Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 348/229/20

Справа № 348/229/20 Провадження № 22-ц/4808/973/21 Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я. Суддя-доповідач Василишин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Василишин Л.В., суддів: Горейко М.Д., Пнівчук О.В., секретаря Максимів Ю.В., за участю апелянта ОСОБА_1 , представника апелянта адвоката Романко В.М., представника відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Міськевич О.Я. в м. Надвірна, у справі за позовом ОСОБА_1 до Природного заповідника «Горгани» про визнання рішення атестаційної комісії та наказу про звільнення з роботи у зв`язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації недійсними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, в с т а н о в и в: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Природного заповідника «Горгани» про визнання рішення атестаційної комісії та наказу про звільнення з роботи у зв`язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації недійсними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що директор ПЗ «Горгани» ОСОБА_4 , без відома, погодження з профкомом ПЗ «Горгани» та без належного затвердження Положення про проведення атестації в заповіднику, самостійно наказом від 06.08.2019 № 73-к та внесених до нього змін наказами № 89/1-к від 16.09.2019, № 118-к від 21.11.2019, № 119-к від 22.11.2019, організував в ПЗ «Горгани» атестацію працівників керівного складу заповідника, особисто очолив атестаційну комісію, яка своїм рішенням від 22.11.2019 визнала його таким, що не відповідає займаній посаді. Дане рішення атестаційної комісії від 22.11.2019 ним було 02.12.2019 оскаржено директору ПЗ «Горгани» та Міністру енергетики та захисту довкілля України, відповіді на які ним отримані не були. На підставі протоколу засідання атестаційної комісії від 22.11.2019 директор виніс наказ № 7-к від 17.01.2020, за яким його було звільнено з посади начальника відділу державної охорони природно-заповідного фонду на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю займаній посаді, внаслідок недостатньої кваліфікації та відмовою від переведення на іншу посаду. Вважає процедуру проведення і рішення атестаційної комісії від 22.11.2019 та наказ від 17.01.2020 безпідставними та незаконними, оскільки в порушення вимог ч. 2, 3 ст. 11 ЗУ «Про професійний розвиток працівників», директор ПЗ «Горгани», без будь-яких погоджень з профкомом ПЗ «Горгани», самостійно і на свій розсуд визначив категорії працівників, що підлягають атестації, періодичність проведення атестації і строки та графік проведення атестації. Крім цього, директор особисто і на власний розсуд вносив наказами № 89/1-к від 16.09.2019, № 118-к від 21.11.2019, № 119-к від 22.11.2019, зміни щодо категорій та списку працівників, які підлягають атестації, змінював строки та графік проведення атестації, неодноразово змінював членів атестаційної комісії. При цьому, про ці зміни не було належно, за два місяці до атестації, ознайомлено атестованих і керівних працівників заповідника та ці зміни не було погоджено з профкомом ПЗ «Горгани». Також в порушення вимог ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про професійний розвиток працівників», директор ПЗ «Горгани» ОСОБА_4 не погодив з профкомом та не затвердив Положення про проведення атестації в ПЗ «Горгани». Крім того, в порушення вимог ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про професійний розвиток працівників», склад атестаційної комісії сформувався директором з працівників, які не мають достатнього досвіду роботи. Представника профкому ОСОБА_5 та члена комісії ОСОБА_6 директор ПЗ «Горгани» ОСОБА_4 включив в склад атестаційної комісії тільки додатковим наказом № 118к від 21.11.2019, за день до проведення 22.11.2019 атестації та без належного ознайомлення їх із проведеними змінами в складі комісії та погодження профкому. В порушення вимог ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про професійний розвиток працівників», директор ПЗ «Горгани» ОСОБА_4 являвся одночасно головою атестаційної комісії, а ОСОБА_7 членом комісії, обоє активно приймали участь у обговоренні, голосуванні та прийнятті рішення атестаційної комісії про його невідповідність займаній посаді, хоча є його безпосередніми керівниками, якими він підпорядковується. Крім того, атестаційна комісія ставила йому питання, які не входять в його посадові обов`язки та безпосередньо не пов`язані з виконуваною роботою. В протоколі засідання комісії від 22.11.2019 містяться тільки окремі питання та неповно зафіксовані його відповіді, а в атестаційному листі взагалі відсутнє будь-яке обґрунтування та невідомі мотиви та причини прийнятого рішення членами комісії. Комісія не взяла до уваги своєчасність, повноту і якість виконання ним посадових обов`язків, дотримання режиму території, охорони об`єктів; особистий внесок у реалізацію планів роботи підрозділу, підприємства, особливо завдань з впровадження нової техніки і технології, удосконалення організації виробництва, праці та управління; підвищення кваліфікації; участь у громадській роботі; особистісні якості, необхідні для успішного виконання обов`язків, які відповідають займаній посаді та організаторські здібності, інше, в тому числі його вклад по включенню заповідника до спадщини ЮНЕСКО. Також було порушено порядок прийняття рішення, так як за протоколом засідання атестаційної комісії від 22.11.2019 така спочатку