Постанова 4851 № 520/11901/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 р. Справа № 520/11901/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, по справі № 520/11901/21 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про стягнення заробітної плати, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд постановити до стягнення на його користь заробітну плату шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 безпідставно утримані кошти з заробітної плати за період часу з серпня 2004 року по серпень 2014 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у відповідача були відсутні законні підстави для утримання із заробітної плати позивача військового збору у період з серпня 2004 року по серпень 2014 року, оскільки Закон України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», яким було запроваджено такий вид податку, набрав чинності лише 03.08.2014 року. У зв`язку з чим, вважає, що наявні підстави для стягнення на його користь безпідставно утриманих із заробітної плати грошових коштів. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 року по справі №520/11901/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях про стягнення заробітної плати залишено без руху. Надано позивачу термін десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку та доказів оплати судового збору у розмірі 908,00 грн. Роз`яснено позивачу, що в разі невиконання вимог ст. 161 КАС України відповідно до цієї ухвали позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 року по справі №520/11901/21 у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях про стягнення заробітної плати - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях про стягнення заробітної плати - повернуто позивачу. Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 року по справі № 520/11901/21, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність сплати позивачем судового збору за подання даного позову, оскільки останній стосується стягнення заробітної плати, що в силу приписів п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» є підставою для звільнення позивача від сплати судового збору. Також вважає безпідставним твердження суду першої інстанції про порушення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом, встановленого положеннями ч.2 ст. 122 КАС України, враховуючи, що в силу приписів ч.2 ст. 233 КЗпП України позивач може звернутися до суду з таким позовом без обмеження будь-яким строком. Відповідач, в надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 - без змін. Зазначив, що Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області є неналежним відповідачем по даній справі, оскільки було утворено на підставі наказів Фонду державного майна України від 12.05.2021 №774 «Про виділ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області» та від 13.5.2021 №783 «Про утворення юридичної особи», шляхом виділу частини майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, та було зареєстровано як юридична особа лише з 14.05.2021, а тому у Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області відсутні будь-які документи з прийняття ОСОБА_1 на роботу та, відповідно, про нарахування йому заробітної плати. Щодо суті вимог апеляційної скарги позивача, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення ОСОБА_1 позовної заяви з підстав пропуску ним строку звернення до суду, оскільки викладені в позові обставини та вимоги стосуються повернення загальнодержавного податку (військового збору), а не заробітної плати. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути на його користь заробітну плату шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити йому безпідставно утримані кошти з заробітної плати за період часу з серпня 2004 року по серпень 2014 року у вигляді військового збору. Ухвалою від 06.07.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін - десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду доказів оплати судового збору у розмірі 908,00 грн та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку. На виконання вимог вказаної ухвали позивачем 12.07.2021 надано заяву про усунення недоліків разом із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій він зазначив, що звернення з даною позовною заявою відбулося після ознайомлення з судовою практикою розгляду подібних спорів щодо стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях на користь його колишніх працівників належної їм до виплати заробітної плати як незаконно утриманої у якості військового збору та виявленням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року у справі №520/2386/21, яким визнано протиправними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях щодо утримання військового збору. Вказує, що лише після ознайомлення з викладеними висновками у зазначеному рішенні та з набранням останнім законної сили він дізнався про допущені відповідачем порушення його прав. У зв`язку із зазначеним просив суд поновити строк звернення до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом, з огляду на ненадання ним доказів поважності причин пропуску такого строку, встановленого ч.2 ст. 122 КАС України. Крім того, зазначив, що позивачем не було надано до суду документу про сплату судового збору. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про не усунення позивачем недоліків позовної заяви, що в силу приписів п.1 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є підставою для повернення позову. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з частинами першої, другою статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Відповідно до ч.3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. За визначенням, наведеним у ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. На виконання ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. За приписами п.п. 1, 9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Так, згідно з частиною першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За приписами частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для звернення ОСОБА_1 до суду стало отримання ним заробітної плати за період з серпня 2004 року по серпень 2014 року в неналежному розмірі, внаслідок незаконного, на думку позивача, утримання з неї військового збору. У зв`язку з чим, позивач просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому безпідставно утримані з його заробітної плати кошти. Таким чином, з наведеного слідує, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача, як вважає позивач, належної йому заробітної плати. Твердження суду першої інстанції про порушення позивачем в позовній заяві питання законності стягнення військового збору, а не питання стягнення заробітної плати, колегія суддів вважає хибним та таким, що ґрунтується на неправильному розумінні судом дійсних обставин справи, оскільки як вбачається зі змісту, зокрема, прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 , вимоги останньої спрямовані на виплату йому недоотриманої частини заробітної плати, а не визнання протиправними дій відповідача щодо утримання з останньої військового збору. З огляду на викладене, враховуючи, що поданий ОСОБА_1 позов стосується стягнення належної йому заробітної плати, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин в частині надання оцінки строку звернення до суду з таким позовом приписів ч.2 ст. 233 КЗпП України, відповідно до яких, як вказано вище, позивач може звернутися до суду з цим позовом без обмеження будь-яким строком. При цьому, слід зауважити, що у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей1,12 Закону України "Про оплату праці "Конституційний Суд України дійшов висновку, що: "у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат". Таким чином, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви через те, що позивачем був пропущений шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, оскільки строк, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на їхній характер та зміст. З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо суті заявлених позовних вимог (про стягнення заробітної плати), безпідставним також є висновок суду першої інстанції про необхідність надання позивачем до суду документу про сплату судового збору, оскільки п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Вищевикладене дозволяє дійти висновку, що у суду першої інстанції були відсутні передбачені п.1 ч.4 ст. 169 КАС України підстави для повернення позовної заяви ОСОБА_1 у зв`язку з не усуненням недоліків останньої. За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. За приписами ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Підсумовуючи вищевикладене з урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 по справі № 520/11901/21 прийнята при неповному з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а тому відповідно до вимог ч.3 ст.312 КАС України підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 по справі № 520/11901/21 - скасувати. Справу № 520/11901/21 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про стягнення заробітної плати направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк