Ухвала КАС ВС № 400/4483/20

ф УХВАЛА 21 жовтня 2021 року м. Київ справа № 400/4483/20 адміністративне провадження № К/9901/36863/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шевцової Н.В., суддів: Мацедонської В.Е., Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі № 400/4483/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в якому просив: - визнати протиправними дії Державної казначейської служби Україна щодо ухилення від своєчасного обліку і початку виконання виконавчого листа від 20.05.2020 року про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, виданого на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 року у справі 400/2048/19; - зобов`язати Державну казначейську службу України взяти на облік виконавчий лист від 20.05.2020 року про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, виданий на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 року у справі 400/2048/19, в день його надходження за здійсненим поштовим відправленням та присвоїти йому порядковий номер, яким відповідає дню надходження виконавчого листа за здійсненим ОСОБА_1 поштовим відправленням; - визнати протиправними дії Державної казначейської служби України щодо не виконання виконавчого листа від 27.04.2010 року, виданого на підставі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2010 року у справі №2а-3748/09/1470, з урахуванням ухвали суду по тій же судовій справі від 09.07.2010 року про зміну порядку та способу виконання судового рішення, в частині допущеного до негайного виконання рішення про стягнення грошових коштів у сумі 7767,90 грн - середнього розміру щомісячного грошового утримання судді за один місяць, у межах загальної суми стягнення; - визнати протиправними дії Державної казначейської служби Україна щодо визначення черговості виконання виконавчого листа від 27.04.2010 року, виданого на підставі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2010 року у справі №2а-3748/09/1470, з урахуванням ухвали суду по тій же судовій справі від 09.07.2010 року про зміну порядку та способу виконання судового рішення. - зобов`язати Державну казначейську службу України визначити черговість виконання виконавчого листа від 27.04.2010 року, виданого на підставі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2010 року у справі №2а-3748/09/1470, з урахуванням ухвали суду по тій же судовій справі від 09.07.2010 року про зміну порядку та способу виконання судового рішення у відповідності з рішенням від 02.01.2020 року по справі №400/2048/19 в частині визначення черговості виконання виконавчого документа. - визнати протиправними дії Державної казначейської служби Україна щодо визначення бюджетної програми, за рахунок якої проводити стягнення за виконавчим листом від 27.04.2010 року, виданого на підставі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2010 року у справі №2а-3748/09/1470, з урахуванням ухвали суду по тій же судовій справі від 09.07.2010 року про зміну порядку та способу виконання судового рішення. - зобов`язати Державну казначейську службу України визначити бюджетну програму з кодом класифікації КПКВК 0501150, головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, за рахунок якої проводити стягнення за виконавчим листом від 27.04.2010 року, виданого на підставі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2010 року у справі №2а-3748/09/1470, з урахуванням ухвали суду по тій же судовій справі від 09.07.2010 року про зміну порядку та способу виконання судового рішення. - стягнути на користь ОСОБА_1 з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України моральну шкоду в сумі 15000 грн. 07 червня 2021 року ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду закрито провадження в частині позовних вимог, а тому оцінці суду підлягали вимоги щодо: - визнання протиправними дій Державної казначейської служби Україна щодо ухилення від своєчасного обліку і початку виконання виконавчого листа від 20.05.2020 про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, виданого на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 у справі 400/2048/19; - зобов`язання Державної казначейської служби України взяти на облік виконавчий лист від 20.05.2020 про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, виданий на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 у справі 400/2048/19, в день його надходження за здійсненим поштовим відправленням та присвоїти йому порядковий номер, яким відповідає дню надходження виконавчого листа за здійсненим ОСОБА_1 поштовим відправленням; - стягнення на користь ОСОБА_1 з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України моральну шкоду в сумі 15000 грн. 07 червня 2021 року рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної казначейської служби Україна України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 37567646) щодо ухилення від своєчасного обліку і початку виконання виконавчого листа від 20.05.2020 року про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, виданого на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 року у справі 400/2048/19. Зобов`язано Державну казначейську службу України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 37567646) взяти на облік виконавчий лист від 20.05.2020 року про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, виданий на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 року у справі 400/2048/19, в день його надходження за здійсненим поштовим відправленням та присвоїти йому порядковий номер, який відповідає дню надходження виконавчого листа за здійсненим поштовим відправленням. Відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди. На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду відповідачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 11 жовтня 2021 року. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України). Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Таким чином, відсутні підстави, за яких цю справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження. Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню. Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, Державна казначейська служба України зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. А саме у касаційній скарзі зазначено, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження відповідач не навів належних доказів на підтвердження обставин заявлених у касаційній скарзі, а також не навів та не обґрунтував, застосування яких саме норм права викликають необхідність у формуванні єдиної правозастосовчої практики, та жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі № 400/4483/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Шевцова Судді В.Е. Мацедонська О.В. Кашпур