ухвалила рішення, що він займаній посаді не відповідає, а після цього поставили на голосування це рішення, що суперечить логіці та порядку прийняття колегіального рішення. В порушення вимог ч. 3 ст. 13 ЗУ «Про професійний розвиток працівників», у протоколі засідання комісії та атестаційному листі відсутні будь-які рекомендації атестаційної комісії щодо його переведення на іншу посаду чи роботу, відсутнє їх обґрунтування і ці рекомендації не довели до його відома, що є грубим порушенням компетенції комісії, його прав та свідчить про авторитарність в одній особі голови комісії і директора заповідника ОСОБА_4 та ігнорування ним вимог чинного законодавства. Крім цього, за його атестаційним листом від 22.11.2019 при голосуванні один член комісії утримався, але його думку не було в письмовій формі викладено та не додано до атестаційного листа, що є порушенням вимоги примітки додатку до Положення про порядок проведення атестації працівників керівного складу, затвердженого постановою КМУ № 1571 від 27.08.1999. Окрім цього було порушено порядок складання та подачі відгуку-характеристики щодо нього. З характеристикою він не погодився та зробив з цього приводу письмове зауваження, але всупереч ч. 2 п. 13 цього Положення дану характеристику не винесли на обговорення трудового колективу, трудовий колектив не висловив свої пропозиції та ці пропозиції разом з характеристикою не подали до атестаційної комісії. Також приховано інформацію, що першу догану оголошену наказом № 33 від 25.06.2018 за порушення пожежної безпеки з нього було достроково знято наказом № 67 від 26.12.2018, при чому знято за сумлінне ставлення до роботи і якісне виконання посадових обов`язків та з дня накладення даного стягнення пройшло більше 1,5 року, що за вимогами ст. 151 КЗпП України є обставинами, які визначають втрату чинності даної догани. Другу догану, оголошену наказом № 28-к від 06.05.2019 за порушення етичних норм поведінки, він оскаржив в Надвірнянський районний суд. В зв`язку з цим, посилання в характеристиці-відгуку на неодноразове притягнення його до дисциплінарної відповідальності є нечинним та незаконним. Незаконність та аморальність його звільнення підтверджується також тим, що наказом № 7-к від 17.01.2020 його було звільнено з роботи, але в той же час протягом цього дня на нього складали акти від 17.01.2020 в 13:22 год та в 15:45 год про відсутність на робочому місці, а з наказом про звільнення ознайомили лише 20.01.2020 о 13:30 год, про що свідчить відповідний запис в графі ознайомлення. Крім того, зазначив, що протиправні дії директора ПЗ «Горгани» ОСОБА_4 спричинили йому моральну шкоду, яка полягає в тому, що звільненням з роботи він втратив нормальні життєві зв`язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, приниженні, переживанні та моральному і душевному стражданні. Враховуючи викладене, просив визнати рішення атестаційної комісії ПЗ «Горгани» від 22.11.2019 в частині визнання його таким, що не відповідає займаній посаді та наказ директора ПЗ «Горгани» № 7к від 17.01.2020 про звільнення його з посади за п. 2 ст. 40 КЗпП України недійсними та поновити на посаді начальника відділу державної охорони природно-заповідного фонду ПЗ «Горгани»; стягнути з відповідача в його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 17.01.2020 до дня поновлення на роботі, моральну шкоду у розмірі 50000 грн та судові витрати. Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, неправильність та неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильне дослідження і оцінка зібраних доказів. Зазначив, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що його було атестовано на посаді, на яку попередньо не було належним наказом здійснено переведення чи переміщення, оскільки на підставі наказу № 6к від 23.01.2017 його прийнято в ПЗ «Горгани» на посаду начальника служби державної охорони природно-заповідного фонду, у той же час, наказом № 7к від 17.01.2020 звільнено з посади начальника відділу державної охорони природно-заповідного фонду. Тобто за період роботи змінено його посаду з начальника служби державної охорони на начальника відділу державної охорони, при цьому, відповідні накази відповідачем не виносилися і з ними його не ознайомлювали. Відтак, вважає, що порушено вимоги ст. 31, 32 КЗпП України, згідно із якими переведення чи переміщення працівника повинні здійснюватися за належними наказами та доводитися до відома працівнику, а роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи чи здійснювати атестацію на посаді, не обумовлену трудовим договором. Зазначене свідчить також про порушення вимог статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників», за якою не підлягають атестації працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше 1 року та без ознайомлення з наказом про переведення чи переміщення працівника на нову посаду його не вправі атестувати по новій посаді, що відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах ВС від 18.06.2018 у справі № 396/1560/16-ц, від 11.03.2020 у справі № 359/5124/17, постанові ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 452/970/17. Крім того, висновок суду, що атестацію проведено відповідно до Закону України «Про професійний розвиток працівників», постанови КМУ, якою затверджено Положення про проведення атестації працівників керівного складу державних підприємств суперечить матеріалам справи. Так, ст. 11 Закону України «Про професійний розвиток