Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/6134/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/6134/21 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Кравця О.О., Зуєвої Л.Є., за участю: секретар судового засідання Уштаніт Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року, прийняте у складі суду судді Бойко О.Я. в місті Одеса по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, в якому позивач просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 13.10.2017 року №393-17, яким Жероу Укла Укба Талал було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - зобов`язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту стосовно ОСОБА_1 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України від 13.10.2017 року №393-17, яким Жероу Укла Укба Талал було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зобов`язано Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту стосовно ОСОБА_1 .. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна міграційна служба України звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції прийняти з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду обставинам справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що під час проведення протоколів співбесід позивач наводив суперечливу, нечітку та непослідовну інформацію стосовно завдання йому ймовірної загрози в країні громадянської належності. Апелянт зазначає, що незважаючи на висловлену потребу у міжнародному захисті, позивач звернувся із заявою про набуття міжнародного захисту вперше лише 11.11.2014, тобто після 4 років перебування на території України у якості нелегального мігранта. Апелянт вказує на відсутність проблем у позивача з державними органами країни громадянської належності, на що вказує його звернення до Посольства Сирії в Україні в 2014 році з метою продовження строку дії паспортного документу. На думку апелянта, під час проживання в країні громадянської належності позивач не зазнавав жодних переслідувань за конвенційними ознаками визначення статусу біженця, а також в нього відсутні обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань у разі повернення до Сирії, при цьому інформація по країні походження сама по собі не може бути підставою для позитивного вирішення питання щодо надання статусу біженця. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Сирії, уродженец м. Дейр-ез Зор за національністю араб, за віросповіданням мусульманин-суніт. Рідна мова арабська, вільно володіє англійською та російською мовами. За сімейним станом одружений на громадянці України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , шлюб був зареєстрований 03.09.2015 р., та документований свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Позивач має двох дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який документований свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 який документований свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (діти позивача є громадянами України та не проходять за особою справою позивача). Позивач має неповну вищу освіту. Середню освіту здобув на Батьківщині протягом 1990-2002 р. З 2002 по 2003 р. навчався на підготовчих курсах в Одеській національній академії харчових технологій з 2003 р. по 2005 р. навчався в Одеському державному екологічному університеті. Навчання не закінчив через відсутність фінансової підтримки з боку батьків. Щодо трудової діяльності, на Батьківщині позивач не працював. В Україні працює реалізатором на промисловому ринку « 7 кілометр». Ані на Батьківщині, ані на території нашої країни позивач не був членом жодних громадських, молодіжних, релігійних, військових чи інших організацій. Позивач є військовозобов`язаним, строкову службу не проходив. Країну постійного проживання ОСОБА_1 залишив 21.02.2010 року. Літаком на підставі національного паспорту № НОМЕР_4 та візи типу НОМЕР_5 позивач авіарейсом м. Дамаск (Сирія) м. Стамбул (Туреччина) м. Одеса (Україна) потрапив до України 21.02.2010 року. Так як він виїхав на територію України ще в 2010 році, з тих пір на Батьківщину не повертався. За захистом звернувся через 3 роки після початку військового конфлікту в Сирії та 4 роки знаходився на території України нелегально. В листопаді 2014 р. позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про надання захисту в Україні. Рішенням Державної міграційної служби України від 03.04.2015 р. №273-15 позивачеві було відмовлено у визнанні у визнанні біженцем або особою яка потребує додаткового захисту. 21.05.2015 р. позивач отримав повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додатковий захист №260. Зазначене рішення було оскаржено до Одеського окружного адміністративного суду постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 р. по справі №815/2978/15 . 26.06.2015 року постановою Одеського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . 23.09.2015 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано рішення Державної міграційної служби України від 03.04.2015 року №273-15, яким ОСОБА_1 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зобов`язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву Жероу Укла Укба Талал від 11.11.2014 року про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням інформації по країні походження Жероу Укла Укба Талал та обставин встановлених судом. Відповідач рішенням №393-17 від 13.10.2017 р., позивачу повторно відмовив у визнанні біженцем або особою яка потребує додаткового захисту. Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність загальновідомих офіційних обставин, які підтверджують обґрунтованість загрози життю позивача, його безпеці чи свободі в країні походження, в якій існує військовий конфлікт, що є умовами для надання додаткового захисту. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас, Законом, яким установлені спеціальні строки звернення до суду у справах цієї категорії, є Закон України від 8 липня 2011 року № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (далі - Закон № 3671-VI). За приписами частин першої, п`ятої та п`ятнадцятої статті 10 Закону № 3671-VI рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у тому числі стосовно перебуваючих з ним на території України неповнолітніх дітей (членів сім`ї заявника або таких, які знаходяться під його опікою чи піклуванням), внесених до анкети заявника, на визнання яких біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, є письмова згода заявника, висловлена в анкеті чи заяві, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку. Строк прийняття рішення може бути продовжено керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, але не більш як до трьох місяців. За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту У разі невикористання особою права на оскарження протягом п`яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, вилучає у такої особи довідку про звернення за захистом в Україні та повертає особі національний паспорт та інші документи (якщо такі є в особовій справі заявника), що перебувають на зберіганні. Відповідно до частини першої та другої статті 12 Закону № 3671-VIІ, рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом. Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду. Зі змісту наведених норм убачається, що законодавством регламентовано скорочений п`ятиденний строк оскарження до суду особою, яка зверталася за захистом до органів ДМС, рішення про відмову в наданні їй статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. При цьому законодавець визнав строк у п`ять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. Після спливу цього строку, настають відповідні зобов`язання та наслідки для такої особи визначені Законом № 3671-VIІ, в тому числі щодо залишення країни. Колегія суддів зауважує, що письмове повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту позивачем було отримане 15.12.2017 року (а.с. 11), водночас адміністративний позов Жероу Укла Укба Талал було направлено до суду першої інстанції засобами поштового зв`язку 08.04.2021 року, тобто більше ніж через три роки після отримання повідомлення, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У частині третьої статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Разом з тим, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами. Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року № 12 звернуто увагу судів на те, що строк у п`ять робочих днів для оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлений частиною першою статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», застосовується як для подання скарги до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, так і до строків звернення до суду з позовною заявою. Слід зазначити, що при зверненні до суду першої інстанції (а.с. 8) та після залишення адміністративного позову без руху (а.с. 25) позивачем заявлялось клопотання про поновлення строків звернення до адміністративного суду, яке було фактично проігнороване судом першої інстанції. Доводи клопотання позивача про поновлення строків звернення до адміністративного суду ґрунтувались на тому, що позивач є іноземцем і не володіє в повній мірі ані державною мовою, ані знаннями щодо своїх процесуальних прав і обов`язків. Позивач дійсно отримав повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, 15.12.2017 року, проте не до кінця зрозумів зміст виданого Повідомлення та своє право на оскарження відмови міграційного органу. Позивач вказує, що йому не було роз`яснено зміст та право на оскарження Рішення ДМСУ від 13.10.2017 року № 393-17 за участю перекладача, згідно положень п.13 ст. 10 Закону № 3671-VIІ. Позивач вказував, що через недостатній рівень обізнаності щодо можливості звернутися до фахівців у галузі права для оскарження зазначеного рішення ДМСУ, позивач мав обмежену можливість звернутися до юристів задля оскарження рішення міграційного органу у 5 робочих днів, як це передбачено діючим законодавством. Водночас, колегія суддів вважає зазначені доводи позивача такими, що не підтверджують поважність пропуску строку звернення до суду. Так, колегія суддів зазначає, що позивачем було допущено значний пропуск строку звернення до суду, який складає більше трьох років. На переконання суду, за такий значний проміжок часу позивач мав можливість як скористатись послугами перекладача, так і звернутись за юридичною допомогою, зокрема враховуючи можливість для іноземця отримати таку допомогу безоплатно. Колегія суддів вважає що позивач помилково тлумачить вимоги п.13 ст. 10 Закону № 3671-VIІ, згідно яких посадова особа центрального органу виконавчої влади протягом семи робочих днів з дня його отримання надсилає або видає особі, стосовно якої прийнято зазначене рішення, письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз`ясненням порядку оскарження такого рішення. З цього приводу колегія суддів зазначає, що повідомлення (а.с. 11) містить порядок оскарження рішення та власноручно написаний позивачем текст, що з правами та обов`язками він ознайомлений, викладений російською мовою. При цьому, факт знання позивачем російської мови неодноразово підтверджувався ним під час анкетувань та співбесід (а.с. 79-80, 114, 160). Посилання позивача на те, що він не міг зрозуміти, що йому необхідно оскаржити відмову ДМС в наданні статусу біженця, оскільки не володіє українською мовою та знаннями щодо своїх процесуальних прав і обов`язків, як на підставу поважності причини пропуску строку звернення до суду, судом до уваги не приймаються, оскільки це не є непереборною обставиною, яка пов`язана з дійсними істотними труднощами у реалізації права звернення до суду. При цьому, жодних доказів, які б підтверджували факт його своєчасного звернення, зокрема до органів ДМС, за отриманням безоплатної юридичної допомоги та/або перекладача не підтверджуються жодними доказами. Твердження про необізнаність із установленою законами України процедурою та строками оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у цій категорії спорів не можуть бути самостійним свідченням про поважність причин пропуску відповідного строку. Роз`яснення право на оскарження було зазначене у повідомлені. Аналогічні висновки було викладено зокрема у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року (справа № 826/4444/17). Суд наголошує на ненаведенні позивачем обставин, які би давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які би зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для залишення адміністративного позову Жероу Укла Укба Талал суду без розгляду. Решта доводів апеляційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Зазначені норми права визначають підстави для залишення адміністративного позову без розгляду у разі пропуску строку звернення до суду без поважних причин. У відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 292, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М.П. Коваль Суддя: О. О. Кравець Суддя: Л. Є. Зуєва