Постанова 4824 № 754/8602/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №754/8602/21 головуючий у суді І інстанції Гринчак О.І. провадження №22-ц/824/13079/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 12 жовтня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Гаращенка Д.Р., Сліпченка О.І., секретар судового засідання: Спеней О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, ВСТАНОВИВ: Учервні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. В обгрунтування позову зазначила, що у шлюбі з відповідачем народилось троє дочок: повнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вважає, що шлюбні відносини у них з відповідачем не склалися з суто особистих причин - мають різні погляди на життя. Більш ніж пів року вони не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного господарства та взагалі проживають окремо один від одного. Відповідач тривалий час не має постійного місця роботи, тому весь тягар утримання наших спільних дітей та його самого лягає на її плечі. Зазначає, що вона неодноразово говорила відповідачу, що саме він як чоловік має утримувати родину, однак він жодних дій для працевлаштування не здійснює, фактично не надає допомоги в жодному побутовому питанні. Вказує, що між ними назавжди втрачено почуття любові та поваги один до одного, на сьогодні між ними не існує жодних почуттів один до одного та поновлення наших сімейних відносин не можливе, а тому просить задовольнити позов. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вказує, що на грунті соціально-побутових питань, які виникають у всіх родинах, між нами мали місця непорозуміння, але даний факт не може прямо вказувати на не можливість примирення між ними та неможливість збереження сім`ї. Зазначає, що про день та час розгляду справи він повідомлений не був, а тому в даному випадку суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи та не забезпечив явку двох сторін в судове засідання, щоб вислухати їх особисті пояснення. Вважає, що позивач перебувала в тимчасовому негативному настрої під впливом соціально-побутових проблем, які виникли в зв`язку з моїм тимчасовим безробіттям. Звертає увагу суду на те, що на сьогодні він маю постійну роботу та їхні відносини з позивачкою налагодилися. Позивач відзиву на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не надала. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Вирішуючи даний спір, і задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що що сім`я фактично розпалась, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу призведе до порушення інтересів кожного з подружжя, тому наявні підстави для задоволення позову щодо розірвання шлюбу. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 6 ст.7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Відповідно дост.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, а за ч.2 ст.112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них. Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 1ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя. Встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 26 серпня 1995 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з філією Державного Центру розвитку сім`ї, актовий запис № 1379, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 . Сторони мають трьох доньок: повнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлено, що сім`я сторін розпалася, шлюбні стосунки між ними припинені. Сторони проживають окремо, спільне господарство не ведеться. Шлюб носить формальний характер. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач 10.06.2021 року отримав судову повістку про виклик у судове засідання(а.с. 20). Відповідач клопотань про вжиття заходів щодо примирення не подавав. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнивпозов і розірвав шлюб, оскільки судом вірно встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам одного з подружжя. Крім того, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що йдеться у ст.16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» у ч.1 підпункту «с» - «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Таким чином, примушування до перебування у шлюбі одного з подружжя, який проти цього заперечує, буде порушувати його законні права та інтереси і суперечити вимогам закону. Доводи апеляційної скарги про те, що на грунті соціально-побутових питань, які виникають у всіх родинах, між нами мали місця непорозуміння, але даний факт не може прямо вказувати на не можливість примирення між ними та неможливість збереження сім`ї, а також, що позивач перебувала в тимчасовому негативному настрої під впливом соціально-побутових проблем, які виникли в зв`язку з тимчасовим безробіття відповідача, на сьогодні він має постійну роботу та їхні відносини з позивачкою налагодилися, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки судом встановлено, що шлюбні стосунки між сторонами припинені, клопотань про залишення позову без розгляду до суду не надходило. Доводи апеляційної скарги про те, що про день та час розгляду справи він повідомлений не був, а тому в даному випадку суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи та не забезпечив явку двох сторін в судове засідання, щоб вислухати їх особисті пояснення, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, в матеріалах справи (а.с. 20) містяться докази про належне повідомлення відповідача щодо розгляду справи. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 112 СК України. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «13» жовтня 2021 року. Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіД.Р. Гаращенко О.І. Сліпченко