Постанова 4824 № 366/2315/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 366/2315/20 Головуючий у І інстанції Гончарук О.П. Провадження №22-ц/824/10972/2021 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 19 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:Таргоній Д.О., Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Іванківського районного суду Київської області від 21 січня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: у вересні 2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначено, що 28 листопада 2012 року між ПАТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 500324366, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 20000,00 грн. строком до 30.11.2015 року зі сплатою 0,01 % річних. 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Альфа-банк» відступило, а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 500324366 від 28 листопада 2012 року. 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило, а ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 500324366 від 28.11.2012 року. 16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором №500324366 від 28.11.2012 року. За вказаним кредитним договором відповідачем здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте заборгованість позичальника за кредитним договором в повному обсязі непогашена. Умовами кредитного договору визначено, що протягом всього терміну користування кредитними коштами, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти. Посилаючись на вказані обставини позивач - ТОВ «Вердикт Капітал» просивстягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 34 100,48 грн., яка складається з :6 966,10 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7 563,29 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 17.300,00 грн. - пені; 627,78 грн. - 3 % річних; 1 387,65 грн. - втрати від інфляції; 255,66 грн. - подвійна облікова ставка НБУ, а також судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 21 січня 2021 року в задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Вердикт Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Вердикт Капітал» задовольнити, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначено, що судом встановлено факт укладення Кредитного Договору № 50032436628.11.2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . Відповідно до умов Договору сума кредиту - 20 000 гривень, процентна ставка за користування кредитом 0.01 % річних, а датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісій, 30.11.2015 року. Разом з тим суд не врахував, що за період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість позичальника за кредитним договором в повному обсязі не погашена. Виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. Крім того вказує, що нормами ЦК України передбачено, що первісний кредитор відповідає за дійсність грошової вимоги до позичальника та повинен був передати підтверджуючі документи наявності заборгованості. АТ «Альфа-Банк» не передано наступним кредиторам розрахунок суми боргу станом на дату відступлення та інші докази, в тому числі виписки по рахунку на підтвердження факту видачі кредиту та реальності відступленої суми боргу, унаслідок чого позивачем були взяті відомості щодо відступлених первісним кредитором сум боргу, що зазначені у витягах із додатків до договорів факторингу, (реєстри боржників до договорів про відступлення права вимоги). 25.05.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» на адресу АТ «Альфа Банк» надіслало адвокатський запит із вимогою надати детальний розрахунок заборгованості станом на дату відступлення права вимоги та первинні бухгалтерські документи стосовно видачі кредиту та його часткового погашення, проте, станом на дату подання апеляційної скарги відповідь позивачем не отримана. На думку позивача, ненадання не витребуваних судом відомостей, про існування яких могло бути відомо позивачу, та для витребування яких достатньо волевиявлення будь-якої сторони процесу, не може слугувати обґрунтованою підставою для відмови у задоволені позовних вимог. Враховуючи викладене ТОВ «Вердикт Капітал» вказує на існування необхідності витребувати у АТ «Альфа Банк» первинні бухгалтерські документи (виписку по рахунку) стосовно видачі кредиту та його часткового погашення за Договором кредиту №500324366. Також зазначає, що ним правомірно нараховано на суму заборгованості інфляційні втрати та 3 % річних в межах строку позовної давності відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах №910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Також вказує на правомірність своєї вимоги до відповідача з огляду на факт відступлення права вимоги. Увідзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 зазначає, що належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами кредитного договору, позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов`язок доказування, а тому цей конкретний позов не може бути задоволений, оскільки він є необґрунтованим, а позовні вимоги - недоведені. Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені позивачем - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними. Посилання позивача в апеляційній скарзі на необхідність витребування у АТ «Альфа-Банк» первинних бухгалтерських документів, на його думку, не може бути прийняте, оскільки ТОВ «Вердикт Капітал» не обґрунтувало неможливість їх подання до суду першої інстанції за відсутності будь-яких перешкод для цього або ж заявити клопотання про їх витребування. У відповіді на відзив відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» заявило клопотання про витребування у АТ «Альфа-Банк» первинних бухгалтерських документів (виписку по рахунку) стосовно видачі ОСОБА_1 кредиту та його часткового погашення, детальний розрахунок заборгованості станом на дату відступлення права вимоги. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно із ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову становить 34 100 грн 48 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з Кредитним договором № 500324366 від 28.11.2012 року ПАТ «Альфа-Банк» надало кредит ОСОБА_1 в сумі 20000 грн. 00 коп. з процентною ставкою за користування кредитом 0,01 % виключно для сплати платежів з виконання зобов`язань позичальника за договором про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної карти Visa Альфа - банк з відновлювальною кредитною лінією, зі сплатою процентів за користування кредитом 39,9 % річних, строком до 10 квітня 2019 року (п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Кредитного договору). Всі відносини між Позичальником та Банком, що виникають на підставі цього договору врегульовані Розділом 2 «Загальними умовами рефінансування кредитної картки ПАТ «Альфа-Банк», які є невід`ємною частиною цього Договору та визначають інші істотні умови цього Договору. Підписання цього Договору Позичальник підтверджує, що він попередньо ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та іншим. У витягу з договору факторингу № 1 від 21.06.2016 року вказано, що ПАТ «Альфа-Банк» відступило свої права грошової вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи», а останнє його набуло. За договором факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» домовились про відступлення прав вимоги, відповідно ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а останнє набуло право вимоги. За договором відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16.01.2019 року ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500324366 від 28.11.2012 року. Звернувшись з даним позовом, на підтвердження розміру заборгованості відповідача, позивачем надано Витяг з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, який є Додатком до договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16 січня 2019 року, відповідно до якого залишок по тілу кредиту за договором №500324366 від 28.11.2012 року становить 6 966 грн., відсоткам - 9 299,13 грн., пені - 17300,00 грн., а також розрахунки, здійснені позивачем ( а.