працівників» визначено, що категорії працівників, які підлягають атестації, та періодичність її проведення визначаються колективним договором. На підприємствах, в установах та організаціях, у яких не укладаються колективні договори, категорії працівників, які підлягають атестації, строки та графік її проведення визначаються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Водночас, питання щодо атестації працівників в ПЗ «Горгани» не розглядалося і не погоджувалося з профспілковим комітетом, що підтверджується, у тому числі, доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, згідно із якими в колективному договорі питання атестації не визначені, тому її періодичність визначено за рішенням роботодавця, а час проведення атестації та категорії осіб, що підлягали атестуванню, визначено наказом № 89/1к від 16.09.2019. Також судом залишено поза увагою те, що до складу атестаційної комісії входили два молоді працівники, які ніколи не працювали на керівних посадах, за штатним розписом входять до складу адміністрації заповідника та підпорядковуються директору та два його безпосередні керівники, що не узгоджується із вимогами ч. 5, 6 ст. 11 Закону України «Про професійний розвиток працівників», відповідно до яких атестаційна комісія формується з висококваліфікованих фахівців та представника виборного органу первинної профспілкової організації, безпосередній керівник працівника, який підлягає атестації, не може бути членом атестаційної комісії. Вказав також на те, що згідно із п. 13 Положення про проведення атестації працівників керівного складу державних підприємств, якщо працівник не згоден з відомостями, викладеними у відгуку-характеристиці, керівник виносить її на обговорення трудового колективу об`єднання, державного підприємства, філіалу, структурного підрозділу, пропозиції якого разом з характеристикою. Разом з тим, не зважаючи на те, що він не був згідний із відгуком-характеристикою, що підтверджується службовими записками від 15.11.2019, 09.08.2019 та записом на такому, керівник не виніс його на обговорення трудового колективу. Крім того, записи у відгуку-характеристиці про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не відповідають дійсності. Так, першу догану з нього було достроково знято наказом № 67 від 26.12.2018 за сумлінне ставлення до роботи і якісне виконання посадових обов`язків, з дня накладення даного стягнення пройшло більше 1,5 року, що за вимогами ст. 151 КЗпП України є обставинами, які визначають втрату чинності даної догани. Другу догану, оголошену наказом № 28-к від 06.05.2019 за порушення етичних норм поведінки, він оскаржив в Надвірнянський районний суд, рішенням якого вказаний наказ визнано недійсним та скасовано. Отже, висновок суду про притягнення його до дисциплінарної відповідальності є безпідставним та упередженим. Звертає увагу також на те, що в протоколі засідання атестаційної комісії від 22.11.2019 не зазначено причину невідповідності його займаній посаді, не наведено об`єктивні дані щодо недостатньої його кваліфікації, а відтак такий висновок атестаційної комісії вважає невмотивованим та необґрунтованим. Крім того, вказує, що при ухваленні рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги, що він брав активну участь в діяльності заповідника, подав близько 320 доповідних та службових записок. З наведених підстав апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задоволити його позовні вимоги. У відзиві на апеляційну скаргу представник ПЗ «Горгани» заперечує доводи апелянта. Вказує на те, що позивач прийнятий в природний заповідник «Горгани» згідно наказу від 23.01.2017 № 6к начальником служби державної охорони природно-заповідного фонду, проте у згаданому наказі помилково зазначено назву посади начальника служби державної охорони природно-заповідного фонду та відповідно внесено помилковий запис у трудову книжку. Згідно посадової інструкції природного заповідника «Горгани», затвердженої директором ОСОБА_8 від 28.03.2016 дана посада звучала як начальник відділу державної охорони природно-заповідного фонду природного заповідника «Горгани», з якою позивач ознайомився при прийнятті на роботу 23.01.2017. Факт того, що позивачу достовірно була відома назва посади, на яку його прийнято на роботу підтверджується також щорічними деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування за 2017-2019 роки та декларацією перед звільненням. Також зазначає, що в наказах про проведення атестації в 2019 році не зазначено посилання на Закон України «Про професійний розвиток працівників», однак вимоги такого враховано та дотримано, у тому числі, щодо періодичності проведення атестації. Вказує на те, що про час проведення атестації та осіб, які підлягали атестуванню було видано відповідні накази № 73к від 06.08.2019 та № 89/1к від 16.09.2019, які не пізніше, ніж за два місяці до її початку, було доведено до відома працівників, які підлягали атестації, зауважень у позивача щодо цих наказів не було. Доводи позивача, що такі накази не погоджено з первинною профспілковою організацією є необґрунтованими, так як голова профспілки з ними була ознайомлена. Крім того, зазначає, що на засіданні атестаційної комісії позивачу ставили питання, які безпосередньо стосувалися його посадових обов`язків та не брали до уваги, що останній неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, а тому доводи позивача в цій частині не відповідають дійсності. Разом з тим, позивач