Постанова 4855 № 826/15142/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15142/18 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Єгорової Н.М., Федотова І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий світ Фасилікон» до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чистий світ Фасиліком» (далі - позивач, ТОВ «Чистий світ Фасиліком») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Київській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 23.07.2018 №721/1063/АВА/П та постанову про накладення штрафу від 14.08.2018 №КВ721/1063/АВ/ТД/ФС-393. Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані припис та постанова винесені відповідно до помилкових висновків відповідача про наявність ознак трудового договору в укладених позивачем договорах цивільно-правового характеру (підряду) щодо надання послуг прибирання з фізичними особами. Позивач зауважив на тому, що всі податки при отриманні послуг прибирання позивачем, як податковим агентом, сплачено. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням Головне управління Держпраці у Київській області звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим не вірно застосовано норми матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення. Зокрема, апелянт не погоджується з тим, що укладені договори про надання послуг із зазначеними особами не свідчать про постійний характер праці. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ Держпраці у Київській області, встановлено учасникам процесу строк, протягом якого можливо подати відзив на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою суду від 02 вересня 2021 року призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження з 17 вересня 2021 року. Від ТОВ «Чистий дім Фасилікон» письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розглядові скарги за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 подано скаргу до Головного управління Держпраці у Дніпропетровські області від 10.03.2018, у якій зазначено, що на ТОВ «Чистий світ Фасиліком» працюють особи без офіційного працевлаштування. Скаргу ГУ Держпраці у Дніпропетровські області листом від 05.04.2018 №П-397-11/04 направлено до ГУ Держпраці у Київській області, оскільки ТОВ «Чистий світ Фасиліком» зареєстровано у м. Києві та питання вжиття заходів реагування до даного товариства належить до повноважень Головного управління Держпраці у Київській області. На підставі наказу №2314 від 27.06.2018 та направлення №721 від 27.06.2018 відповідачем проведено інспекційне відвідування Позивача, за результатами якого складено акт від 23.07.2018 №КВ721/1063/АВ, у якому зафіксовані порушення вимог трудового законодавства, а саме зазначено, що в порушення частини першої статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України працівники допускаються до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністративного єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зокрема, під час перевірки ТОВ «Чистий світ Фасиліком» згідно наданих документів відповідачем виявлено громадян, які працюють прибиральницями з 01.10.2017: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та яких допущено до роботи без укладання трудового договору. Крім того, зазначено, що з даними особами укладено договори цивільно-правового характеру про надання послуг, які, на думку відповідача, за змістом відповідають трудовому договору. Виходячи з такого, відповідачем 23.07.2018 видано припис про усунення виявлених порушень №721/1063/АВ/П, яким зобов`язано позивача усунути виявлені порушення до 23.08.2018. Позивачем оскаржено даний припис до Головного управління Держпраці у Київській області. За результатами розгляду скарги відповідачем видано постанову від 14.08.2018 №КВ721/1063/АВ/ФС-393 про накладення штрафу уповноваженими особами, якою накладено на ТОВ «Чистий світ Фасиліком» штраф на суму 335 070,00 грн. Такі обставини зумовили звернення позивача до суду з адміністративним позовом, за результатами розгляду якого судом першої інстанції ухвалено рішення від 22 червня 2021 року. Переглядаючи рішення суду першої інстанції та оцінюючи аргументи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів виходить з того, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний контроль та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною першою статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Абзац другий частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України передбачає, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Частина перша статті 21 Кодексу законів про працю України встановлює, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 статті 24 Кодексу законів про працю України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі по тексту - Порядок № 509). Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акту про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Таким чином, законодавством регламентовано відповідальність за використання найманої праці без оформлення трудового договору. При цьому, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством врегульовано процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений. Він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Таким чином, за трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Як встановлено колегією суддів, під час здійснення інспекційного відвідування ТОВ «Чистий світ Фасиліком» виявлено трьох працівників, які надавали послуги з прибирання на підставі договорів цивільно-правового характеру про надання послуг. Дослідженням змісту договорів цивільно-правового характеру (підряду), укладених між позивачем та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (Підрядники), встановлено, що договори не передбачають дотримання Підрядниками трудового розпорядку товариства, виконання трудових функцій, пов`язаних із господарською діяльністю товариства та належать до послуг, які можуть надаватись за цивільно-правовими договорами про надання послуг у розумінні чинного законодавства, а саме послуги з прибирання (вологе прибирання приміщень, миття вікон, чистка меблів, тощо). За умовами вказаних договорів передбачено, що ТОВ «Чистий світ Фасиліком», як податковий агент, утримав та перерахував до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18%, військовий збір у розмірі 1,5%, а також суму єдиного соціального внеску. Колегією суддів не встановлено обставин виплати позивачем заробітної плати (винагороди) вищезазначеним фізичним особам без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків. Отже, за встановлених обставин підстави для накладення штрафу на ТОВ «Чистий світ Фасиліком» відсутні, у зв`язку з чим судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування припису про усунення виявлених порушень від 23.07.2018 №721/1063/АВА/П та постанови про накладення штрафу від 14.08.2018 №КВ721/1063/АВ/ТД/ФС-393. Колегія суддів зазначає також, що в апеляційній скарзі апелянтом не наведено інших аргументів, ніж у відзиві на позовну заяву, а наявні доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки при розгляді справи останнім вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дотримано норм процесуального права. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2021 року у справі №826/15142/18 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина Судді Н.М. Єгорова І.В. Федотов