Постанова 4851 № 524/3416/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 р.Справа № 524/3416/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Поліцейського роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Семеська Дмитра Володимировича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Предоляк О.С., м. Кременчук, Полтавська,, по справі № 524/3416/21 за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Семеська Дмитра Володимировича третя особа Департамент патрульної поліції в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до поліцейського роти № 1 БПП у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Семеська Дмитра Володимировича(далі - відповідач), третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4026153, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП та накладено штраф в сумі 510 грн. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.06.2021 по справі № 524/3416/21 позов ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 БПП у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Семеська Дмитра Володимировича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про визнання дій неправомірними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задоволено частково. Скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4026153 від 05.04.2021, винесену поліцейським роти № 1 БПП у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Семеськом Д.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. Провадження у справі закрито. В іншій частині позовних вимог відмовлено Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 грн. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що під час патрулювання в м. Кременчуці по вул. Махорковій біля буд.40 було виявлено транспортний засіб під керуванням позивача, який рухався без ввімкненого ближнього світла у темну пору доби, чим порушив п.19.1 «а» ПДР України та до адміністративного позову не надано доказів на підтвердження позовних вимог. Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши обставини справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з постановою від 05.04.2021 серії ЕАН № 4026153, водій ОСОБА_1 05.04.2021 року о 23 год. 03 хв., в м.Кременчуці по вул. Махоркова, 40, керував транспортним засобом ВАЗ 212140, номерний знак НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п.п. 19.1 «а» ПДР України, у зв`язку з чим притягнений до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що належних доказів правомірності свого рішення відповідач про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП під час розгляду справи судом, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, не надав. Сам факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, належними та допустимими доказами не підтверджено. Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо щодо часткового задоволення позову, з огляду на таке. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР). Пунктом 1.9. розд. 1 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п. 19.1 «а» ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені (на всіх механічних транспортних засобах) фари ближнього (дальнього) світла. Частина 2 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. У відповідності до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З матеріалів справи встановлено, що у постанові серії ЕАН № 4026153 від 05.04.2021, водій ОСОБА_1 05.04.2021 року о 23 год. 03 хв., в м.Кременчуці по вул. Махоркова, 40, керував транспортним засобом ВАЗ 212140, номерний знак НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, відеофіксація ВІ-01098, чим порушив п.п. 19.1 «а» ПДР України, у зв`язку з чим притягнений до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. На підтвердження обставин справи, відповідачем до відзиву на позовну заяву додано диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Колегія суддів зазначає, що на відеозаписі, який наданий відповідачем зафіксовано лише спілкування поліцейського з позивачем, самого факту вчинення позивачем правопорушення не зафіксовано. Посилання відповідача на те, що позивач підтвердив, що під час керування транспортним засобом не ввімкнув фари ближнього світла в темну пору доби у зв`язку з належним освітленням ділянки дороги, по якій він рухався, колегія суддів вважає помилковим, оскільки з відеозапису не вбачається, що позивач прямо стверджував, що не ввімкнув фари ближнього світла. Крім того колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Колегія суддів зазначає, що надані відповідачем матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого, ознак цифрового підпису автора. Як встановлено колегією суддів, шляхом огляду змісту оптичного диску, на відеозаписах відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій. Таким чином, наданий суду відеозапис не є допустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення і, як наслідок, протиправність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП, у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в постанові серія ЕАН № 4026153 від 05.04.2021. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на рішення Верховного суду від 31.07.2019 року у справі № 524/495/17, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у вказаній справі на відеозаписі було зафіксовано правопорушення на якому позивач не заперечувала про скоєне порушення, а також надалі під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції позивач не заперечувала допущення нею порушення ПДР України, проте в даному випадку правопорушення не було зафіксовано та позивач не визнає своєї вини в суді. Колегія суддів зазначає, що сам факт визнання особою вини у порушені ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 15.05.2019 року по справі №537/2088/17, яку відповідно до ч.5 ст.242 КАС України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин. Також, посилання в апеляційній скарзі на рішення Верховного суду від 16.08.2019 року у справі № 524/126/17, від 28.11.2018 року у справі № 537/1214/17, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки дані рішення Верховного суду не стосуються випадків коли відсутні належні докази вчинення самого правопорушення, а в даному випадку підставою прийняття рішення судом апеляційної інстанції є відсутність належних доказів вчинення правопорушення. Твердження апелянта, що позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог, колегія суддів також вважає безпідставними, з огляду на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25 червня 2020 року (справа № 520/2261/19), на який посилається відповідач, про те, що визначений частиною другою статті 77 КАС обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не може бути врахований у даній справі, оскільки дане рішення Верховного суду не стосуюється випадків коли відсутні належні докази вчинення самого правопорушення, а в даному випадку підставою прийняття рішення судом апеляційної інстанції є відсутність належних доказів вчинення правопорушення. Доводи на які посилався апелянт не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи на які посилався апелянт не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Поліцейського роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Семеська Дмитра Володимировича залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.06.2021 по справі № 524/3416/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Мінаєва