не зміг виконати елементарне практичне завдання, яке полягало в неможливості правильно скласти протокол про адміністративне правопорушення і акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства під час додержання режиму території ПЗФ по факту проходу туристів в складі 2 чоловік на території ПЗФ на відстані 560 м. Складення протоколів про порушення адміністративного законодавства в галузі охорони довкілля і використання природних ресурсів, їх надсилання відповідним органам для притягнення винних до відповідальності належить до безпосередніх обов`язків ОСОБА_1 , з якими він був ознайомлений. Відтак, дії керівництва заповідника з приводу формування атестаційної комісії, проведення атестації, в повній мірі відповідали вимогам законодавчих актів і не призвели до порушення трудових прав позивача. Звертає увагу на також на те, що ОСОБА_1 була запропонована посада провідного інженера з охорони тваринного світу, від якої він відмовився. Інших вакантних посад, які би позивач міг обіймати, враховуючи його фах і кваліфікацію, не було. Профспілковий комітет природного заповідника «Горгани» своїм рішенням від 16.01.2020 № 2 надав згоду за звільнення позивача. Відповідно 17 січня 2020 року останнього було звільнено з посади начальника державної охорони природного-заповідного фонду природного заповідника «Горгани», у зв`язку з невідповідністю займаній посаді, внаслідок недостатньої кваліфікації та його відмовою від переведення на іншу посаду на підставі протоколу засідання атестаційної комісії від 22.11.2019, акту про відмову від переведення на іншу роботу від 11.01.2020, рішення профкому про надання згоди на звільнення (протокол № 2 від 16.01.2020). Враховуючи викладене, директор ПЗ «Горгани» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У судовому засіданні апелянт та його представник вимоги скарги підтримали, просили її задоволити. Представники відповідача скаргу не визнали, просили її відхилити за безпідставністю. Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою, виходячи з таких підстав. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що спір між сторонами виник з приводу трудових відносин, зокрема щодо правомірності звільнення позивача з роботи у зв`язку з визнанням його рішенням атестаційної комісії таким, що не відповідає займаній посаді та відмовою від переведення на іншу посаду. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача здійснене на підставі фактичних даних, які підтверджують, що через недостатню кваліфікацію працівник не може належним чином виконувати покладених на нього трудових обов`язків, а від переведення на іншу роботу відмовився. При цьому, відповідачем дотримано вимоги закону при звільненні позивача. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав. Судом встановлено, що згідно із наказом № 6к від 23.01.2017 ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника служби державної охорони природно-заповідного фонду з посадовим місячним окладом згідно штатного розпису з 23 січня 2017 року(а.с.176, том 1). На підставі вказаного наказу внесено відповідні відомості про роботу у трудову книжку ОСОБА_1 (запис № 32) (а.с. 28, том 1). Наказом в.о. директора ПЗ «Горгани» від 25.06.2018 № 33, у зв`язку із проведеним службовим розслідуванням по факту тління підвіконника та загорання елементів вікна у кабінеті відділу державної охорони ПЗФ, згідно наказу природного заповідника «Горгани» від 11.06.2018 № 30, комісією встановлено, що ОСОБА_1 була порушена інструкція № 96/1 від 04.04.2017 «Про заходи пожежної безпеки у кабінеті відділу державної охорони ПЗФ», що спричинило спричинення матеріальної шкоди та неналежне виконання трудової дисципліни. ОСОБА_1 - начальнику відділу державної охорони ПЗФ, за порушення трудової дисципліни оголошено догану (а.с. 35, том 1). Наказом в.о. директора ПЗ «Горгани» «Про дострокове зняття дисциплінарного стягнення» від 26.12.2018 № 67, ОСОБА_1 - начальнику відділу державної охорони ПЗФ, за сумлінне ставлення до роботи, якісне виконання посадових обов`язків знято догану, оголошену наказом від 25 червня 2018 року № 33 (а.с. 35, зворот, том 1). Наказом в.о. директора ПЗ «Горгани» від 06.05.2019 № 285-к, у зв`язку з невиконанням 03.05.2019 розпорядження в.о. директора ОСОБА_4 від 02.10.2018 № 9 «Про посилення трудової дисципліни», а саме недотримання ОСОБА_1 загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливим у стосунках з в.о. директора ОСОБА_4 , ОСОБА_1 - начальнику відділу державної охорони ПЗФ, за порушення трудової дисципліни оголошено догану (а.с. 34, том 1). Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04.05.2020, яке набрало законної сили 16.06.2020, позов ОСОБА_1 до природного заповідника «Горгани» задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано наказ виконуючого обов`язків директора природного заповідника «Горгани» Я.Петращука № 28-к від 06.05.2019 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » (а.с. 171-175, том 1). Наказом директора ПЗ «Горгани» ОСОБА_4 «Про проведення атестації працівників керівного складу» від 06.08.2019 № 73к визначено провести атестацію керівного складу працівників ПЗ «Горгани»; затверджено список працівників, які підлягають атестації, графік її проведення, та склад атестаційної комісії (а.с. 10, том 1). Згідно додатку № 1 до наказу, ОСОБА_1 ознайомлено із вищевказаним наказом від 06.08.2019, що підтверджується його підписом (а.