Постанова 4818 № 626/869/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 626/869/19 Головуючий суддя І інстанції Дудченко В. О. Провадження № 22-ц/818/3423/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах, що виникають з відносин спадкування за законом. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Котелевець А.В., за участю секретаря судового засідання Личак А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 19 липня 2019 року, ухвалене у складі судді Дудченка В.О., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, Красноградської районної державної адміністрації Харківської області про визнання права на земельну частку (пай), В С Т А Н О В И В : У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області (далі - Соснівська сільська рада), Красноградської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Красноградська РДА) про визнання права власності на земельну ділянку (пай). Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на спадкове майно у виді земельної ділянки, право власності на яку спадкодавець не встигла оформити на своє ім`я. Згідно з додатком 1 до державного акта на право колективної власності на землю від 10 квітня 1995 року серії ХР-17-00-000397 ОСОБА_2 була внесена до списку членів КСП «Перше травня», які мають право на земельну частку (пай). Зазначала, що вона є єдиним спадкоємцем після померлої матері та фактично прийняла спадщину, оскільки проживала на момент смерті матері з нею в одному будинку. Уточнивши позовні вимоги, просила: - поновити строк на звернення до суду з даним позовом, посилаючись на те, що про наявність права на земельну ділянку (пай) у її померлої матері вона дізналася лише в 2019 році, - визнати за нею право на земельну ділянку (пай) розміром 5,98 в умовних кадастрових гектарах на території Соснівської сільської ради після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 19 липня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, Красноградської РДА Харківської області про визнання права на земельну частку (пай). На зазначене рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Постановою Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 19 липня 2019 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду 26 листопада 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд свої висновки мотивував тим, що апеляційний суд послався на одну підставу для відмови у задоволенні позову та інші норми матеріального права, зокрема вказав, що ОСОБА_1 не надала жодних доказів на підтвердження обставин, передбачених статтею 549 ЦК УРСР, та не врахував, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з трьох інших взаємовиключних підстав, і не перевірив їх, внаслідок чого помилково залишив без змін рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. Вказала, що ОСОБА_2 народилась в 1929 році, отже на період розпаювання, а саме видачі Державного акта на право колективної власності КСП «Перше травня» вона була пенсіонером за віком. Господарство, колгоспним пенсіонером якого була мати, мало назву - Колгосп «Перше травня». Послалась на те, що згідно довідкою № 37 від 01.03.2019 ОСОБА_2 була включена до списку додатку до Державного акту серії ХР-17-00-000397 при розпаюванні земель КСП «Перше травня» Красноградського району Харківської області за № 96.Відомості про те чи отримала вона за життя сертифікат на право на земельну ділянку (пай) відсутні. Зазначила, що відповідно до інформаційного листа відділу у Красноградському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області 10 квітня 1995 року був виданий Державний акт на право колективної власності КСП «Перше травня». Зауважила, що право па землю отримали всі колишні пенсіонери, які стали членами новостворепих КСП. Кожному з них належала частка (пай), кожен набув право при бажанні отриманя її для самостійного господарювання, створення селянського господарства, передачі в оренду або залишення своєї частки землі у колективній власності членів КСП на умовах оренди. Отже, таке право набула й ОСОБА_2 . Послалась на те, що право за законом на земельну частку (пай) після смерті її ОСОБА_2 за нею Соснівська сільська рада визнала, лише вказала, що немає вільних земельних ділянок. Вважає, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не має, й нею це право було успадковане в порядку ч. 1 ст. 549 ЦК України, в редакції від 18.07.1963. Красноградською РДА Харківської області суду було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить останню залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін. Розгляд справи просила проводити без участі її представника. Вказала, що земельна ділянка та земельна частка і пай) мають різні визначення відповідно до чинного законодавства, а тому зазначений спосіб захисту у змісті позовних вимог не передбачений законом. Вважає, що позивач в позовній заяві зазначала, що після смерті ОСОБА_2 відсутні інші спадкоємці за законом, тобто вона є єдиним спадкоємцем після її смерті, при цьому не надала до позовної заяви жодного доказу на підтвердження даної обставини. Також позивач не надала доказів про те, що вона зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері та їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, зокрема у видачі Свідоцтва на спадщину за законом на майно, що складається із права на земельну частку (пай) в КСП «Перше Травня». Послалась на те, що позивач не надала суду доказів фактичного прийняття спадщини після смерті матері, оскільки факт спільного проживання з померлим не