Постанова 4824 № 759/11671/19
від 12.10.2021 ·КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року місто Київ. Справа 759/11671/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12782/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О.В. суддів Кравець В.А., Шкоріна О.І. при секретарі Міщенко Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 липня 2021 року(у складі судді Петренко Н.О., інформація щодо дати складання повного тексту відсутня) в справі за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного порталу «Антикор», ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача: ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації,- встановив: У червні 2019 р. представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Національного антикорупційного порталу «Антикор», 3-я особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації. В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10 год. 40 хв. в мережі інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 розмістив статтю під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка містить неправдиву ( недостовірну) інформацію , що порушує його немайнові права, - честь та гідність та ділову репутацію. В статті розповсюджено недостовірну інформацію наступного змісту: « Директор ТОВ «Ковальская Житло Сервис» ОСОБА_1 и его зам ОСОБА_7 , сотрудники промышленно-строительной группы « Ковальская » придумали простую до безобразия схему отъема денег у честных граждан и активно собирают долларовый гешефт. Эти двое делков узнают, где в новом построенном доме есть паркинг, потом при помощи своего личного регистратора из села Кукуева дорисовывают несколько новых паркомест, вносят их в реестр имущественных прав и продают. Добросовестные граждане, приехав на законно приобретенное за несколько десятков тысяч долларов, но несуществующее паркоместо оказываются в весьма затруднительном положении. Ведь по документам место, например, 237А существует, но физически его нет и быть не может, то есть машину ставить некуда. Потом конечно начинается откровенная война между теми, чьи места есть и чьих не оказалось, люди перекрывают друг другу проезд, портят автомобили, блокируют чипованные карты для въезда. Но это уже совсем другая история, которая наших героев не интересует. Они свое получили и спокойно отправляются на поиски нового паркинга. Так случилось и с домом по адресу АДРЕСА_1, в его паркинге случайным образом появились 4 новых места: 232А, 257А, 433А, 457А. Право собственности на эти машиноместа зарегистрировал государственный регистратор Донской Ярослав Сергеевич , который является сотрудником филиала коммунального предприятия «Доробут» Литвиновской сельской рады Киевской области. Путем нехитрых манипуляций - перепродаж, перерегистраций заверенных киевскими нотариусами эти места были проданы обычным людям. И теперь ОСББ вместе с кооперативом парковки вынуждены разгребать эту ежедневную войну автовладельцев. Написано бесконечное множество исков в суд и жалоб во все инстанции. Но пока все безрезультатно. Жители собираются обращаться уже в Генеральную прокуратуру к ОСОБА_10 , в МВД к ОСОБА_11 , в Администрацию Президента и даже к самому ОСОБА_12 , чтобы им помогли восстановить справедливость, прекратить деятельность этого гастролирующего дуэта двоих мошенников ОСОБА_1 и ОСОБА_3 и наказать виновных. Что же молчат акционеры промышленно-строительной группы «Ковальская»? А может соучредитель ТОВ «Ковальская Житло Сервис» ОСОБА_13 не в курсе чем промышляют директор и зам его предприятия?» Позивач просив, визнати вищевказану інформацію недостовірною, такою, що принижує його честь та гідність та ділову репутацію. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 липня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного антикорупційного порталу «Антикор», третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача: ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовлено. Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, ОСОБА_1 22 липня 2021 року відповідно до поштової відмітки звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінку усім обставинам справи та дійшов помилкового висновку, що поширена відповідачами інформація є оціночними судженнями. Суд не врахував, що опублікована стаття, створює у суспільстві уявлення про те, що скаржник є безпринципною та нечесною людиною, яка порушує вимоги закону та не дотримується правил поведінки, легітимованих у суспільстві, нехтує людськими цінностями заради власних інтересів, що свідчить про порушення прав позивача, які підлягають відновленню шляхом визнання оспорюваної інформації недостовірною та такою, що порочить і принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Скарга також містить доводи про не застосування практики Європейського суду з прав людини як джерела права (ч.4 ст.10 ЦПК України). Відзиву на апеляційну скаргу сторонами по справі подано не було. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_14 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, що викладені в ній. Відповідачі до апеляційного суду повторно не з`явились, про розгляд справи повідомлялись на електронну алресу, а також через оголошення на сайті Київського апеляційного суду. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Так, відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно положень ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. У свою чергу, ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Разом з тим відповідно до вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. Відповідно до ст. 200 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. У пункті 4, 15, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної і юридичної особи» вказано: „4. Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Пункт 15 - при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Відмовляючи в задоволенні позову про захист честі та гідності, суд вважав встановленими такі обставини: ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10 год. 40 хв. в мережі інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5, було розміщено статтю під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_2 » наступного змісту: « Директор ТОВ «Ковальская Житло Сервис» ОСОБА_1 и его зам ОСОБА_7 , сотрудники промышленно-строительной группы « Ковальская » придумали простую до безобразия схему отъема денег у честных граждан и активно собирают долларовый гешефт. Эти двое делков узнают, где в новом построенном доме есть паркинг, потом при помощи своего личного регистратора из села Кукуева дорисовывают несколько новых паркомест, вносят их в реестр имущественных прав и продают. Добросовестные граждане, приехав на законно приобретенное за несколько десятков тысяч долларов, но несуществующее паркоместо оказываются в весьма затруднительном положении. Ведь по документам место, например, 237А существует, но физически его нет и быть не может, то есть машину ставить некуда. Потом конечно начинается откровенная война между теми, чьи места есть и чьих не оказалось, люди перекрывают друг другу проезд, портят автомобили, блокируют чипованные карты для въезда. Но это уже совсем другая история, которая наших героев не интересует. Они свое получили и спокойно отправляются на поиски нового паркинга. Так случилось и с домом по адресу Кахи Бендукидзе 2, в его паркинге случайным образом появились 4 новых места: 232А, 257А, 433А, 457А. Право собственности на эти машиноместа зарегистрировал государственный регистратор Донской Ярослав Сергеевич , который является сотрудником филиала коммунального предприятия « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Литвиновской сельской рады Киевской области. Путем нехитрых манипуляций - перепродаж, перерегистраций заверенных киевскими нотариусами эти места были проданы обычным людям. И теперь ОСББ вместе с кооперативом парковки вынуждены разгребать эту ежедневную войну автовладельцев. Написано бесконечное множество исков в суд и жалоб во все инстанции. Но пока все безрезультатно. Жители собираются обращаться уже в Генеральную прокуратуру к ОСОБА_10 , в МВД к Арсену Авакову , в Администрацию Президента и даже к самому ОСОБА_12 , чтобы им помогли восстановить справедливость, прекратить деятельность этого гастролирующего дуэта двоих мошенников ОСОБА_1 и ОСОБА_16 и наказать виновных. Что же молчат акционеры промышленно-строительной группы « Ковальская »? А может соучредитель ТОВ «Ковальская Житло Сервис» ОСОБА_13 не в курсе чем промышляют директор и зам его предприятия?», що є поширенням неправдивої (недостовірної) інформації, що порочить його честь, гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації. Автором та джерелом поширення вказаної в позові інформації є Національний антикорупційний портал «Антикор», автор публікації ОСОБА_17 Суд встановив, що вищенаведені висловлювання відповідача, є оціночними судженнями. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, а висновок суду про те, що висловлювання , що містяться у статті опублікованій 12.06.2019 р. є оціночними судженнями, відповідає цим обставинам та вимогам закону. Суд першої інстанції вірно встановив, що суду не надано доказів, що висловлювання у статті опублікованій 12.06.2019 року завдали шкоди діловій репутації позивача. Доводи скарги про те, що опублікована стаття, створює у суспільстві уявлення про те, що скаржник є безпринципною та нечесною людиною, яка порушує вимоги закону та не дотримується правил поведінки, легітимованих у суспільстві, нехтує людськими цінностями заради власних інтересів, що свідчить про порушення прав позивача, які підлягають відновленню шляхом визнання оспорюваної інформації недостовірною та такою, що порочить і принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а також доводи про те, що в статті поширена недостовірна інформація у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Колегія суддів не погоджується з доводами представника позивача в частині поширення про позивача недостовірної інформації, яка на думку позивача є фактичним твердженням, так як з урахуванням використання журналістом мовно-стилістичних засобів , вживання гіпербол, алегорій, сатири , а саме "придумали простую до безобразия схему отъема денег у честных граждан и активно собирают долларовый гешефт", " двое делков", " при помощи своего личного регистратора из села Кукуева дорисовывают несколько новых паркомест" , суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що наведені в статті висловлювання є оціночними судженнями журналіста, які не можуть бути перевірені на їх правдивість