с. 11, том 1). Згідно додатку № 2 до наказу, ОСОБА_1 включено до списку працівників, які підлягають атестації. Дата проведення атестації - 23.09.2019 (а.с. 12, том 1). Додатком № 3 до наказу визначено склад атестаційної комісії: голова комісії ОСОБА_4 (директор ПЗ «Горгани»); члени комісії: ОСОБА_9 (заступник голови Надвірнянської РДА), ОСОБА_10 (провідний інженер з охорони праці), ОСОБА_5 (провідний фахівець сектору еколого-освітньої роботи), ОСОБА_3 (фахівець з кадрів І категорії, секретар атестаційної комісії) (а.с. 13, том 1). Наказом директора ПЗ «Горгани» від 16.09.2019 № 89/1к внесено зміни до списку працівників, які підлягають атестації та графіку її проведення згідно наказу № 73к від 06.08.2019, включивши до списку працівників ОСОБА_11 . Згідно додатку № 1 до наказу, дату проведення атестації визначено 22.11.2019. ОСОБА_1 ознайомлено з наказом під підпис (а.с. 14-15, том 1). Наказом директора ПЗ «Горгани» від 21.11.2019 № 118к внесено зміни до складу атестаційної комісії, визначеного згідно наказу № 73к від 06.08.2019, а саме: виключено зі складу атестаційної комісії ОСОБА_9 , та включено до складу атестаційної комісії ОСОБА_6 (завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції Державної екологічної інспекції Карпатського округу); замінено ОСОБА_5 (провідний фахівець сектору еколого-освітньої роботи) на ОСОБА_5 (заступник голови профспілки ПЗ «Горгани», провідний фахівець сектору еколого-освітньої роботи) (а.с. 16-17, том 1). Наказом директора ПЗ «Горгани» від 22.11.2019 № 119к внесено зміни до складу атестаційної комісії, визначеного згідно наказу № 118к від 21.11.2019, а саме: виключено зі складу атестаційної комісії ОСОБА_12 , та включено до складу атестаційної комісії ОСОБА_7 (заступника директора-головного природознавця). Згідно додатку № 1 до наказу, визначено такий склад атестаційної комісії: голова комісії ОСОБА_4 (директор ПЗ «Горгани»); члени комісії: ОСОБА_6 (завідувач сектору з питань запобігання та виявлення корупції Державної екологічної інспекції Карпатського округу), ОСОБА_7 (заступник директора-головний природознавець), ОСОБА_5 (заступник голови профспілки ПЗ «Горгани», провідний фахівець сектору еколого-освітньої роботи), ОСОБА_3 (фахівець з кадрів І категорії, секретар атестаційної комісії) (а.с. 18, том 1). Відповідно до характеристики-відгуку на ОСОБА_1 , складеної заступником директора-головним природознавцем ОСОБА_7 , ОСОБА_1 працює в природному заповіднику «Горгани» з 1998 року по даний час. В період з 1998 по 2016 роки працював керівником заповідника, а з 2017 року працює на посаді начальника відділу державної охорони. За час роботи на цій посаді зарекомендував себе з позитивної сторони, як ініціативний працівник, який подає багато пропозицій щодо покращення роботи установи. За цей період був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган. В 2018 році догана за порушення пожежної безпеки в кабінеті відділу; в 2019 році - догана за порушення трудової дисципліни, невиконання розпорядження керівника установи. Займаній посаді відповідає (а.с. 19, том 1). Витяг з протоколу № 2 засідання атестаційної комісії від 22.11.2019 свідчить, що на порядку денному комісії розглядалось питання щодо атестації керівного складу працівників ПЗ «Горгани». На засіданні комісії слухали секретаря комісії ОСОБА_3 , яка зачитала накази про проведення атестації працівників керівного складу зі змінами, та відгук-характеристику на ОСОБА_1 . Члени комісії ухвалили: ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає. Голосували: за - 4, проти - немає, утримались -

1. Рішення прийнято (а.с. 20-22, том 1). Такі ж дані щодо результатів атестації ОСОБА_1 містяться у атестаційному листі, примірник якого 22.11.2019 отримав ОСОБА_1 (а.с. 25, том 1). Наказом в.о. директора ПЗ «Горгани» від 28.11.2019 № 124к «Про результати атестації», за результатами атестації працівників керівного складу, яка була проведена 22.11.2019, ОСОБА_1 - начальника відділу державної охорони ПЗФ, визнано таким, що не відповідає займаній посаді. Підпис ОСОБА_1 в наказі відсутній. При цьому в наказі міститься запис, зроблений ручкою «З наказом не згідний, так як нема частини наказу, лише констатуюча частина, не відповідає вимогам написання наказів. Копію (витяг з наказу) отримав о 14.15 год 28.11.2019» (а.с. 90, том 1). Зі змісту повідомлення ОСОБА_1 від 27.12.2019 встановлено, що рішенням атестаційної комісії від 22.11.2019 начальник відділу державної охорони ПЗФ ОСОБА_1 визнаний таким, що не відповідає займаній посаді. Йому запропоновано переведення на посаду провідного інженера з охорони тваринного світу відділу державної охорони ПЗФ з посадовим місячним окладом згідно штатного розпису. Також запропоновано з дня отримання цього повідомлення до 28.12.2019 надати директору природного заповідника «Горгани» заяву про згоду або не згоду переведення на іншу посаду. Також ОСОБА_1 повідомлено, що у разі відмови від переведення на іншу посаду, за результатами атестації керівник має право звільнити працівника відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України. В повідомленні в графі «Ознайомлений» підпис ОСОБА_1 відсутній (а.с. 87, том 1). Комісія у складі заступника директора - головного природознавця ОСОБА_7 , фахівця з кадрів І категорії ОСОБА_3 , секретаря ОСОБА_13 28 грудня 2019 року склала акт відмови від ознайомлення з повідомленням про переведення на іншу посаду від 27.12.2019, в якому зазначено, що 28 грудня 2019 року о 09 год 25 хв ними було запропоновано начальнику відділу ДО ПЗФ ОСОБА_1 ознайомитися з повідомленням про переведення на іншу посаду від 27.12.2019. У їх присутності ОСОБА_1 ознайомлюватися з таким повідомленням відмовився (а.