Постанова 4855 № 826/6061/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6061/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Костенко Д.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кузьмишиної О.М.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» - Кели Анатолія Володимировича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Офісу великих платників податків ДФС до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління ДФС у Сумській області, про стягнення заборгованості у розмірі 12 251 772, 37 грн., - В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2018 року, Керівник Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Охтирської об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Сумській області (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - відповідач), в якому просить стягнути з банківських рахунків відповідача та за рахунок належної йому готівки податкову борг з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природного газу) в сумі 12251772,37 грн. Підставою позову є наявність у відповідача непогашеного податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу в сумі 12251772,37 грн., що виник у зв`язку з несплатою відповідачем узгодженого податкового зобов`язання за жовтень 2016р. з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, задекларованого позивачем у розрахунках №№2, 5, 6, 9, 10, 14 до звітної податкової декларації №62 за жовтень 2016р. від 15.11.2016. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року задоволено адміністративний позов повністю. Стягнено з розрахункових рахунків Публічного акціонерного товариства «Укрнаф-та», відкритих у банківських установах, та за рахунок готівки Публічного акціонерного това-риства «Укрнафта» кошти у сумі 12 251 772, 37 грн. (дванадцять мільйонів двісті п`ятдесят одна тисяча сімсот сімдесят дві гривні 37 копійок) у рахунок погашення податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за жовтень 2016 р. Не погоджуючись з вказаною постановою відповідачем у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. 30 серпня 2021 року Головним управління ДПС у Сумській області подано клопотання про заміну третьої особи у справі її правонаступником, а саме Головне управління ДФС у Сумській області замінити на Головне управління ДПС у Сумській області. Необхідність здійснення заміни відповідача у справі обґрунтоване припиненням діяльності органів Державної фіскальної служби України. Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Надаючи правову оцінку клопотанню Головного управління ДПС у Сумській області про заміну третьої особи у справі на його правонаступника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», наказом ДПС від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено Головне управління ДПС у Сумській області як територіальний орган ДПС, утворений на правах відокремленого підрозділу. Наказом ДПС від 12.11.2020 №643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС» затверджено Положення про Головне управління ДПС у Сумській області (далі - Положення). Згідно абз. 3 ч. 1 Положення - ГУ ДПС у Сумській області як відокремлений підрозділ ДПС України є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Сумській області (СДРПОУ 43144399). Наказом Державної податкової служби України від 24.12.2020 № 755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» з 01.01.2021 розпочато здійснення повноважень та функцій територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремленими підрозділами згідно наказу ДПС від 30.09.2020 №529«Про утворення територіальних органів Державної податкової служби». Таким чином Головне управління ДПС у Сумській області як територіальний орган утворений на правах відокремленого підрозділу вважає необхідним замінити сторону у справі, а саме Головне управління ДПС у Сумській області на Головне управління ДПС у Сумській області як територіальний орган, утворений на правах відокремленого підрозділу. Головне управління ДПС у Сумській області зареєстровано як відокремлений підрозділ і включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за кодом 43995469. Згідно п. 5 ч. 12 Положення ГУ ДПС з метою організації своєї діяльності забезпечує самопредставництво ДПС та ГУ ДПС у судах через начальника ГУ ДПС, а також без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС через їхніх заступників, державних службовців підрозділів до функціональних повноважень яких належить представництво в судах інтересів ГУ ДПС відповідно до положень про такі підрозділи, які забезпечують само представництво інтересів ДПС та ГУ ДПС в судах без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС. Також звертає увагу на те, що ч. 2 cт. 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органом державної влади, можуть мати окреми баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та зі зображенням Держаного Герба України. Отже, відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво від ліквідованих органів ДПС до новостворених органів ДПС, що є підставою для заміни сторони у справі в порядку ст. 52 КАС України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270. Відтак, Головним управлінням ДПС у Сумській області підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та здійснити заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Головного управлінням ДФС у Сумській області на Головне управління ДПС у Сумській області. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що заявлений до стягнення податковий борг у розмірі 12 251 772, 37 грн. виник у зв`язку з несплатою відповідачем узгодженого податкового зобов`язання за жовтень 2016 р. з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, задекларованого позивачем у розрахунках №№2, 5, 6, 9, 10, 14 до звітної податкової декларації №62 за жовтень 2016р. від 15.11.2016 (т. 1 а.с. 14-27), що підтверджується довідкою-розрахунком Охтирської об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Сумській області від 21.03.2018 (т. 1 а.с. 13), даними з інтегрованої картки платника з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за листопад, грудень 2016 р. (т. 1 а.