Постанова Київський апеляційний суд № 759/10197/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021року місто Київ. Справа 759/10197/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12887/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепа О.В. суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф. секретар судового засідання Міщенко Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року ( у складі судді Петренко Н.О., інформація щодо дати складання повного тексту відсутня) в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, - в с т а н о в и в : У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та просила стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 200 000,00 грн. за належну Ѕ частину автомобіля марки «Lexus RX 350», д/н НОМЕР_1 , 2007 року випуску, який зареєстрований на ОСОБА_3 , яка належить їй на праві власності. В обґрунтування позовних вимог послалась на те, що між нею та відповідачем 16.03.2013 року було зареєстровано шлюб. За період шлюбу у сторін народилося двоє дітей. За час сумісного життя у шлюбі сторонами було набуто (придбано) спільне майно, а саме автомобіль марки «Lexus RX 350», д/н НОМЕР_1 , 2007 року випуску, який було продано відповідачем в процесі розірвання шлюбу без її згоди. Кошти з продажу вказаного автомобіля відповідач витратив на свої потреби. Оскільки відповідач відмовляється добровільно визнати належну частку спільного рухомого майна просить провести поділ у судовому порядку. Відповідно до сайту «аuto.ria.com» середня ринкова вартість автомобіля марки «Lexus RX 350», 2007 року випуску становить 400 000,00 грн. Очевидним є той факт, що автомобіль,який є предметом спору, є річчю неподільною, оскільки останній не можна поділити без втрати його цільового призначення. А тому просить стягнути грошову суму за належну їй Ѕ частку на праві спільної сумісної власності у розмірі 200 000,00 грн. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, 09.08.2021 року згідно поштової відмітки, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказує, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, судом безпідставно не застосовано ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65, ч. 1 ст. 69 СК України. Зазначає, що суд не встановив за скільки відповідач продав автомобіль та не врахував докази про середню ринкову вартість аналогічного транспортного засобу,що не відповідає приписам ст. 263 ЦПК України. Крім того позивач просив прийняти апеляційний суд нові докази, які не було подано до суду першої інстанції, а саме: копію Рішення Кийєво-Святошинського районного суду Київської області від 04.09.2020 року про розірвання шлюбу між сторонами у даній справі; копію закордонних паспортів апелянта, відповідача та їх малолітніх дітей; копію договору про надання туристичних послуг № 1609-1 від 16.09.2019 року; копію Рахунку на оплату № 141 від 16.09.2019 року; копію меморіального ордеру ; копія ваучеру № 3800642 від 31.10.2019 року; копію відповіді РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від 30.07.2021 року на адвокатський запит. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження, копію апеляційної скарги з додатками надіслано учасникам справи і встановлено строк для подачі ними відзиву на апеляційну скаргу в 5-ти денний строк з моменту отримання даної ухвали. Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк учасники справи не подали. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду 12.10.2021 року представник позивача ОСОБА_4 доводи скарги підтримав. Представник відповідачки ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення скарги, просила рішення суду залишити без змін . Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Стаття 57 СК України дає визначення майна, яке належить до особистої приватної власності кожного з подружжя. Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і норма частин третьої та четвертої статті 368 ЦК України. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України). За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними. Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. При розгляді даної справи судом першої інстанції встановлено, що 16.03.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відділом реєстарції актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис за № 280/а.с.9/. Судом встановлено, що ОСОБА_3 22.10.2019року придбав автомобіль марки «Lexus RX 350», д/н НОМЕР_1 , 2007 року випуску/а.с. 12-14/. 20.11.2019 року, в зареєстрованому шлюбі вказаний автомобіль було продано ОСОБА_7 /а.с.15/. Частиною 4 ст. 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. При цьому, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 3 ст. 61 СК України) та використовуються подружжям спільно на підставі рівних прав на володіння, користування і розпоряджання відповідним майном (ст. 63 СК України). Таким чином, один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя 1/2 частину вартості спільного майна, якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби. Вказане узгоджується із роз`ясненнями, викладеними в п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з якими у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, районний суд встановив, що матеріали справи не містять та суду не надано доказів, що спірний автомобіль був відчужений ОСОБА_3 без згоди дружини та, що кошти отримані від продажу не було використано в інтересах сім`ї. Також суду не подавались докази, що на час вирішення справи шлюб був розірваний. З пояснень сторін встановлено, що у вересні 2020р. шлюб розірвано, а спірний автомобіль відчужено у листопаді 2019року. Дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду з приводу недоведеності позивачем позовних вимог відповідають таким обставинам та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано, що з позовом про розлучення позивач звернулась в січні 2019 року , а відповідач продав спірний автомобіль в процесі розірвання шлюбу, колегія суддів не приймає, оскільки суду першої інстанції докази, які б підтверджували такі обставини, в строки визначені законом, позивачем не подавались. Доводи скарги в тій частині, що суд не встановив за скільки було продано автомобіль, не встановив, чи була згода на таке відчуження, колегія суддів не приймає з огляду на те, що відповідно доч.1 ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування покладено на сторони. Позивач не надав суду доказів на підставі яких такі обставини могли б бути встановлені, не були заявлені також клопотання з метою витребування доказів, якщо у позивача, яка мала представника,виникали труднощі в витребуванні таких доказів. Посилання представника позивача на докази, долучені до апеляційної скарги та клопотання про їх прийняття на стадії апеляційного розгляду, апеляційний суд не може врахувати з огляду на наступне. Згідно положень частини першої, другої та третьої статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апеляційним судом нові докази не були прийняті відповідно до ст. 367 ЦПК України, з огляду на те, що позивач повинен був подати всі докази разом з позовом або надати докази неможливості їх подання до суду першої інстанції. З долучених до апеляційної скарги нових доказів: рішення суду про розлучення, та договорів з приводу надання туристичних послуг вбачається, що всі письмові докази були наявні у позивача на час подачі позову, який був поданий в червні 2020 року, а відповідно остання мала змогу долучити їх у строки визначені Законом. Аналогічні висновки сформовані у ряді постанов Верховного Суду, зокрема від 01 липня 2021 року у справі № 46/603, від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 18 червня 2020 року у справі № 909/965/16, від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17, де Верховний Суд вказує, що єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від учасника, тягар доведення яких покладений на учасника справи. А прийняття судом апеляційної інстанції доказів без урахування наведених вище критеріїв матиме наслідком порушення приписів ст.367 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги з приводу того, що вартість проданого автомобіля була позивачем доведена шляхом надання суду оголошень про ринкову вартість аналогічного транспортного засобу, колегія суддів не приймає з огляду на те, що вказані оголошення не доводять вартість конкретного транспортного засобу з урахуванням його технічного стану, а крім того з урахуванням того, що відчуження відбувалось в період зареєстрованого шлюбу, за недоведеності факту відчуження транспортного засобу без згоди дружини, а також за недоведеності використання виручених коштів від продажу не в інтересах сім`ї, такі доводи скарги на правильність рішення не впливають. Інші доводи скарги висновків суду не спростовують. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційним судом встановлено, що рішення районного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, передбачені законом підстави для скасування рішення суду відсутні. Враховуючи те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в апеляційному суді. Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 жовтня 2021 року. Головуючий О.В. Желепа Судді: В.А. Кравець О.Ф. Мазурик