с. 86, том 1). З протоколу № 1 засідання профспілкового комітету ПЗ «Горгани» від 02.01.2020 встановлено, що на порядку денному засідання розглядалось подання адміністрації ПЗ «Горгани» про невідповідність займаній посаді начальника відділу ДО ПЗФ ОСОБА_1 , у зв`язку з рішенням атестаційної комісії. На засіданні комісії виступив ОСОБА_1 , який вказав, що атестація була проведена неправильно та з порушеннями. Під час проведення атестації він не знав всі відповіді, однак не вважає свій рівень кваліфікації низьким. За результатами засідання прийнято рішення рекомендувати ОСОБА_1 писати заяву про перевід на посаду інженера відділу ДО ПЗФ в зв`язку з невідповідністю займаній посаді начальника відділу ДО ПЗФ по результатах проведення атестації (а.с. 100-102, том 1). Згідно із повідомленням ОСОБА_1 від 09.01.2020, рішенням атестаційної комісії від 22.11.2019 начальник відділу державної охорони ПЗФ ОСОБА_1 визнаний таким, що не відповідає займаній посаді. Згідно рішення профкому (протокол № 1 від 02.01.2020) йому запропоновано переведення на посаду провідного інженера з охорони тваринного світу відділу державної охорони ПЗФ з посадовим місячним окладом згідно штатного розпису. Також запропоновано з дня отримання цього повідомлення до 11.01.2020 надати директору природного заповідника «Горгани» заяву про згоду або не згоду переведення на іншу посаду. Також ОСОБА_1 повідомлено, що в разі відмови від переведення на іншу посаду, за результатами атестації керівник має право звільнити працівника відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпПУ. З повідомленням ОСОБА_1 ознайомлений під підпис (а.с. 85, том 1). Із протоколу № 2 засідання профспілкового комітету ПЗ «Горгани» від 16.01.2020 встановлено, що на порядку денному засідання розглядалось подання директора ПЗ «Горгани» ОСОБА_4 про надання згоди на звільнення начальника відділу ДО ПЗФ ОСОБА_1 , у зв`язку з невідповідністю займаній посаді, внаслідок недостатньої кваліфікації відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України. На засіданні комісії виступив ОСОБА_1 , який вказав, що не дає згоду на переведення його на нижчу посаду. Вважає, що в нього достатній рівень кваліфікації для даної посади. За результатами засідання профспілковим комітетом прийнято рішення надати згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 103-106, том 1). Згідно із актами № 1 та № 2 від 17.01.2020 про відсутність працівника на робочому місці, адміністрацією ПЗ «Горгани» встановлено, що 17.01.2020 ОСОБА_1 , начальник відділу державної охорони ПЗФ, був відсутнім на роботі з 13:32 год по 15:45 год. Згідно журналу реєстрації приходу на роботу і виходу на роботу працівників природного заповідника «Горгами», у ОСОБА_1 17.01.2020 записаний час приходу на роботу 08:00 год та час виходу з роботи 16:00 год (а.с. 29-30, том 1). Наказом директора ПЗ «Горгани» № 7к від 17.01.2020 ОСОБА_1 - начальника відділу державної охорони природно-заповідного фонду 17 січня 2020 року звільнено з посади по п. 2 ст. 40 КЗпПУ у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації та його відмовою від переведення на іншу посаду (а.с. 8). На підставі вказаного наказу внесено відповідні відомості про роботу у трудову книжку ОСОБА_1 (запис № 33) (а.с. 28, том 1). Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Згідно з частиною 2 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці. Можливість розірвання трудового договору з працівником за ініціативою власника або уповноваженого ним органу у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, які перешкоджають продовженню даної роботи, повинна бути проведена із дотриманням вимог, викладених у частинах першій - третій статті 40 КЗпП України. Частина друга статті 40 КЗпП України передбачає, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. При розгляді справ про звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я (пункт 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»). Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким актом національного законодавства України є, зокрема, Конвенція Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII (далі - Конвенція). Згідно із статтею 4 вказаної Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. Пунктом 2 статті 9 вказаної Конвенції передбачено, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавцеві. Тобто саме роботодавець має довести, що звільнення працівника відбулося на законних підставах. Висновок суду першої інстанції, що атестація позивача проведена відповідно до Закону України «Про професійний розвиток працівників» та Постанови КМУ від 27 серпня 1999 року, якою затверджено Положення про порядок проведення атестації працівників керівного складу державних підприємств є помилковим. Згідно із п.1 Положення про порядок проведення атестації працівників керівного складу державних підприємств, - атестація працівників керівного складу державних підприємств проводиться з метою підвищення ефективності діяльності зазначених працівників. У ході атестації оцінюються їх ділові та професійні якості, виконання ними посадових обов`язків, зазначених у професійно-кваліфікаційних характеристиках їх посад, а також нормативно-правових актах. На підставі всебічної оцінки професійного рівня працівників керівного складу, їх ділових якостей, виконання посадових обов`язків, визначених професійно-кваліфікаційними характеристиками їх посад, і досягнутих результатів атестаційна комісія приймає одне з таких рішень: відповідає займаній посаді; рекомендується в резерв на вищу посаду; відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій комісії з повторною атестацією через рік; не відповідає займаній посаді (п. 20). У разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді атестаційна комісія рекомендує керівникові перевести цього працівника за його згодою на іншу посаду, що відповідає його професійному рівню, або звільнити із займаної посади (п. 21). Частиною 6 статті 11 Закону України «Про професійний розвиток працівників» передбачено, що безпосередній керівник працівника, який підлягає атестації, не може бути членом атестаційної комісії. Згідно із посадовою інструкцією начальника відділу державної охорони природно-заповідного фонду ПЗ «Горгани», начальник відділу державної охорони природно-заповідного фонду адміністративно підпорядковується директору та головному природознавцю. Згідно із матеріалами справи, до складу атестаційної комісії входив ОСОБА_4 - директор ПЗ «Горгани». А наказом ПЗ «Горгани» від 22.11.2019 № 119к, тобто в день проведення атестації, до складу атестаційної комісії включено також ОСОБА_7 - заступника директора - головного природознавця. Зазначене свідчить, що безпосередні керівники ОСОБА_1 входили до складу атестаційної комісії, що у свою чергу є порушенням вимог частини 6 статті 11 Закону України «Про професійний розвиток працівників». Крім того, ОСОБА_7 , як безпосередній керівник ОСОБА_1 складав на останнього характеристику-відгук, в якій зазначив, що останній відповідає займаній посаді. Пунктом 13 Положення про порядок проведення атестації працівників керівного складу державних підприємств передбачено, що якщо працівник не згоден з відомостями, викладеними у відгуку-характеристиці, керівник виносить її на обговорення трудового колективу об`єднання, державного підприємства, філіалу, структурного підрозділу, пропозиції якого разом з характеристикою подаються до атестаційної комісії. Однак, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що відгук-характеристика ОСОБА_1 , який був не згоден із відомостями, викладеними у ній, що підтверджується його записом «з зауваженням», виносилися на обговорення трудового колективу, а також відсутні відповідні пропозиції трудового колективу. Відтак, висновок суду про безпідставність тверджень позивача щодо вказаних вище обставин не узгоджується із наведеними нормами. Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що інформація викладена у характеристиці-відгуці є неповною та недостовірною, оскільки у такій зазначено про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган. Разом з тим, першу догану ОСОБА_1 знято наказом в.о. директора ПЗ «Горгани» від 26.12.2018 № 67 за сумлінне ставлення до роботи, якісне виконання посадових обов`язків. А другу догану ОСОБА_1 на час складення характеристики-відгуку оскаржував у суді, що свідчить про неврахування ОСОБА_7 при складанні характеристики-відгуку принципу презумпції невинуватості. Що стосується самої процедури проведення атестації, то колегія суддів зазначає про те, що частиною 4 статті 11 Закону України «Про професійний розвиток працівників» визначено необхідність, у тому числі, затвердити роботодавцем положення про проведення атестації. Разом з тим, у матеріалах справи відсутнє таке положення, що не заперечила сторона відповідача, а також відсутні будь-які документи, які би визначали порядок прийняття рішень атестаційною комісією, критерії оцінювання працівників під час атестації, порядок голосування тощо. З огляду на це, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивача здійснене на підставі фактичних даних, які підтверджують недостатню кваліфікацію позивача. Як зазначалося вище, згідно ч.2 ст. 40 КЗпП трудовий договір може бути припинений у випадку встановлення саме такої обставини, - що внаслідок недостатньої кваліфікації працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків. Визначення кваліфікації ОСОБА_1 відповідачем здійснювалося в спосіб атестування. При цьому, за визначенням, у ході атестації оцінюються ділові та професійні якості, виконання посадових обов`язків, зазначених у професійно-кваліфікаційних характеристиках їх посад, а також нормативно-правових актах. Однак, у атестаційному листі, складеному на ОСОБА_1 відсутні будь-які відомості, які б вказували на невідповідність останнього займаній посаді, також не зазначено про те, на які питання ОСОБА_1 відповів неправильно. Не вказано також, яких помилок припустився ОСОБА_1 при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, акту перевірки та на підставі чого, комісія дійшла висновку саме про звільнення позивача, коли законодавством також передбачено, що у разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді, комісія може рекомендувати роботодавцеві направити на навчання працівника з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Такі відомості відсутні і у витязі з протоколу засідання атестаційної комісії, долученому до матеріалах справи. Інших доказів, які би підтверджували невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді не надано. Даючи оцінку виконання практичного завдання відповідачем вказується, що його не виконано повністю. Однак, з матеріалів справи не вбачається, які були вихідні дані, умови виконання, в чому полягала його суть, з чого виходила комісія, прийшовши до висновку, що таке не виконано. Дану обставину упустив і суд, не навівши обґрунтування щодо встановлення обставин його невиконання, тоді як в рішенні вказано, що такий факт встановлено. З наявних у матеріалах справи копій протоколу про адміністративне правопорушення та Акту перевірки (зазначаються як моделювання ситуації)(а.