с. 28-31). Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Як визначено у п. 14.1 ст. 14 ПК України: податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175); погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (14.1.152); податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (пп. 14.1.153). Згідно з п.п. 95.2, 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування ПДВ, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Матеріалами справи встановлено, що заявлений до стягнення податковий борг у розмірі 12251772,37 грн. виник у зв`язку з несплатою відповідачем узгодженого податкового зобов`язання за жовтень 2016р. з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, задекларованого позивачем у розрахунках №№2, 5, 6, 9, 10, 14 до звітної податкової декларації №62 за жовтень 2016р. від 15.11.2016 (т. 1 а.с. 14-27), що підтверджується довідкою-розрахунком Охтирської об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Сумській області від 21.03.2018 (т. 1 а.с. 13), даними з інтегрованої картки платника з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за листопад, грудень 2016р. (т. 1 а.с. 28-31). Також встановлено, що Охтирською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Сумській області було сформовано і вручено відповідачу 05.09.2014 податкову вимогу від 31.08.2014 №13-25 про наявність і необхідність погашення податкового боргу у суму 161751925,42 грн., що підтверджується копіями корінця податкової вимоги і поштового повідомлення про вручення №4270400588556. Відзив і заперечення відповідача не спростовують наведених у позовній заяві обставин. Так, надане відповідачем платіжне доручення від 25.04.2018 №3925 про сплату рентної плати за видобуток природного газу жовтень 2016р. у сумі 12251772,37 грн. (т. 1 а.с. 70) не свідчить про відсутність або погашення заявленого до стягнення податкового боргу, адже, як вірно зазначено у відповіді на відзив і підтверджується розрахунком сплати рентної плати за 2018р. (т. 1 а.с. 113) відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України вказана сума коштів зарахована в погашення боргу минулих років та пені. З цих же мотивів суд відхиляє інші платіжні документи про сплату відповідачем грошових зобов`язань або стягнення з нього з коштів за період розгляду справи судом (т. 1 а.с. 71-91, 152-250; т. 2 а.с. 1-29, 100-108, 157-159, 176-180; т. 3 а.с. 70-76, 97-104), у т.ч. додані до письмових пояснень відповідача від 12.04.2019. При цьому, як вірно зазначено у відповіді позивача на відзив та запереченнях прокурора, частина наданих відповідачем платіжних документів стосується сплати іншого виду платежу (рентна плата за користування надрами для видобування нафти), тобто не стосуються обставин справи. Отже, відповідачем не доведено погашення заявленого до стягнення податкового боргу. Заперечення відповідача про те, що податкова вимога від 31.08.2014 №13-25 складена на іншу суму, інший податковий борг, що виник з іншого платежу та за інший період, який не стягується у даній справі, суд відхиляє, оскільки вони не впливають на вирішення справи та не ґрунтуються на положеннях ПК України. Так, після направлення податкової вимоги від 31.08.2014 №13-25 розмір податкового боргу відповідача не переривався і збільшився, зокрема, як вбачається з інтегрованої картки платника з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу на кінець 2016р. борг відповідача складав 472487342,62 грн., на кінець 2018р. - 238068662,90 грн. (т. 1 а.с. 137-141), тому відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у контролюючого органу не було підстав для направлення (вручення) відповідачу іншої податкової вимоги. Посилання відповідача на зміну правового регулювання сплати рентної плати і зміну кодів бюджетної класифікації доходів бюджету також не впливають на вирішення справи, оскільки не змінюють обсяг податкового обов`язку відповідача і порядок його сплати (стягнення). При цьому, відсутні передбачені ст. 59 ПК України підстави для направлення відповідачу нової податкової вимоги, як помилково вважає відповідач. Отже, відповідачем не доведено порушення порядку стягнення податкового боргу. Заперечення відповідача щодо адміністративної правосуб`єктності позивача, то наявність підстав, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення до суду з даним позовом для захисту інтересів держави судом було перевірено і детально описано в ухвалі суду від 09.10.2018, якою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду. Щодо адміністративної правосуб`єктності позивача і його повноважень, то дане питання вирішено судом у порядку, передбаченому ст. КАС України, шляхом заміни позивача. Посилання позивача на ряд судових рішень у справах, предметом розгляду яких були податкові повідомлення-рішення, суд відхиляє, оскільки вказані рішення не стосуються заявленого до стягнення податкового боргу і не мають преюдиційних для розгляду справи обставин. При цьому заявлений до стягнення податковий борг виник на підставі самостійно нарахованого відповідачем податкового зобов`язання, тому згідно з п. 56.11 ст. 56 ПК України таке податкове зобов`язання не підлягає оскарженню. Інших аргументованих доводів і доказів, які б спростовували виникнення заявленого до стягнення податкового боргу або свідчили про його погашення, відповідач не надав, передбачених ст. 95 ПК України для його стягнення - не спростував. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першо інстанції дійшов до правильного висновку, що зазначені у позовній заяві обставини підтверджуються необхідними і достатніми доказами, які свідчать про існування у відповідача заявленого до стягнення податкового боргу і є підставою для стягнення з рахунків відповідача і за рахунок його готівки коштів у сумі 12251772,37 грн. у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» - Кели Анатолія Володимировича - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. (Повний текст виготовлено - 21 жовтня 2021 року). Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, О.М. Кузьмишина