свідчить про фактичне управління та володіння спадковим майном, крім того такий факт не встановлювався судом, а тільки підтверджується інформаційним листом сільської ради. Зазначила, що з інформаційного листа сільської ради не видно склад зареєстрованих осіб у житловому будинку разом із ОСОБА_2 на день її смерті, що не дає можливість встановити коло спадкоємців, які прийняли спадщину. Зауважила, що КСП «Перше Травня» до участі у справі не залучено та на надано доказів до позовної заяви про ліквідацію даного КСП без правонаступництва. Вказала, що інформаційний лист Відділу у Красноградському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області не може бути належним доказом, що підтверджує членство ОСОБА_2 в КСП «Перше Травня», саме станом на 10 квітня 1995 року (дата видачі Державного акта на право колективної власності КСП «Перше Травня»). Вважає, що відповідно до повідомлення Відділу у Красноградському районі ТУ Держгеокадастру у Харківській області від 25 квітня 2019 року ОСОБА_2 відсутня у списках громадян на отримання сертифіката на право на земельну частку (пай). Послалась на те, що не може бути доказом лист УПСЗН Красноградської районної державної адміністрації від 14.08.2019 року (доданий до апеляційної скарги) доказом того, що ОСОБА_2 була членом КСП «Перше травня», оскільки він містить тільки інформацію про те, що ОСОБА_2 була оформлена як колгоспний пенсіонер за віком з серпня 1984 року, господарство мало назву колгосп «Перше травня», знаходилось за адресою: с. Соснівка, Красноградського району, Харківської області. Зауважила, що без свого волевиявлення ОСОБА_2 не могла стати членом КСП «Перше травня», оскільки це порушує принцип добровільності, визначений статтею 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство». У справі відсутні докази того, що ОСОБА_2 зверталась із заявою про прийняття її до членів КСП «Перше травня», що не заперечується самим позивачем, оскільки в апеляційній скарзі вона посилається на те, що її мати була членом колгоспу «перше травня» у зв`язку з чим набула право на земельну частку (пай) у КСП «Перше травня». Вважає, що оскільки ОСОБА_2 дії КСП «Перше Травня» щодо не видачі Сертифіката на право на земельну частку (пай) за життя не оскаржувала та відповідно, зазначене питання за її життя не вирішувалось, а отже відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, оскільки ОСОБА_2 як спадкодавець, такого права за життя не набула. Послалась на те, що не може бути належним доказом лист Відділу у Красноградському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 07 березня 2019 року того, що саме з дня отримання цього листа позивач дізналась, що її матір була внесене до додатку 1 до Державного акту на право колективної власності серія ХР-17-00-000397 виданого КСП «Перше Травня» 10 квітня 1995 року, оскільки позивач мала об`єктивну можливість та повинна була дізнатися про таку інформацію, якщо вчасно звернулась за її отримання до відповідних органів. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Адвокат Дейна С.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , електронною поштою подала заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що перебуває на лікуванні у Красноградській ЦРЛ. Однак колегія суддів не вважає ці причини поважними, оскільки доказів перебування на лікуванні адвокатом подано не було, а електронний лист не було підписано електронним цифровим підписом, тому для забезпечення виконання завдання цивільного судочинства, визначеного у ст. 2 ЦПК України вважає за необхідне розглянути скаргу за її відсутності. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце її розгляду, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до норм ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Нормою п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Наведеній нормі цивільного процесуального права оскаржене рішення відповідає не у повному обсязі. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , яка є матір`ю позивачки (а. с. 7-11). Відповідно до Інформаційного листа Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області №02-14/154 від 03.04.2019 за інформацією сусідів ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , у 1995 році вона дійсно проживала без реєстрації за даною адресою зі своєю матір`ю ОСОБА_2 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , та здійснювала догляд за нею (а. с. 13). Вказана інформація також підтверджена письмовими поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а. с. 14-16). Згідно з довідкою відділу у Красноградському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №0-20-0.23,24-179/114-19 від 07.03.2019 ОСОБА_2 була включена до списку Додатку 1 до Державного акту серії ХР-17-00-000397 при розпаюванні земель КСП «Перше Травня» під № 96 (а. с. 12). У довідці відділу у Красноградському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №14-20-0.23,24-201/114-19 від 25.04.2019 зазначено, що відповідно до Додатку 1 Державного акту на право колективної власності на земельну частку (пай) серії ХР-17-00-000397 від 10.04.1995 по КСП «Перше травня» Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, громадянка ОСОБА_2 внесена до відповідного списку членів КСП «Перше травня», які мають право на земельну частку (пай) за №

96. Відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право колективної власності на земельну частку (пай) КСП «Перше травня» ОСОБА_2 відсутня у списках громадян на отримання сертифікатів на право на земельну частку (пай) (а. с. 32). Довідкою відділу у Красноградському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №0-20-0.23,24-195/114-19 від 16.04.2019 підтверджується, що ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) по КСП «Перше травня» не виготовлявся і не видавався. Паювання земель КСП «Перше травня» було проведено у 1996 році відповідно до Справи по паювання земель колективної власності КСП «Перше травня» Красноградського району Харківської області (а. с. 38). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що на підтвердження того, що ОСОБА_2 була членом КСП «Перше Травня» позивачем надано тільки довідку Відділу у Красноградському районі Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 07.03.2019, але членство у відповідному КСП підтверджується зокрема трудовою книжкою та записами в ній, заявами про прийняття в члени КСП та вихід із його членів, копіями протоколів загальних зборів підприємства (уповноважених), копією статуту КСП. Суд вважав, що позивач по справі не надала доказів про перебування у членах КСП «Перше Травня» матері ОСОБА_2 на момент видачі Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Перше Травня» серія ХР-17-00-000397 від 10 квітня 1995 року, відповідно підстави для задоволення позову також відсутні. З огляду на викладене інформаційний лист Відділу у Красноградському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області не може бути належним доказом, що підтверджує членство ОСОБА_2 в КСП «Перше Травня», саме станом на 10 квітня 1995 року (дата видачі Державного акта на право колективної власності КСП «Перше Травня»). Суд дійшов висновку, що за життя спадкодавець ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) не набула, а тому у позивачки відсутнє таке право в порядку спадкування. Також суд зазначив, що позивач вважає, що є єдиним спадкоємцем після померлої матері ОСОБА_2 , але при цьому не надає жодних доказів того, що вона зверталась у встановлений законом строк, до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері і їй було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом, в тому числі на земельну частку (пай) із розпайованих земель КСП «Перше травня». Також позивачка не надала доказів того, що вона фактично прийняла спадщину після померлої, оскільки вона на час смерті матері була зареєстрована за іншою адресою, а інформація зі слів сусідів про спільне проживання і здійснення догляду за матір`ю не є підтвердженням фактичного прийняття нею спадщини, зокрема у виді земельної частки (паю), якої у власності або користуванні спадкодавця не було. Ще одною підставою для відмови у позову районний суд зазначив те, що КСП «Перше Травня» до участі у справі не залучено та на надано доказів до позовної заяви про ліквідацію даного КСП без правонаступництва. Колегія суддів не повністю погоджується з висновками суду першої інстанції. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У ч. 1 ст. 81 ЦПК України також передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, встановлений Указом Президента України № 720 від 08.08.1995 року. Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року №720, паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Пунктом 2 Указу передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. За змістом статей 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 08.08.1995 року №-720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: - перебування в членах КСП на час паювання; - включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; - одержання КСП цього акта. Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. За ст. 4 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» питання членства осіб у сільськогосподарському підприємстві регулюються Статутом підприємства, яким, зокрема, визначається порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї. Також, відповідно до ст.ст.5, 19 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодному виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут. Трудові відносини членів підприємства регулюється цим Законом та статутом підприємства. Згідно з довідкою відділу у Красноградському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №0-20-0.23,24-179/114-19 від 07.03.2019 ОСОБА_2 була включена до списку Додатку 1 до Державного акту серії ХР-17-00-000397 при розпаюванні земель КСП «Перше Травня» під № 96 (а. с. 12). У довідці відділу у Красноградському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №14-20-0.23,24-201/114-19 від 25.04.2019 зазначено, що відповідно до Додатку 1 Державного акту на право колективної власності на земельну частку (пай) серії ХР-17-00-000397 від 10.04.1995 по КСП «Перше травня» Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області, громадянка ОСОБА_2 внесена до відповідного списку членів КСП «Перше травня», які мають право на земельну частку (пай) за №

96. Відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право колективної власності на земельну частку (пай) КСП «Перше травня» ОСОБА_2 відсутня у списках громадян на отримання сертифікатів на право на земельну частку (пай) (а. с. 32). Колегія суддів вважає, що висновки суду про недоведеність факту членства ОСОБА_2 у КСП «Перше травня» спростовуються згаданими доказами. З огляду на те, що ОСОБА_2 була внесена до списку Додатку 1 до Державного акту серії ХР-17-00-000397 при розпаюванні земель КСП «Перше Травня» під № 96, а відповідачі цей факт не спростували, у суду першої інстанції не було підстав вважати, що вона не набула права на земельну частку (пай). Однак позивач не довела той факт, що вона прийняла спірну спадщину. Спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України: «Про нотаріат», «Про міжнародне приватне право», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом. Норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за якими цей кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, необхідно розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР. Матеріали справи свідчать про те, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7). Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. На час відкриття спадщини дів ЦК УРСР в редакції 1963 року. Статтею 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який був чинним на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Згідно зі статтею 529, 548, 549 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеною в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» за N 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо. Тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками районного суду про те, що позивач не надала належних та допустимих доказів того, що вона прийняла спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матеріали справи свідчать про те, що на час відкриття спадщини позивач та її матір були зареєстровані за різними адресами. Доданий до матеріалів справи інформаційний лист Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області №02-14/154 від 03.04.2019 про те, що за інформацією сусідів ОСОБА_1 дійсно проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 зі своєю матір`ю ОСОБА_2 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , та здійснювала догляд за нею (а. с. 13), - не є належним доказом факту прийняття спадщини. Діючим на час відкриття спадщини Цивільним Кодексом не було передбачено, що спадкоємець, який проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Доказів фактичного прийняття спадщини протягом шести місяців після її відкриття, - позивачем суду не надано. Вимог про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_1 не заявляла. До нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини у визначений законом строк та до теперішнього часу позивачка не зверталась. Даних про прийняття позивачем у спадщину будь-якого майна, - матеріали справи не містять. Колегія суддів не приймає надану позивачем Відповідь Наталинської сільської ради від 01.06.2021 за № 02-25/2448 про те, що після смерті ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 залишилась проживати в будинку матері по теперішній час. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів вважає, що позивачем не було доведено наявність поважних причин пропуску строку подання доказів до суду першої інстанції відповідно до норм ч.ч. 2, 4, 8 ст. 83 ЦПК України. Вказані норми передбачають, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Позивачем не було доведено наявності у неї об`єктивних перешкод вчасно подати суду першої інстанції згадану інформацію. Також, матеріали справи не містять доказів того, що будинок, у якому проживала ОСОБА_2 , належав їй на праві власності та увійшов у спадкову масу. У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є офіційними та загальнодоступними в мережі Інтернет, КСП «Перше травня» не має юридичних осіб-правонаступників (а. с. 200). Колегія суддів не бере до уваги довідку Начальника архівного відділу Красноградської РДА від 30.04.2021 за № 01-70/39 про те, що підставі протоколу № 5 загальних зборів колгоспників КСП «Перше травня» було реформовано у чотири нових підприємства: СТОВ «Світанок» , ПСП «Дружба», ПСП «Овочева фабрика», ДСП АФН «Красноград», оскільки вона не містить відомостей про те, що нові підприємства є правонаступниками КСП «Перше травня». Зазначених обставин суд першої інстанції не перевірив, а тому безпідставно послався, як на підставу відмови у позові, на незалучення до участі у справі КПС «Перше травня» або його правонаступників. Районний суд обґрунтовано не вирішував питання щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності з огляду на недоведеність позову, оскільки у за змістом ст.ст. 256, 267 ЦК України наслідки спливу строку позовної давності застосовуються у разі доведеності позову та відповідно до роз`яснень, які були надані судам у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» та положень ст.71-80 ЦК УРСР (ст.260-267 ЦК України) при доведеності позову, наявності заяви про застосування строку позовної давності, зробленою стороною у справі до ухвалення судом рішення та встановивши, що строк для звернення з позовом пропущена без поважної причини, у позові має бути відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності. Оскільки судом при ухваленні оскарженого рішення були порушені норми матеріального і процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, то на підставі ст. 376 ЦПК України колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу, а оскаржене рішення - змінює в частині мотивів відмови у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 19 липня 2019 року - змінити: виключити з мотивувальної частини висновок стосовно недоведеності права ОСОБА_2 на земельну частку (пай) та щодо незалучення до розгляду справи правонаступника КСП «Перше травня». В іншій частині рішення Красноградського районного суду Харківської області від 19 липня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 18 жовтня 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В. Бурлака. А.В. Котелевець.