Ухвала КЦС ВС № 725/356/21

Ухвала 18 жовтня 2021 року м. Київ справа № 725/356/21 провадження № 61-15763ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 02 липня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, ВСТАНОВИВ: 20 вересня 2021 року ОСОБА_1 вперше звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 02 липня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у вказаній справі. Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявникові. 21 вересня 2021 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 02 липня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у вказаній справі. 06 жовтня 2021 року ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду надіслав копію касаційної скарги на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 02 липня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у вказаній справі. Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона подана з пропуском строку на касаційне оскарження. Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Ураховуючи, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду складаний 20 серпня 2021 року, останнім днем на її касаційне оскарження (із урахуванням вихідних днів) є 20 вересня 2021 року. Касаційна скарга згідно з відтиском поштового штемпеля подана 21 вересня 2021 року. У касаційній скарзі відсутнє клопотання заявника про поновлення строку. Суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частин перша статті 127 ЦПК України). Отже, заявнику необхідно звернутися до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Суд позбавлений процесуальної можливості поновлювати строк на касаційне оскарження судових рішень з власної ініціативи. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що касаційну скаргу відповідно до положень частини третьої статті 393 ЦПК України необхідно залишити без руху та надати заявникові строк для подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням підстав для його поновлення. Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судових рішень. Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не урахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 717/1111/16-ц (провадження № 61-5586св18), 15 серпня 2018 року у справі № 381/423/16-ц (провадження № 61-4727св18), 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц (провадження № 61-1634св19), 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19). Зі змісту постанови Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) можна дійти висновку, що у зазначеній справі та у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, правовідносини не є подібними, що унеможливлює вирішення питання про не застосування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Формальне посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду із загальних питань правозастосування може бути лише додатковим. У поданій касаційній скарзі (принаймні, так суд розуміє зміст абзацу 1 сторінки 8 касаційної скарги) заявник посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні) як на підставу касаційного оскарження судового рішення. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Заявник у касаційній скарзі не вказує від якого саме висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами в оскаржуваних судових рішеннях необхідно відступити, не зазначає постанову Верховного Суду, висновок якої застосовано судами в оскаржуваних судових рішеннях, та не надає вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступлення. Отже посилання у тексті касаційної скарги на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України є лише формальним обґрунтуванням підстави, на якій подається касаційна скарга, і не може бути підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі. Верховний Суд роз`яснює заявнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що коректне зазначення заявником підстав касаційного оскарження та їх належне обґрунтування є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яке необхідне для вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги. Враховуючи наведене, заявнику необхідно уточнити зміст касаційної скарги в частині посилання на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, а також надіслати суду копії уточненої редакції касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Отже, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для усунення недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 18 листопада 2021 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Якщо у зазначений строк заявник не наведе поважних причин пропуску строку касаційного оскарження, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ступак