Постанова 4851 № 583/5023/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2020 р. Справа № 583/5023/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бершова Г.Є. суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. за участю секретаря судового засідання Клочко Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17.12.2019 (суддя Сидоренко Р.В., м. Охтирка) по справі № 583/5023/19 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Якубіна Максима Олексійовича третя особа Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Якубіна Максима Олексійовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив скасувати рішення суб`єкта владних повноважень у вигляді постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №1777279 від 22.11.2019, стосовно водія ОСОБА_1 за правовою кваліфікацією по ч. 1 ст. 126 КУпАП України, винесену за підписом інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Якубіна Максима Олексійовича, в наслідку протиправності дій інспектора. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки вказане в ній правопорушення ним не вчинялося. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17.12.2019 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо законності оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки факт вчинення адміністративного правопорушення не підтверджується наявними доказами, відтак, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним. Відповідач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. У судове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що поліцейським 1 батальйону роти Управління патрульної поліції в Сумській області Якубіним М.О. 22.11.2019 винесено постанову серії ЕАК №1777279 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно з якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 126 КпАП України у виді штрафу в розмірі 425 грн. Як вбачається із зазначеної постанови, ОСОБА_1 22.11.2019 о 10:07 год. у с. Хухра, по вул. Полтавській, 17, керував транспортним засобом в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 зі швидкістю 76 км/год., чим перевищив швидкість на 26 км/год. та при перевірці документів не пред`явив посвідчення водія, порушення зафіксоване на нагрудний відео реєстратор, чим порушив п. 2.1а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КпАП України. Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосовано адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Доказів, які б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено; факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України, підтверджується наявними у справі доказами. Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Статтею 16 зазначеного Закону визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Пунктом 2.1 "б" ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно з п.2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю. Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до положень ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Нормою п. 2.4.а ПДР встановлено обов`язок водія зупинитися на вимогу поліцейського з дотриманням вимог цих Правил та пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 1.1. Відповідно до п.2. ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-УІІІ поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» містить вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу. Як вбачається з матеріалів справи, відносно ОСОБА_1 не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, яке б пред`являлось йому перед прийняттям оскаржуваної постанови. Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 ПДР України. Таким чином, вимоги поліцейського про пред`явлення документів, зазначених у п.п.2.1 ПДР, є необґрунтованими та неправомірними. Аналогічна позиція в подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7). На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню та на підставі положень п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю. Відтак, доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального права та обставинам справи є обґрунтованими, а тому апеляційний суд вважає, що така апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позову. За таких обставин колегія суддів вважає правильним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17.12.2019 по справі № 583/5023/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Скасувати постанову серії ЕАК №1777279 по справі про адміністративне правопорушення від 22.11.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425, 00 грн. Закрити провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов