Постанова Київський апеляційний суд № 754/7250/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 жовтня 2021 року м. Київ Справа № 754/7250/21 Провадження: № 22-ц/824/12679/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Пікуль А.А., Борисової О.В., секретар Івасенко І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Зотько Т.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, в с т а н о в и в : В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, обґрунтувавши його тим, що він зареєстрований та проживає в Київському пансіонаті ветеранів праці, за адресою: АДРЕСА_1 , являється пенсіонером та інвалідом 2-ї групи, має великі проблеми зі здоров`ям. Зазначив, що мешкаючи в КПВП веде активну громадську діяльність, являється Головою правління Громадської організації «Ветеранів праці та війни, інвалідів», Головою Громадської Ради при КПВП. Внаслідок активної громадської діяльності став ворогом для директора КПВП ОСОБА_3 , який для того щоб припинити його активну громадську діяльність за права громади пансіонату по боротьбі з корупцією та самоуправством, готовий будь-яким способом чинити на нього, позивача, тиск. Для цієї мети залучив заступника директора - головного лікаря КПВП ОСОБА_2 який почав розповсюджувати відносно нього неправдиву інформацію, фабрикувати проти нього документи про неправдивий психічний стан. Доказом того є його пояснення, надані під час онлайн-трансляції засідання Постійної комісії КМР з питань охорони здоров`я та соціальної політики 14 квітня 2021 року. В своєму поясненні він, відповідач, стверджував, що позивач не є членом Громадської Ради при КПВП, намагався приватизувати приміщення, в якому мешкає, а саме, кімнату № НОМЕР_1 та прилеглі до неї приміщення; перебуваючи в Громадській Раді при КМДА, за недобросовісну поведінку був виключений з неї; переховувався від виконавчої служби у зв`язку з несплатою аліментів на малолітнього сина. При цьому, за дорученням відповідача лікарем - психологом ОСОБА_4 було подано заяву до Деснянського районного суду міста Києва про проведення його, позивача, психіатричного огляду у примусовому порядку. ОСОБА_2 як заступник директора - головного лікаря КПВП в соціальній мережі YouTube на сторінці КМР розповсюдив неправдиву, непрофесійну та злочинну інформацію, яка порочить його, позивача, честь, гідність та ділову репутацію.Просив суд визнати розповсюджену ОСОБА_2 інформацію недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації. Також просив зобов`язати відповідача спростувати оприлюднену ним недостовірну інформацію шляхом озвучення в засобах масової інформації, в газетах "Вечірній Київ", "Київ та Влада" на сайті Киїської міської державної адміністрації та на сторінці сайту КМДА, спростування, сформованого позивачем у наступному вигляді « В поясненні Онлайн трансляції ПК Здоров`я 14.04.2021 при розгляді скарг та заяв Громадської Ради при КПВП, на якому доповідачем був ОСОБА_1 ; я стверджував, що ОСОБА_1 : не с членом Громадської Ради при Київського пансіонату ветеранів праці, незаконно перебрав на себе повноваження члена та голови цієї організації, скриває своє соціальне становище, соціальний стан, де мешкав та працював, фальсифікував документи, в яких начебто значиться ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 , намагався приватизувати приміщення, в якому він мешкає, а саме кімнату № НОМЕР_1 та прилеглі до неї приміщення, перебуваючи в Громадській Раді при Київській міській державній адміністрації, склад ГР при КМДА 2015-2017 р., за неподобаючу поведінку був виключений, для уникнення від відповідальності скарги та Заяви подає тільки в електронному вигляді, скривався у 2018 р. від виконавчої служби у зв`язку з платою аліментів за малолітнього сина, що у ОСОБА_1 присутній тяжкий психічний розлад, стверджував, що у нього виявлені експлозивні та параноїдальні розлади з вербальною та фізичною агресією. Вимушений признати, що вище зазначені мої неправомірні дії були викликані тиском на мене директора Київського пансіонату ветеранів праці ОСОБА_3 з метою опорочити, занапастити ОСОБА_1 , зробить його недієздатним». Також просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 26 липня 2021 року подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції було прийнято, на його думку, в інтересах адміністрації КПВП та особисто ОСОБА_2 . Суд зробив висновки та прийняв рішення декларативно, не спираючись на факти та докази. Зазначив, що не погоджується з висновком суду стосовно того, що викладений у вимозі текст спростування не відповідає тексту промови, озвученої відповідачем ОСОБА_2 під час онлайн-трансляції від 14 квітня 2021 року на каналі YouTube на сторінці КМР. Також вказав, що внаслідок оприлюднення недостовірної інформації відповідачем відбулось приниження його честі, гідності та ділової репутації, внаслідок чого було спричинено шкоду здоров`ю позивача. Такі протиправні дії відповідача стали причиною його душевних страждань, що є підставою для відшкодування моральної шкоди. Ухвалами Київського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності. 27 вересня 2021 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_3 в інтересах Київського пансіонату ветеранів праці про відкладення розгляду справи у зв`язку хворобою та поширенням на території України пандемії корона-вірусу. Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, колегія суддів ураховує наступне. Відповідно до статті 372 ЦПК суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Посилаючись на неможливість прибуття в судове засідання у зв`язку із встановленням карантину на території України, ОСОБА_3 в інтересах Київського пансіонату ветеранів праці не наводить поважної причини, пов`язаної з карантинними обмеженнями. За відсутності об`єктивних причин (захворювання на коронавірусну хворобу, віднесення до групи ризику, наявність хронічного захворювання, тощо) така обставина, як хвилювання за своє життя та життя оточуючих в умовах адаптивного карантину не може вважатись поважною причиною для відкладення розгляду справи. Зважаючи на вищевикладене та урахувавши ту обставину, що учасники справи про розгляд справи були повідомлені заздалегідь, колегія суддів вважала за можливе слухати справу за відсутності учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, на засіданні Постійної комісії КМР з питань охорони здоров`я та соціальної політики, було розглянуто питання «Про повторний розгляд звернень Голови громадської ради при Київському пансіонаті ветеранів праці В. Медведя, щодо створення робочої комісії стосовно перевірки діяльності Київського пансіонату ветеранів праці та інших питань та розгляд звернень громадської ради при Київському пансіонаті ветеранів праці». На даному засіданні ОСОБА_2 була оголошена наступна інформація « ОСОБА_1 не був ніколи і не є членом громадської ради Київського пансіонату ветеранів праці, тобто, його звернення як від Голови громадської ради є безпідставними, він на себе прийняв повноваження дійсно існуючої громадської ради, яка вже працює в пансіонаті з 2012 року і більше того ОСОБА_1 до 2016 року був членом громадської ради при КМДА і рішенням КМДА від 21.10 за порушення п. 2.3 положення про громадську раду КМДА був виключений з неї, тобто, ОСОБА_1 одноосібно проголосив себе Головою громадської ради, видав для себе якийсь незрозумілий офіційний лист, що він Голова громадської ради і від імені мешканців він до сьогоднішнього дня виступає, як Голова громадської ради, жодного відношення до цього не має, це така маленька ремарка. За останній рік від ОСОБА_1 , ще зауважу, він скрізь себе позиціонує, як « ОСОБА_1 » хоча за паспортом він є « ОСОБА_1 », по друге жодне зі звернень він не підписує особисто, а тільки скасованим підписом для того, щоб потім неможливо було якимось чином впливати на те, що він це зробив і всі листи він надсилає тільки електронною поштою, тобто, власноруч він жодного листа не пише і не підписує, це теж ставить під сумнів, більше того, за весь час перебування в пансіонаті, а це з 2014 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду, спочатку це була приватизація його «жиліща» тобіш тої кімнати, яка не є в нас взагалі в пансіонаті ветеранів праці, не є житловою кімнатою або квартирного фонду і він хотів приватизувати свою житлову кімнату із прилеглими приміщеннями, тобто, розпоряджатись нею як приватною власністю на що було спочатку суддею першої інстанції йому відмовлено, потім в Апеляційному суді теж згодом було відмовлено. Не дивлячись на те, що були багаторазові звернення до керівництва, як Департаменту, так і міського Голови від мешканців пансіонату, у ОСОБА_1 це постійно викликає збільшення агресивного його стану, проявів соціопатії і після цього він ще більше починає скаржитись в різні інстанції. Минулого року, за рік, у нас була перевірка Департаменту соціальної політики, двічі була перевірка за скаргами ОСОБА_1 уповноваженого Верховної ради з прав людини, буцім то на зазіхання його здоров`я, власність і т.д…. Жодна зі скарг не була підтверджена. Після цього іде прогресуюче зростання чисельності скарг до СБУ, прокуратури, органів національної поліції, Міністерства соціальної політики, уповноваженого Верховної Ради з прав людини, до Голови Верховної Ради, до Президента та ін. Це розцінюється як прояви кверолянства, як патологічного скаржника, жодного підтвердження на ті скарги та ті доводи, що він наводить в своїх скаргах не надходили, більш того може дати ще характеристику патологічного стану лікар-психіатр». Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що викладений у вимозі текст спростування не відповідає тексту промови, озвученої відповідачем ОСОБА_2 , заступником директора головного лікаря Київського пансіонату ветеранів праці під час онлайн трансляції від 14.04.2021 на каналі YouTube на сторінці Київської міської Ради: ІНФОРМАЦІЯ_1. Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. У частині першій статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19). Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Повно та всебічно дослідивши подані сторонами у справі докази, зокрема, онлайн трансляцію на каналі YouTube на сторінці Київської міської Ради: ІНФОРМАЦІЯ_1, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інформація, висловлена ОСОБА_2 під час онлайн-трансляції,не відповідає тексту інформації, яку просить спростувати відповідач у позовній заяві. Наведена позивачем у позові інформація є спотвореною та перекрученою. Сприйняття та розуміння висловленої відповідачем інформації, тлумачення її позивачем з суб`єктивної точки зору не може бути підставою для задоволення позову. Надані сторонами докази перевірені судом апеляційної інстанції під апеляційного перегляду справи, підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими у суду апеляційної інстанції немає. Оскільки не відбулось поширення недостовірної інформації у вигляді фактів щодо позивача, відсутній склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення вимог позивача, а відтак суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання зазначеної у позовній заяві інформації недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його гідності, честі, недоторканості ділової репутації. За відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання зазначеної у позовній заяві інформації недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації та спростування такої інформації, немає підстав і для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав оцінку матеріалам справи № 754/3679/21 за заявою про проведення психіатричного огляду у примусовому порядку не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вказані обставини не входять до предмету доказування у справі, що переглядається. Судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 рокузалишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.О. Невідома Судді А.А. Пікуль О.В. Борисова