Постанова 4855 № 640/16325/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16325/20 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Карпушової О.В., при секретарі - Закревській І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Державного агентства резерву України, третя особа - тимчасово виконуючий обов`язки Голови Державного агентства резерву України - заступник Голови Держрезерву Барабаш Микита Олександрович, про визнання протиправними та скасування розпоряджень і наказів, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - Відповідач-1, КМ України) та Державного агентства резерву України (далі - Відповідач-1, Держрезерв), в якому, з урахуванням заяви про зміну та доповнення предмету позову від 21.09.2020 року, просив: - визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 року №519-Р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Державного агентства резерву України»; - визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 року №522-р «Про тимчасове покладання виконання обов`язків Голови Державного агентства резерву України на Барабаша М.О. »; - визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства резерву України від 15.05.2020 року №161-К «Про кадрові питання», яким оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 року №519-Р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Державного агентства резерву України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 року №522-р «Про тимчасове покладання виконання обов`язків Голови Державного агентства резерву України на Барабаша М.О. », а також припинено виконання повноважень за посадою Голови Державного агентства резерву України ОСОБА_1 15.05.2020 року відповідно до ч. 1 ст. 87-1 Закону України «Про державну службу»; - визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства резерву України №264-К від 21.08.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; - визнати протиправним та скасувати запис №23 від 21.08.2020 року в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; - зобов`язати Кабінет Міністрів України поновити ОСОБА_1 на посаді Голови Державного агентства резерву України з 16.05.2020 року; - стягнути з Кабінету Міністрів України та Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судові витрати у справі. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державного агентства резерву України, третя особа: Тимчасово виконуючий обов`язки Голови Державного агентства резерву України - заступник Голови Держрезерву Барабаш Микита Олександрович, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 року № 519-Р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Державного агентства резерву України». Визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства резерву України від 15.05.2020 року № 161-К «Про кадрові питання» в частині оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 519-Р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Державного агентства резерву України» та припинення виконання повноважень за посадою Голови Державного агентства резерву України ОСОБА_1 15.05.2020 року відповідно до ч. 1 ст. 87-1 Закону України «Про державну службу». Визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства резерву України № 264-К від 21.08.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасовано запис № 23 від 21.08.2020 року в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Зобов`язано Кабінет Міністрів України поновити ОСОБА_1 на посаді Голови Державного агентства резерву України з 16.05.2020 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив: - стягнути з Кабінету Міністрів України та Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_1 солідарно судові витрати у справі в сумі 28 500,00 грн.; - визначити спосіб виконання судового рішення у справі №640/16325/20 шляхом зобов`язання т.в.о. голови Державного агентства резерву України Барабаша М. видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Державного агентства резерву України на підставі рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021 року у справі №640/16325/20. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2021 року заяву про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.10.2021 року. У судовому засіданні Позивач наполягав на задоволенні вимог заяви в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та просив не розглядати її в частині визначення способу виконання судового рішення, оскільки його вже поновлено на посаді. Представники Відповідачів проти задоволення заяви заперечували. Третя особа, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду заяви, у судове засіданні не прибула. Розглянувши подану заяву, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 01.09.2021 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат. При цьому у позовній заяві Позивачем було висловлено прохання вирішити питання про розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17. Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що обов`язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 протягом встановленого процесуальним законом строку було надано документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, серед яких: - копія договору про надання правової допомоги від 16.07.2020 року №16; - копія додаткової угоди №1 від 16.07.2020 року до указаного договору, в якій зафіксовано, що вартість підготовки позовної заяви до суду першої інстанції та представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції складає 13 500,00 грн., а винагорода у разі задоволення позовної заяви в Окружному адміністративному суді міста Києва становить 20 000,00 грн.; - копія платіжного доручення від 17.08.2020 року №59694365 на суму 13 500,00 грн.; - копія додаткової угоди №4 від 28.04.2021 року до договору про надання правової допомоги від 16.07.2020 року №16, в якій зазначено, що вартість підготовки правової позиції, позову, подання позову та представництво клієнта в Шостому апеляційному адміністративному суді складає 5 000,00 грн., а фіксований гонорар у разі задоволення або часткового задоволення позовних вимог клієнта складає 10 000,00 грн.; - копія рахунків на оплату від 02.09.2021 року №17 та №18 на суму 5 000,00 грн. та 10 000,00 грн.; - копія актів від 02.09.2021 року №16 та №14. Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 року у справі № 120/3929/19-а. Матеріали справи свідчать, що Відповідач-1 до суду апеляційної інстанції подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи його тим, що заявлена до стягнення сума витрат є необґрунтованою та неспівмірною, зафіксована у документах інформація щодо обсягу наданих послуг не може вважатися розрахунком, що підтверджує співмірність витрат. Окремо звертає увагу, що неподання заяви із доказами до завершення судових дебатів має своїм наслідком залишення її без розгляду. Крім того, зазначає, що КМ України не є розпорядником бюджетних коштів. Перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі їх видів наданих послуг, з урахуванням викладених у клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу мотивів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6). Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Надаючи оцінку обґрунтованості витрат на правничу допомогу, судова колегія вважає, що, беручи до уваги складність справи, кількість проведених судових засідань у суді першої та суді апеляційної інстанції, а також обсяг зібраних у ній документів і встановлення умовами договору про надання правової допомоги фіксований розмір гонорару адвоката, вартість наданих послуг у суді першої інстанції в сумі 13 500,00 грн. та в суді апеляційної інстанції в сумі 5 000,00 грн. є обґрунтованою, співмірною та пропорційною. Разом з тим, з урахуванням правил ч. ч. 3, 4 ст. 139 КАС України, такі витрати повинні бути присуджені за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в сумі 6 475,00 грн. з кожного з них (70% задоволених позовних вимог / 2). Щодо фіксованого гонорару у разі задоволення або часткового задоволення позовних вимог судом апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн. судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. На переконання судової колегії, такі витрати у розмірі 10 000,00 грн. такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні з виконаною адвокатом роботою в суді апеляційної інстанції, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер. Відтак, оскільки процесуальний закон наділяє суд повноваженнями з урахуванням клопотання іншої сторони зменшити належну до стягнення суду правничої допомоги, судова колегія приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в частині «гонорару успіху» підлягають зменшенню до 5 000,00 грн., що підлягають стягненню з відповідачів у рівних частинах (по 2 500,00 грн.). Щодо іншої частини заяви про ухвалення додаткового рішення в частині встановлення способу його виконання, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що оскільки у судовому засіданні Позивач її не підтримав та просив залишити без розгляду, про що також подав письмову заяву, то її розгляд судом апеляційної інстанції не здійснювався, що не заперечувалося також й іншими учасниками справи. Керуючись ст. ст. 132, 139, 241, 242, 252, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково. Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат. Стягнути з Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 975 (вісім тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 37472392) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 975 (вісім тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя А.Г. Степанюк Судді Н.П. Бужак О.В. Карпушова Повний текст додаткової постанови складено « 20» жовтня 2021 року.