Постанова 4855 № 640/31865/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/31865/20 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просила зобов`язати відповідача призначити пенсію відповідно до пункту е) статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. В апеляційній скарзі Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Листом від 12.10.2020 р. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. е) ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу за вислугу років. Не погоджуючись з діями відповідача по неврахуванню страхового стажу, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. За змістом статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Трудова книжка НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 містить записи про наступні періоди роботи: з 27.08.1988 по 01.09.1989 Центральна міська лікарня ім. Леніна м. Дзержинськ Донецької обл. - санітарка збиральниця палатна, хірургічного відділення № 1; з 01.09.1989 по 01.07.1995 навчання у Донецькому державному медичному університеті; з 01.08.1995 по 01.06.1997 у Центральній міській клінічній лікарні № 1 м. Донецька - лікар-інтерн інфекціоніст, інфекційного відділення; з 01.08.1997 по 31.12.1997 у міському територіальному медичному об`єднанні м. Дзержинськ - лікар-інфекціоніст, інфекційного відділення; з 01.01.1998 по 01.01.2001 у міській лікарні № 3 м. Дзержинськ - лікар-інфекціоніст; Кіровське територіальне медичне об`єднання (Амбулаторія селища Кірове) - лікар КІЗ інфекціоніст; з 14.01.2002 по 17.02.2008 у санітарно-епідеміологічній станції Печерського району м. Києва - лікар-епідеміолог; з 03.01.2008 по 09.08.2010 у фірмі "ПФ "Ельфа" СА (Польща) - медичний представник. Стаж ОСОБА_1 у закладах, установах охорони здоров`я на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 складає 12 років 7 місяців 22 дні. Пунктом е) статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту пенсії призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років. До переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відносяться лікарні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичні центри та на наступник посадах: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад); аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії на посадах провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад), лаборанти. Стаття 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлює пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах, а саме: робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Таким чином особа, яка станом на момент звернення до Пенсійного органу має від 25 до 30 років спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку. Згідно записів копії трудової книжки, позивач працювала на посадах які передбачають врахування стажу з розрахунку 1 рік за 2 роки станом на 01.04.2015. За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розрахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві спеціальний стаж ОСОБА_1 на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років працівникам охорони здоров`я, який дорівнює 12 років 7 місяців 22 дні, у пільговому обчисленні становить 25 років 3 місяці 14 днів, що дає право на отримання пенсії за вислугу років. Слід зазначити, що страховий календарний стаж ОСОБА_1 у період роботи лікарем-інфекціоністом, лікарем-епідеміологом з обчисленням у подвійному розмірі відповідно до вимог статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" перевищує станом на 1 квітня 2015 року 25 років, що надає позивачу право на призначення пенсії за вислугу років. У той же час, граматична помилка у прізвищі ОСОБА_1 "ОСОБА_1" яка зазначена у сертифікаті № 2281 про атестацію у Донецького медичного університету є формальною неточністю у документах, яка за загальним правилом, не може слугувати підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, а у контексті предмету спору у цій справі вказана обставина не впливає на розрахунок спеціального стажу позивача з огляду на положення ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", якою встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Формальні неточності у документах, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а. Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17 зроблений висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Водночас, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Є.О.Сорочко суддя В.В.Файдюк