Постанова 4809 № 404/6786/20

ПОСТАНОВА Іменем України 19 жовтня 2021 року м. Кропивницький справа № 404/6786/20 провадження № 22-ц/4809/1464/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Швеця Романа Юрійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 травня 2021 року у складі судді Іванової Л. А. і В С Т А Н О В И В : В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі - ГУНП в Кіровоградській області) та просив стягнути з ГУНП в Кіровоградській області через Управління державного казначейства в Кіровоградській області шляхом відрахування коштів з державного бюджету на свою користь відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої (правової) допомоги у розмірі 10 000 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 35 000 грн. Позовна заява мотивована тим, що 05.06.2020 о 19:26 год. в м. Бобринець по вулиці Промислова сталася дорожньо-транспортна подія за участю мопеда марки Musstang Active МТ110-3, чорного кольору під керуванням водія ОСОБА_1 та мопеда марки Viper Active, синьо-чорного кольору, під керуванням водія ОСОБА_2 . За даним фактом було внесено відомості до ЄРДР 06.06.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та відкрито кримінальне провадження № 12020120110000188, яке в подальшому було закрите 31.08.2020 відповідно до Постанови про закриття кримінального провадження. Слідчим під час розслідування кримінального провадження не було прийнято до уваги обставини, які мали значення для повного і неупередженого його розслідування, що в подальшому призвело до безпідставного інкримінованого адміністративного правопорушення позивачу. Обставини ДТП були спростовані наявними доказами, які мали би досліджуватися до порушеного кримінального провадження та обставин, які виключали його відкриття та яке розслідувалось з порушення права на захист, а у органів досудового розслідування було достатньо доказів винуватості ОСОБА_2 . Позивач вважає, що слідчим було надано достатній час та існувало достатньо доказів для швидкого розслідування факту ДТП, проте через непрофесійність дій слідчих не було проведено вчасно жодних дій для того, щоб прийняти правомірне рішення по справі. Як і розслідування кримінального правопорушення органом досудового розслідування злочинів у сфері транспорту так і складання адміністративних матеріалів УПП Бобринецького відділення поліції Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області, проводилися з численними порушеннями законодавства та права на захист. Тому, позивач був змушений звернутися до адвоката Швеця Р.Ю. за правничою допомогою, з метою організації захисту своїх прав та законних інтересів в інкримінованому йому правопорушенні та оскарженні незаконних дій працівників УПП Бобринецького відділення поліції Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області. Внаслідок некомпетентності та упередженого ставлення працівників правоохоронних органів, що призвело несвоєчасного встановлення винної особи, а також належним чином не були всебічно дослідженні матеріали справи, ігноруючи принцип верховенства права та принцип законності, як наслідок відносно позивача були складені адміністративні матеріали із інкримінованою санкцією ст. 124 КУпАП. Постановою Бобринецького районного суду в Кіровоградській області від 13.10.2020 у справі № 383/908/20 було підтверджено невинуватість позивача у вчиненому ДТП, яке мало місце 05.06.2020, а провадження по справі було закрите на підставі ст. 247 ч. 1 п.1 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Таким чином, порушивши основоположні права і свободи ОСОБА_1 , що проявилися у незаконному притягнені до відповідальності, позивачу було завдано тяжких моральних страждань, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, підриву репутації, що супроводжувалось періодичними погіршенням стану здоров`я, а в результаті зазначених подій позивачу було завдано значної моральної шкоди, яку він оцінює в 35 000 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 травня 2021 року позов залишено без задоволення. Рішення суду мотивовано тим, щостягненню на користь позивача шкоди, завданої неправомірними діями службових осіб органів державної влади - посадових осіб ГУНП в Кіровоградській області, має передувати ухвалене в установленому законом порядку судове рішення щодо неправомірності таких дій. Сам факт складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно позивача ОСОБА_1 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за відсутністю складу адміністративного правопорушення згідно ст. 247 ч.1 п. 1 КУпАП, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутні факти неправомірності дій та порушення вимог законодавства з боку працівників ГУНП в Кіровоградській області, а також документальне підтвердження завдання позивачу такої шкоди. Враховуючи викладене та те, що під час розгляду справи позивачем не було доведено наявності завданої йому моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача (визнання незаконними дій), наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, суд першої інстанції вважав, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що адвокатом не надано розрахунку витрат з обґрунтуванням часу, затраченого на надання адвокатських послуг із наведенням конкретних видів правничої допомоги, тому суд першої інстанції не зміг належним чином дати оцінку наданому акту приймання-передачі виконаних робіт від 13.10.2020, оскільки у ньому визначено виключно перелік видів послуг. Також, належних доказів на підтвердження оплати послуг, окрім розрахункової квитанції від 22.03.2021, скріпленої печаткою адвоката, надано не було, крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що позивач з позовом звернувся до суду 02.11.2020, тоді як зазначена розрахункова квитанція датована 21.03.2021. В апеляційній скарзі адвокат Швець Р.