 червня 2017 року до 23 червня 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ДІАМАНТБАНК», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, крім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Тімоніну Олександру Олексійовичу строком на два роки з 24 червня 2017 року до 23 червня 2019 року включно. На даний час процедура ліквідації не завершена. Крім того, як встановлено судом, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В.С. у 2017 році звертався до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України щодо надання роз`яснень стосовно прийнятих нотаріусом грошових коштів у депозит. Листом від 07.02.2020 року Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович повідомив ОСОБА_1 про можливість вирішення питання про повернення коштів на підставі положень статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався нормами ст. 27 ЗУ «Про нотаріат» яка визначає, що шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі; ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» яка визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплату витрат та здійснення платежів. Аналізуючи положення ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» суд першої інстанції зробив висновок, що після початку процедури ліквідації банку, відповідач не мав можливості вчинити будь які дії з коштами, які розміщені на рахунку в Банку, в якому розпочата процедура ліквідації, позивач не була позбавлена можливості звернутися із заявою про включення її вимог до реєстру кредиторів та отримати відшкодування в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що приватний нотаріус діяв відповідно до процедури, визначеної ЗУ «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальної дій. Неправомірності зазначених дій нотаріуса або не відповідність їх вимогам закону не встановлено. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на нотаріуса цивільно-правової відповідальності за неможливість отримати грошові кошти з депозитного рахунку нотаріуса у зв`язку з процедурою ліквідації банку, у якого цей депозитний рахунок було відкрито. Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав. Судом першої інстанції не враховано, що виходячи зі змісту статті 537 ЦК України, статті 85 Закону України «Про нотаріат», підпункту 1.1 пункту 1, підпунктів 2.1, 2.2, пункту 2 глави 21 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус зобов`язаний був повідомити про надходження на його рахунок коштів позивача. Повідомлення надсилається адресату через кур`єрську службу або передається нарочно. Відмітка в журналі реєстрації поштової кореспонденції не є належним доказом повідомлення позивача про надходження коштів. Крім того, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28.12.2015 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», Приватного акціонерного товариства «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» про стягнення суми, а саме стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» на її користь грошові кошти у розмірі 1 935 191, 99 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» на користь держави судовий збір в розмірі 6 090, 00 грн. Ухвалою колегій суддів судової палати в цивільних правах Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2016 року рішення Подільського районного суду м. Києва залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.05.2016 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ПрАТ «Фотон» Лепень О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», Приватного акціонерного товариства «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» про стягнення суми. 09.11.2016 року ухвалою колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.05.2016 року скасовано, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 13.04.2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13.04.2016 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» про стягнення суми, і справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25.05.2017 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 935 191, 99 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Вказана інформація встановлена з Єдиного державного реєстру судових рішень. Крім того, апеляційний суд зауважує, що згідно зі статтями 3, 5 ЗУ "Про нотаріат" нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріус зобов`язаний здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики. Статтями 85, 86 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору. Повернення грошових сум і цінних паперів особі, яка внесла їх у депозит (дебітору), допускається лише за письмовою згодою на те особи, на користь якої було зроблено внесок (кредитора), або за рішенням суду. Разом з тим, що на дії нотаріуса (прийняття від боржника в депозит грошової суми) не розповсюджуються норми Цивільного кодексу України. При прийнятті нотаріусом грошових коштів на депозит у нотаріуса особисто не виникає грошового зобов`язання в розумінні Цивільного кодексу України щодо повернення прийнятої суми, порядок сплати суми, прийнятої на депозит, належній особі визначається іншими нормативно - правовими актами. Відповідно до підпунктів 9.1, 9.2. пункту 9 глави 21 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5, видача з депозиту грошових сум або цінних паперів здійснюється за заявою, яку подає депонент, за заявою та рішенням господарського суду, які подає ліквідатор громадянина-підприємця. На заяві нотаріусом здійснюється службова відмітка про встановлення особи депонента, ліквідатора громадянина-підприємця, реквізити документа, на підставі якого особу було встановлено, та вказується документ, що підтверджує право на одержання депозитних сум (свідоцтво про право на спадщину, рішення суду, довіреність тощо). Видача банками грошових сум депонентам проводиться на підставі платіжних доручень приватних нотаріусів шляхом безготівкового перерахування на рахунок депонента або переказу коштів для виплати депоненту готівкою в банку. Також апеляційний суд вказує на те, що, що нотаріус має спеціальний статус, його діяльність та відповідальність регулюється спеціальним законом, однак ні Закон про банкрутство, ні спеціальний Закон про нотаріат не встановлюють відповідальність нотаріуса за неможливість повернення коштів з депозитного рахунку, відкритого для цих цілій нотаріусом банківського рахунку, у зв`язку з тим, що відносно банку, де відкрито цей рахунок, відкрита та триває ліквідаційна процедура у передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядку. Отже, між приватним нотаріусом та позивачем у справі відсутні будь-які зобов`язальні відносини, які регулюються нормами ЦК України, оскільки між сторонами (контрагентами за договором та приватним нотаріусом, який прийняв на депозит грошові кошти з призначенням виконання цього договору) відсутні договірні відносини, а здійснення та облік депозитних операцій, вчинених нотаріусом при прийнятті коштів у депозит, регулюються спеціальним законодавством. Так, відповідно до Глави 21 ч. 2 п. 2.1 Порядку № 296/5, внесення особою грошових сум у депозит нотаріуса проводиться будь-яким шляхом внесення переказу готівки через банки або безготівковим перерахуванням сум з рахунку особи на окремий поточний рахунок приватного нотаріуса тощо. Для зберігання грошових сум, прийнятих у депозит державними нотаріальними конторами, в органах державного казначейства відкриваються відповідні рахунки для обліку депозитних сум. Пунктом 6, 7 вказаного Порядку передбачено облік депозитних операцій, який здійснюється державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами в таких книгах: книга обліку депозитних операцій; книга обліку особових рахунків депонентів. Надходження грошових сум та цінних паперів обліковується в прибутковій частині книги обліку депозитних операцій. Вказані обставини судом першої інстанції не досліджувались, а саме, на рахунок з яким статусом було внесені депозитні кошти, зважаючи на те, що кошти вносились у приватного нотаріуса. Представник нотаріуса в суді апеляційної інстанції, надаючи пояснення по суті справи, не зміг пояснити на рахунок з яким статусом було внесені депозитні кошти. Крім того, за п. 9 Порядку, видача банками грошових сум депонентам проводиться на підставі платіжних доручень приватних нотаріусів шляхом безготівкового перерахування на рахунок депонента або переказу коштів для виплати депоненту готівкою в банку. Позивач бездіяльність приватного нотаріуса не оскаржує, а звертається з позовом про стягнення коштів, прийнятих у депозит відповідно до ст. 610 ЦК України, що не є належним способом захисту в порядку ст.ст. 15, 16 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року - задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року - скасувати, відмовивши у задоволенні позову, з підстав, викладених у постанові. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: