Постанова 4821 № 701/1128/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2021 року м. Черкаси Справа № 701/1128/20 Провадження № 22-ц/821/1648/21 Категорія: 304090200 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Бородійчука В.Г., Єльцова В.О. за участю секретаря: Винник І.М. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Акордбанк» представник відповідача: адвокат Деденко Дмитро Іванович розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 14 червня 2021 року (ухваленого в приміщенні Маньківського районного суду Черкаської області під головуванням судді Костенка А.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» про визнання пункту кредитного договору недійсним, - в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 26 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Маньківського районного суду Черкаської області із позовом до ПАТ «КБ «Акордбанк» про визнання пункту кредитного договору недійсним. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував, що у листопаді 2019 року звернувся до ПАТ «КБ «Акордбанк» для отримання споживчого кредиту. Після того, як надання кредиту було погоджено, 15 листопада 2019 року ПАТ «КБ «Акордбанк» надав позивачу на підпис замість кредитного договору наступні документи: паспорт споживчого кредиту від 19 листопада 2019 року; анкету-заяву № ІРК-020919/31-0 від 15 листопада 2019 року; заяву - пропозицію № СІК-151119/043-00 від 15 листопада 2019 року, та Додаток № 1 до даної заяви «Графік платежів»; пам`ятка клієнту. Саму угоду про надання кредиту, вказує позивач, на підпис надано не було. Відповідно до заяви - пропозиції № СІК-151119/043-00 від 15 листопада 2019 року та графіку платежів позивачу було надано кредит на споживчі цілі у розмірі 100 000,00 грн. на строк 60 місяців з відсотковою ставкою 18,99% річних. У п. 2.5 частини 2 Заяви-пропозиції № СІК-151119/043-00 від 15 листопада 2019 року, передбачено оплату 0,99 % як щомісячну комісію обов`язкову для укладення договору. У графіку платежів дана сума 990,00 грн., щомісячно вказана як платіж за додаткові послуги банку, а саме - розрахунково-касове обслуговування, а всього - 59 400,00 грн., протягом строку дії договору. ОСОБА_1 вказує,що щомісячно сплачує кошти у сумі 3600,00 грн. в рахунок погашення кредиту; даний платіж здійснюється за допомогою системи інтернет - банкінгу «Приват24», де комісія менша, отже банк даної послуги позивачу не надає. Із моменту підписання заяви - пропозиції № СІК-151119/043-00 від 15 листопада 2019 року, зазначає позивач, він здійснив 11 платежів в рахунок платежу кредиту із урахуванням комісії за розрахунково - касове обслуговування і надмірно сплатив 10 890,00 грн., за вказану комісію. Позивач вважає, що п. 2.5 частини 2 заяви - пропозиції № СІК-151119/043-00 від 15 листопада 2019 року, щодо сплати 0,99 % як щомісячної комісії за - розрахунково-касове обслуговування є несправедливою умовою, адже у даному випадку є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків, якими завдається шкода позивачу, як споживачу банківських послуг. З метою захисту своїх прав, вказує ОСОБА_1 , він звернувся до Маньківського районного суду Черкаської області із відповідним позовом та просив постановити судове рішення, яким визнати недійсним п. 2.5 частини 2 заяви - пропозиції № СІК-151119/043-00 від 15 листопада 2019 року про встановлення щомісячної комісії за - розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,99 % від суми кредиту у кредитному договорі, укладеному між ним та ПАТ «КБ «Акордбанк» . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 14 червня 2021 рокув задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що враховуючи обставини, встановлені судом під час розгляду даної справи, а саме те, що умова про сплату щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування та її розміру запропонована позивачу, як позичальнику в заяві-пропозиції, і яка була підписана останнім, а також те, що законом не передбачено обов`язкову безоплатність надання таких послуг Банком, за які така комісія підлягає сплаті позичальником, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про визнання пункту кредитного договору недійсними щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 990 грн., у зв`язку із незаконністю такої умови та несправедливістю. З огляду на зазначене, суд першої інстанції не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 04 серпня 2021 року ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції необґрунтованим, постановленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 14 червня 2021 року. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що умова кредитного договору щодо встановлення обов`язку сплати щомісячної комісії є несправедливою та такою, що всупереч принципу добросовісності вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору на шкоду споживача, оскільки в тексті договору не визначено, в чому конкретно полягає надання послуги розрахунково-касового обслуговування, відсутні докази надання вказаної послуги банком та оплата такої послуги є явно несправедливою, оскільки розмір комісії фактично перевищує розмір процентів за користування кредитом. На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, в реальну річну процентну ставку, яка встановлена кредитним договором у розмірі 18,99%, вже повинні входити усі супутні послуги, які відповідач надає, у тому числі плата за розрахункове-касове обслуговування. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, якій надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 02 вересня 2021 року, ПАТ «КБ «Акордбанк» вважаючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованими, такими, що не підлягають до задоволення, просило залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 14 червня 2021 року залишити без змін. Фактичні обставини справи Як вбачається з наявних матеріалів справи, 15 листопада 2019 року ОСОБА_1 була підписана анкета-заява № ІРК-020919/31-0 та завява-пропозиція № СІК-151119/043-00 у відповідності до якої останній ознайомився, погодився та приєднався до «Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «КБ «Акордбанк», що розміщені на офіційній веб-сторінці Банку у мережі Інтернет (https://accordbank.com), які разом із заявою-пропозицією складають Договір споживчого кредиту. (т.1 а.