Постанова 4851 № 440/8908/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 р.Справа № 440/8908/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 20.08.21 року по справі № 440/8908/21 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: 05.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ніколенка Станіслава Васильовича, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Ніколенка С.В. від 05.02.2021 про закінчення виконавчого провадження №62907646 при примусовому виконанні виконавчого листа №440/1685/20, виданого 28.04.2020 Полтавським окружним адміністративним судом. В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що на його думку, відповідач порушив його права у виконавчому провадженні №62907646 з примусового виконання судового рішення з огляду на обставини закриття виконавчого провадження без його фактичного виконання. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2021 року позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови - залишено без задоволення. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що суд не звернув увагу на формальність дій державного виконавця, який не перевірив, чи сплачені накладені ним штрафи та чи внесені відомості, за його інформацією Головним Управлінням Національної поліції в Полтавській області, стосовно не виконання рішення суду в ЄДРКП, а також виконавець не намагався одержати результат від цих дій. Позивач вважає, що оскільки боржник самостійно не виконав рішення суду, а державний виконавець не вчинив усіх необхідних виконавчих дій суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій не допущено порушень, викладених у часинах 1, 4 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження». Належним доказом вжиття всіх передбачених Законодавством заходів, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду не положення ст. 129-1 Конституції України, щодо обов`язковості судових рішень. На думку позивача, накладення штрафів і внесення подання правоохоронним органам про вчинення кримінального правопорушення є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за виконання без поважних причин виконавчого документа та не можуть вважатись достатнім вчиненням виконавчих дій. Належним доказом вжиття усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 у справі №440/1685/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ в Полтавській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ в Полтавській області від 02.03.2020 №9. Зобов`язано ГУПФ в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 13.12.2019 відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII у розмірі 90% загальної суми складових заробітної плати (грошового забезпечення) на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 26.02.2020 №18-172 вих20 та провести виплати з урахуванням фактично сплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. На примусове виконання судового рішення Полтавським окружним адміністративним судом 19.08.2020 було видано виконавчий лист №440/1685/20, який разом із заявою стягувача про примусове виконання судового рішення надійшов до Відділу ПВР 28.08.2020 (а.с. 24, 25). На підставі поданої заяви 01.09.2020 державним виконавцем Відділу ПВР Гизилою Д.А. в рамках виконавчого провадження №62907646 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа. Зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти днів (а.с. 26). Відповідно до повідомлення представника ГУПФ в Полтавській області, що надійшло до Відділу ПВР від 18.09.2020 за вх №62115/839, відповідача повідомлено про те, що згідно з протоколом призначення пенсії з підсистеми призначення та виплати пенсії ІКІС ПФУ від 08.09.2020 Управлінням у добровільному порядку було виконано рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/1685/20. За період з 13.12.2019 по 30.09.2020 нараховано заборгованість у сумі 75 891,85 грн, яку обліковано в органах Пенсійного фонду України для виплати у визначеному порядку згідно бюджетних призначень (а.с. 27). 23.09.2020 державним виконавцем Відділу ПВР Гизилою Д.А. винесено постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду в сумі 5100,00 грн та надано боржнику новий строк для виконання рішення суду - 10 днів (а.с. 29 зворот). 26.10.2020 державним виконавцем Відділу ПВР Гизилою Д.А. за невиконання боржником рішення суду накладено штраф у розмірі 10200,00 грн (а.с. 30, зворот). У подальшому, у зв`язку з невиконанням рішення суду боржником та несплатою штрафів, 14.01.2021 державним виконавцем Відділу ПВР Гизилою Д.А. направлено на адресу Головного управління Національної поліції в Полтавській області повідомлення №62907646 про вчинення кримінального правопорушення за ст. 382 КК України (а.с. 31-32). У зв`язку з невиконанням рішення суду старшим державним виконавцем Відділу ПВР Ніколенком С.В. 05.02.2021 відповідно до п. 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" в рамках виконавчого провадження №62907646 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 33). Не погоджуючись із правомірністю вказаної постанови, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем у чіткій відповідності до абзацу 3 частини третьої статті 63 Закону №1404-VIII за фактом невиконання боржником рішення суду, яке не може бути виконано без участі боржника, було надіслано до органу досудового розслідування (Головного управління Національної поліції в Полтавській області) повідомлення про вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області кримінального правопорушення, логічним наслідком чого є винесення постанови про закінчення виконавчого провадження. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням засад верховенства права та обов`язковості виконання рішень (стаття Закону № 1404-VIII). Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Загальний порядок виконання рішень судів про стягнення боргу врегульований положеннями статтями 48-62 Закону № 1404-VIII, а порядок виконання рішень немайнового характеру - нормами статей 63-67 вказаного Закону. Так, відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Своєю чергою, пункт 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII серед підстав для закінчення виконавчого провадження передбачає надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Як уже зазначено, спірні постанови винесені на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Остання ж передбачає саме неможливість виконання рішення без участі боржника. Вирішуючи питання щодо правомірності спірних постанов державного виконавця, Верховний Суд виходить із такого. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частиною першою статті 255 КАС України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Частинами другою та четвертою статті 257 указаного Кодексу визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до частин першої та другої статті 8 цього ж Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України. Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України. За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (надалі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення. Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур. Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»). У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші). Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень», у державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу. Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд. На підставі аналізу встановлених судами фактичних обставин справи, Верховний Суд зазначає, що незважаючи на значний проміжок часу, який минув після видачі виконавчого листа у спірних правовідносинах, рішення суду залишаються і досі невиконаними. Отже, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що постанова державного виконавця від 05.02.2021 про закінчення виконавчого провадження №62907646 при примусовому виконанні виконавчого листа №440/1685/20, виданого 28.04.2020 Полтавським окружним адміністративним судом винесена передчасно й за відсутності доказів, які би підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. При цьому відповідач не надав доказів, а суд першої інстанції не встановив факт дійсної неможливості виконання судового рішення без участі відповідача. Колегія суддів наголошує на тому, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам про вчинення кримінального правопорушення є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа та не можуть уважатись достатнім вчиненням виконавчих дій. Враховуючи викладене, колегія суддів, вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо правомірності спірної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 року у справі № 750/11948/17. Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив передчасні висновки. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2021 року по справі № 440/8908/21, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2021 по справі № 440/8908/21 скасувати. Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ніколаенком Станіславом Васильовичем, від 5 лютого 2021 року Про закінчення виконавчого провадження ВП № 62907646 при примусовому виконанні виконавчого листа № 440/1685/20, виданого 28 квітня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 21.10.2021 року