с.23,24), які повинен був заповнити позивач, вбачається що вони заповнені. Однак ні на них, ні окремо, немає документу щодо їх оцінки із вказанням відповідних критеріїв і помилок. Так само, у витягу з протоколу № 2 засідання атестаційної комісії від 22.11.19р. (а.с.20) зазначено питання, що ставилися позивачу та відповіді. Однак також не вказано , які відповіді були неправильними, а на які питання ОСОБА_1 взагалі не відповів. Представниками відповідача з цього приводу надано пояснення, що рішення комісія ухвалювала шляхом голосування за підсумком заслуховування позивача та виконання практичного завдання. Однак за відсутності визначених роботодавцем умов та правил проведення, процедури проведення та порядку визначення рівня кваліфікації під час атестації, із визначенням критеріїв, що відповідачем перед проведенням атестації жодним чином не було встановлено, саме голосування не вказує на правомірність та обґрунтованість результату. Будь які докази щодо оцінки роботодавцем якості роботи позивача згідно посадових обов`язків і досягнутих результатів, як показники, які підлягають встановленню під час атестації, в справі взагалі відсутні. Згідно із постановою ВС від 13 квітня 2020 року у справі № 753/5610/17, висновок суду про недостатність в особи кваліфікації, що перешкоджає належним чином виконувати посадові обов`язки, не може ґрунтуватися лише на матеріалах атестаційної комісії й показаннях свідків за відсутності інших об`єктивних даних щодо недостатньої кваліфікації, якими можуть бути, зокрема документи, звіти, плани, доповідні та інші докази неякісного чи неналежного виконання трудових обов`язків. Тобто суд може визнати звільнення працівника правильним лише, якщо встановить, що воно здійснене на підставі фактичних даних, які підтверджують, що через недостатню кваліфікацію працівник не може належним чином виконувати покладених на нього трудових обов`язків. На вказані обставини суд першої інстанції не звернув на уваги, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає висновок атестаційної комісії про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді необґрунтованим, а отже рішення атестаційної комісії Природного заповідника «Горгани» від 22.11.2019 в частині визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді підлягає визнанню недійсним. Відтак, недійсним слід визнати і наказ Природного заповідника «Горгани» від 17.01.2020 за № 7к про звільнення ОСОБА_1 з посади за п.2 ст.40 КЗпП України, що є підставою для поновлення позивача на посаді. Частиною другою статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, вказана норма матеріального права визначає обов`язок суду прийняти рішення про виплату працівникові, який поновлюється судом на роботі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника визначається згідно статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). В спірному випадку, виходячи з наявних у справі доказів з відповідача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 157439,6 грн. Вказана сума визначена без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів. Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підтвердження заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивачем не надано жодних доказів про те, що звільнення з посади призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, а тому колегія суддів відмовляє у задоволенні такої, з огляду на її недоведеність. При цьому, як на підставу стягнення шкоди позивач посилається на неправомірні та такі, що принижують його гідність і спричинили моральну шкоду, дії безпосередньо керівника ПЗ «Горгани» ОСОБА_4 , тоді як останній не є відповідачем по справі. За змістом статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Природного заповідника «Горгани» про визнання рішення атестаційної комісії та наказу про звільнення з роботи у зв`язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації недійсними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволити частково. Визнати недійсним рішення атестаційної комісії Природного заповідника «Горгани» від 22.11.2019 в частині визнання ОСОБА_1 , таким, що не відповідає займаній посаді. Визнати недійсним наказ Природного заповідника «Горгани» від 17.01.2020 за № 7к про звільнення ОСОБА_1 з посади за п.2 ст.40 КЗпП України. Поновити ОСОБА_1 з 17.01.2020 на посаді начальника відділу державної охорони природно-заповідного фонду ПЗ «Горгани». Стягнути з Природного заповідника «Горгани» (місцезнаходження: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, м. Надвірна, вул. Комарова, 7, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 24679189) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.01.2020 по 13.10.2021 в сумі 157439,6 грн. В решті вимог позову відмовити. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення зарплати за один місяць. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 21 жовтня 2021 року. Суддя-доповідач: Василишин Л.В. Судді: Горейко М.Д. Пнівчук О.В.