с.16-21,49). Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно із частинами 1,2 ст. 367 ЦК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як убачається із матеріалів справи, сторонами подані відповідні докази на підтвердження своїх позицій. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій ( ч. 4 ст. 12 ЦПК). Частиною 1 ст. 84 ЦПК України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Зазначаючи про те, що ТОВ «Вердикт Капітал» не отримало від АТ «Альфа Банк» на запит надати детальний розрахунок заборгованості станом на дату відступлення права вимоги та первинні бухгалтерські документи стосовно видачі кредиту та його часткового погашення за кредитним договором, укладеним з відповідачем, позивач з клопотанням про витребування вказаних доказів до суду першої інстанції не звертався, а заявивши вказане клопотання суду апеляційної інстанції не обґрунтував неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. При цьому в клопотанні, доданому до позову, позивач просив провести розгляд справи за відсутності його представника відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України на підставі наявних доказів та матеріалів (а.с.9). Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки , та інше) , тобто відсутні належні та допустимі докази на підтвердження існування заборгованості за кредитним договором в розмір 6966 грн 10 коп., а також наявності у позивача прав кредитора за кредитним договором, унаслідок чого прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Звертаючись із даним позовом до суду, ТОВ «Вердикт Капітал» зазначало, що має право вимоги до відповідача за порушення умов кредитного договору №500324366 від 28.11.2012 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , і відповідно до розрахунку, заборгованість позичальника станом на 21.07.2020 р. становить34100,48 грн, з яких :6 966,10 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 563,29 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 17.300,00 грн - пені; 627,78 грн - 3 % річних; 1 387,65 грн - втрати від інфляції; 255,66 грн - подвійна облікова ставка НБУ Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. Застаттею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначила, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється. Права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України Встановлено, що 28 листопада 2012 року між ПАТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 500324366. П.п. 2.3., указаного договору Розділ № 1 «Базові умови кредитування», сторони визначили, що датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісій, є 30.11.2015 року ( а.с.12). Отже, строк дії договору припинився 30.11.2015 року, унаслідок чого з вказаної дати припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та інших платежів за цим договором. З позовом до суду ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося 16.09.2020 року. Розмір заборгованості з тіла кредиту, відсотків, пені,яку просив стягнути позивач, визначено станом на 21.07.2020 року включно, починаючи з 16.01.2019 року, а розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, починаючи з 21.07.2017 року. Оскільки після спливу строку кредитування (30.11.2015 року) у позивача було відсутнє правонараховувати проценти та пеню за кредитом, то вимога позивача про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками відповідно до умов кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості), є необґрунтованою. Крім того, відповідно до п.п. 1 кредитного договору № 500324366 від 28.12.2012 року, цей договір складається з двох розділів. Розділ №1 «Базові умови кредитування» та Розділ № 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», які є нероздільно пов`язані між собою та складають єдиний документ, включаючи всі додатки до нього, які складають невід» ємну частину цього договору. Використання в подальшому тексті терміну означає «Договір» означає Розділ №1 та Розділ № 2, а також усі додатки до нього. Однак, в матеріалах справи наявна лише Анкета-заява відповідача та кредитний договір з Розділом № 1 «Базові умови кредитування». Розділ № 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» та Додаток № 1, на який йдеться посилання у договорі, матеріали справи не містять. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із п. 1 ч.1 ст. 512 ЦКУкраїни кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання йому доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Звертаючись до суду із вказаним позовом, ТОВ «Вердикт Капітал» вказувало на своє право вимоги до відповідача у зазначеному ним розмірі заборгованості, пославшись на вищевказані договори факторингів № 1 від 21 червня 2016 року, № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26 грудня 2018 року та договір відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні додатки до договору факторингу № 1 від 21 червня 2016 року, договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26 грудня 2018 року з переліком кредитних договорів, за якими відступались права вимоги за вказаними договорами. Відсутня і інформація щодо суми заборгованості за кредитним договором, укладеним між первісним кредитором ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем від 28.12.2012 року, яка відповідно до ст. 517 ЦК України є важливою для здійснення права кредитора. Так, у матеріалах справи наявний лише Витяг з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, який є Додатком до договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року, відповідно до якого залишок по тілу кредиту за договором №500324366 від 28.12.2012 року становить 6966,10 грн., відсоткам - 9 299,13 грн. та пені -17300.00 грн., а також розрахунки, здійснені позивачем (а.с. 16-21, 49). Верховний Суд у постанові від 30.01.2018 року в справі №161/16891/15 вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Будь-яких виписок з банківського рахунку відповідача - документів, що видаються фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів та які мають статус первинного документу відповідно до Переліку типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5 та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», позивачем не надано. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд апеляційної інстанції уважає, що з наданих позивачем на підтвердження позовних вимог доказів, неможливо встановити дійсний розмір заборгованості ОСОБА_1 . На підставі викладеного, зважаючи на норми ст. ст. 77-80 ЦПК України, надані позивачем докази не можна вважати належними, допустимими, достовірними та достатніми на підтвердження позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал». Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 21 січня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 19 жовтня 2021 року. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді: С.А. Голуб Н.В. Ігнатченко