с. 11-14) Відповідно до заяви - пропозиції № СІК-151119/043-00 від 15 листопада 2019 року ОСОБА_1 було надано кредит на споживчі цілі у розмірі 100 000,00 грн. на строк 60 місяців з відсотковою ставкою 18,99% річних. (т.1 а.с. 13-14) У пункті 2.5 Заяви-пропозиції № СІК-151119/043-00 від 15 листопада 2019 року, передбачено оплату 0,99 %, як щомісячну комісію, обов`язкову для укладення договору. Також, 15 листопада 2019 року, ОСОБА_1 , було підписано «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки» (додаток № 1 до Заяви-пропозиції № СІК-151119/043-00 від 15.11.2019 року), в якому зазначена інформація з детальним розписом сукупної вартості кредиту щодо дат щомісячних платежів, сум щомісячних платежів, сум щомісячних процентів за користування кредитом та розміру платежів за додаткові і супутні послуги, а саме розрахунково-касове обслуговування в розмірі 990,00 грн. щомісячно. (т.1 а.с. 15-16) Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що 15 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Акордбанк» було укладено споживчий кредит на підставі підписаної заяви-пропозиції № СІК-151119/043-00 від 15 листопада 2019 року. Відповідно до підписаної заяви, позивачу видано кредит на споживчі цілі в сумі 100 000,00 грн., строком на 60 місяців, з розміром процентної ставки 18,99 % річних, зі сплатою щомісячної комісії 0,99%. Згідно Графіку платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки (додаток № 1 до Заяви-пропозиції № СІК-151119/043-00 від 15.11.2019 року) встановлена схема повернення кредиту, рівними платежами у сумі 3583,50 грн., останній платіж 2397,72 грн., а також визначена сума щомісячної комісії за додаткові та супутні послуги: розрахунково-касове обслуговування - 990,00 грн. В кінці графіку визначена реальна процентна ставка у розмірі 42,12% річних, загальні витрати за споживчим кредитом та загальна вартість кредиту 213824,22 грн. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив визнати недійсним пункт 2.5 частини другої заяви-пропозиції № СІК-151119/043-00 від 15 листопада 2019 року, щодо сплати 0,99 % як щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування, посилаючись на те, що умова сплати такої комісії не відповідає положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду позивача. На думку позивача, визначена в договорі умова про сплату щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговуваннябанку у розмірі 0,99% є несправедливою. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для визнання окремого пункту кредитного договору недійсним. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Як встановлено судом, споживчий кредитний договір укладений між сторонами 15 листопада 2019 року. На момент укладення договору діяли положення Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-УІІ. Вказаний Закон є спеціальним законом, який регулює кредитні правовідносини у сфері споживчого кредитування. У п. 3 ч. 3 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону зазначено, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Згідно із Законом України від 20.09.2019 №122-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг», який набрав чинності 20.01.2020 року, до вказаного Закону України «Про споживче кредитування» були внесені зміни, якими зокрема визначена можливість встановлення комісійної винагороди кредитодавця. Так, згідно в п. 4 ч. 1 ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Відповідно до положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, на час укладення між сторонами кредитного договору та погодження ними умови про сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості Закон України «Про споживче кредитування» передбачав право кредитодавця на отримання комісії за розрахунково-касове обслуговування. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність встановлення Банком комісії за розрахунково-касове обслуговування. До того ж, суд першої інстанції обґрунтовано вказав у мотивувальній частині рішення, що не знайшли свого об`єктивного підтвердження доводи позивача про істотний дисбаланс договірних прав, обов`язків на шкоду споживача кредитних послуг та несправедливість умов кредитного договору в частині встановлення комісії за розрахунково-касове обслуговування, з огляду на наступне. Виходячи зі змісту положень ст. 202, 626-628 ЦК України, договором є домовленість осіб, яка ґрунтується виключно на їхньому добровільному волевиявленні, коли запропоновані однією стороною умови є прийнятними для іншої сторони. Законом свободу договору проголошено як одну з загальних засад цивільного судочинства (ст. 3 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що в договорі, який є предметом спору, сторони погодили усі істотні умови кредитування, включаючи комісію, її розмір, строки та порядок сплати. Вказані умови прописані і у заяві-пропозиції № СІК-151119/043-00 від 15 листопада 2019 року та у додатку «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки». Підписавши вищезазначені заяву та графік, позивач ОСОБА_1 був достеменно обізнаний про всі умови та суми в абсолютних значеннях, погодився з такою платою за кредит і при укладенні договору будь-яких заперечень з цього приводу не висловив. З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду, що не може вважатися створюванням істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, сплата комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговуванняв складі ануїтетних платежів, розмір яких задовольнив позивача при підписанні договору. Крім того, можливість встановлення такої комісії передбачена положеннями Закону України «Про споживче кредитування». Оцінивши в сукупності наявні по справі докази, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових підстав та передумов для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог і доводи апеляційної скарги не спростовують такого висновку суду першої інстанції. У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Інші доводи, наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції з наданням належної правової оцінки всім фактичним обставинам даної справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами не вбачає. Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 14 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» про визнання пункту кредитного договору недійсним залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді В.Г. Бородійчук В.О. Єльцов /повний текст постанови суду виготовлений 18 жовтня 2021 року/