Ю., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 травня 2021 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу (правову) допомогу задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано факти та не надано належної оцінки доказам, наданих до позовної заяви, що є порушенням норм процесуального права. ОСОБА_1 під час розгляду справи № 383/908/20, за наслідками розгляду якої було винесено постанову про закриття провадження про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, був як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, а тому не був наділений процесуальним правом ставити вимогу про визнання дій співробітників поліції неправомірними. Крім того, закриття кримінального провадження № 12020120110000188 внесеного до ЄРДР 06.06.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України щодо ОСОБА_1 з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно визнавати такими. Позивач вважає, що право на відшкодування шкоди, в тому числі моральної, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, виникає в силу прямої вказівки ст. 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР. Крім того, позивач звертає увагу на те, що притягнення його до адміністративної відповідальності є також підставою для стягнення моральної шкоди. Суд першої інстанції грубо проігнорував посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.04.2020, де вказано, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у ч. 1 ст. 270 ЦПК України підстав. Також, судом першої інстанції не було враховано постанову Верховного Суду у від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. При цьому позиція позивача під час звернення до суду з заявою про стягнення витрат на правничу (правову) допомогу по справі, повністю узгоджувалася, але не була врахована судом першої інстанції, з Практичними рекомендаціями ЄСПЛ від 28.03.2007. Позивач зазначає, що оплата витрат на адвоката проводилася не погодинно, а був фіксований розмір гонорару, який зазначено та чітко прописано у пункті 5.1 договору. Від ГУНП в Кіровоградській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 травня 2021 року без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову становить 45 000 грн, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2021 становить 227 000 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що постановою старшого слідчого СВ Бобринецького відділення поліції Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області Яловенка Є.Л. про закриття кримінального провадження від 31.08.2020, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020120110000188 від 06.06.2020, - закрито у зв`язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. При цьому, слідчим встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з порушенням правил дорожнього руху України, вчиненого ОСОБА_1 , так і самим потерпілим ОСОБА_2 , не охоплюється ст. 286 КК України, заподіяння шкоди особі, яка самостійно керувала транспортним засобом, та отримала тілесні ушкодження, що перебувають у причинно- наслідковому зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди. Зазначена постанова про закриття кримінального провадження до слідчого судді в порядку ст. ст. 303, 304 КПК України, - не оскаржувалася. Крім того, згідно з вказаною постановою, копію постанови направлено начальнику Бобринецького відділення поліції Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за порушення правил дорожнього руху. В подальшому, 22.09.2020 ДОП Бобринецького ВП старшим лейтенантом поліції Гузієнком О.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 054957 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, зі змісту якого (протоколу) вбачається, що водій ОСОБА_1 05.06.2020 о 19 год. 00 хв. в м. Бобринець по вул. Промислова, 3 керуючи транспортним засобом Musstang Active МТ 110-3, заздалегідь не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, а також перед поворотом ліворуч не зайняв завчасно крайнє положення на проїзній частині, в результаті чого транспортний засіб, який рухався позаду нього, а саме: Viper Active під керуванням ОСОБА_2 допустив зіткнення, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження, чим порушив п. 9.2, 9.4, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху. Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2020 року (Справа №383/908/20), яка набрала законної сили 24.10.2020 провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП (протокол серії ОБ №054957 від 22.09.2020) закрито на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України). Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон). Статтею 1 Закону передбачено, що відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. За змістом пункту другого та четвертого статті 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення. Згідно пунктів четвертого та п`ятого статті 3 Закону, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відповідно до статті 13 Закону питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті

12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Принцип змагальності під час розгляду справи судом визначає можливості й обов`язки сторін щодо доказування. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріалами справи підтверджується, що постановою старшого слідчого СВ Бобринецького відділення поліції Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області Яловенка Є.Л. про закриття кримінального провадження від 31.08.2020, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020120110000188 від 06.06.2020, - закрито у зв`язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України (а.с. 13-15). 22.09.2020 ДОП Бобринецького ВП старшим лейтенантом поліції Гузієнком О.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №054957 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, зі змісту якого (протоколу) вбачається, що водій ОСОБА_1 05.06.2020 о 19 год. 00 хв. в м. Бобринець по вул. Промислова, 3 керуючи транспортним засобом Musstang Active МТ 110-3, заздалегідь не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, а також перед поворотом ліворуч не зайняв завчасно крайнє положення на проїзній частині, в результаті чого транспортний засіб, який рухався позаду нього, а саме: Viper Active під керуванням ОСОБА_2 допустив зіткнення, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження, чим порушив п. 9.2, 9.4, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху (а. с. 8). Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2020 року (Справа №383/908/20), яка набрала законної сили 24.10.2020 провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП (протокол серії ОБ №054957 від 22.09.2020) закрито на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення (а.с. 9-12). Па підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, під час розгляду справи № 383/908/20 щодо закриття адміністративного провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 позивачем надано копію договору № 83 про надання правової допомоги від 29.09.2020, укладеного між адвокатом Швецем Р.Ю. та ОСОБА_1 , за умовами якого клієнт доручає, а адвокат зобов`язується, під час строку дії цього договору, надати правову допомогу у вигляді надання консультацій і роз`яснень з правових питань, складання необхідних заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта по захисту під час вирішення питання по притягненню до адміністративної відповідальності та оскарженню протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 054957 (а.с. 16-17). Також, позивачем долучено до матеріалів справи копію свідоцтва адвоката Швеця Р.Ю. про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000708 (а.с. 19), акт приймання-передачі виконаних робіт від 13.10.2020 (а.с. 18, 46) та розрахункову квитанцію від 22.03.2021 про оплату за договором № 83 від 29.09.2020 та актом виконаних робіт на суму 10 000 грн (а.с. 45). З аналізу норм права, які регулюють підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, вбачається що стаття 1176 ЦК України та стаття 1 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР визначають вичерпний перелік підстав, за наявності яких особа має право на відшкодування шкоди. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на незаконність дій під час розслідування кримінального правопорушення органом досудового розслідування злочинів у сфері транспорту та посилався на те, що за наслідками якого було закрите кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення. Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що до позивача було застосовано заходи, визначені статтею 1176 ЦК України та статтею 1 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР, зокрема, було незаконно засуджено, незаконно повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності чи незаконно застосовано запобіжний захід. Також, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на незаконність дій під час складання адміністративних матеріалів УПП Бобринецького відділення поліції Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області. Проте, позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідача, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом. При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 у справі № 312/262/18 (провадження № 61-14401св19). Враховуючи зазначене помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що притягнення осо до адміністративної відповідальності є також підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки ОСОБА_1 не було притягнуто до адміністративної відповідальності, а тільки складено протокол. Суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що незаконність дій органів досудового розслідування в судовому порядку додатково не потрібно визнавати такими, проте саме по собі закриття кримінального за відсутності обставин, визначених статтею 1 Закону України № 266/94-ВР не може слугувати підставою для відшкодування шкоди. Правильними є також твердження апеляційної скарги про те, що право на відшкодування шкоди, в тому числі моральної, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, виникає в силу прямої вказівки ст. 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР, однак таке право виникає за наявності підстав, визначених вказаними нормами, які судом не було встановлено. Суд не бере до уваги посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 01.04.2020 у справі № 644/5503/17 та від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, оскільки вони стосуються застосування законодавства щодо витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами під час розгляду справ в порядку цивільного судочинства, а позивач просив стягнути витрати на правову допомогу, які понесені під час розгляду справи № 383/908/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . З наведеного вбачається, що позивач не довів незаконності рішень, дій чи бездіяльності працівників поліції, якими йому було заподіяно шкоду, що є підставою для відмовив задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди та понесених судових витрат під час розгляду справи № 383/908/20, за наслідками розгляду якої було закрито провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Проте, судом першої інстанції не надано оцінки законності дій слідчого під час розслідування кримінального правопорушення, на які посилався ОСОБА_1 в позові. Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, безпідставно посилався на ст. ст. 137 ЦПК України, яка регламентує витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами під час розгляду справ в порядку цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_1 просив стягнути витрати на правову допомогу, які понесені під час розгляду справи № 383/908/20 про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Бобринецького відділення поліції Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . За змістом пункту другого частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення. Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права згідно пунктів 1, 3 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення. З огляду на те, що суд першої інстанції виніс правильне по суті рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, проте помилився щодо мотивів такої відмови, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Швеця Романа Юрійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 травня 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді О.Л. Карпенко О. І. Чельник