Постанова 4850 № 360/1550/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року справа №360/1550/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 р. (повний текст рішення складено 29 липня 2021 у м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/1550/21 (головуючий І інстанції суддя І.О. Свергун) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: 29 березня 2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточнень, просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати їй грошової компенсації за неотримане під час проходження служби в Національній поліції України речове майно; зобов`язати відповідача здійснити розрахунок та виплату грошової компенсації за неотримане нею під час проходження служби в Національній поліції України речове майно; стягнути з відповідача на її користь відшкодування моральної шкоди у сумі 1200000 грн. (а.с. 1-11, 26-33). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 76-79). Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач не виконав покладених на нього зобов`язань щодо забезпечення працівника поліції одностроєм необхідним для виконання покладених на нього завдань; вона була змушена для належного виконання покладених на поліцейського обов`язків та завдань під час проходження служби витрачати своє грошове забезпечення на придбання предметів однострою. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Справа розглянута в письмовому провадженні на підставі п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Позивач ОСОБА_1 у період з 2000 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 - в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області, та була звільнена 26.02.2021 згідно з наказом від 22.02.2021 № 101 о/с за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) (а.с. 15-16). 18.02.2021 позивач звернулася до відповідача з рапортом, в якому просила здійснити детальний розрахунок вартості неотриманого речового майна (предметів однострою поліцейських), яке не було їй видане під час проходження служби в НПУ, та на підставі здійсненого розрахунку виплатити відповідну грошову компенсацію (а.с. 18). Листом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 26.02.2021 № 1095/111/57/05-2021 позивачу, зокрема, повідомлено, що згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2017 № 772 «Про затвердження Порядку забезпечення поліцейських одностроєм (у мирний час)» та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 24.12.2019 № 1100 «Про внесення змін до Порядку забезпечення поліцейських одностроєм (у мирний час)» компенсація вартості за неотриманий однострій не передбачена (а.с. 19). З листа Головного управління Національної поліції України в Луганській області від 26.04.2021 № 526/111/57-2021 вбачається, що протягом 2015-2021 року ОСОБА_1 отримала такі предмети однострою особистого користування: кепі типу А т/синього кольору 1 шт. 03.2019; кепі «камуфляж» 1 шт. 05.2017; шапка зимова трикотажна 1 шт. 01.2020; куртка зимова типу А 1 шт. 03.2019; костюм зимовий «камуфляж» 1 компл. 10.2016; куртка літня 1 шт. 03.2015; брюки 1 шт. 03.2015; сорочка блакитного кольору 1 шт. 03.2015; костюм сп. призначення «камуфляж» 1 компл. 06.2017; костюм літній «камуфляж» 1 компл. 05.2017; фуфайка чорного кольору 1 шт. 03.2019; фуфайка «хакі» 1 шт. 05.2015; фуфайка з довгим рукавом 1 шт. 06.2017; черевики з вис. берцями 1 пара 05.2017; черевики з вис. берцями утепл. 1 пара 11.2016; костюм флісовий чор. кольору 1 компл. 10.2015; термобілизна 1 компл. 10 2015; шапка флісова 1 шт. 10.2016; шапка-маска зимова 1 шт. 10.2015; шкарпетки бавовняні 5 пар 05.2017 (а.с. 49). Довідкою від 26.04.2021 про отримані поліцейським предмети однострою особистого користування по ОСОБА_1 сума вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився, становить 1002,75 грн. (а.с. 50). Листом Головного управління Національної поліції України в Луганській області від 28.04.2021 № 767/111/22-2021 підтверджено, що в УФЗБО ГУНП інформація щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно відсутня (а.с. 51). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII). За визначенням частини першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Поліцейські відповідно до частин першої та другої статті 20 Закону № 580-VIII мають єдиний однострій. Поліцейський отримує однострій безоплатно. Зразки предметів однострою поліцейських затверджує Кабінет Міністрів України. Правила носіння та норми належності однострою поліцейських затверджує Міністр внутрішніх справ України (частина четверта статті 20 Закону № 580-VIII). Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII). Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України (частина третя статті 59 Закону № 580-VIII). Опис і зразки предметів однострою поліцейських затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 823 «Про однострій поліцейських». Механізм забезпечення поліцейських одностроєм за нормами належності однострою поліцейських (у мирний час), організацію його використання та обліку визначає Порядок забезпечення поліцейських одностроєм (у мирний час), затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 вересня 2017 року № 772 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 24 грудня 2019 року № 1100), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 жовтня 2017 року за № 1224/31092 (далі Порядок № 772). Однострій - загальна назва форменого одягу поліцейського, що складається з предметів, які видаються в тимчасове користування для виконання службових завдань, тренувань, навчань, занять тощо (інвентарне майно), та предметів особистого користування, які видаються в постійне користування і не використовуються як інвентарне майно; строк носіння (експлуатації) предметів однострою - час, установлений нормами належності, протягом якого предмет має носитися або перебувати в експлуатації (пункт 2 Розділу І Порядку № 772). За змістом пункту 3 Розділу І Порядку № 772 одностроєм згідно із цим Порядком забезпечуються поліцейські, зокрема, які проходять службу на відповідних посадах у Національній поліції України. Використання предметів однострою, які не відповідають описам та зразкам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, забороняється. Рішення щодо подальшого обліку, використання або списання таких предметів однострою приймається керівником відповідного органу поліції, ЗВО, інших державних органів, установ та організацій у встановленому законодавством порядку (пункт 4 Розділу І Порядку № 772). Забезпечення одностроєм у поліції здійснюється централізовано структурним підрозділом центрального органу управління поліцією з питань матеріально-технічного та ресурсного забезпечення (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку № 772). Отримання предметів однострою здійснюється на підставі відповідного рішення керівництва поліції (пункт 4 Розділу ІІІ Порядку № 772). Строк носіння (експлуатації) предметів однострою починає обчислюватися з дня фактичної видачі їх у користування (експлуатацію). Час зберігання предметів однострою на складі не зараховується до строку їх носіння (експлуатації). На кожного поліцейського для здійснення контролю за станом використання ним предметів однострою згідно з нормами належності та за строками їх носіння (експлуатації) оформлюється арматурна картка. Облік предметів однострою в арматурній картці ведеться з дати призначення поліцейського на відповідну посаду або зарахування на навчання до ЗВО згідно з наказом по особовому складу (пункти 1, 2, 3 Розділу IV Порядку № 772). Предмети однострою особистого користування передаються поліцейським безоплатно. Предметами однострою особистого користування забезпечуються поліцейські, визначені в пункті 3 розділу I цього Порядку, із дня призначення на посаду або зарахування на навчання до ЗВО. Предмети однострою особистого користування видаються поліцейським на майбутній термін служби або з урахуванням навчання у ЗВО та на строк, що передбачений нормами належності. Чергова видача поліцейським однострою особистого користування проводиться після закінчення строків його експлуатації (носіння). Дострокова видача предметів однострою дозволяється тільки у випадках, передбачених цим Порядком. Предмети однострою, що належать до видачі поліцейським за декількома нормами, видаються за тією, строк носіння (експлуатації) за якою менший (пункти 1, 2, 3, 4 Розділу V Порядку № 772). Однострій, що знаходиться в органах (закладах, установах) поліції, ЗВО, підлягає обов`язковому обліку. Облік здійснюється шляхом оформлення відповідних документів, правильного та своєчасного занесення записів до книг, карток та інших облікових документів усіх операцій з руху та змін якісного стану предметів однострою (абзац перший пункту 2 Розділу VII Порядку № 772). Книги та інші документи з обліку однострою оформлюються та ведуться згідно з вимогами цього Порядку і зберігаються згідно з вимогами законодавства. Упровадження облікових документів невстановленої форми заборонено (пункт 3 Розділу VII Порядку № 772). Підставою для оформлення арматурної картки є наказ про призначення на посаду (зарахування на навчання) в орган (заклад, установу) поліції, ЗВО, а на поліцейського, якого переведено з іншого органу (закладу, установи), ЗВО, крім наказу,- атестат на предмети однострою (абзац перший пункту 11 Розділу VII Порядку № 772). Арматурні картки обліковуються в реєстрі арматурних карток. Реєстр арматурних карток нумерується, прошнуровується, скріплюється печаткою, підписується керівником підрозділу забезпечення та реєструється згідно з вимогами діловодства (пункт 13 Розділу VII Порядку № 772) . Для видачі однострою поліцейським на підставі облікових даних арматурних карток оформлюється в одному примірнику роздавальна відомість на предмети однострою (додаток 12). З метою уникнення безпідставної видачі предметів однострою зазначений у роздавальній відомості на предмети однострою список поліцейських перевіряється посадовою особою підрозділу кадрового забезпечення. Роздавальна відомість на предмети однострою вважається виконаною, якщо згідно з нею здійснено видачу предметів однострою вказаним у ній поліцейським, повністю або частково відповідно до зазначеної кількості, її підписано всіма передбаченими посадовими особами, а дані про видачу внесено до арматурних карток поліцейських, яким було видано предмети однострою. Виконана