та достовірність. Стосовно вислову " Так случилось и с домом по адресу Кахи Бендукидзе 2, в его паркинге случайным образом появились 4 новых места: 232А, 257А, 433А, 457А. Право собственности на эти машиноместа зарегистрировал государственный регистратор Донской Ярослав Сергеевич , который является сотрудником филиала коммунального предприятия «Доробут» Литвиновской сельской рады Киевской области. Путем нехитрых манипуляций - перепродаж, перерегистраций заверенных киевскими нотариусами эти места были проданы обычным людям. И теперь ОСББ вместе с кооперативом парковки вынуждены разгребать эту ежедневную войну автовладельцев. Написано бесконечное множество исков в суд и жалоб во все инстанции. Но пока все безрезультатно", суд приходить до висновку, що вказане висловлювання стосується реєстратора Донського Ярослава Сергійовича , а не позивача у справі, а тому не може зачіпати честь та гідність останнього. Висловлювання журналіста про те, що " Жители собираются обращаться уже в Генеральную прокуратуру к Юрию Луценко, в МВД к Арсену Авакову, в Администрацию Президента и даже к самому ОСОБА_12 , чтобы им помогли восстановить справедливость, прекратить деятельность этого гастролирующего дуэта двоих мошенников ОСОБА_1 и ОСОБА_3 и наказать виновных. Что же молчат акционеры промышленно-строительной группы «Ковальская»? А может соучредитель ТОВ «Ковальская Житло Сервис» ОСОБА_13 не в курсе чем промышляют директор и зам его предприятия?» також не може бути перевірено на предмет достовірності, так як не можливо перевірити наміри громадян звернутись з будь-яким зверненням чи то до правоохоронних органів, чи до Президента, у вказаному висловлюванні також застосовані такі мовні засоби, які свідчать про те, що воно є оціночним судженням , а не повідомленням про факти, які можна перевірити на предмет їх достовірності. Доводи апеляційної скарги з приводу не застосування судом практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів відхиляє, та вважає за необхідне зазначити, що за обставинами даної справи журналістом дотримана межа вираження свободи поглядів. Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»). У пунктах 1, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. Так, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гендісайд проти Сполученого Королівства» від 7 грудня 1976 року). У параграфах 40-42 рішення у справі «Українська Прес-Група» проти України» від 29 березня 2005 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що журналістська свобода передбачає використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або навіть провокаційних. При дотриманні умов параграфа 2 статті 10 Конвенції право вільно передавати інформацію поширюється не лише на "інформацію" та "ідеї", які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає "демократичного суспільства". Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі Lingens v. Austria, стор. 28, параграф 46). Однак навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя. Рішенням від 21 лютого 2012 року у справі «Тушалп проти Туреччини» Європейський суд встановив, що навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли були визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому, Європейський суд підкреслив, що використання, навіть, «вульгарних фраз» само по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто «стилістичним цілям», оскільки «стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження». Рішенням Європейського суду від 23 червня 2009 року у справі «Бодрожич та Вуїін проти Сербії» вказано, що свобода вираження поглядів, яка захищена ч.1 ст.10 Конвенції утворює одну із фундаментальних цінностей у демократичному суспільстві. Причому, це стосується не лише тієї «інформації» чи «ідей», які «приємно» отримувати та які не є образливими, а також тих, які є шокуючими чи такими, що викликають занепокоєння. При цьому, суд зауважив, що приватні особи «роблять себе відкритими» для «публічної перевірки» тоді, коли виступають на «арену публічних дебатів». Рішенням Європейського суду від 29 червня 2005 року у справі «Соколовські проти Польщі» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду за ч.2 ст.10 Європейської конвенції з прав людини можливості обмеження політичної дискусії, дебатів з питань суспільного інтересу є мізерним, адже свобода вираження поглядів утворює одну із важливих засад демократичного суспільства та є основною умовою для його прогресу і самореалізації кожної особи. Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження. Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав. Таким чином, проаналізувавши матеріали цивільної справи у сукупності із нормами законодавства, практикою Європейського суду з прав людини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені відповідачем висловлювання на сайті «Антикор» є оціночними судженнями. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів). Відповідно до ст. 30 Закону України "Про інформацію" позивач, який вважає, що вищенаведені оціночні судження принижують його честь та гідність вправі скористатись правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 липня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 жовтня 2021 року. Головуючий О.В. Желепа Судді: В.А. Кравець О.І. Шкоріна