роздавальна відомість на предмети однострою має бути передана до бухгалтерської служби органу (закладу, установи) поліції, ЗВО у строк не більше 30 днів з моменту здійснення в ній первинного запису про видачу предметів однострою поліцейським, але не пізніше останнього дня звітного місяця. Роздавальна відомість на предмети однострою, оформлена під час видачі поліцейським предметів однострою особистого користування, є підставою для складання акта списання встановленої форми та відображення інформації про проведену господарську операцію в бухгалтерському обліку відповідного органу (закладу, установи) поліції, ЗВО. Після видачі предметів однострою особистого користування забезпечується їх управлінський облік. Виконана роздавальна відомість на предмети однострою є підставою для складання акта введення в експлуатацію предметів однострою, що використовуються як інвентарне майно. В акті за потреби зазначається зведена інформація з однієї або декількох роздавальних відомостей на предмети однострою з посиланням на тотожну інформацію, що відображена в роздавальній(их) відомості(ях) на предмети однострою (пункт 16 Розділу VII Порядку № 772). За унормуванням пункту 10 Розділу V Порядку № 772 відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, здійснюється з урахуванням термінів його експлуатації та у випадку втрати, пошкодження та/або звільнення поліцейського зі служби з таких підстав: у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; за власним бажанням; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави; через службову невідповідність. Керівник відповідного органу поліції не пізніше ніж за 5 робочих днів до звільнення поліцейського зі служби видає наказ про відшкодування особою вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився. Поліцейському видається під розписку належно завірена копія наказу про відшкодування вартості предметів однострою особистого користування. Відрахування з грошового забезпечення поліцейського здійснюються виключно за його письмової згоди або в судовому порядку. З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 772 вбачається, що в разі звільнення поліцейського зі служби з підстав, які зазначені у пункті 10 Розділу V Порядку № 772, ним повинна відшкодовуватись вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився. При цьому норми спеціального законодавства не передбачають компенсаційні виплати вартості неотриманих предметів однострою поліцейському в разі його звільнення. Посилання апелянта на норми Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, суд до уваги не бере, оскільки згідно з пунктом 1 цей Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація). Отже, перелік осіб, на яких поширюється дія зазначеного Порядку, є вичерпним, і поліцейські до вказаного переліку не відносяться. Суд також не бере до уваги посилання позивача на те, що норми, визначені Порядком № 772, носять дискримінаційний характер, з огляду на таке. Приписами пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 № 5207-VI (далі - Закон № 5207-VI) встановлено: дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Не вважаються дискримінацією згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 5207-VI дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб. Конституційний Суд України в рішенні від 07.07.2004 у справі № 14-рп/2004 зазначив, що конституційний принцип рівності не виключає можливості законодавця при регулюванні трудових відносин встановлювати певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій, у тому числі вводити особливі правила, що стосуються підстав і умов заміщення окремих посад, якщо цього вимагає характер професійної діяльності. З огляду на викладене доводи позивача про те, що норми Порядку № 772 носять дискримінаційний характер щодо неї, є необґрунтованими й безпідставними. В ході судового розгляду справи також не знайшли своє підтвердження доводи позивача, що вона була змушена витрачати своє грошове забезпечення (заробітну плату) на придбання предметів однострою, оскільки позивачем до апеляційної скарги та у судове засідання не було надано будь-яких доказів на підтвердження придбання під час проходження служби предметів однострою. За таких обставин у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату такої компенсації правомірно було відмовлено судом першої інстанції. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди в сумі 1200000 грн., то судом першої інстанції вірно зазначено, що вказана вимога є похідною від основної, тому також не належить до задоволення. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З урахуванням зазначеного, cуд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідачем доведено, що у спірних правовідносинах він діяв правомірно. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші протии Україн від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскарженого судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 р. - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 р. у справі № 360/1550/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 20 жовтня 2021 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді А.А. Блохін І.В. Геращенко